В авіації зменшена статична стійкість літака це тенденція літака змінювати свою у просторі і кут крену по власній волі Л

В авіації, зменшена статична стійкість літака це тенденція літака змінювати свою у просторі і кут крену по власній волі. Літак із зменшеною статичною стійкістю буде здійснювати гойдання у вигляді простого гармонічного руху довкола конкретного положення із збільшенням амплітуди.

Це можна протиставити поведінці літака із позитивною стійкістю, який, відрегульований летіти в заданому положенні, буде продовжувати робити це за відсутності контролюючих команд, а при збуреннях буде здійснювати гармонічні коливання зменшуючи амплітуду довкола і зрештою повернеться до встановленого положення. Позитивно стійкий літак також чинитиме протидію будь-якому руху, що утворює крен. Літак є прикладом стабільного літака. Аналогічно, літак із нейтральною стійкістю не повернеться до встановленого положення без керуючої дії, але буде здійснювати постійне встановлене гармонічне коливання довкола встановленої позиції, не збільшуючи і не зменшуючи амплітуду коливання, і буде сприйнятливим до дії крену.

Навмисна нестабільність

Lockheed F-117 Nighthawk має по суті не стабільний дизайн.

У винищувачах останніх поколінь часто застосовують елементи дизайну які зменшують стабільність задля досягнення надманевровості. Більша стабільність призводить до меншого значення рухів керма, отже, менш стабільні літаки швидше реагують на команди пілота.

Менш стабільний літак потребує меншого вигину керма, щоб розпочати маневрування; як наслідок, аеродинамічний опір і напруження керма зменшаться і реаговність літака поліпшиться. Оскільки такі характеристики зроблять керування літаком для пілота складнішим або й неможливим, то за дотриманням стабільності стежитимуть комп'ютеризовані системи, сервоприводи і сенсори як частини .

Примітки

Villard, Henry Serrano (2002). . Mineola, NY: Dover Publications. с. 39—53. ISBN . Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 4 серпня 2015.
Letcher, Piers (2003). . Chalfont St. Peter, : Bradt Travel Guides. с. 38—39. ISBN . Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 4 серпня 2015.

Джерела

Crouch, Tom D (2003), The Bishop's Boys: A Life of Wilbur and Orville Wright, New York: WW Norton & Co, ISBN .
Tobin, James (2004), To Conquer The Air: The Wright Brothers and the Great Race for Flight, New York: Simon & Schuster, ISBN .

[c-1] Villard, Henry Serrano (2002). . Mineola, NY: Dover Publications. с. 39—53. ISBN . Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 4 серпня 2015.

[l-2] Letcher, Piers (2003). . Chalfont St. Peter, : Bradt Travel Guides. с. 38—39. ISBN . Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 4 серпня 2015.