стиль картки Atalanta Аталанта з 1936 року англійський виробник автомобілів Штаб квартира розташована в місті У 1939 роц

~~|стиль_картки=~~ Atalanta (Аталанта) — з 1936 року англійський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті . У 1939 році компанія припинила виробництво автомобілів.

Atalanta
Atalanta Motors Ltd.
Логотип

Тип	автомобілебудівна компанія
Галузь	Автомобілебудування
Попередник(и)	HGS Motors
Наступник(и) (спадкоємці)	RGS Atalanta
Засновано	1936
Засновник(и)	Альберт Гоф Дуглас Хемілл Ерік Скотт
Закриття (ліквідація)	1990
Штаб-квартира	, Англія
Попередні назви	Atalanta Motors Ltd (1936-39) Atalanta Engineering Ltd (1939-90)
Ключові особи	Нейл Ватсон Пітер Уайтхед
Продукція	Транспортні засоби

Atalanta Motors у Вікісховищі

Заснування компанії

Альберт Гоф працював мотористом у фірмі , він адаптував 1.5 л двигуни під капоти цих машин. У 1935 році він разом з інженером Дугласом Хеміллом і гонщиком Еріком Скоттом засновує власну фірму — HGS Motors, в , що в Міддлсексі. Конструкторське бюро талановитих інженерів розмістилося в сараї одного кафетерію, в грудні 1936 року молоді люди вирішили перейменувати свою компанію в Atalanta Motors Ltd, тоді ж до них приєдналися Нейл Ватсон і Пітер Уайтхед. Працювати вони стали над мотором , об'ємом 1.5 л, Гоф і Скотт модернізували його, додавши голівку з 3 клапанами на циліндр, а побудувала мотор компанія . Крім 1.5 л версії, яка розвивала 78 к.с., був підготовлений і 2-літровий двигун, потужністю 98 к.с., крім 3-х клапанів на циліндр мотор оснащувався ще й двома свічками запалювання, розжареним колінчастим валом, алюмінієвим картером, поршні також були виготовлені із сплавів алюмінію. Оскільки група талановитих інженерів хотіла зробити кращий автомобіль, то створення рами почалося з нуля.

Вона отримала Х-подібний підсилювач, підвіска всіх коліс була незалежною, а її важелі були зроблені з хідумініуму, який застосовувався фірмою Rolls-Royce в авіаційних моторах. Амортизатори системи Андре Ідро можна було регулювати, не виходячи з салону, гальмівна система мала барабани, виготовлені з легких сплавів, а привід їх був гідравлічним. Трансмісія на вибір пропонувалася або 4-ступенева електромагнітна , або повністю синхронізована 4-ступінчаста мануальна фірми Warner.

Початок виробництва автомобілів

Перша машина була готова в березні 1937 року, в каталогах клієнтам пропонувалися й компресорні варіанти, на ці мотори могли встановити нагнітачі або , які включалися водієм з панелі приладів. Алюмінієві кузови типу спортс-родстер, спортс-турер, дропхед купе (кабріолет) і купе для них виготовляла фірма Abbott із , завдяки малій вазі 1.5 л машина могла розвивати 145 (км/год), а 2-літрова — всі 160 (км/год), і це в атмосферному варіанті.

У фірму приходять працювати випробувачами Денніс Пур і Гордон Уілкінс, перший з них стане після війни гонщиком Формули 1, в 1938 році чоловічу команду розбавляє місіс Мідж Уілбі, яка успішно бере участь у різних змаганнях, а також працює заводським випробувачем. У 1938 році клієнтам запропонували і варіант з укороченою колісною базою, який був побудований в кількості двох машин, одна з яких взяла участь у Ле-Мані 1938 року, під час тренувальних заїздів гонщики пошкодили маточину задніх коліс, але, швидко полагодивши її, вирішили взяти участь у марафоні, проте вже на четвертому колі екіпаж Чарльза Моррісона і Нейла Ватсона зійшов з дистанції. Ще через три кола коротати час слідом за британськими гонщиками пішов екіпаж Джанфрако Комотті і Альбера Диво, які виступали на .

Крім цього була в 1938 році підготовлена і друга модель — . Під капотом у цього варіанту, який пропонувався тепер як на стандартних шасі, так і на подовжених, ховався 4.4 л 112-сильний мотор від Lincoln Zephyr, агрегатували його з 3-ступінчастою коробкою передач, однак машина була важчою 4-циліндрових машин, тому максимальна швидкість впиралася в позначку 152 (км/год). Пропонували цю модель з 4-місними кузовами Sports Saloon і DropHead Coupé на довгій базі (3.05 м), і дво-, тримісні DropHead Coupé, Sports Roadster і Fixed Head Coupé на стандартній базі (2.74 м).

У 1939 році на Шотландських ралі міс Джоан Бротчі завоювала друге місце в класі закритих автомобілів, в незабаром після цього заводська команда виграє командний приз в Валлійському ралі, кубок отримувала керівниця спортивної програми фірми і учасниця гонок — місіс Улбі.

Припинення виробництва автомобілів. Закриття компанії

У 1939 році починається Друга світова війна, фірма припиняє виробництво легкових автомобілів, до кінця 1939 року було побудовано 15 машин з 4-циліндровим мотором і 6 з мотором від Lincoln. Підприємство переїжджає в , де перейменовується в Atalanta Engineering Ltd і починає виробництво насосів та іншої техніки, фірма проіснувала до 1990 року, однак вона вже машини не випускала.

Автомобілі RGS Atalanta

Однак в 1949 році майор Річард Гейлард Шетток купує залишилися шасі і права на марку у Atalanta Engineering Ltd, засновує своє підприємство RGS Atalanta Ltd, і до 1952 року він продає і виготовляє шасі для бажаючих, причому він робить ціну цілком доступною, так що не рідкість зустріти шасі Atalanta з технічною начинкою від або , на які покупці вже самі замовляли кузови. Оригінальних шасі було тільки близько 5 шт., решта шасі були спроєктовані Шетток і від «Атланта» застосовувалася тільки оригінальна підвіска всіх коліс. У 1953 році він купує фірму і починає з цього дня пропонувати клієнтам готові машини зі склопластиковими кузовами, спроєктовані Джоном Гріффітсом, і з двигунами фірм Lea-Francis, Jaguar або Aston Martin.

Однак незабаром клієнти стали просити машини з більш серйозними моторами, як від Jaguar C-Type, який при 3.4 л міг розвивати 220 к.с., для таких машин потрібні були більш жорсткі кузови, і на деякі шасі стали встановлювати алюмінієві кузови. Але власне виробництво кузовів виявилося дорогим задоволенням, і Шетток в 1958 році підписує контракт про постачання кузовів з фірмою .

Спроба відродження марки

Крім готових машин, Річард Шетток пропонував своїм клієнтам автомобілі у вигляді наборів або кіт-карів, проте поступово бізнес загасав, і в 1962 році Шетток побудував останній автомобіль, після чого фірма припинила свою діяльність. Однак навесні 2012 року колекціонер автомобілів і любитель ретро-гонок Мартін Корфілд із Стаффордширу воскресив марку, викупивши права і конструкцію автомобіля. Перші автомобілі повинні були потрапити в руки своїх замовників вже в першій половині року, але машина, побудована за принципом автомобіля 30-х років, отримала алюмінієву раму, сучасний 2.5 л мотор, потужністю 185 к.с., і 5-ступінчасту коробку передач . Все це мало одягатися в кузов типу Sports Tourer і продаватися за 120 000 EUR.

Список автомобілів Atalanta

1937 —
1938 —

Список автомобілів RGS Atalanta

1953 —

Джерела

Culshaw, David und Horrobin, Peter: The Complete Catalogue of British Cars 1895–1975. Veloce Publishing plc. Dorchester (1999).
Culshaw, David und Horrobin, Peter: The Complete Catalogue of British Cars 1895–1975, Veloce Publishing PLC, Dorchester (1997).
Georgano, N. (2000). Beaulieu Encyclopedia of the Automobile. London: HMSO. .
Sedgwick, M. (1989). A-Z of Cars of the 1930s. Devon, UK: Bay View Books. .
Bill Smith: Armstrong Siddeley Motors; Veloce, Dorchester UK, 2006, pp.343-344

Steve Hole: A-Z of Kit Cars. The definitive encyclopaedia of the UK's kit-car industry since 1949. Haynes Publishing, Sparkford 2012, .