Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Леонід Сильвестрович Лупан | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 25 жовтня 1915 с. Нестерівці Дунаєвецького району | |||
| Помер | 16 січня 1944 (28 років) | |||
| Громадянство |  СРСР →  Україна | |||
| Національність | батько молдаванин, мати українка | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1931—1944 | |||
| Жанр | вірш | |||
| | ||||
Леонід Сильвестрович Лупан (25 жовтня 1915, Нестерівці — 16 січня 1944) — український письменник.
Дитячі роки
Леонід Лупан народився в сім'ї залізничника Сильвестра Лупана і вчительки Ніни Лупан (до шлюбу Ватолінська). У 1917-му батько зник безвісти. Згодом мати одружилася з учителем Іваном Піщанюком й мала з ним ще двох дітей — Галину і Юрія. Закінчивши початкову школу в Нестерівцях, 1927 року Леонід став учнем Дунаєвецької семирічки. Вчився добре. 1930 року вступив до Кам'янець-Подільського педагогічного технікуму і закінчив його у 1933-му. Як відмінника навчання, Лупана рекомендують до вступу на філологічний факультет Київського державного університету.
Студент Київського університету
22 вересня 1933 року приїхав до Києва. На іспитах познайомився з багатьма абітурієнтами. «Навіть з Зеровим знайомий. Хвалив Зерів мої літературні здібності», — записав 29 вересня 1933 р. Цього ж дня дізнався, що його, Лупана, зарахували до університету. Скільки ж то радості було, скільки надій, творчих планів.
Умови побуту студентів голодного 1933 року були скрутні. Це ілюструє щоденник Леоніда: «1.Х. Мене обікрали — лишився зимувати в туфлях»; «Стипендії не визначили. Голодаю. 3 дому нема нічого. Потрохи спродуюсь..»; «Од вчорашнього ранку і рисочки в роті не мав, прямо хоч вмирай». Але хоч як було важко, він повністю поринув у студентське життя, активно писав. «Друзі по літературних зібраннях вважали, що за кількістю творів, їх тематикою, а головне, за рівнем майстерності Лупан здатний на повноцінну поетичну книгу. Але він не поспішав друкувати свою першу збірку, продовжував старанно працювати над кожним віршем, над кожним рядком, над словом кожним. Не поспішав, а шкода… Книга так і не побачила світ».
Репресії
1937 року почалася нова хвиля репресій. Під час допиту хтось із заарештованих вказав на Леоніда як на активного учасника літературного процесу, члена "контрреволюційної націоналістичної організації. 17 жовтня 1937 року була підписана постанова про вибір міри запобіжного заходу… «Лупан Л. С., студент V курсу, є учасником української контрреволюційної націоналістичної організації, яка стоїть на терористичних позиціях. Його перебування на волі може відбитися на ході ведення слідства»… 19 жовтня військовий прокурор Київського військового округу Бурцев дав санкцію на арешт. У ніч на 20 жовтня, за п'ять днів до двадцятидворіччя, Леоніда заарештували. У гуртожитку по вулиці Тарасівській № 5, де проживав, був зроблений обшук, вилучені документи, альбом фотокарток, щоденник за 1937 рік, листи, книги і журнали, підготовлена до друку збірка, скромні побутові речі, одяг, вишита сорочка… Вишита сорочка була віднесена до особливих «речдоків».
Через місяць слідство було завершено. 27 грудня 1937 року Особлива нарада в протоколі N 398 зафіксувала присуд: «Лупана Леоніда Сильвестровича за контреволюційну діяльність ув'язнити у виправтрудтабір строком на п'ять років, рахуючи строк з 20.10. 1937 р.»
Табірне життя
З того часу почалося нове життя, поневіряння по таборах, важка фізична праця. Леонід продовжував вірити в те, що це помилка, що влада розбереться. Не зважаючи на фізичну, моральну втому продовжував писати, творити. Не полишав надії на дострокове звільнення.
Леоніда пригнічує почуття вини перед сім'єю, від якої відривав шматок хліба, навчаючись у школі, технікумі, університеті. «Дуже прошу Вас простити мені, — звертався до матері 24 квітня 1938 р. — Може, я ще колись таки зумію принести Вам крихту радощів. А якщо й ні, то Галя й Юрко оддячать уже за трьох разом. Вони, я вірю, будуть щасливіші, ніж я, їм не прийдеться стільки переболіти душею, стільки перетерпіти, не знаючи навіть, за що ж його, власне, терпіти, кому це потрібно?
…А ще вложіть у посилку хоч пучечок квітів — хай нагадують вони мені весну на Україні, Поділля…»
У цей час почалося переслідування сім'ї Леоніда. Був заарештований Іван Федорович. Забрали прямо з уроку, привезли додому, щоб зібрав речі. Мати радила втікати через вікно. «Жалко вас», — прозвучало у відповідь. Леонід знав методику дій НКВС, тому в одному з листів запитав: «Чи не лежить батько знову в Кам'янець-Подільській лікарні, як восени 1930 року?» А він справді втрапив до Кам'янець-Подільської в'язниці, де саме й переживав тюремні допити. Сім'я «ворога народу», відповідно до встановлених правил, протягом 48 годин мусила покинути Завадівку, перебратися за стокілометрову зону від кордону. Ніна Корнилівна з Юрою переїхали до Хмільника.
А тим часом із 10 березня 1938 року у Леоніда почалося нове життя: барак, пилка, сокира, «друзі по нещастю», робота на лісоповалі. Жалівся, що «огрубілі руки одвикають од пера, набуті роками знання вивітрюються». Спілкування із зовнішнім світом обмежувалося двома листами на місяць. Можна надіслати ще одного трикутника, але для цього треба стати стахановцем, тобто втратити не тільки волю, а й рештки здоров'я. На звороті конверта обов'язково потрібно було зазначати: «Лупан Леонід Сильвестрович. Особлива нарада, к-р д., 5 років». Без такого напису лист до адресата не доходив.
Вогкий клімат, важка робота, люті морози, абияке харчування руйнували навіть міцний молодий організм. У серпні 1940 року Леонід уперше поскаржився, що болять і хитаються зуби.
Доведений до цілковитого фізичного та нервово виснаження, Лупан тяжко захворів. Почастішали серцеві напади, а ще страшніше — відкрився туберкульоз. Ще десь мерехтіла надія на звільнення. Але тільки мерехтіла… Її остаточно згасило рішення суду. 31 липня 1942 року замість звільнення Лупану додали новий строк — 5 років таборів. Змучений поет не витримав. 16 січня 1944 року його не стало. Складений табірною службою акт повідомляє, що «цього дня о 20-й годині в стаціонарі помер інвалід I групи Л. С. Лупан, 29 років від роду». Причина смерті — порок серця і туберкульоз в активній формі.
Так трагічно завершився життєвий і творчий шлях молодого поета, не встигнувши розквітнути в повну силу.
Сім років нестерпних фізичних і духовних мук убили талановитого поета, не давши розквітнути на повну силу його творчим можливостям.
Через десятиліття, через тюремні табори до нас дійшло 64 вірші Леоніда Лупана. Зокрема, написав він поеми «Кармалюк у фортеці» (1935) і «Дорога у вічність» (1937). А ще 37 згадує він у щоденниках, листах. А скільки ж їх конфісковано, знищено, втрачено?..
Леонід Лупан і Олесь Гончар
Свого часу, коли вони були письменниками-початківцями, Леонід Лупан товаришував з Олесем Гончарем. Все життя Олесь Гончар пам'ятав про свого друга, цінував спогади про щирі і змістовні стосунки.
Молоді автори не просто листувалися, вони аналізували творчість один одного, давали поради, підтримували. Олесь Гончар захоплювався творчістю молодого побратима, про що пише в листі до Лупана від 9 жовтня 1935 року: «Пісня твоя мені сподобалась, як Тичинина. Ти їй-бо будеш народним поетом. Така лірика, теплота, простота і без грами фальшу. Кінець ти дуже вдало змінив, яскраво виступає глибока ідея. От тільки назва дуже розпливчаста — „Пісня“…
… Про тебе в „Літгазеті“ читав. Хлопці говорили, що твій вірш бачили у „Вістях“ (ти вже тут популярний), а я ще не читав. Завтра почитаю. Присилай, Льоню, університетський альманах. Дуже чекаю. 3 найщирішими вітаннями твій Олесь Гончар».
Леонід Лупан, в свою чергу, теж високо оцінює талант Гончара. Про це свідчать його запису в щоденнику. Ось від 29 жовтня 1935 року є запис: «Бісовий хлопчисько (Гончар), „стахановець“ він чи ні, а прозаїком буде. Гляди, Коцюбинського нашого великого замінить» або «Молодець Олесь, я завжди вірю в нього».
У виданні епістолярної спадщини Олеся Гончара подано лист до Леоніда Лупана від 3 листопада 1935 року. Він досить короткий за змістом, проте надзвичайно насичений інформативно:
Найдорожчий мій друже!Дуже ти перебільшуєш своє заблудження на шлях «стилізації» народних пісень. Правда, я в цьому не особливо кумекаю, але все ти добре пишеш. А з заблудження швидко вийдеш, коли вже зрозумів, у чому «собака зарита». Ти досить розумний, щоб перебудуватися.
Дуже я задоволений твоєю критикою на «Легенду». Надзвичайно цінні вказівки! Я обов'язково реалізую всі твої зауваження.
Я тільки ще раз попрошу тебе завжди строго, відверто говорити про мої речі. Бо я твою думку ставлю високо. А то ти говориш «Легенда» хороша, а мені не віриться, здається, тут за цим словом ховається ввічливість друга. Цього не треба.
Тепер про назву до твоєї збірки. З десятка проектів, які ти підносиш мені, я б вибрав «Березень» або «Співанки» (можна ще «Співанки мого покоління»).
Прощай, мій найдорожчий друже.
Твій Олесь Гончар».
Уже на завершенні свого життєвого шляху Олесь Гончар писатиме подільському письменнику, члену обласної організації НСПУ А. М. Коляновському: «В часи юності був у мене товариш з Дунаєвецького району Леонід Лупан, талановитий поет, та, на жаль, і його — як і багатьох — поглинула невситенна тоталітарна північ… Студентом Київського університету забрали його (тільки за те, що любив Україну!) і погубили десь, не дали розкритись талантові».
Твори
- Добірка поезій. — журнал «Вітчизна», 1962, № 5
- Кармалюк у фортеці; Колгоспна осінь; Ніч над Збручем; Дорога у вічність // Зорі крізь грати: вибр. вірші репресованих і замовчуваних поетів. — Хмельницький, 1994. — С. 41-50.
- Дорога у вічність. — Хмельницький: Поділля, 1995. — 116 с.
- Лист до сестри; Горе людини; Ой не плач, моя люба // Поділ. вісті., 26.10.1995
Джерела і література
- Скорський М. Поезія Леоніда Лупана. — «Радянське Поділля», 30 червня 1962
- Скорський М., Сваричевський А. Від Дністра до Горині. Літературно-мистецька карта Поділля. — «Жовтень», 1972. № 8
- Прокопчук В. Слово про поета // Лупан Л. Дорога у вічність. – Хмельницький, 1995. — С. 4-30
- Прокопчук Т. Співець кучерявих Нестеровець // Дунаєвец. вісн. — 1995. – 7 жовт.
- Мацько В. Повернувсь із забуття // Майбуття. — 1995. — No 20-21. — С. 5
- Леонід Лупан // Літератори Хмельниччини: довід. обл. орг. НСП України. — Хмельницький, 1997. — С. 8
- Албул С., Дмитрик В. Повернення в когорту славетних подолян // Великий терор на Хмельниччині. — Хм., 2004
- Лупан Леонід // Літературна Хмельниччина XX століття. — Хмельницький, 2005
- Олесь Гончар. Щоденники. У трьох томах. — К, 2008
- Олесь Гончар. Листи. — К., 2008
- Прокопчук В. С. Леонід Лупан: повернення із забуття // Реабілітовані історією. Хмельницька область. — Хм., 2009
Ушанування
- 1995 — у Нестеровецькій середній школі відкрито музей Леоніда Лупана.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Primitki Leonid Silvestrovich LupanNarodivsya25 zhovtnya 1915 1915 10 25 s Nesterivci Dunayeveckogo rajonuPomer16 sichnya 1944 1944 01 16 28 rokiv Gromadyanstvo SRSR UkrayinaNacionalnistbatko moldavanin mati ukrayinkaDiyalnistpismennikMova tvorivukrayinskaRoki aktivnosti1931 1944Zhanrvirsh Leonid Silvestrovich Lupan 25 zhovtnya 1915 19151025 Nesterivci 16 sichnya 1944 ukrayinskij pismennik Dityachi rokiLeonid Lupan narodivsya v sim yi zaliznichnika Silvestra Lupana i vchitelki Nini Lupan do shlyubu Vatolinska U 1917 mu batko znik bezvisti Zgodom mati odruzhilasya z uchitelem Ivanom Pishanyukom j mala z nim she dvoh ditej Galinu i Yuriya Zakinchivshi pochatkovu shkolu v Nesterivcyah 1927 roku Leonid stav uchnem Dunayeveckoyi semirichki Vchivsya dobre 1930 roku vstupiv do Kam yanec Podilskogo pedagogichnogo tehnikumu i zakinchiv jogo u 1933 mu Yak vidminnika navchannya Lupana rekomenduyut do vstupu na filologichnij fakultet Kiyivskogo derzhavnogo universitetu Student Kiyivskogo universitetu22 veresnya 1933 roku priyihav do Kiyeva Na ispitah poznajomivsya z bagatma abituriyentami Navit z Zerovim znajomij Hvaliv Zeriv moyi literaturni zdibnosti zapisav 29 veresnya 1933 r Cogo zh dnya diznavsya sho jogo Lupana zarahuvali do universitetu Skilki zh to radosti bulo skilki nadij tvorchih planiv Umovi pobutu studentiv golodnogo 1933 roku buli skrutni Ce ilyustruye shodennik Leonida 1 H Mene obikrali lishivsya zimuvati v tuflyah Stipendiyi ne viznachili Golodayu 3 domu nema nichogo Potrohi sproduyus Od vchorashnogo ranku i risochki v roti ne mav pryamo hoch vmiraj Ale hoch yak bulo vazhko vin povnistyu porinuv u studentske zhittya aktivno pisav Druzi po literaturnih zibrannyah vvazhali sho za kilkistyu tvoriv yih tematikoyu a golovne za rivnem majsternosti Lupan zdatnij na povnocinnu poetichnu knigu Ale vin ne pospishav drukuvati svoyu pershu zbirku prodovzhuvav staranno pracyuvati nad kozhnim virshem nad kozhnim ryadkom nad slovom kozhnim Ne pospishav a shkoda Kniga tak i ne pobachila svit Represiyi1937 roku pochalasya nova hvilya represij Pid chas dopitu htos iz zaareshtovanih vkazav na Leonida yak na aktivnogo uchasnika literaturnogo procesu chlena kontrrevolyucijnoyi nacionalistichnoyi organizaciyi 17 zhovtnya 1937 roku bula pidpisana postanova pro vibir miri zapobizhnogo zahodu Lupan L S student V kursu ye uchasnikom ukrayinskoyi kontrrevolyucijnoyi nacionalistichnoyi organizaciyi yaka stoyit na teroristichnih poziciyah Jogo perebuvannya na voli mozhe vidbitisya na hodi vedennya slidstva 19 zhovtnya vijskovij prokuror Kiyivskogo vijskovogo okrugu Burcev dav sankciyu na aresht U nich na 20 zhovtnya za p yat dniv do dvadcyatidvorichchya Leonida zaareshtuvali U gurtozhitku po vulici Tarasivskij 5 de prozhivav buv zroblenij obshuk vilucheni dokumenti albom fotokartok shodennik za 1937 rik listi knigi i zhurnali pidgotovlena do druku zbirka skromni pobutovi rechi odyag vishita sorochka Vishita sorochka bula vidnesena do osoblivih rechdokiv Cherez misyac slidstvo bulo zaversheno 27 grudnya 1937 roku Osobliva narada v protokoli N 398 zafiksuvala prisud Lupana Leonida Silvestrovicha za kontrevolyucijnu diyalnist uv yazniti u vipravtrudtabir strokom na p yat rokiv rahuyuchi strok z 20 10 1937 r Tabirne zhittyaZ togo chasu pochalosya nove zhittya poneviryannya po taborah vazhka fizichna pracya Leonid prodovzhuvav viriti v te sho ce pomilka sho vlada rozberetsya Ne zvazhayuchi na fizichnu moralnu vtomu prodovzhuvav pisati tvoriti Ne polishav nadiyi na dostrokove zvilnennya Leonida prignichuye pochuttya vini pered sim yeyu vid yakoyi vidrivav shmatok hliba navchayuchis u shkoli tehnikumi universiteti Duzhe proshu Vas prostiti meni zvertavsya do materi 24 kvitnya 1938 r Mozhe ya she kolis taki zumiyu prinesti Vam krihtu radoshiv A yaksho j ni to Galya j Yurko oddyachat uzhe za troh razom Voni ya viryu budut shaslivishi nizh ya yim ne prijdetsya stilki pereboliti dusheyu stilki pereterpiti ne znayuchi navit za sho zh jogo vlasne terpiti komu ce potribno A she vlozhit u posilku hoch puchechok kvitiv haj nagaduyut voni meni vesnu na Ukrayini Podillya U cej chas pochalosya peresliduvannya sim yi Leonida Buv zaareshtovanij Ivan Fedorovich Zabrali pryamo z uroku privezli dodomu shob zibrav rechi Mati radila vtikati cherez vikno Zhalko vas prozvuchalo u vidpovid Leonid znav metodiku dij NKVS tomu v odnomu z listiv zapitav Chi ne lezhit batko znovu v Kam yanec Podilskij likarni yak voseni 1930 roku A vin spravdi vtrapiv do Kam yanec Podilskoyi v yaznici de same j perezhivav tyuremni dopiti Sim ya voroga narodu vidpovidno do vstanovlenih pravil protyagom 48 godin musila pokinuti Zavadivku perebratisya za stokilometrovu zonu vid kordonu Nina Kornilivna z Yuroyu pereyihali do Hmilnika A tim chasom iz 10 bereznya 1938 roku u Leonida pochalosya nove zhittya barak pilka sokira druzi po neshastyu robota na lisopovali Zhalivsya sho ogrubili ruki odvikayut od pera nabuti rokami znannya vivitryuyutsya Spilkuvannya iz zovnishnim svitom obmezhuvalosya dvoma listami na misyac Mozhna nadislati she odnogo trikutnika ale dlya cogo treba stati stahanovcem tobto vtratiti ne tilki volyu a j reshtki zdorov ya Na zvoroti konverta obov yazkovo potribno bulo zaznachati Lupan Leonid Silvestrovich Osobliva narada k r d 5 rokiv Bez takogo napisu list do adresata ne dohodiv Vogkij klimat vazhka robota lyuti morozi abiyake harchuvannya rujnuvali navit micnij molodij organizm U serpni 1940 roku Leonid upershe poskarzhivsya sho bolyat i hitayutsya zubi Dovedenij do cilkovitogo fizichnogo ta nervovo visnazhennya Lupan tyazhko zahvoriv Pochastishali sercevi napadi a she strashnishe vidkrivsya tuberkuloz She des merehtila nadiya na zvilnennya Ale tilki merehtila Yiyi ostatochno zgasilo rishennya sudu 31 lipnya 1942 roku zamist zvilnennya Lupanu dodali novij strok 5 rokiv taboriv Zmuchenij poet ne vitrimav 16 sichnya 1944 roku jogo ne stalo Skladenij tabirnoyu sluzhboyu akt povidomlyaye sho cogo dnya o 20 j godini v stacionari pomer invalid I grupi L S Lupan 29 rokiv vid rodu Prichina smerti porok sercya i tuberkuloz v aktivnij formi Tak tragichno zavershivsya zhittyevij i tvorchij shlyah molodogo poeta ne vstignuvshi rozkvitnuti v povnu silu Sim rokiv nesterpnih fizichnih i duhovnih muk ubili talanovitogo poeta ne davshi rozkvitnuti na povnu silu jogo tvorchim mozhlivostyam Cherez desyatilittya cherez tyuremni tabori do nas dijshlo 64 virshi Leonida Lupana Zokrema napisav vin poemi Karmalyuk u forteci 1935 i Doroga u vichnist 1937 A she 37 zgaduye vin u shodennikah listah A skilki zh yih konfiskovano znisheno vtracheno Leonid Lupan i Oles GoncharSvogo chasu koli voni buli pismennikami pochatkivcyami Leonid Lupan tovarishuvav z Olesem Goncharem Vse zhittya Oles Gonchar pam yatav pro svogo druga cinuvav spogadi pro shiri i zmistovni stosunki Molodi avtori ne prosto listuvalisya voni analizuvali tvorchist odin odnogo davali poradi pidtrimuvali Oles Gonchar zahoplyuvavsya tvorchistyu molodogo pobratima pro sho pishe v listi do Lupana vid 9 zhovtnya 1935 roku Pisnya tvoya meni spodobalas yak Tichinina Ti yij bo budesh narodnim poetom Taka lirika teplota prostota i bez grami falshu Kinec ti duzhe vdalo zminiv yaskravo vistupaye gliboka ideya Ot tilki nazva duzhe rozplivchasta Pisnya Pro tebe v Litgazeti chitav Hlopci govorili sho tvij virsh bachili u Vistyah ti vzhe tut populyarnij a ya she ne chitav Zavtra pochitayu Prisilaj Lonyu universitetskij almanah Duzhe chekayu 3 najshirishimi vitannyami tvij Oles Gonchar Leonid Lupan v svoyu chergu tezh visoko ocinyuye talant Gonchara Pro ce svidchat jogo zapisu v shodenniku Os vid 29 zhovtnya 1935 roku ye zapis Bisovij hlopchisko Gonchar stahanovec vin chi ni a prozayikom bude Glyadi Kocyubinskogo nashogo velikogo zaminit abo Molodec Oles ya zavzhdi viryu v nogo U vidanni epistolyarnoyi spadshini Olesya Gonchara podano list do Leonida Lupana vid 3 listopada 1935 roku Vin dosit korotkij za zmistom prote nadzvichajno nasichenij informativno Najdorozhchij mij druzhe Duzhe ti perebilshuyesh svoye zabludzhennya na shlyah stilizaciyi narodnih pisen Pravda ya v comu ne osoblivo kumekayu ale vse ti dobre pishesh A z zabludzhennya shvidko vijdesh koli vzhe zrozumiv u chomu sobaka zarita Ti dosit rozumnij shob perebuduvatisya Duzhe ya zadovolenij tvoyeyu kritikoyu na Legendu Nadzvichajno cinni vkazivki Ya obov yazkovo realizuyu vsi tvoyi zauvazhennya Ya tilki she raz poproshu tebe zavzhdi strogo vidverto govoriti pro moyi rechi Bo ya tvoyu dumku stavlyu visoko A to ti govorish Legenda horosha a meni ne viritsya zdayetsya tut za cim slovom hovayetsya vvichlivist druga Cogo ne treba Teper pro nazvu do tvoyeyi zbirki Z desyatka proektiv yaki ti pidnosish meni ya b vibrav Berezen abo Spivanki mozhna she Spivanki mogo pokolinnya Proshaj mij najdorozhchij druzhe Tvij Oles Gonchar Uzhe na zavershenni svogo zhittyevogo shlyahu Oles Gonchar pisatime podilskomu pismenniku chlenu oblasnoyi organizaciyi NSPU A M Kolyanovskomu V chasi yunosti buv u mene tovarish z Dunayeveckogo rajonu Leonid Lupan talanovitij poet ta na zhal i jogo yak i bagatoh poglinula nevsitenna totalitarna pivnich Studentom Kiyivskogo universitetu zabrali jogo tilki za te sho lyubiv Ukrayinu i pogubili des ne dali rozkritis talantovi TvoriDobirka poezij zhurnal Vitchizna 1962 5 Karmalyuk u forteci Kolgospna osin Nich nad Zbruchem Doroga u vichnist Zori kriz grati vibr virshi represovanih i zamovchuvanih poetiv Hmelnickij 1994 S 41 50 Doroga u vichnist Hmelnickij Podillya 1995 116 s List do sestri Gore lyudini Oj ne plach moya lyuba Podil visti 26 10 1995Dzherela i literaturaSkorskij M Poeziya Leonida Lupana Radyanske Podillya 30 chervnya 1962 Skorskij M Svarichevskij A Vid Dnistra do Gorini Literaturno mistecka karta Podillya Zhovten 1972 8 Prokopchuk V Slovo pro poeta Lupan L Doroga u vichnist Hmelnickij 1995 S 4 30 Prokopchuk T Spivec kucheryavih Nesterovec Dunayevec visn 1995 7 zhovt Macko V Povernuvs iz zabuttya Majbuttya 1995 No 20 21 S 5 Leonid Lupan Literatori Hmelnichchini dovid obl org NSP Ukrayini Hmelnickij 1997 S 8 Albul S Dmitrik V Povernennya v kogortu slavetnih podolyan Velikij teror na Hmelnichchini Hm 2004 Lupan Leonid Literaturna Hmelnichchina XX stolittya Hmelnickij 2005 Oles Gonchar Shodenniki U troh tomah K 2008 Oles Gonchar Listi K 2008 Prokopchuk V S Leonid Lupan povernennya iz zabuttya Reabilitovani istoriyeyu Hmelnicka oblast Hm 2009Ushanuvannya1995 u Nesteroveckij serednij shkoli vidkrito muzej Leonida Lupana