Олег Миколайович Цетнарський псевдо 27 вересня 1938 с Боків нині Тернопільського району Тернопільська область 14 квітня

Олег Миколайович Цетнарський (псевдо; 27 вересня 1938, с. Боків (нині Тернопільського району, Тернопільська область — 14 квітня 1960, біля села Божиків, Бережанський район, Тернопільська область) — учасник протирадянського підпілля, учасник останнього бою УПА.

Олег Цетнарський
Загальна інформація
Народження	27 вересня 1938(1938-09-27) с. Боків, Підгаєцький район, Тернопільська область
Смерть	14 квітня 1960(1960-04-14) (21 рік) біля села Божиків, Бережанський район, Тернопільська область
Військова служба
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	ОУНР

Життєпис

Народився 27.09.1938 року у селі Боків (тепер Тернопільський район, Тернопільська область) в родині Миколи Цетнарського та Антоніни Боднарчук.

У 1954 закінчив сім класів.

Від 1955 працював у місцевому колгоспі.

У тому ж 1955 році приєднався до Петра Пасічного псевдо «Чорний» «Петро» з його дружиною Пальчак Марією, псевдо «Стефа».

В 1956 виїхав з дружиною Ольгою в с. Чернихів. Але згодом повернувся до подружжя Пасічних.

12 жовтня 1959 року Петро Пасічний застрелив лейтенанта КДБ В. Стороженка, який йшов на зустріч із інформатором з с. Тростянець в Тростянецький ліс. (Він став останньою бойовою жертвою з боку радянської влади у її війні з націоналістичним підпіллям).

На той час група здійснила 11 озброєних пограбувань магазинів і колгоспних складів у навколишніх селах для забезпечення своєї життєдіяльності, а також займалася залякуванням сільських активістів.

Останній бій

14 квітня 1960 року оперативний групі Тернопільського УКГБ вдалося знайти район розташування повстанської боївки — у Божиківському лісі на межі тодішніх Підгаєцького й Бережанського районів, що за кілька кілометрів від хутора Лози. Туди прибули 45 автомашин та понад півтисячі солдатів. Коли повстанці, вийшовши з криївки, ішли у напрямку хутора Лози, вони потрапили у засідку КГБ. Щоб не потрапити живими в руки ворогів, Петро Пасічний та Олег Цетнарський застрелилися, а Марію Пальчак поранили в руки та взяли в полон.

Вшанування пам'яті

2007 року на місці історичного бою було встановлено й освячено дубовий хрест.
2015 року на честь 55-річчя останнього бою УПА у Тернопільській області був оголошений Роком повстанської звитяги
2017 року вийшла друком книга «Віра і воля», співавторів Леоніда Бицюри, Володимира Стаюри та Віктора Уніята
14 жовтня 2018 року в с. Боків встановили меморіальну дошку.

Див. також

† Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †

Примітки

Останні самураї УПА. tyzhden.ua. Процитовано 29 вересня 2021.
. te.gov.ua. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
Записки Ханаса: про жінок і боротьбу. Записки Ханаса. Процитовано 29 вересня 2021.
На Підгаєччині встановили меморіальну дошку на честь Героя УПА. Реально. 21 жовтня 2018.

Посилання

Останній бій підпілля ОУН. Тернопільщина, 1960 рік
Останні самураї УПА
Віра і воля/Л. О. Бицюра, В. Б. Уніят, В. І. Стаюра.-Тернопіль: Мандрівець.2017.-44 с.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Останні самураї УПА. tyzhden.ua. Процитовано 29 вересня 2021.

[2] . te.gov.ua. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.

[3] Записки Ханаса: про жінок і боротьбу. Записки Ханаса. Процитовано 29 вересня 2021.

[4] На Підгаєччині встановили меморіальну дошку на честь Героя УПА. Реально. 21 жовтня 2018.