Не плутати з раннім варіантом цього ж роману Людина що втратила обличчя Людина що знайшла своє обличчя фантастичний рома

Не плутати з раннім варіантом цього ж роману «Людина, що втратила обличчя».

«Людина, що знайшла своє обличчя» — фантастичний роман Олександра Бєляєва, опублікований в 1940 році. Роман є значно переробленим варіантом колишнього роману Бєляєва «Людина, яка втратила обличчя», опублікованого в 1929 році.

Людина, що знайшла своє обличчя

Автор	Бєляєв Олександр Романович
Мова	російська
Опубліковано	1940
Попередній твір	Людина, що втратила обличчя

Історія

Роман-«попередник» «Людина, яка втратила обличчя» був опублікований в 1929 році. Ідею сюжету роману дав Олександру Бєляєву за два роки до цього Євген Георгійович Торро, ендокринолог, іспанець за походженням, який часто бував у будинку письменника. Пізніше Бєляєв практично переписав заново другу частина роману. Авантюрний сюжет був перероблений в більш соціальний з натяком на ідеологічну підоснову. Настрій роману став оптимістичнішим. Роман «Людина, що знайшла своє обличчя» було вперше опубліковано у 1940 у в Ленінградському відділі видавництва «Радянський письменник». У 1956 році він увійшов до двотомне видання «Вибрані науково-фантастичні твори» (том I) видавництва .

Сюжет

Антоніо Престо є одним з найзнаменитіших і найбагатших коміків американського кінематографа. Однак він переживає, що всі бачать в ньому лише смішного карлика і не помічають його драматичний талант. Після того як Гедда Люкс, красива актриса Голлівуду, в яку Престо закоханий, відмовляє йому через його ваду, він в таємниці від всіх вирішується лікуватися у лікаря Цорна, ендокринолога, який відкрив широкі можливості гормональної терапії. Доктору вдається вилікувати Престо від його каліцтва і повернути йому нормальну зовнішність і зріст. Однак відразу після цього у Престо з'являються великі проблеми. Слуга відмовляється визнавати в ньому свого старого господаря. Люкс, хоча після довгих пояснень і визнає зміненого Престо, але знову відмовляє йому - на цей раз через його невідомість. При спробі проникнути в свій власний будинок Престо заарештовують поліцейські. Починається довгий судовий процес, що ускладнився підступами власника кіностудії Пітча. Тим часом Престо вдається звільнитися з в'язниці. Він переселяється в тихе місце Єлловстонському парку, щоб зайнятися написанням сценарію нового фільму. Там він зустрічає молоду дівчину Еллен, яка вражає його своєю чистотою і щирістю. Нарешті судовий процес виграно і «новоявлений» Престо вирішує відкрити власну кіностудію, щоб наперекір банкам і великим кінокомпаніям зняти фільм про важке життя пересічних американців. Престо доводиться долати численні перепони, фінансові проблеми і відвертий наклеп на нього і Еллен. Нарешті йому вдається зняти фільм з Еллен в головній ролі. На Престо і фільм чекає приголомшливий успіх. Однак Престо затьмарений рішенням Еллен назавжди поїхати.

Персонажі

Антоніо Престо — карлик, знаменитий комік
Містер Пітч — власник кіностудії «Пітч і К°»
Гофман — оператор, колега Престо
Гедда Люкс — актриса, зірка американського кіно
Себастьян — слуга Престо
Цорн — доктор, учений-ендокринолог
Луїза Кальгаун — медсестра в клініці Цорна
Пірс — адвокат
Джон Баррі — сторож в Єллоустонському парку
Еллен Кей — племінниця Баррі
Місіс Ірвін — вдова, компаньйонка Еллен

Примітки

О.Орлов в «А. Р. Бєляєв (Біографічний нарис)» (Олександр Бєляєв. Зібрання творів у восьми томах. Том 8. с. 509) дає наступне посилання: «Прізвище на прохання розповідача про цю людину дещо змінено».

Посилання

Олександр Бєляєв. Людина, що знайшла своє обличчя. Текст книги на сайті www.litmir.info

Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] О.Орлов в «А. Р. Бєляєв (Біографічний нарис)» (Олександр Бєляєв. Зібрання творів у восьми томах. Том 8. с. 509) дає наступне посилання: «Прізвище на прохання розповідача про цю людину дещо змінено».