Ан Бе 20 проєкт пасажирського літака Розроблений ДКБ Берієва спільно з АНТК імені Олега Антонова із залученням конструкт

Ан-Бе-20 — проєкт пасажирського літака. Розроблений ДКБ Берієва спільно з АНТК імені Олега Антонова із залученням конструктора двигунів Івченка О.Г. для заміни застарілих поршневих літаків Лі-2, Іл-12 та Іл-14.

Ан-Бе-20
Тип	пасажирський літак
Розробник	ДКБ Берієва та ДКБ Антонова
Виробник	Авіаційний науково-технічний комплекс імені Олега Антонова і Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс імені Г.\|М.\|Берієва
Головний конструктор	Берієв Г.М./Антонов О.К.
Статус	закритий проєкт

Історія

В 60-х рр. авіаційна промисловість СРСР потребувала заміни поршневих Лі-2, Іл-12, Іл-14 найсучаснішою моделлю пасажирського літака малої місткості для використання в місцевому авіасполученні. У відповідь на державний циркуляр до роботи приступило ДКБ Берієва, яке недавно закінчило розробку Бе-12, однак не мало досвіду конструювання пасажирських літаків. Таким досвідом володіло ДКБ Антонова. Також було залучено конструктора двигунів О.Г. Івченка, який прагнув випробувати на невеликому літаку своє нове дітище ― АІ-25. Паралельно, конструкторським бюро Яковлєва взято в розробку модель Як-40.

Конструкція

Згідно державного замовлення, проєктований літак повинен мати володіти трьома реактивними двигунами, пасажиромісткість повинна відповідати класу Лі-2 та Іл-14, однак крейсерська швидкість повинна становити 620-640 км/год і облаштовано комфортним салоном згідно вимог того часу.

У співпраці конструкторських бюро було розроблено аванпроєкт, у якому для експлуатації на коротких ґрунтових ЗПС було передбачено широке і довге крило, високопродуктивне шасі з пневматиками низького тиску (3,5-4 кгс/см²). Двигуни передбачені у хвостовій частині з метою звільнення профілю крила та зменшення шуму в салоні.

Компонування салону включало в себе двомісну кабіну, буфет, туалет, гардероб і багажне відділення, а також пасажирський салон на 24 місця. Передбачено також вбудований трап в передній частині фюзеляжу.

В результаті конструкторських робіт було збудовано повнорозмірний макет моделі, який було відправлено у ДКАТ. Однак дана модель не отримала подальшої підтримки від держави, чиновники віддали перевагу Як-40. Ще на етапі конструювання Олег Антонов висловив сумнів у доцільності трьохдвигунової схеми для такого розміру літака, однак керівництво СРСР наполягло на своєму.

Фотографії

Див. [1] [ 21 грудня 2016 у Wayback Machine.], картосхема аванпроєкту [ 9 січня 2017 у Wayback Machine.]

Технічні характеристики

Розмах крила, м	22,60
Довжина, м	19,22
Висота, м	6,50
Площа крила, м²
МЗМ, кг	10 000
Двигун	АІ-25
Тяга, кгс	3 х 1350
Крейсерська швидкість, км/год	640
Дальність, км	850
Екіпаж	2
Корисне навантаження	24 пасажири або 2700 кг

Поклики

. www.airwar.ru. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.
Постанова ЦК КПРС/РМ СРСР від 06.08.1964 р.
Наказ ДКАТ від 24.08.1964 р.

[1] . www.airwar.ru. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.

[2] Постанова ЦК КПРС/РМ СРСР від 06.08.1964 р.

[3] Наказ ДКАТ від 24.08.1964 р.