Кунігунда Бранденбург Кульмбахська нім Kunigunde von Brandenburg Kulmbach 17 червня 1523 27 лютого 1558 принцеса Бранден

Кунігунда Бранденбург-Кульмбахська (нім. Kunigunde von Brandenburg-Kulmbach, 17 червня 1523 — 27 лютого 1558) — принцеса Бранденбург-Кульмбахська з роду Гогенцоллернів, донька маркграфа Бранденбург-Кульмбаху Казимира та баварської принцеси Сусанни, перша дружина маркграфа Баден-Дурлаху Карла II.

Кунігунда Бранденбург-Кульмбахська
нім. Kunigunde von Brandenburg-Kulmbach
Кунігунда Бранденбург-Кульмбахська Сенотаф Карла II та обох його дружин. Статуя Кунігунди зліва.
1-а маркграфиня-консорт Баден-Пфорцгайму
Початок правління:	6 лютого 1553
Кінець правління:	27 лютого 1558

Попередник:	не було
Наступник:	Анна Фельденцька

Дата народження:	17 червня 1523(1523-06-17)
Місце народження:	Ансбах
Країна:	Священна Римська імперія
Дата смерті:	27 лютого 1558(1558-02-27) (34 роки)
Місце смерті:	Пфорцгайм, Священна Римська імперія
Чоловік:	Карл II
Діти:	Марія, Альбрехт
Династія:	Гогенцоллерни, Церінгени
Батько:	Казимир Бранденбург-Кульмбахський
Мати:	Сусанна Баварська

Біографія

Народилась 17 червня 1523 року в Ансбасі. Була четвертою дитиною та третьою донькою в родині маркграфа Бранденбург-Кульмбаху Казимира та його дружини Сусанни Баварської. Мала старшу сестру Марію та брата Альбрехта. Ще одна сестра померла немовлям до її народження.

Втратила батька у 4 роки. Маркграфом став її брат Альбрехт під опікою дядька Георга Сповідника. Матір у 1729 році взяла другий шлюб із пфальцграфом Нойбурзьким Отто Генріхом. Від неї принцеса отримала коштовний молитовник маркграфині Бранденбурзької, який наразі зберігається у Баденській державній бібліотеці.

У 28 років Кунігунда стала дружиною 21-річного баденського принца Карла, молодшого сина маркграфа Баден-Пфорцгайму Ернста. Весілля відбулося 10 березня 1551 року у Нойштадті-на-Айші. Хоча Карл походив з морганатичного шлюбу, з вересня 1552 року він правив Верхнім Баденом від імені батька, а за кілька місяців — успадкував увесь Баден-Пфорцгайм. До цього часу у подружжя з'явилась донька. Всього у пари було двоє дітей:

Марія (1553—1561) — прожила 8 років;
Альбрехт (1555—1574) — спадкоємний принц Баден-Дурхалу, одруженим не був, дітей не мав.

Кунігунда була лютеранкою, а Карл — лютераніном. Під впливом дружини від 1554 року він почав повільно впроваджувати Реформацію в країні.

Маркграфиня надала притулок своєму брату Альбрехту, який зазнав поразки у Другій маркграфській війні. Той провів у Пфорцгаймі решту життя і помер за рік до сестри. Ще до його смерті вони були одними з перших вельможних гостей курорта Лібенцелль.

Померла у Пфорцгаймі 27 лютого 1558 року. Була похована у замковій церкві Святого Міхаеля. Там же знаходиться її сенотаф.

Карл II за кілька місяців узяв другий шлюб з Анною Фельденцькою. У 1565 році він переніс столицю до Дурлаху, й у документах маркграфство почало йменуватися Баден-Дурлахом.

Генеалогія

Альбрехт III Ахілл

Анна Саксонська

Казимир IV Ягеллончик

Єлизавета Австрійська

Альбрехт III

Анна Брауншвейг-Ґрубенгабенська

Фрідріх III

Леонора Португальська

Фрідріх I

Софія Ягеллонка

Альбрехт IV

Кунігунда Австрійська

Казимир Бранденбург-Кульмбахський

Сусанна Баварська

Кунігунда

Примітки

Ute Obhof: Das 'Gebetbuch der Markgräfin von Brandenburg'. In: Blick in die Geschichte. Karlsruher stadthistorische Beiträge. № 53. Karlsruhe 14. Dezember 2001.
Hans Jürgen Rieckenberg: Karl II.. In: Neue Deutsche Biographie. Band 11, Duncker & Humblot, Berlin 1977, , стор. 220. [1] (нім.)
J. A. Hartmann: Liebenzell nach den Ergebnissen einer 19jährigen Erfahrung beschrieben, S. G. Liesching, 1852, стор. 49.
[2] (англ.)

Посилання

Бранденбург (англ.)
Профіль на Geni.com (англ.)
Профіль на Genealogics.org (англ.)
Профіль на Thepeerage.com (англ.)
Генеалогія Кунігунди Бранденбург-Кульмбахської (англ.)
Генеалогія Карла II (англ.)

[1] Ute Obhof: Das 'Gebetbuch der Markgräfin von Brandenburg'. In: Blick in die Geschichte. Karlsruher stadthistorische Beiträge. № 53. Karlsruhe 14. Dezember 2001.

[2] Hans Jürgen Rieckenberg: Karl II.. In: Neue Deutsche Biographie. Band 11, Duncker & Humblot, Berlin 1977, , стор. 220. [1] (нім.)

[3] J. A. Hartmann: Liebenzell nach den Ergebnissen einer 19jährigen Erfahrung beschrieben, S. G. Liesching, 1852, стор. 49.

[4] [2] (англ.)