Габрієль д'Естре

Габріель д'Естре (фр. Gabrielle d'Estrées, duchesse de Beaufort et Verneuil, marquise de Monceaux (фр. вимова: [ɡabʁiɛl dɛstʁe]; 1573(1573), Монлуї-сюр-Луар — 10 квітня 1599, Париж) — перша герцогиня де Бофор і де Верней, маркіза де Монсо, офіційна фаворитка короля Генріха IV Великого.

Габріель д'Естре
фр. Gabrielle d'Estrées
Народилася	1573^[3] ^d, Турень, Королівство Франція або ^d, ^d, Королівство Франція
Померла	10 квітня 1599(1599-04-10)^[1]^[2] Париж, Королівство Франція ·еклампсія
Поховання	^d
Країна	Королівство Франція
Знання мов	французька^[4]
Титул	^d і маркіз
Батько	^d
Мати	^d
Брати, сестри	^d, ^d і ^d
Діти	Сезар де Вандом, Катерина де Бурбон^[d], ^d і ^d^[1]
Волосся	біляве волосся
Очі	блакитні
Медіафайли у Вікісховищі

Габріель д'Естре з сестрою, Лувр,Париж

Біографія

Народилася в 1573 (за іншою версією в 1571 або 1570) році і була шостою з вісьмох дітей начальника артилерії Антуана д'Естре і його дружини, Франсуази Бабу де Лабурдезьер.

За твердженнями деяких сучасників, у віці 16 років за шість тисяч екю була продана матір'ю королю Генріху III.

Королю дівчина, нібито, не сподобалася (вона нагадувала Генріху його нелюбу дружину Луїзу), і ходили чутки, що надалі Габріель досить довго переходила з рук у руки: належала італійському фінансисту Себастіану Замету, рік жила з кардиналом де Гізом, потім послідовно належала герцогові де Лонгвилю і Роже де Бельгарда, а також кільком дворянам з околиць замку Кевр, поки в 1590 з нею не познайомився король Генріх IV. Версія, згідно з якою, саме Бельгард представив Габріель королю, і той її у нього забрав, є найпопулярнішою, бо про це кілька разів згадує Тальман де Рео у своєму збірнику анекдотів.

Генріх зробив її своєю коханкою і для виду в лютому 1591 року обвінчав з Ніколя д'Амерваль де Ліанкуром (шлюб був розірваний у 1594 році). Красива і дотепна Габріель справляла великий вплив на короля, завдяки своїй фаворитці Генріх прийняв католицизм і хотів навіть розлучитися з Маргаритою Валуа і звести Габріель на престол.

Зведена в герцогині де Бофор і маркізи де Монсо, Габріель була скромною і не використовувала свій вплив на короля на зло, а тому здобула загальну прихильнісь двору. В червні 1594 року, через три місяці після проголошення Генріха королем Франції, д'Естре народила сина, якого на честь Гая Юлія Цезаря назвали Сезаром. 1595 року король узаконив хлопчика, а в 1598 подарував йому титул герцога Вандомського.

26 березня 1596 року в Руані Габріель народила дочку Катерину-Генрієту, яка своєю чергою була названа на честь рідної тітки, батькової сестри Катерини де Бурбон, яка була близькою подругою Габріель. Ще одного королівського бастарда, сина Олександра фаворитка народила в 1598. Тепер Габріель д'Естре могла повноправно стати дружиною Генріха і королевою Франції, все було готове до весілля, але на Страсному тижні 1599 року, Габріель на четвертому місяці вагітності була отруєна фруктами, надісланими їй від імені її нареченого Генріха IV і 10 квітня померла. При дворі подейкували, що фаворитку отруїли представники тих придворних кіл, які були зацікавлені в укладанні шлюбу короля з представницею сімейства Медічі. Габріель була похована в абатстві Нотр-Дам-ла-Рояль де в Іль-де-Франсі.

17 грудня 1600 року в Руані король одружився з тосканською принцесою Марією Медічі, яка згодом народила йому шістьох законних дітей, зокрема й майбутнього короля Франції Людовіка XIII Справедливого.

Приписувані Габріель «Mémoires» (П., 1829; нове вид., 1852) — ймовірно, підробка.

Родина

Від зв'язку з Генріхом IV мала дітей:

• Сезар (1594—1665), з 1598 1 герцог де Вандом. Дружина з 1608 р. — Франсуаза Лотаринзька(1592—1669), 3 герцогиня де Меркер і герцогиня де Пант'євр
• (1596—1663), знана як «Мадмуазель де Вандом»; чоловік з 1619 — Карл II Лотаринзький(1596—1657), 2 герцог д Ельбеф, граф д'Аркур, в шлюбі народила шістьох дітей.
• (1598—1629), знаний як «Шевальє де Вандом», великий пріор Мальтійського ордену, в 1626 році брав участь у змові проти кардинала Рішельє, за що був запроторений в Венсенський замок, де і помер.
• мертвонароджений син (1599).

В літературі

• Габріель д'Естре одна з головних героїнь роману Генріха Манна «Зрілі роки короля Генріха IV» (1938).
• Головна героїня роману Огюста Маке «Прекрасна Габріель або Дочка Мельника» (1855).
• Вольфрам Флейшгауер «Пурпурна лінія».

Див. також

• «Габріель д'Естре з сестрою»

Коментарі

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
2. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
3. https://www.britannica.com/biography/Gabrielle-dEstrees-duchesse-de-Beaufort
4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
5. Эстре // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 124.
   d:Track:Q656d:Track:Q24509995d:Track:Q19908137d:Track:Q23892994d:Track:Q602358
6. Petit Robert dictionary, Dictionnaires Le Robert, Paris, 1988
7. Desclozeaux, Adrien, Gabrielle d'Estrées, marquise de Monceaux, duchesse de Beaufort, H. Champion, Paris, 1889, p. 2 [1] [ 10 квітня 2017 у Wayback Machine.], (French)
8. Desclozeaux, p. 7
9. Desclozeaux, pp. 16—17

Література

• Loiseleur, «Ravaillac et ses complices» (П., 1873);
• Descloseaux A. Gabrielle d Estrées, marquise de Monceaux, duchesse de Beaufort. — P.: Champion, 1889.
• Auguste Maquet, «La Belle Gabrielle» 1854—1855.