Луста Петро Васильович

Петро Васильович Луста (23 квітня 1913, Дубов'язівка — 21 квітня 1945, Берлін) — Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир 344-го танкового батальйону 91-ї танкової бригади 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту, майор.

Петро Васильович Луста
Народження	23 квітня 1913(1913-04-23) Дубов'язівка, (зараз Сумська область)
Смерть	21 квітня 1945(1945-04-21) (31 рік) Берлін
Поховання	Парк Вічної Слави
Країна	СРСР
Рід військ	танкові війська
Освіта	Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна (1938)
Роки служби	1934—1945
Партія	ВКП(б)
Звання	Майор
Командування	344-й танковий батальйон 91-ї танкової бригади 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди
Луста Петро Васильович у Вікісховищі

Біографія

Народився 23 квітня 1913 року в селі Дубов'язівка Конотопського району Сумської області України в сім'ї робітника. Українець. Член ВКП (б) з 1942 року. Закінчив сім класів неповної середньої школи та Київський авіаційний технікум. Працював слюсарем-монтажником на заводі «Більшовик» у Києві.

У 1934 році призваний до лав Червоної Армії. У 1938 році закінчив Ульяновське бронетанкове училище. У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Брянському і 1-му Українському фронтах. Був двічі поранений.

344-й танковий батальйон під командуванням капітана П. В. Лусти в ніч на 7 листопада 1943 року в числі перших увірвався на залізничну станцію Фастів Київської області. В ході маршу і боїв за місто показав себе вмілим командиром, проявив мужність і стійкість. Гітлерівці протягом трьох діб намагалися повернути собі втрачений опорний пункт, але безуспішно. Тільки 9 і 10 листопада 1943 року в боях за Фастів противник втратив до сорока танків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за мужність і відвагу, проявлені в боях за розширення плацдарму на Дніпрі і оволодіння залізничним вузлом і містом Фастів, капітану Петру Васильовичу Лусті присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2091).

Могила Петра Лусти

З боями пройшов до столиці фашистської Німеччини. Брав участь у звільненні Польщі. 21 квітня 1945 року в одному з вуличних боїв танковому батальйону майора П. В. Лусти перегородили шлях фашистські винищувачі танків, озброєні фаустпатронами, і автоматники. Піхота, що наступала спільно з танковим батальйоном, під вогнем противника змушена була залягти. Настав критичний момент бою. Тоді майор Петро Васильович Луста сам підняв воїнів в атаку і загинув, убитий фашистської кулею. Похований у Києві у Парку Вічної Слави.

Нагороди, пам'ять

Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.

У парку Тиргартен (Берлін) його ім'я викарбувано на пілоні меморіалу. Одна з вулиць смт Дубов'язівка носить ім'я Героя. У Конотопському краєзнавчому музеї зібрані матеріали, що розповідають про ратний подвиг П. В. Лусти. Тут зберігаються фотографії, документи, особисті речі Героя.

Примітки

1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [ 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1

Література

• В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979(рос.)
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
• Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор, 19(рос.)
• Советские танковые войска 1941—1945. Военно-исторический очерк. М., 1973(рос.)
• Якубовский И. И. Земля в огне. М., 1975(рос.)