Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття містить текст, що не відповідає . (травень 2018) |
Фортеця та миза Лігула (ест. Lihula, нім. Schloss Leal) — комплекс споруд у волості Лігула, що поблизу стародавньої дороги з Північної Естонії на Сааремаа, в ХІІ ст., а можливо, і раніше було засновано городище давніх естів. Ліхула, стала центром давнього Ляенеського повіту, в 1211 р. вона проголошена центром резиденції естляндського єпископа, але столицею Естонії вона все ж і не стала.
| Лігула | |
|---|---|
 | |
  Лігула Лігула (Естонія) | |
| Країна |  Естонія |
| Територіальна одиниця | d |
| 58°41′ пн. ш. 23°50′ сх. д. / 58.683° пн. ш. 23.833° сх. д.Координати: 58°41′ пн. ш. 23°50′ сх. д. / 58.683° пн. ш. 23.833° сх. д. | |
 Лігула у Вікісховищі | |
Війська шведського короля Йохана І, які захопили Лігулу в 1220 р., були розбиті мешканцями острова Сааремаа восени того ж року. В 1238-42 рр. Орден і тільки-но створено Сааре-Ляенеське єпископство побудували замість давнього городища свою кам’яну фортецю, неправильна форма якої копіювала давнє городище. Фортеця була першим центром єпископства до Вана-Пярну. До кінця середніх віків Ліхула залишалась невеличкою фортецею.
Фортеця перетворилась на руїни під час Лівонської війни після кількох жорстоких битв в 1563-81 рр. В 1630 р. король Швеції Густаф ІІ Адольф продав околиці Ліхула фельдмаршалу Оке Тотту, і колишня фортеця стала розвиватися як миза. В 1726 р. мизу придбала родина фон Ганів, в 1795 р. вона перейшла у володіння Карла Фрідриха фон Штакельберга. В 1812 р. миза перейшла до рук фон Вістенгаузенів, які спорудили між фортецею і дорогою представницький панський будинок в стилі класицизму. Пишний двоповерховий будинок з вальмовою кровлею, споруджений в 1824 р., прикрашено портиком з чотирма колонами. Від того часу збереглося і декілька господарських споруд.
Миза, яка перейшла у володіння Буксгеведенів в 1874 р., в 1919 р. була експроприйована. Після Другої світової війни в будинку мизи містилася контора радгоспу, а з 90-х років XX ст. в ньому знаходиться музей Ліхула. Руїни фортеці в 90-х роках було розкопано, законсервовано і зараз експонуються. Завдяки численним розкопкам Ліхула називають естонськими Помпеями, вона широко відома серед археологів і любителів давнини.
Джерела
- Прауст Вальдо. Эстония. Красивейшие мызы, замки и крепости. – 2006. – 64 с.
Світлини миза
Світлини фортеці
 | Це незавершена стаття про замок чи фортецю. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Miza Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin traven 2018 Fortecya ta miza Ligula est Lihula nim Schloss Leal kompleks sporud u volosti Ligula sho poblizu starodavnoyi dorogi z Pivnichnoyi Estoniyi na Saaremaa v HII st a mozhlivo i ranishe bulo zasnovano gorodishe davnih estiv Lihula stala centrom davnogo Lyaeneskogo povitu v 1211 r vona progoloshena centrom rezidenciyi estlyandskogo yepiskopa ale stoliceyu Estoniyi vona vse zh i ne stala LigulaLigulaLigula Estoniya Krayina EstoniyaTeritorialna odinicyad58 41 pn sh 23 50 sh d 58 683 pn sh 23 833 sh d 58 683 23 833 Koordinati 58 41 pn sh 23 50 sh d 58 683 pn sh 23 833 sh d 58 683 23 833 Ligula u Vikishovishi Vijska shvedskogo korolya Johana I yaki zahopili Ligulu v 1220 r buli rozbiti meshkancyami ostrova Saaremaa voseni togo zh roku V 1238 42 rr Orden i tilki no stvoreno Saare Lyaeneske yepiskopstvo pobuduvali zamist davnogo gorodisha svoyu kam yanu fortecyu nepravilna forma yakoyi kopiyuvala davnye gorodishe Fortecya bula pershim centrom yepiskopstva do Vana Pyarnu Do kincya serednih vikiv Lihula zalishalas nevelichkoyu forteceyu Fortecya peretvorilas na ruyini pid chas Livonskoyi vijni pislya kilkoh zhorstokih bitv v 1563 81 rr V 1630 r korol Shveciyi Gustaf II Adolf prodav okolici Lihula feldmarshalu Oke Tottu i kolishnya fortecya stala rozvivatisya yak miza V 1726 r mizu pridbala rodina fon Ganiv v 1795 r vona perejshla u volodinnya Karla Fridriha fon Shtakelberga V 1812 r miza perejshla do ruk fon Vistengauzeniv yaki sporudili mizh forteceyu i dorogoyu predstavnickij panskij budinok v stili klasicizmu Pishnij dvopoverhovij budinok z valmovoyu krovleyu sporudzhenij v 1824 r prikrasheno portikom z chotirma kolonami Vid togo chasu zbereglosya i dekilka gospodarskih sporud Miza yaka perejshla u volodinnya Buksgevedeniv v 1874 r v 1919 r bula eksproprijovana Pislya Drugoyi svitovoyi vijni v budinku mizi mistilasya kontora radgospu a z 90 h rokiv XX st v nomu znahoditsya muzej Lihula Ruyini forteci v 90 h rokah bulo rozkopano zakonservovano i zaraz eksponuyutsya Zavdyaki chislennim rozkopkam Lihula nazivayut estonskimi Pompeyami vona shiroko vidoma sered arheologiv i lyubiteliv davnini DzherelaPraust Valdo Estoniya Krasivejshie myzy zamki i kreposti 2006 64 s Svitlini mizaSvitlini forteciCe nezavershena stattya pro zamok chi fortecyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi