Ві́ктор Петро́вич Андру́щенко (нар. 1 січня 1949, Совинка) — український науковець-філософ, доктор філософських наук, професор. Дійсний член (академік) АППН України, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, академік АН ВШ України, ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова (з 2003 року).
Андрущенко Віктор Петрович | |
---|---|
Народився | 1 січня 1949 (75 років) Совинка, Конотопський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | викладач університету, політик, політолог, соціолог |
Alma mater | філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
Галузь | соціальна філософія, філософія освіти, політологія, соціологія |
Заклад | Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова |
Посада | ректор |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор філософських наук |
Аспіранти, докторанти | d |
Нагороди |
Біографія
Народився 1 січня 1949 року в с. Совинка Конотопського району Сумської області в сім'ї вчителів. Українець.
Закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософ, викладач філософських дисциплін. Учень, зокрема, професора Володимира Дмитриченка.
Наукова діяльність, погляди
Наукові дослідження В. Андрущенко розпочав із студентської лави. За наукову розробку «Співвідношення понять „людина“, „індивід“, „особистість“ та „індивідуальність“», оприлюднену на «Днях науки філософського факультету університету імені Тараса Шевченка» (1975 р.) отримав першу премію Наукового товариства філософського факультету. Пізніше ця розробка лягла в основу випускної дипломної роботи, а ще пізніше (з незначним доопрацюванням) — ввійшла у перший розділ кандидатської дисертації.
В період з 1975 по 1990 рр. наукові дослідження В. Андрущенко здійснював з позицій марксистсько-ленінської методології і світогляду. Першою самостійною й серйозною роботою стала монографія «Людина в системі культури розвинутого соціалізму» (1984), підготовлена за результатами наукових досліджень 1978—1974 рр. Частково до книги ввійшли матеріали кандидатської дисертації «Основні закономірності соціалізації особистості при соціалізмі», захищеної у 1979 р. В цій книзі викристалізувалось коло наукових інтересів і проблематика, на якій було зосереджена увага протягом наступних років: людина — культура — виховання особистості. Пізніше до цього кола додалась «ідеологія».
Друга книга — «Ідеологічна ефективність культури» (1988 р.) з передмовою відомого московського вченого Ю. Лукінова — зосереджувалась на колі питань, пов'язаних із впливом культури на ідеологію і навпаки. У вузькому розумінні, у дослідженні мова йшла про роль «наукової ідеології» — цим терміном позначалась тоді марксистсько-ленінська ідеологія — у розвитку культури і особистості; в широкому — про значення ідеології в системі культури (і в суспільному житті) загалом. Автор намагався показати, що саме ідеологія є тією домінантою, яка, «фільтруючи» основні суспільні та індивідуальні цінності, визначає напрями розвитку культури і особистості, обумовлює свідомість і поведінку, людей, впливає на історичний перебіг подій. В. Андрущенко стверджував, що в залежності від змісту ідеології (це залежить від інтересів її провідного суб'єкта), на хід історії і культуру вона може здійснювати позитивний, негативний або суперечливий вплив; що через систему відповідних вимірів (критеріїв і показників) цей вплив можна визначити; що ним (цим впливом) можна керувати (управляти) якщо й не однозначно, то у всякому разі в його принципових значеннях.
З точки зору тодішньої філософської науки і соціальної практики, така постановка питання була новою й сприймалась не всіма і не відразу. В країні все більш інтенсивно розгорталась перебудова. Переосмислювались принципові підвалини соціалістичного способу життя, домінуючої в ньому ідеології. Ідеологічна проблематика перемістилась в епіцентр суспільного і наукового життя держави. Книга та побудована на її основі докторська дисертація зацікавили наукову громадськість. Навколо них точились як наукові, так і політичні дискусії.
Після захисту дисертації інтереси автора зосередились на концептуальному переосмисленні «історичного матеріалізму» й наближенні до основ «соціальної філософії». Результатом теоретичних напрацювань 1991—1994 рр. років стали видання першого в Україні і країнах постсоціалістичного простору навчального посібника «Сучасна соціальна філософія». Т. 1-2 (1994 р.,) і науково-публіцистична праця «Біловіжжя. Л. Кравчук. Україна 1991—1995.» (1996 р.). Обидві роботи підготовлені у співавторстві з М. Михальченком. Ці книги принесли авторам визнання як провідним науковцям України в царині соціальної філософії і політології; завдяки ним В. Андрущенко і М. Михальченко стали відомими й за межами України.
Автори стверджували, що принципові відмінності між колишнім «істматом», який вилучався з навчальних курсів і «соціальною філософією», яка впроваджувалась на його заміну, полягали у трактуванні основного питання філософії, сенсу історії, рушійних сил суспільного поступу та його механізмів (революції й еволюції), ролі держави, приватної власності, демократичних форм правління тощо. На противагу «істмату» (як соціальній теорії пролетаріату, з її принципом партійності, формаційним поділом історії, ідеєю соціалістичної революції і диктатури пролетаріату), «соціальна філософія» вибудовувалась як загальноцивілізаційна теорія, що базується на факторному аналізі суспільства, еволюційному розвитку історії, плюралізмі форм власності, демократичних формах правління, творчій праці й толерантності щодо інших доктрин і поглядів. Автори повернули соціальній теорії її основне питання — проблему людини, сенсу, призначення і способу її буття в світі.
До курсу соціальної філософії були введені такі нові (або подавались в новій інтерпретації) теми, як «Історична генеза предмету соціальної філософії в історії філософії», «Соціальні конфлікти, процеси та переміщення»; «Регулятивні механізми функціонування та розвитку соціуму»; «Духовна культура та ідеологія»; «Сенс історії», «Єдність та багатовекторність світової динаміки» тощо.
Деідеологізований виклад отримали вчення ряду видатних філософських постатей, зокрема, Ф. Ніцше, П. Сорокіна, Дж. А. Тойнбі та ін. З урахуванням наукових напрацювань світової соціальної думки, переосмислювались статус і роль держави, джерел і механізмів світової динаміки, факторів суспільного розвитку тощо. Посібник започаткував перехід до нової — плюральної — методології соціального пізнання. Посібник позитивно сприймався як студентським, так і науковим загалом.
Не менший резонанс мала в українському суспільстві й книга «Біловіжжя. Леонід Кравчук. Україна 1991—1995». Вона презентувала одну з перших спроб осмислення першого п'ятиріччя новітньої української історії, її дійових осіб і виконавців, становлення незалежності і перших реформаторських кроків по її утвердженню. На багатому фактичному матеріалі в книзі переосмислювалась особистість і політична діяльність першого Президента України Л. М. Кравчука, інших дійових осіб української політики, перші кроки України як незалежної держави. З повагою сприйняв книгу її основний герой — Л. М. Кравчук. На її презентації він зазначив, що авторську точку зору він поважає, хоча з деякими оцінками міг би й полемізувати. Книга стала однією з перших фундаментальних робіт, де в узагальненому вигляді здійснена оцінка успіхів і суперечностей початку державотворчого процесу в Україні.
У 2000 році за сприянням Благодійної організації «Центр практичної філософії» (президент — А. Толстоухов) було видано підручник В. Андрущенка «Історія соціальної філософії. Західноєвропейський контекст», в якому було запропоновано парадигмальну модель розвитку історії соціально-філософської думки. Автор відійшов від загальноприйнятого в марксистсько-ленінській філософії поділу філософів на «матеріалістів» та «ідеалістів», від традиційної установки про те, що в царині соціальних наук «всі домарксистські мислителі були ідеалістами», спробував прослідкувати спадкоємність (і розбіжність) поглядів мислителів різних часів і народів на природу соціального як такого. Нове прочитання першоджерел — від Конфуція і Платона до Арона і Габермаса — дозволило висунути гіпотезу, що філософи різних часів і народів намагались проникнути в «таїнство соціального» (Франк), а своєю колективною творчою енергією привідкривали його суть і формовияви на кожному новому повороті історії. І хоча «соціальне» є історично змінним, «таїнство» — як остов — залишалось. Автором доведено, що його основу складають три основні проблеми: а) проблема типу (форми) власності, б) проблема організації влади і в) проблема самореалізації особистості. Кожен з великих філософів намагався розв'язати ці проблеми згідно з обставинами свого часу, досвідом історії і можливостями епохи, разом же вони формували цивілізаційний досвід людства щодо організації людства, який і належало вивчати кожному новому поколінню. Підручник отримав першу премію Академії педагогічних наук України 2000 року.
Авторським колективом харківських і київських вчених під керівництвом і за участю В. Андрущенка були підготовлені і видані підручники «Соціологія. Наука про суспільство», «Політологія. Наука про політику», «Філософія», «Соціальна філософія», а також «Короткий енциклопедичний словник з соціальної філософії». Зазначені видання сформували своєрідний фундамент «критичної маси» новітнього філософського знання, яка забезпечила реалізацію Концепції гуманітарної освіти, розробленої під керівництвом В. Андрущенка, й затвердженої Міністерством освіти у 1996 році.
Етапними у творчому доробку вченого стали фундаментальні колективні наукові праці, написані й видані авторськими колективами під керівництвом і за участю В. Андрущенка: «Соціальна робота» (т. 1-8, 2000—2002 рр.) та «Філософія політики» (т. 1-6), 2002—2003 р. Перша з них присвячена аналізові сутності, напрямів реалізації та форм соціальної роботи, її психології, технології, методики. Друга — філософській рефлексії феномена політики. Обидві розробки підготовлені і видані вперше.
Особливе місце серед багатогранної наукової тематики, на якій зосереджується науковий інтерес В. Андрущенка, займає комплексна проблема філософії, змісту та модернізації освіти. Її освоєнню присвячені колективна праця за участю В. Андрущенка «Науково-освітній потенціал нації» (кн. 1-3 (2002 р.), монографія «Роздуми про освіту» (2004), цикл статей, опублікованих в часописах «Практична філософія», «Вища освіта України», «Новий колегіум», «Директор школи» та ін.
Автор доводить, що в умовах становлення інформаційного суспільства та глобалізації інтелект (наука і освіта) поступово утверджується як стратегічний чинник суспільного поступу, показник майбутніх прогресивних суспільних зрушень, критерій, за яким слідує новий глобальний перерозподіл світу, змінюється роль країн і народів в системі світової динаміки. Згідно з розвитком інтелекту та його практичною спроможністю на передній план мають вийти народи, здатні до створення і використання високих технологій. З другого боку, перед народами, наука і освіта яких знаходиться в занедбаному стані, постає реальна загроза перетворення в пасивного споживача історії або ж асиміляції в інтелектуально більш розвинуті спільності. У цьому контексті В. Андрущенком проаналізовані реальні можливості інтелектуального розвитку українського народу, держави і культури, присутності України в європейському і світовому геополітичному просторі, зрощування її конкурентноздатності на основі розвитку науки і освіти. Автором виявлені і проаналізовані головні тенденції розвитку освіти, шляхи та чинники її модернізації згідно з внутрішніми потребами та вимогами Болонського процесу. Практичні рекомендації, сформовані В. Андрущенком на цій науковій базі, були покладені в основу Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, схваленої 2-м Всеукраїнським з'їздом працівників освіти і затвердженої Указом Президента України як стратегічний документ державної освітньої політики.
Серйозним науково-педагогічним доробком В. Андрущенка став підручник з філософії для учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв і гімназій «Вступ до філософії. Великі філософи» (Київ-Харків, 2004 р.). Підготовлений як книга для читання, підручник вводить учнівську молодь у великий і розмаїтий світ філософсько-світоглядної культури, категорійний контекст еволюції людської мудрості, в процес пошуку істини, добра і справедливості, осягнення одвічного таїнства людського буття і історичному просторі і часі. Подібна праця виконана в українському навчальному просторі вперше.
На сьогодні дослідження, що реалізуються в межах наукової школи В. Андрущенка, концентруються на проблемах філософії освіти, модернізації української освіти в контексті вимог Болонського процесу; стратегії розвитку вищої педагогічної освіти та підготовки вчителя в умовах демократичних та ринкових перетворень, глобалізації та становлення інформаційного суспільства; світоглядної проблематики, соціокультурних орієнтацій та виховання студентської молоді; трансформації гуманітарної освіти; стратегічних питаннях державної освітньої політики, зокрема, статусу, глобальних цінностей і функцій освіти в системі суспільної організації та самоорганізації.
Під керівництвом, за науковою консультацією і сприянням В. Андрущенка підготовлено 45 кандидатів і 10 докторів наук. У 1979 р. В. Андрущенко захистив кандидатську, а в 1991 р. — докторську дисертацію; у 1999 р. він був обраний членом-кореспондентом, а в 2003 р — дійсним членом Академії педагогічних наук України;У 1986 р. йому присвоєно вчене звання доцента, а у 1992 р — професора.
В. Андрущенко є академіком (дійсним членом) декількох громадських академій; першим віце-президентом Української академії політичних наук; Президентом Асоціації ректорів педагогічних університетів України.
В. Андрущенко є Головою Наглядової Ради Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Союз обдарованої молоді».
Керування дисертаціями, звинуваченими у плагіаті
Декілька кандидатських та докторських дисертацій, виконаних під керівництвом Віктора Андрущенка, були звинувачені у плагіаті. Це стосується докторської дисертації Валентина Молодиченка, який став ректором Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького у 2011 році, одразу після захисту. Найбільш відомим випадком плагіату під керівництвом Віктора Андрущенка є дисертація міністра освіти України Оксена Лісового, що захистив свою роботу у 2012 році. Коли звинувачення Лісового в плагіаризмі були опубліковані у 2023 році, зокрема, у Forbes Україна, міністр Лісовий відмовився від наукового ступеня, але не від посади міністра. Наслідків для наукового керівника, Віктора Андрущенка, не було.
Основні праці
В. Андрущенко є автором близько 500 наукових праць, серед яких близько 45 монографій, підручників, навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів.
Загальне визнання отримали книги:
- В. Андрущенка «Сучасна соціальна філософія». К., 1996 (у співавторстві з М. Михальченком);
- «Історія соціальної філософії». К., 2000; «Культура. Ідеологія. Особистість». К., 2002 (у співав. з М. Михальченком та Л. Губерським);
- «Соціальна робота» т. 1-8 (у співав.);
- "Інтелектуальний потенціал нації: погляд у XXI століття. Т.1-3 (у співавторстві);
- «Беловежье. Украина 1991—1995. Леонид Кравчук». К., 1996 (у співавторстві з М. Михальченком);
- «Роздуми про освіту». К., 2004;
- «Вступ до філософії. Великі філософи». — Харків, 2004 та ін.
- Соціальна робота: Навчально-методичний комплекс / За ред. В. П. Андрущенко, О. Г. Карпенко, С. В. Толстоухової. — К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. — 400 с.
Нагороди, почесні відзнаки
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (4 жовтня 2015) — за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність та високий професіоналізм;
- Орден «За заслуги» (І ступінь — 2010, ІІ — 2008, ІІІ — 2003);
- Заслужений діяч науки і техніки України (3 жовтня 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, впровадження сучасних методів навчання і виховання молоді;
- Державна премія України в галузі освіти 2013 року — у номінації «наукові досягнення в галузі освіти» за цикл наукових праць «Філософія освіти: пошук пріоритетів» (у складі колективу);
- Лауреат державної премії з науки і техніки 2017 р. за роботу «Цивілізаційний вибір України і соціальний прогрес»
- Почесна грамота Верховної Ради України (2002, 2003 рр.);
- Лауреат премії НАН України імені Д. І. Чижевського (2003).
- Нагрудний знак «Знак Пошани» Київського міського голови, ордени і медалі церковних (духовних) та громадських організацій (Хрест Пошани «Князь Святослав», «За розбудову освіти», «За заслуги. Орден Нестора Літописця ІІІ ступеня», Орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня);
- Почесні грамоти Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ України, Академії педагогічних наук України, Державного комітету у справах молоді та туризму, Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Товариства «Знання України».
- Почесний громадянин міста Лубни (2006 р.).
- Орден Крила Святого Михаїла (Гранд-офіцер, 2020 р.).
Примітки
- Освіта як via lucis: нотатки до біографії Віктора Андрущенка, українського енциклопедиста
- Розбір роботи
- «Плагіат для освіти та науки — абсолютне зло». Наскільки обґрунтовані звинувачення міністра Лісового в плагіаті? Думки науковців
- Указ Президента України від 4 жовтня 2015 року № 567/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти»
- Указ Президента України від 11 січня 2010 року № 10/2010 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, м. Київ»
- Указ Президента України від 26 червня 2008 року № 584/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 3 жовтня 1997 року № 1108/97 «Про присвоєння почесних звань України працівникам освіти»
- Указ Президента України від 4 жовтня 2013 року № 543/2013 «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2013 року»
- . Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 26 травня 2018.
Джерела
- Енциклопедія сучасної України: Біографія [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті НПУ ім. М. П. Драгоманова [ 9 березня 2017 у Wayback Machine.]
Література
- Андрущенко, Віктор Петрович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Жовтень 2015) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Viktor Andrushenko Vi ktor Petro vich Andru shenko nar 1 sichnya 1949 Sovinka ukrayinskij naukovec filosof doktor filosofskih nauk profesor Dijsnij chlen akademik APPN Ukrayini chlen korespondent NAN Ukrayini zasluzhenij diyach nauki i tehniki Ukrayini akademik AN VSh Ukrayini rektor Nacionalnogo pedagogichnogo universitetu imeni Mihajla Dragomanova z 2003 roku Andrushenko Viktor PetrovichNarodivsya 1 sichnya 1949 1949 01 01 75 rokiv Sovinka Konotopskij rajon Sumska oblast Ukrayinska RSR SRSRKrayina SRSR UkrayinaDiyalnist vikladach universitetu politik politolog sociologAlma mater filosofskij fakultet Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa ShevchenkaGaluz socialna filosofiya filosofiya osviti politologiya sociologiyaZaklad Nacionalnij pedagogichnij universitet imeni Mihajla DragomanovaPosada rektorVchene zvannya profesorNaukovij stupin doktor filosofskih naukAspiranti doktoranti dNagorodi Premiya imeni Dmitra Yavornickogo Premiya NAN Ukrayini imeni D I Chizhevskogo d 20 kvitnya 2005 BiografiyaNarodivsya 1 sichnya 1949 roku v s Sovinka Konotopskogo rajonu Sumskoyi oblasti v sim yi vchiteliv Ukrayinec Zakinchiv filosofskij fakultet Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Filosof vikladach filosofskih disciplin Uchen zokrema profesora Volodimira Dmitrichenka Naukova diyalnist poglyadiNaukovi doslidzhennya V Andrushenko rozpochav iz studentskoyi lavi Za naukovu rozrobku Spivvidnoshennya ponyat lyudina individ osobistist ta individualnist oprilyudnenu na Dnyah nauki filosofskogo fakultetu universitetu imeni Tarasa Shevchenka 1975 r otrimav pershu premiyu Naukovogo tovaristva filosofskogo fakultetu Piznishe cya rozrobka lyagla v osnovu vipusknoyi diplomnoyi roboti a she piznishe z neznachnim doopracyuvannyam vvijshla u pershij rozdil kandidatskoyi disertaciyi V period z 1975 po 1990 rr naukovi doslidzhennya V Andrushenko zdijsnyuvav z pozicij marksistsko leninskoyi metodologiyi i svitoglyadu Pershoyu samostijnoyu j serjoznoyu robotoyu stala monografiya Lyudina v sistemi kulturi rozvinutogo socializmu 1984 pidgotovlena za rezultatami naukovih doslidzhen 1978 1974 rr Chastkovo do knigi vvijshli materiali kandidatskoyi disertaciyi Osnovni zakonomirnosti socializaciyi osobistosti pri socializmi zahishenoyi u 1979 r V cij knizi vikristalizuvalos kolo naukovih interesiv i problematika na yakij bulo zoseredzhena uvaga protyagom nastupnih rokiv lyudina kultura vihovannya osobistosti Piznishe do cogo kola dodalas ideologiya Druga kniga Ideologichna efektivnist kulturi 1988 r z peredmovoyu vidomogo moskovskogo vchenogo Yu Lukinova zoseredzhuvalas na koli pitan pov yazanih iz vplivom kulturi na ideologiyu i navpaki U vuzkomu rozuminni u doslidzhenni mova jshla pro rol naukovoyi ideologiyi cim terminom poznachalas todi marksistsko leninska ideologiya u rozvitku kulturi i osobistosti v shirokomu pro znachennya ideologiyi v sistemi kulturi i v suspilnomu zhitti zagalom Avtor namagavsya pokazati sho same ideologiya ye tiyeyu dominantoyu yaka filtruyuchi osnovni suspilni ta individualni cinnosti viznachaye napryami rozvitku kulturi i osobistosti obumovlyuye svidomist i povedinku lyudej vplivaye na istorichnij perebig podij V Andrushenko stverdzhuvav sho v zalezhnosti vid zmistu ideologiyi ce zalezhit vid interesiv yiyi providnogo sub yekta na hid istoriyi i kulturu vona mozhe zdijsnyuvati pozitivnij negativnij abo superechlivij vpliv sho cherez sistemu vidpovidnih vimiriv kriteriyiv i pokaznikiv cej vpliv mozhna viznachiti sho nim cim vplivom mozhna keruvati upravlyati yaksho j ne odnoznachno to u vsyakomu razi v jogo principovih znachennyah Z tochki zoru todishnoyi filosofskoyi nauki i socialnoyi praktiki taka postanovka pitannya bula novoyu j sprijmalas ne vsima i ne vidrazu V krayini vse bilsh intensivno rozgortalas perebudova Pereosmislyuvalis principovi pidvalini socialistichnogo sposobu zhittya dominuyuchoyi v nomu ideologiyi Ideologichna problematika peremistilas v epicentr suspilnogo i naukovogo zhittya derzhavi Kniga ta pobudovana na yiyi osnovi doktorska disertaciya zacikavili naukovu gromadskist Navkolo nih tochilis yak naukovi tak i politichni diskusiyi Pislya zahistu disertaciyi interesi avtora zoseredilis na konceptualnomu pereosmislenni istorichnogo materializmu j nablizhenni do osnov socialnoyi filosofiyi Rezultatom teoretichnih napracyuvan 1991 1994 rr rokiv stali vidannya pershogo v Ukrayini i krayinah postsocialistichnogo prostoru navchalnogo posibnika Suchasna socialna filosofiya T 1 2 1994 r i naukovo publicistichna pracya Bilovizhzhya L Kravchuk Ukrayina 1991 1995 1996 r Obidvi roboti pidgotovleni u spivavtorstvi z M Mihalchenkom Ci knigi prinesli avtoram viznannya yak providnim naukovcyam Ukrayini v carini socialnoyi filosofiyi i politologiyi zavdyaki nim V Andrushenko i M Mihalchenko stali vidomimi j za mezhami Ukrayini Avtori stverdzhuvali sho principovi vidminnosti mizh kolishnim istmatom yakij viluchavsya z navchalnih kursiv i socialnoyu filosofiyeyu yaka vprovadzhuvalas na jogo zaminu polyagali u traktuvanni osnovnogo pitannya filosofiyi sensu istoriyi rushijnih sil suspilnogo postupu ta jogo mehanizmiv revolyuciyi j evolyuciyi roli derzhavi privatnoyi vlasnosti demokratichnih form pravlinnya tosho Na protivagu istmatu yak socialnij teoriyi proletariatu z yiyi principom partijnosti formacijnim podilom istoriyi ideyeyu socialistichnoyi revolyuciyi i diktaturi proletariatu socialna filosofiya vibudovuvalas yak zagalnocivilizacijna teoriya sho bazuyetsya na faktornomu analizi suspilstva evolyucijnomu rozvitku istoriyi plyuralizmi form vlasnosti demokratichnih formah pravlinnya tvorchij praci j tolerantnosti shodo inshih doktrin i poglyadiv Avtori povernuli socialnij teoriyi yiyi osnovne pitannya problemu lyudini sensu priznachennya i sposobu yiyi buttya v sviti Do kursu socialnoyi filosofiyi buli vvedeni taki novi abo podavalis v novij interpretaciyi temi yak Istorichna geneza predmetu socialnoyi filosofiyi v istoriyi filosofiyi Socialni konflikti procesi ta peremishennya Regulyativni mehanizmi funkcionuvannya ta rozvitku sociumu Duhovna kultura ta ideologiya Sens istoriyi Yednist ta bagatovektornist svitovoyi dinamiki tosho Deideologizovanij viklad otrimali vchennya ryadu vidatnih filosofskih postatej zokrema F Nicshe P Sorokina Dzh A Tojnbi ta in Z urahuvannyam naukovih napracyuvan svitovoyi socialnoyi dumki pereosmislyuvalis status i rol derzhavi dzherel i mehanizmiv svitovoyi dinamiki faktoriv suspilnogo rozvitku tosho Posibnik zapochatkuvav perehid do novoyi plyuralnoyi metodologiyi socialnogo piznannya Posibnik pozitivno sprijmavsya yak studentskim tak i naukovim zagalom Ne menshij rezonans mala v ukrayinskomu suspilstvi j kniga Bilovizhzhya Leonid Kravchuk Ukrayina 1991 1995 Vona prezentuvala odnu z pershih sprob osmislennya pershogo p yatirichchya novitnoyi ukrayinskoyi istoriyi yiyi dijovih osib i vikonavciv stanovlennya nezalezhnosti i pershih reformatorskih krokiv po yiyi utverdzhennyu Na bagatomu faktichnomu materiali v knizi pereosmislyuvalas osobistist i politichna diyalnist pershogo Prezidenta Ukrayini L M Kravchuka inshih dijovih osib ukrayinskoyi politiki pershi kroki Ukrayini yak nezalezhnoyi derzhavi Z povagoyu sprijnyav knigu yiyi osnovnij geroj L M Kravchuk Na yiyi prezentaciyi vin zaznachiv sho avtorsku tochku zoru vin povazhaye hocha z deyakimi ocinkami mig bi j polemizuvati Kniga stala odniyeyu z pershih fundamentalnih robit de v uzagalnenomu viglyadi zdijsnena ocinka uspihiv i superechnostej pochatku derzhavotvorchogo procesu v Ukrayini U 2000 roci za spriyannyam Blagodijnoyi organizaciyi Centr praktichnoyi filosofiyi prezident A Tolstouhov bulo vidano pidruchnik V Andrushenka Istoriya socialnoyi filosofiyi Zahidnoyevropejskij kontekst v yakomu bulo zaproponovano paradigmalnu model rozvitku istoriyi socialno filosofskoyi dumki Avtor vidijshov vid zagalnoprijnyatogo v marksistsko leninskij filosofiyi podilu filosofiv na materialistiv ta idealistiv vid tradicijnoyi ustanovki pro te sho v carini socialnih nauk vsi domarksistski misliteli buli idealistami sprobuvav proslidkuvati spadkoyemnist i rozbizhnist poglyadiv misliteliv riznih chasiv i narodiv na prirodu socialnogo yak takogo Nove prochitannya pershodzherel vid Konfuciya i Platona do Arona i Gabermasa dozvolilo visunuti gipotezu sho filosofi riznih chasiv i narodiv namagalis proniknuti v tayinstvo socialnogo Frank a svoyeyu kolektivnoyu tvorchoyu energiyeyu prividkrivali jogo sut i formoviyavi na kozhnomu novomu povoroti istoriyi I hocha socialne ye istorichno zminnim tayinstvo yak ostov zalishalos Avtorom dovedeno sho jogo osnovu skladayut tri osnovni problemi a problema tipu formi vlasnosti b problema organizaciyi vladi i v problema samorealizaciyi osobistosti Kozhen z velikih filosofiv namagavsya rozv yazati ci problemi zgidno z obstavinami svogo chasu dosvidom istoriyi i mozhlivostyami epohi razom zhe voni formuvali civilizacijnij dosvid lyudstva shodo organizaciyi lyudstva yakij i nalezhalo vivchati kozhnomu novomu pokolinnyu Pidruchnik otrimav pershu premiyu Akademiyi pedagogichnih nauk Ukrayini 2000 roku Avtorskim kolektivom harkivskih i kiyivskih vchenih pid kerivnictvom i za uchastyu V Andrushenka buli pidgotovleni i vidani pidruchniki Sociologiya Nauka pro suspilstvo Politologiya Nauka pro politiku Filosofiya Socialna filosofiya a takozh Korotkij enciklopedichnij slovnik z socialnoyi filosofiyi Zaznacheni vidannya sformuvali svoyeridnij fundament kritichnoyi masi novitnogo filosofskogo znannya yaka zabezpechila realizaciyu Koncepciyi gumanitarnoyi osviti rozroblenoyi pid kerivnictvom V Andrushenka j zatverdzhenoyi Ministerstvom osviti u 1996 roci Etapnimi u tvorchomu dorobku vchenogo stali fundamentalni kolektivni naukovi praci napisani j vidani avtorskimi kolektivami pid kerivnictvom i za uchastyu V Andrushenka Socialna robota t 1 8 2000 2002 rr ta Filosofiya politiki t 1 6 2002 2003 r Persha z nih prisvyachena analizovi sutnosti napryamiv realizaciyi ta form socialnoyi roboti yiyi psihologiyi tehnologiyi metodiki Druga filosofskij refleksiyi fenomena politiki Obidvi rozrobki pidgotovleni i vidani vpershe Osoblive misce sered bagatogrannoyi naukovoyi tematiki na yakij zoseredzhuyetsya naukovij interes V Andrushenka zajmaye kompleksna problema filosofiyi zmistu ta modernizaciyi osviti Yiyi osvoyennyu prisvyacheni kolektivna pracya za uchastyu V Andrushenka Naukovo osvitnij potencial naciyi kn 1 3 2002 r monografiya Rozdumi pro osvitu 2004 cikl statej opublikovanih v chasopisah Praktichna filosofiya Visha osvita Ukrayini Novij kolegium Direktor shkoli ta in Avtor dovodit sho v umovah stanovlennya informacijnogo suspilstva ta globalizaciyi intelekt nauka i osvita postupovo utverdzhuyetsya yak strategichnij chinnik suspilnogo postupu pokaznik majbutnih progresivnih suspilnih zrushen kriterij za yakim sliduye novij globalnij pererozpodil svitu zminyuyetsya rol krayin i narodiv v sistemi svitovoyi dinamiki Zgidno z rozvitkom intelektu ta jogo praktichnoyu spromozhnistyu na perednij plan mayut vijti narodi zdatni do stvorennya i vikoristannya visokih tehnologij Z drugogo boku pered narodami nauka i osvita yakih znahoditsya v zanedbanomu stani postaye realna zagroza peretvorennya v pasivnogo spozhivacha istoriyi abo zh asimilyaciyi v intelektualno bilsh rozvinuti spilnosti U comu konteksti V Andrushenkom proanalizovani realni mozhlivosti intelektualnogo rozvitku ukrayinskogo narodu derzhavi i kulturi prisutnosti Ukrayini v yevropejskomu i svitovomu geopolitichnomu prostori zroshuvannya yiyi konkurentnozdatnosti na osnovi rozvitku nauki i osviti Avtorom viyavleni i proanalizovani golovni tendenciyi rozvitku osviti shlyahi ta chinniki yiyi modernizaciyi zgidno z vnutrishnimi potrebami ta vimogami Bolonskogo procesu Praktichni rekomendaciyi sformovani V Andrushenkom na cij naukovij bazi buli pokladeni v osnovu Nacionalnoyi doktrini rozvitku osviti Ukrayini u XXI stolitti shvalenoyi 2 m Vseukrayinskim z yizdom pracivnikiv osviti i zatverdzhenoyi Ukazom Prezidenta Ukrayini yak strategichnij dokument derzhavnoyi osvitnoyi politiki Serjoznim naukovo pedagogichnim dorobkom V Andrushenka stav pidruchnik z filosofiyi dlya uchniv starshih klasiv zagalnoosvitnih shkil liceyiv i gimnazij Vstup do filosofiyi Veliki filosofi Kiyiv Harkiv 2004 r Pidgotovlenij yak kniga dlya chitannya pidruchnik vvodit uchnivsku molod u velikij i rozmayitij svit filosofsko svitoglyadnoyi kulturi kategorijnij kontekst evolyuciyi lyudskoyi mudrosti v proces poshuku istini dobra i spravedlivosti osyagnennya odvichnogo tayinstva lyudskogo buttya i istorichnomu prostori i chasi Podibna pracya vikonana v ukrayinskomu navchalnomu prostori vpershe Na sogodni doslidzhennya sho realizuyutsya v mezhah naukovoyi shkoli V Andrushenka koncentruyutsya na problemah filosofiyi osviti modernizaciyi ukrayinskoyi osviti v konteksti vimog Bolonskogo procesu strategiyi rozvitku vishoyi pedagogichnoyi osviti ta pidgotovki vchitelya v umovah demokratichnih ta rinkovih peretvoren globalizaciyi ta stanovlennya informacijnogo suspilstva svitoglyadnoyi problematiki sociokulturnih oriyentacij ta vihovannya studentskoyi molodi transformaciyi gumanitarnoyi osviti strategichnih pitannyah derzhavnoyi osvitnoyi politiki zokrema statusu globalnih cinnostej i funkcij osviti v sistemi suspilnoyi organizaciyi ta samoorganizaciyi Pid kerivnictvom za naukovoyu konsultaciyeyu i spriyannyam V Andrushenka pidgotovleno 45 kandidativ i 10 doktoriv nauk U 1979 r V Andrushenko zahistiv kandidatsku a v 1991 r doktorsku disertaciyu u 1999 r vin buv obranij chlenom korespondentom a v 2003 r dijsnim chlenom Akademiyi pedagogichnih nauk Ukrayini U 1986 r jomu prisvoyeno vchene zvannya docenta a u 1992 r profesora V Andrushenko ye akademikom dijsnim chlenom dekilkoh gromadskih akademij pershim vice prezidentom Ukrayinskoyi akademiyi politichnih nauk Prezidentom Asociaciyi rektoriv pedagogichnih universitetiv Ukrayini V Andrushenko ye Golovoyu Naglyadovoyi Radi Vseukrayinskoyi molodizhnoyi gromadskoyi organizaciyi Soyuz obdarovanoyi molodi Keruvannya disertaciyami zvinuvachenimi u plagiatiDekilka kandidatskih ta doktorskih disertacij vikonanih pid kerivnictvom Viktora Andrushenka buli zvinuvacheni u plagiati Ce stosuyetsya doktorskoyi disertaciyi Valentina Molodichenka yakij stav rektorom Melitopolskogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu imeni Bogdana Hmelnickogo u 2011 roci odrazu pislya zahistu Najbilsh vidomim vipadkom plagiatu pid kerivnictvom Viktora Andrushenka ye disertaciya ministra osviti Ukrayini Oksena Lisovogo sho zahistiv svoyu robotu u 2012 roci Koli zvinuvachennya Lisovogo v plagiarizmi buli opublikovani u 2023 roci zokrema u Forbes Ukrayina ministr Lisovij vidmovivsya vid naukovogo stupenya ale ne vid posadi ministra Naslidkiv dlya naukovogo kerivnika Viktora Andrushenka ne bulo Osnovni praciV Andrushenko ye avtorom blizko 500 naukovih prac sered yakih blizko 45 monografij pidruchnikiv navchalnih posibnikiv dlya studentiv vishih navchalnih zakladiv Zagalne viznannya otrimali knigi V Andrushenka Suchasna socialna filosofiya K 1996 u spivavtorstvi z M Mihalchenkom Istoriya socialnoyi filosofiyi K 2000 Kultura Ideologiya Osobistist K 2002 u spivav z M Mihalchenkom ta L Guberskim Socialna robota t 1 8 u spivav Intelektualnij potencial naciyi poglyad u XXI stolittya T 1 3 u spivavtorstvi Belovezhe Ukraina 1991 1995 Leonid Kravchuk K 1996 u spivavtorstvi z M Mihalchenkom Rozdumi pro osvitu K 2004 Vstup do filosofiyi Veliki filosofi Harkiv 2004 ta in Socialna robota Navchalno metodichnij kompleks Za red V P Andrushenko O G Karpenko S V Tolstouhovoyi K NPU imeni M P Dragomanova 2006 400 s Nagorodi pochesni vidznakiOrden knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya 4 zhovtnya 2015 za znachnij osobistij vnesok u rozvitok nacionalnoyi osviti pidgotovku kvalifikovanih fahivciv bagatorichnu plidnu pedagogichnu diyalnist ta visokij profesionalizm Orden Za zaslugi I stupin 2010 II 2008 III 2003 Zasluzhenij diyach nauki i tehniki Ukrayini 3 zhovtnya 1997 za vagomij osobistij vnesok u rozvitok nacionalnoyi osviti vprovadzhennya suchasnih metodiv navchannya i vihovannya molodi Derzhavna premiya Ukrayini v galuzi osviti 2013 roku u nominaciyi naukovi dosyagnennya v galuzi osviti za cikl naukovih prac Filosofiya osviti poshuk prioritetiv u skladi kolektivu Laureat derzhavnoyi premiyi z nauki i tehniki 2017 r za robotu Civilizacijnij vibir Ukrayini i socialnij progres Pochesna gramota Verhovnoyi Radi Ukrayini 2002 2003 rr Laureat premiyi NAN Ukrayini imeni D I Chizhevskogo 2003 Nagrudnij znak Znak Poshani Kiyivskogo miskogo golovi ordeni i medali cerkovnih duhovnih ta gromadskih organizacij Hrest Poshani Knyaz Svyatoslav Za rozbudovu osviti Za zaslugi Orden Nestora Litopiscya III stupenya Orden svyatogo rivnoapostolnogo knyazya Volodimira III stupenya Pochesni gramoti Ministerstva osviti i nauki Ministerstva vnutrishnih sprav Ukrayini Akademiyi pedagogichnih nauk Ukrayini Derzhavnogo komitetu u spravah molodi ta turizmu Vseukrayinskogo tovaristva Prosvita im Tarasa Shevchenka Tovaristva Znannya Ukrayini Pochesnij gromadyanin mista Lubni 2006 r Orden Krila Svyatogo Mihayila Grand oficer 2020 r PrimitkiOsvita yak via lucis notatki do biografiyi Viktora Andrushenka ukrayinskogo enciklopedista Rozbir roboti Plagiat dlya osviti ta nauki absolyutne zlo Naskilki obgruntovani zvinuvachennya ministra Lisovogo v plagiati Dumki naukovciv Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 4 zhovtnya 2015 roku 567 2015 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini z nagodi Dnya pracivnikiv osviti Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 11 sichnya 2010 roku 10 2010 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini pracivnikiv Nacionalnogo pedagogichnogo universitetu imeni M P Dragomanova m Kiyiv Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 26 chervnya 2008 roku 584 2008 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 3 zhovtnya 1997 roku 1108 97 Pro prisvoyennya pochesnih zvan Ukrayini pracivnikam osviti Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 4 zhovtnya 2013 roku 543 2013 Pro prisudzhennya Derzhavnih premij Ukrayini v galuzi osviti 2013 roku Arhiv originalu za 27 travnya 2018 Procitovano 26 travnya 2018 DzherelaEnciklopediya suchasnoyi Ukrayini Biografiya 18 serpnya 2016 u Wayback Machine Biografiya na sajti NPU im M P Dragomanova 9 bereznya 2017 u Wayback Machine LiteraturaAndrushenko Viktor Petrovich Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Zhovten 2015