Селищний провулок (Харків)

Селищний провулок — провулок у Салтівському районі Харкова. Пролягає від Тюрінської вулиці до Спортивного провулку.

Селищний провулок Харків
Селищний провулок, будинок № 1 Селищний провулок, будинок № 1
Район	Салтівський район
Колишні назви
Посілкова вулиця, Байкальський провулок
Загальні відомості
Протяжність	150 м
Координати початку	49°59′23″ пн. ш. 36°16′10″ сх. д. / 49.989917° пн. ш. 36.269639° сх. д. / 49.989917; 36.269639
Координати кінця	49°59′20″ пн. ш. 36°16′16″ сх. д. / 49.988972° пн. ш. 36.271139° сх. д. / 49.988972; 36.271139
поштові індекси	61001
Транспорт
Найближчі станції метро	«Захисників України»
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 1 до № 4
Архітектурні пам'ятки	№ 1
Пам'ятники	пам'ятник Клавдії Шульженко
Забудова	одноповерхова, багатоповерхова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2391037
Мапа
Селищний провулок у Вікісховищі

Історія

На початку XX століття на місцевості між вулицями Тюрінською і Лесі Українки був пустир. У 1920-х роках розпочалося будівництво робітничого селища «Металіст». За проєктом архітектора В. К. Троценка були зведені двоповерхові котеджі на 4 квартири. Сучасний Селищний провулок мав назву Посілкової вулиці до 1938 року. У 1968 році почалося будівництво універмагу «Харків», у зв'язку з чим знесли кілька котеджів.

Будинки

• Будинок № 1 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 460, 1923—1924 роки. Архітектор В. К. Троценко. Колишній котедж робітничого селища «Металіст», був перебудований, фактично втратив автентичність. З 1995 року в ньому міститься Музей видатних харків'ян ім. К. І. Шульженко. У 2001 році перед музеєм встановили пам'ятник Клавдії Шульженко (скульптор М. Овсянкін, архітектор О. Жук).
• Будинок № 2 — колишній будинок побуту, панельний, п'ятиповерховий. Зайнятий торговельними й офісними приміщеннями. Також у ньому розташований Ісламський культурний центр.

Джерела

• Єдиний адресний реєстр міста Харкова [ 26 січня 2022 у Wayback Machine.]
• . Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
• Е. А. Плотичер. . Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
• . Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 17 лютого 2021.