Кратер Араґуаїнья (купол Араґуаїнья) — метеоритний кратер діаметром 40 км у Бразилії, на межі штатів Мату-Гросу і Гояс, між селами Араґуаїнья і Понте-Бранка. Другий за величиною і, можливо, найстаріший відомий кратер у Південній Америці.
Араґуаїнья порт. Cratera de Araguainha | ||||
Знімок NASA World Wind | ||||
16°47′ пд. ш. 52°59′ зх. д. / 16.783° пд. ш. 52.983° зх. д.Координати: 16°47′ пд. ш. 52°59′ зх. д. / 16.783° пд. ш. 52.983° зх. д. | ||||
Країна | Бразилія | |||
Штати | Гояс, Мату-Гросу | |||
Тип | метеоритний | |||
Діаметр | 40 км | |||
У базах даних | ||||
Араґуаїнья у Вікісховищі |
Кратер утворився 254,7 ± 2,5 мільйона років тому, поблизу межі пермського і тріасового періодів, коли ця місцевість була, ймовірно, мілким морем. Ця дата близька до дати пермсько-тріасового вимирання, одного з найбільших масових вимирань в історії Землі. Удар пробив палеозойські осадові породи, що належать до формацій басейну Парана, і розкрив ордовицькі гранітні породи фундаменту. Вважається, що кратер мав спочатку 24 км в ширину і 2,4 км в глибину, а потім розширився до 40 км, тому що його вал обвалився всередину.
Опис
Араґуаїнья — це складний кратер з кільцевими і радіальними розломами. Він виходит на поверхню, сильно зруйнований ерозією і перетинається річкою Арагуая. Кратер має підняту еліптичну центральну зону, де на поверхню виходить граніт. Цю зону оточує кільцева область ударного граніту, перекритого брекчією. Її, в свою чергу, оточує 6,5-кілометрове кільце хребтів і горбів висотою до 150 м, що складаються зі складчастих і круто нахилених девонських пісковиків. Це центральний район кратера. Він оточений кільцевою депресією, на дні якої лежать породи із девонських і карбонових формацій пісковику. Зовнішній обід кратера складається із залишків напівкруглих грабенів у сильно деформованих пермсько-карбонових відкладеннях. Свідчення ударного походження включають конуси розтріскування, ударну брекчію і ударний кварц.
Історія та дослідження
Перше повідомлення про структуру Араґуаїнья було опубліковане в 1969 році Норзфлітом і співавт., які інтерпретували її як підняття фанерозойських відкладень, викликане крейдовою інтрузією сієніту. Геологічна розвідка 1971 року (Сільвейра Фільо і Рібейро) відзначила залягання лави, брекчії і туфи навколо центрального ядра, і зробила висновок, що Араґуаїнья була криптовулканічною структурою. У 1973 році Роберт С. Даєтц і Б. М. Френч повідомили про знахідку ударної брекчії та ударного кварцу, і ідентифікували структуру як ударний кратер. Детальне дослідження кратера в 1981–1982 роках (Альваро Пентеадо Кроста) виявило додаткові петрологічні і мінералогічні свідчення удару. У 1981 році були опубліковані геоморфологічні ознаки цієї події (Theilen-Willige). У 1992 році ударна подія була вперше датована за допомогою Rb-Sr методу (Deutsch і співавт.), згідно з чим падіння метеорита сталося близько 243 ± 19 млн років тому. У 1992 році Енгельгардт та ін. опублікували детальне вивчення піднятого ядра і встановили дату близько 246 мільйонів років тому, але пізніше її переглянули (близько 244 мільйонів років тому). Магнітні вимірювання були проведені у 1994 році Фішером і Масеро.
Сучасна оцінка віку кратера — 254,7 ± 2,5 млн років, що перекривається з віком пермсько-тріасової межі. Є припущення, що деякий внесок у відповідне вимирання могло внести звільнення нафти та газу із багатих на них сланців, розповсюджених у цих місцях.
Доступ і збереження
До купола Араґуаїнья можна добратися на машині з міста Гоянія або Куяба. Ґрунтова дорога MT-306 між Понте Бранка і Араґуаїнья перетинає центральне підняття. Місцевому населенню станом на 1999 рік нічого не було відомо про природу купола і його наукове значення.
Примітки
- Álvaro P. Crósta (01 липня 1999). Schobbenhaus, C.; Campos, D.A.; Queiroz, E.T.; Winge, M.; Berbert-Born, M. (ред.). Araguainha dome - The largest astrobleme in South America. Sítios Geológicos e Paleontológicos do Brasil. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 19 липня 2014.
- E. Tohver, C. Lana, P.A. Cawood, I.R. Fletcher, F. Jourdan, S. Sherlock, B. Rasmussen, R.I.F. Trindade, E. Yokoyama, C.R. Souza Filho, Y. Marangoni (1 червня 2012). Geochronological constraints on the age of a Permo–Triassic impact event: U–Pb and 40Ar/39Ar results for the 40 km Araguainha structure of central Brazil. Geochimica et Cosmochimica Acta. 86: 214—227. Bibcode:2012GeCoA..86..214T. doi:10.1016/j.gca.2012.03.005.
- Biggest extinction in history caused by climate-changing meteor [ 15 серпня 2013 у Wayback Machine.]. University of Western Australia University News Wednesday, 31 July 2013.
Посилання
- Satellite image of the region [ 13 липня 2019 у Wayback Machine.] (from Google Maps)
- Álvaro P. Crósta (01 липня 1999). Schobbenhaus, C.; Campos, D.A.; Queiroz, E.T.; Winge, M.; Berbert-Born, M. (ред.). Araguainha dome - The largest astrobleme in South America. Sítios Geológicos e Paleontológicos do Brasil. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 19 липня 2014.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Krater Araguayinya kupol Araguayinya meteoritnij krater diametrom 40 km u Braziliyi na mezhi shtativ Matu Grosu i Goyas mizh selami Araguayinya i Ponte Branka Drugij za velichinoyu i mozhlivo najstarishij vidomij krater u Pivdennij Americi Araguayinya port Cratera de Araguainha Znimok NASA World WindZnimok NASA World Wind 16 47 pd sh 52 59 zh d 16 783 pd sh 52 983 zh d 16 783 52 983 Koordinati 16 47 pd sh 52 59 zh d 16 783 pd sh 52 983 zh d 16 783 52 983 Krayina Braziliya ShtatiGoyas Matu Grosu Tipmeteoritnij Diametr40 km U bazah danihEID PKISZ ISW EDEIS Araguayinya Araguayinya u Vikishovishi Pohile zobrazhennya kratera Araguayinya nakladene na cifrovu model relyefu NASA World Wind Krater utvorivsya 254 7 2 5 miljona rokiv tomu poblizu mezhi permskogo i triasovogo periodiv koli cya miscevist bula jmovirno milkim morem Cya data blizka do dati permsko triasovogo vimirannya odnogo z najbilshih masovih vimiran v istoriyi Zemli Udar probiv paleozojski osadovi porodi sho nalezhat do formacij basejnu Parana i rozkriv ordovicki granitni porodi fundamentu Vvazhayetsya sho krater mav spochatku 24 km v shirinu i 2 4 km v glibinu a potim rozshirivsya do 40 km tomu sho jogo val obvalivsya vseredinu OpisAraguayinya ce skladnij krater z kilcevimi i radialnimi rozlomami Vin vihodit na poverhnyu silno zrujnovanij eroziyeyu i peretinayetsya richkoyu Araguaya Krater maye pidnyatu eliptichnu centralnu zonu de na poverhnyu vihodit granit Cyu zonu otochuye kilceva oblast udarnogo granitu perekritogo brekchiyeyu Yiyi v svoyu chergu otochuye 6 5 kilometrove kilce hrebtiv i gorbiv visotoyu do 150 m sho skladayutsya zi skladchastih i kruto nahilenih devonskih piskovikiv Ce centralnij rajon kratera Vin otochenij kilcevoyu depresiyeyu na dni yakoyi lezhat porodi iz devonskih i karbonovih formacij piskoviku Zovnishnij obid kratera skladayetsya iz zalishkiv napivkruglih grabeniv u silno deformovanih permsko karbonovih vidkladennyah Svidchennya udarnogo pohodzhennya vklyuchayut konusi roztriskuvannya udarnu brekchiyu i udarnij kvarc Istoriya ta doslidzhennyaPershe povidomlennya pro strukturu Araguayinya bulo opublikovane v 1969 roci Norzflitom i spivavt yaki interpretuvali yiyi yak pidnyattya fanerozojskih vidkladen viklikane krejdovoyu intruziyeyu siyenitu Geologichna rozvidka 1971 roku Silvejra Filo i Ribejro vidznachila zalyagannya lavi brekchiyi i tufi navkolo centralnogo yadra i zrobila visnovok sho Araguayinya bula kriptovulkanichnoyu strukturoyu U 1973 roci Robert S Dayetc i B M French povidomili pro znahidku udarnoyi brekchiyi ta udarnogo kvarcu i identifikuvali strukturu yak udarnij krater Detalne doslidzhennya kratera v 1981 1982 rokah Alvaro Penteado Krosta viyavilo dodatkovi petrologichni i mineralogichni svidchennya udaru U 1981 roci buli opublikovani geomorfologichni oznaki ciyeyi podiyi Theilen Willige U 1992 roci udarna podiya bula vpershe datovana za dopomogoyu Rb Sr metodu Deutsch i spivavt zgidno z chim padinnya meteorita stalosya blizko 243 19 mln rokiv tomu U 1992 roci Engelgardt ta in opublikuvali detalne vivchennya pidnyatogo yadra i vstanovili datu blizko 246 miljoniv rokiv tomu ale piznishe yiyi pereglyanuli blizko 244 miljoniv rokiv tomu Magnitni vimiryuvannya buli provedeni u 1994 roci Fisherom i Masero Suchasna ocinka viku kratera 254 7 2 5 mln rokiv sho perekrivayetsya z vikom permsko triasovoyi mezhi Ye pripushennya sho deyakij vnesok u vidpovidne vimirannya moglo vnesti zvilnennya nafti ta gazu iz bagatih na nih slanciv rozpovsyudzhenih u cih miscyah Dostup i zberezhennyaDo kupola Araguayinya mozhna dobratisya na mashini z mista Goyaniya abo Kuyaba Gruntova doroga MT 306 mizh Ponte Branka i Araguayinya peretinaye centralne pidnyattya Miscevomu naselennyu stanom na 1999 rik nichogo ne bulo vidomo pro prirodu kupola i jogo naukove znachennya PrimitkiAlvaro P Crosta 01 lipnya 1999 Schobbenhaus C Campos D A Queiroz E T Winge M Berbert Born M red Araguainha dome The largest astrobleme in South America Sitios Geologicos e Paleontologicos do Brasil Arhiv originalu za 25 chervnya 2013 Procitovano 19 lipnya 2014 E Tohver C Lana P A Cawood I R Fletcher F Jourdan S Sherlock B Rasmussen R I F Trindade E Yokoyama C R Souza Filho Y Marangoni 1 chervnya 2012 Geochronological constraints on the age of a Permo Triassic impact event U Pb and 40Ar 39Ar results for the 40 km Araguainha structure of central Brazil Geochimica et Cosmochimica Acta 86 214 227 Bibcode 2012GeCoA 86 214T doi 10 1016 j gca 2012 03 005 Biggest extinction in history caused by climate changing meteor 15 serpnya 2013 u Wayback Machine University of Western Australia University News Wednesday 31 July 2013 PosilannyaSatellite image of the region 13 lipnya 2019 u Wayback Machine from Google Maps Alvaro P Crosta 01 lipnya 1999 Schobbenhaus C Campos D A Queiroz E T Winge M Berbert Born M red Araguainha dome The largest astrobleme in South America Sitios Geologicos e Paleontologicos do Brasil Arhiv originalu za 25 chervnya 2013 Procitovano 19 lipnya 2014