Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Юмбер Гумберт Умберт II фр Humbert II de Viennois 1312 22 травня 1355 дофін В єнський граф Альбон В єнн Браянсон Гренобл

Гумберт II дю Вьеннуа

Гумберт II дю Вьеннуа

Юмбер (Гумберт, Умберт) II (фр. Humbert II de Viennois; 1312 — 22 травня 1355) — дофін В'єнський, граф Альбон, В'єнн, Браянсон, Гренобль, Ембрун і Ойзан, барон Ла-Тур-дю-Пін, сеньйор Коліньї у 1333—1349 роках. Продав свої володіння Франції, після чого зробив церковну кар'єру.

Юмбер II
фр. Humbert II de Viennois
image
Народився1312[1][2]
Ла-Тур-дю-Пен
Помер22 травня 1355
Париж, Королівство Франція
ПохованняПариж
Країнаimage Франція
Діяльністькатолицький священник
Знання мовфранцузька
Титулd[3] і d[3]
Посадаd і апостольський адміністратор[d]
Конфесіякатолицька церква[4]
Рідd
БатькоЖан II (дофін В'єннський)
Матиd
Брати, сестриГіг VIII
У шлюбі зd
image

Життєпис

Походив з династії Ла-Тур-дю-Пін. Другий син Жана II, дофіна В'єнського, та Беатриси Угорської. Народився 1312 року. 1319 року після смерті батька опинився під опікою стрийка Генріха, єпископа Меца. 1321 року успадкував від іншого стрийка — Гуго — баронство Факіньї. Потім здійснив подорож Європою, зокрема гостював у вуйка Карла I Роберта, короля Угорщини.

1332 року пошлюбив представницю впливового прованського роду де Бо. У 1333 році після загибелі брата Гіга VIII успадкував Дофіне, графства Гренобль, Ембрун і Ойзан й родинні сеньйорії. 1334 року підтвердив статус графа Альбона і В'єну.

Водночас проблемою залишалася спадщина, оскільки 1335 року помер його єдиний син Андре. 1337 року пропонував продати усі свої володіння Роберту I, королю Неаполю, але вони не зійшлися в ціні.

Намагався наслідувати розкішний двір королів Угорщини та Неаполя. Своєю резиденцією обрав замок Бовуар-ан-Руаян. Намагався впорядкувати управління, для чого 1337 року запровадив Раду Дофіне, який став судовим органом (в подальшому перетворилася на Парламент Дофіне). 1338 року опинився перед загрозою банкрутства. Тому вигнав з своєї держави жидів, конфіскувавши їх майно та гроші. Також обклав штрафами ломбардських та тосканських банкірів й торгівців, звинувативши їх у лихварстві. В тому ж році постало місто В'єнн. Лише за посередництва стрийка дружини Агульта де Бо вдалося владнати ситуацію. Тоді ж для платні військам позичив в папи римського 30 тис. флоринів. 1339 року за згодою папи римського Бенедикта XII заснував Гренобльський університет. Невдовзі розпочав перемовини з папою римським щодо продажу Дофіне та інших володінь за 452 тис. флоринів. Але Бенедикт XII запропонував лише 150 тис. флоринів.

1340 року рішенням Юмбера II створено фінансову раду. Потім позичив у папи римського 15 тис. флоринів. 1341 року взяв іншу позику в 16200 флоринів. Водночас дофін В'єннський стикнувся з інтригами П'єра Роже, архієпископа Руанського, який переконував папу римського не погоджуватися на пропозиції Юмбера II. Тим самим він підігрував прагненням французького короля Філіппа VI Валуа встановити свою владу в Дофіне.

1343 року Юмбер II запропонував королю Франції передати Дофіне його другому синові в обмін на погашення усіх боргів дофіну та щорічну пенсію. Разом з тим вів більш конкретні перемовини щодо продажу Дофіне неаполітанському королю. 29 травня уклав договір про продаж Дофіне так званій Республіці Брянцонезе (утворена 52 гірськими парафіями). Втім під тиском нового папи римського Климента VI цю угоду було скасовано й підписано угоду про передачу Дофіне сину французького короля. В тому ж році разом з П'єром I, герцогом Бурбон, представляв французького короля на перемовинах з англійськими посланцями з метою укладання перемир'я (на той час тривала Сторічна війна).

1345 року зголосився очолити хрестовий похід для захисту Смірни в Малій Азії. 26 травня 1345 року папа римський призначає Юмбера II генерал-капітаном Апостольського престолу. В листопаді під командуванням з військом рушив із Венеції на Смірну, яку взяли в облогу турки. Після невеличкого відпочинку на Родосі у лютому 1346 року здобув перемогу над ворогом в Мітилені, потім Юмбер II відновив утримувану християнами нижню частину Смірни. У вересні 1347 року повернувся до Дофіне. 1349 року підписує остаточний договір з Францією, яка приймає Дофінський статут, який звільняє мешканців цієї області від багатьох французьких податків. Натомість Юмбер отримує 200 тис. флоринів одноразово та щорічну пенсію в 24 тис. флоринів. Церемонія зречення Юмбера та передачі влади над Дофіне відбулася в Ліоні.

Невдовзі стає членом домініканського ордену, відправившись до монастиря Монто. 1350 року в церкві Собор Нотр-Дам-де-Дом папа римський висвятив колишнього дофіна на священника. 1351 року стає латинським патріархом Олександрії. 1352 року також призначається апостольським адміністратором Реймської єпархії. 1355 року рушив до Авіньйона, претендуючи на посаду Паризького єпископа. Але помер на шляху в якобинському монастирі в Клермоні (Овернь).

Родина

Дружина — Марія, донька сеньйора Бертрана де Бо де Берре

Діти:

  • Андре (1333—1335)
  • 4 бастарди

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #136023436 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Faceted Application of Subject Terminology
    d:Track:Q3294867d:Track:Q846596
  3. Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
    d:Track:Q13419312d:Track:Q49162812
  4. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
    d:Track:Q30d:Track:Q3892772

Джерела

  • Paul Fournier, Il regno di Borgogna o d'Arles, dall'XI al XV secolo, cap. XI, vol. VII (L'autunno del medioevo e la nascita del mondo moderno) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 383—410.
  • A. Demurger, Le pape Clément VI et l'Orient: ligue ou croisade ? dans Guerre, pouvoir, et noblesse au Moyen Âge. Mélanges en l'honneur de Philippe Contamine, Paris, 2000.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Yumber Gumbert Umbert II fr Humbert II de Viennois 1312 22 travnya 1355 dofin V yenskij graf Albon V yenn Brayanson Grenobl Embrun i Ojzan baron La Tur dyu Pin senjor Kolinyi u 1333 1349 rokah Prodav svoyi volodinnya Franciyi pislya chogo zrobiv cerkovnu kar yeru Yumber IIfr Humbert II de ViennoisNarodivsya1312 1 2 La Tur dyu PenPomer22 travnya 1355 Parizh Korolivstvo FranciyaPohovannyaParizhKrayina FranciyaDiyalnistkatolickij svyashennikZnannya movfrancuzkaTituld 3 i d 3 Posadad i apostolskij administrator d Konfesiyakatolicka cerkva 4 RiddBatkoZhan II dofin V yennskij MatidBrati sestriGig VIIIU shlyubi zd Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv z dinastiyi La Tur dyu Pin Drugij sin Zhana II dofina V yenskogo ta Beatrisi Ugorskoyi Narodivsya 1312 roku 1319 roku pislya smerti batka opinivsya pid opikoyu strijka Genriha yepiskopa Meca 1321 roku uspadkuvav vid inshogo strijka Gugo baronstvo Fakinyi Potim zdijsniv podorozh Yevropoyu zokrema gostyuvav u vujka Karla I Roberta korolya Ugorshini 1332 roku poshlyubiv predstavnicyu vplivovogo provanskogo rodu de Bo U 1333 roci pislya zagibeli brata Giga VIII uspadkuvav Dofine grafstva Grenobl Embrun i Ojzan j rodinni senjoriyi 1334 roku pidtverdiv status grafa Albona i V yenu Vodnochas problemoyu zalishalasya spadshina oskilki 1335 roku pomer jogo yedinij sin Andre 1337 roku proponuvav prodati usi svoyi volodinnya Robertu I korolyu Neapolyu ale voni ne zijshlisya v cini Namagavsya nasliduvati rozkishnij dvir koroliv Ugorshini ta Neapolya Svoyeyu rezidenciyeyu obrav zamok Bovuar an Ruayan Namagavsya vporyadkuvati upravlinnya dlya chogo 1337 roku zaprovadiv Radu Dofine yakij stav sudovim organom v podalshomu peretvorilasya na Parlament Dofine 1338 roku opinivsya pered zagrozoyu bankrutstva Tomu vignav z svoyeyi derzhavi zhidiv konfiskuvavshi yih majno ta groshi Takozh obklav shtrafami lombardskih ta toskanskih bankiriv j torgivciv zvinuvativshi yih u lihvarstvi V tomu zh roci postalo misto V yenn Lishe za poserednictva strijka druzhini Agulta de Bo vdalosya vladnati situaciyu Todi zh dlya platni vijskam pozichiv v papi rimskogo 30 tis floriniv 1339 roku za zgodoyu papi rimskogo Benedikta XII zasnuvav Grenoblskij universitet Nevdovzi rozpochav peremovini z papoyu rimskim shodo prodazhu Dofine ta inshih volodin za 452 tis floriniv Ale Benedikt XII zaproponuvav lishe 150 tis floriniv 1340 roku rishennyam Yumbera II stvoreno finansovu radu Potim pozichiv u papi rimskogo 15 tis floriniv 1341 roku vzyav inshu poziku v 16200 floriniv Vodnochas dofin V yennskij stiknuvsya z intrigami P yera Rozhe arhiyepiskopa Ruanskogo yakij perekonuvav papu rimskogo ne pogodzhuvatisya na propoziciyi Yumbera II Tim samim vin pidigruvav pragnennyam francuzkogo korolya Filippa VI Valua vstanoviti svoyu vladu v Dofine 1343 roku Yumber II zaproponuvav korolyu Franciyi peredati Dofine jogo drugomu sinovi v obmin na pogashennya usih borgiv dofinu ta shorichnu pensiyu Razom z tim viv bilsh konkretni peremovini shodo prodazhu Dofine neapolitanskomu korolyu 29 travnya uklav dogovir pro prodazh Dofine tak zvanij Respublici Bryanconeze utvorena 52 girskimi parafiyami Vtim pid tiskom novogo papi rimskogo Klimenta VI cyu ugodu bulo skasovano j pidpisano ugodu pro peredachu Dofine sinu francuzkogo korolya V tomu zh roci razom z P yerom I gercogom Burbon predstavlyav francuzkogo korolya na peremovinah z anglijskimi poslancyami z metoyu ukladannya peremir ya na toj chas trivala Storichna vijna 1345 roku zgolosivsya ocholiti hrestovij pohid dlya zahistu Smirni v Malij Aziyi 26 travnya 1345 roku papa rimskij priznachaye Yumbera II general kapitanom Apostolskogo prestolu V listopadi pid komanduvannyam z vijskom rushiv iz Veneciyi na Smirnu yaku vzyali v oblogu turki Pislya nevelichkogo vidpochinku na Rodosi u lyutomu 1346 roku zdobuv peremogu nad vorogom v Mitileni potim Yumber II vidnoviv utrimuvanu hristiyanami nizhnyu chastinu Smirni U veresni 1347 roku povernuvsya do Dofine 1349 roku pidpisuye ostatochnij dogovir z Franciyeyu yaka prijmaye Dofinskij statut yakij zvilnyaye meshkanciv ciyeyi oblasti vid bagatoh francuzkih podatkiv Natomist Yumber otrimuye 200 tis floriniv odnorazovo ta shorichnu pensiyu v 24 tis floriniv Ceremoniya zrechennya Yumbera ta peredachi vladi nad Dofine vidbulasya v Lioni Nevdovzi staye chlenom dominikanskogo ordenu vidpravivshis do monastirya Monto 1350 roku v cerkvi Sobor Notr Dam de Dom papa rimskij visvyativ kolishnogo dofina na svyashennika 1351 roku staye latinskim patriarhom Oleksandriyi 1352 roku takozh priznachayetsya apostolskim administratorom Rejmskoyi yeparhiyi 1355 roku rushiv do Avinjona pretenduyuchi na posadu Parizkogo yepiskopa Ale pomer na shlyahu v yakobinskomu monastiri v Klermoni Overn RodinaDruzhina Mariya donka senjora Bertrana de Bo de Berre Diti Andre 1333 1335 4 bastardiPrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 136023436 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Faceted Application of Subject Terminology d Track Q3294867d Track Q846596 Cawley C Medieval Lands A prosopography of medieval European noble and royal families d Track Q13419312d Track Q49162812 Catholic Hierarchy org USA 1990 d Track Q30d Track Q3892772DzherelaPaul Fournier Il regno di Borgogna o d Arles dall XI al XV secolo cap XI vol VII L autunno del medioevo e la nascita del mondo moderno della Storia del Mondo Medievale 1999 pp 383 410 A Demurger Le pape Clement VI et l Orient ligue ou croisade dans Guerre pouvoir et noblesse au Moyen Age Melanges en l honneur de Philippe Contamine Paris 2000

Дата публікації:
Топ