Коливанське намісництво

Колива́нське намі́сництво (рос. Колыванское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1783 — 1796 роках. Адміністративний центр — Коливань. Створене 6 березня 1783 року на основі Тобольської губернії. Складалося з 5 повітів. 31 грудня 1796 року поділена між Тобольською й Іркутською губернією

Коливанське намісництво
Центр	Коливань
Утворено	1783 — 1796
Попередники	Тобольська губернія
Наступники	Тобольська губернія, Іркутська губернія

Історія

Створене 6 березня 1783 року за наказом російської імператриці Катерини ІІ. Розташоване на території Сибіру і Середньої Азії, в місці проживання , і сагайців, що мешкали на лівому березі річки Абакан, верхів'ях Томі, річки , а також річко і Кондома. Ці народи сплачували ясак Кузнецьку. Також до намісництва належали землі качинців і , що проживали на лівобережжі річки Єнісей, від річки до .

Адміністративний центр розташовувався у місті Коливань, на місці Бердського острогу (сучасне місто Бердськ)

Повіти

1. Бійський
2. Коливанський
3. Красноярський (Красноярськ)
4. Кузнецький (Кузнецьк)
5. Семипалатінський ()

Карти

• Російський атлас
  1792
• Атлас Російської імперії
  1792
• Атлас Російської імперії
  1796

Джерела

• Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2 т. — Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. — Т. І.
• Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет [ 8 липня 2018 у Wayback Machine.] // География. — № 15. — 2001.
• Атлас Российской Империи [ 13 липня 2020 у Wayback Machine.]. — Москва: Типография Сытина, 1792.