Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Василь Наримонтович 1390 князь пінський 1348 1390 ЖиттєписСин пінського князя Наримонта Гедиміновича Вперше згадується п

Василь Наримонтович

Василь Наримонтович

Василь Наримонтович (? — 1390) — князь пінський (1348—1390).

Життєпис

Син пінського князя Наримонта Гедиміновича. Вперше згадується під 1355 рік, але в документі 1586 р. з «виписом» ранішої фундаційної грамоти церкви Різдва Богородиці в Куранці від пана Василия Михаловича Нарымунта, князя пинского, пана мстиславского, подъ литомъ нароженья Сына Божого тысеча триста петьдесятъ пятого, индикта девятого. З огляду на це Юзеф Вольф назвав Василя сином кн. Михайла Наримонтовича та онуком Наримонта. Такої ж думки дотримувався . При цьому князь Михайло Наримунтович із джерел невідомий. Пізніше , керуючись гіпотезою походження друцьких князів від Гедиміновичів, висловив думку про тотожність пінського князя Василь Наримунтовича з друцьким князем і, відповідно, князя Михайла Наримунтовича з друцьким князем , згаданим 1330 р.

Пізніше Ю. Вольфу заперечував , який наголосив на суперечливості індикту року падіння Мстислава під владу Литви тільки в 1359 році і анахронізм понять, оскільки, на його думку, князя Василя Наримунтовича в 1355 р. не можна було назвати ні «паном», ні «мстиславським». Загалом Я. Тенговський вважав підробкою «виписку» 1355 р., засновником Куранецької церкви мстиславського князя , а князя Василя Наримунтовича сином князя Наримунта, не онуком, але й не тотожним пінському князю Василю. Однак зазначив, що якщо рахувати індикт не за січневою системою, прийнятою в католицькому світі, а за вересневою, прийнятою на православних землях, то 9 індикт і справді припадає на 1.9.1355-31.8.1356, але він також вважає «виписку» підозрілою, у тому числі через анахронічні поняття, однак, намагається пояснити спотворення тексту середини XIV ст. багаторазовим переписуванням, а також показати потрапляння Мстислава під владу Гедиміна до 1359 року вважає, що якщо «виписка» і не підробка, то вона явно спотворена і в ній можуть бути змішані кілька імен фундаторів, через які князь Василь Наримунтович отримав додаткове ім'я по батькові — Михайлович, а отже і князь Михайло Наримунтович — особа, створена міркуваннями Ю. Вольфа. З думкою Я. Тенговського, що князь Василь Наримунтович не онук, а син князя Наримунта, згоден і . Про ідентичність пінського князя Василя Наримунтовича з друцьким князем Василем Михайловичим, В. Воронін зазначає, що навіть якщо князь Василь Наримунтович був Михайловичем і жив в той самий час, а також був прихильником культу Богородиці, потім займав інші посади — був прихильником великого князя і короля Ягайла, коли друцький князь Василь Михайлович був прихильником полоцького князя Андрія Ольгердовича.

Наступного разу «Василь князь Пінський» (Wassily dux Penen) згадується 27 жовтня 1386 року, коли він присягнув на вірність польському королю Владиславу Ягайлу та королеві Ядвізі. За словами М. Стрийковського, «Наримунт Василь Пінський» брав участь у весільних гуляннях у Кракові 1386 року. Князь «Василій із Пінська» (Wassilio de Pinsko) 11 серпня 1387 р. разом із князем Вітовтом та іншими передали галицькому воєводі Бенедикту грамоту доброзичливості та допомоги.

За Ю. Вольфом, з пінським князем Василем Наримунтовичем ідентифікують певного князя Василя Михайлович, другого серед поручителів за Гридька Костянтиновича перед великим князем Скиргайлом у грамоті 1390—1392 рр. Тепер, через сумніви в цьому ототожненні, були запропоновані інші варіанти, але Я. Тенговський не виключав, обираючи лише серед Гедимінів, що це може бути син князя Михайла Євнутовича або князя Михайла Коріята. Пізніше А. В. Кузьмін запропонував ідентифікувати з друцьким князем .

Існує також недатована перемінна грамота, у якій «князь Василь Наримунтович» не названий пінським, але явно правлячим князем, дав Павлу Катовичу на землі в Пінському князівстві. За свідченням А. Груші, грамота була видана 1390 р., наприкінці життя князя Василя Наримунтовича, по-перше, тому що вона видана від імені князя Василя, а вже затверджена його сином князем Федушком, по-друге, тому що запланований «двір» на обміняних землях, мабуть, так і не був побудований. Свого часу Я. Тенговський знав про цю грамоту, але лише у «виписці» з «Ревізії лісів і переправ звіриних» від 1559 р. у виданні ХІХ ст., напевно, вважав її такою самою фальсифікацією, як і «виписку» 1586 р. з фундації куранецької церкви і за джерело не враховувалися, тому грамота не згадується в його праці, а князь Федушка серед нащадків князя Наримунта не подається. Проте грамота збереглася в оригіналі, яка була досліджена та опублікована у 2010 році А. Грушею. Це єдине джерело, де пінський князь Василій названий на честь свого батька — Наримунтовича, і він її опублікував сам, і цим підтверджує правоту Я. Тенговського.

За словами Ю. Вольфа, князь Василь Наримунтович помер наприкінці XIV ст. Пізніше Ю. Пузина уточнив дату — 1390 р., дійшовши висновку, що був убитий за наказом князя Вітовта, на думку Я. Длугаша і М. Стрийковського, «князь Наримунд» тотожний князю Василю Наримунтовичу. За словами Я. Длугоша, «князь Наримунд» керував обороною віленських замків від князя Вітовта з німцями і потрапив у полон, потім Вітовт розлючений якоюсь «підступністю» князя «Наримунда» наказав повісити його за ноги на візку і розстріляти з лука.

За словами Я. Длугоша, дружиною князя «Василя Наримунта» була княжна Уляна — сестра Анни, дружини князя Вітовт, тобто також дочка смоленського князя Святослав Іванович. Імовірно, шлюб з Уляною був не першим, вона сама раніше була дружиною боярина Бутрима (пом. 1382), племінника великого князя Бірута, а після його страти вийшла за князя Василя Наримунтовича, а після його страти утретє вийшла заміж — за впливового боярина Монівіда Кайлікіновича.

Мав принаймні одного сина — князя Федушка, ймовірно, від попереднього шлюбу, бо до 1390 року син був повнолітнім і мав власну печатку.

Примітки

  1. Варонін В. Друцкія князі XIV стагоддзя… С. 14-16.
  2. Белы А. Нарымонтавічы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. — Т. 5. — Мінск, 1999. — С. 297—298.
  3. Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań—Wrocław, 1999. — S. 26.
  4. Груша А. І. Мяноўная грамата… С. 6-7; С. 7, заўв. 1.
  5. Nikodem J. Narymunt Giedyminowicz i jego uposazenie // Scriptura custos memoriae. Prace historyczne. — Poznań, 2001. — S. 622.
  6. Груша А. І. Мяноўная грамата… С. 7-8.
  7. Груша А. І. Мяноўная грамата… С. 8, заўв. 1.
  8. Кузьмин А. В. Опыт комментария… (окончание). — С. 58.
  9. Груша А. І. Мяноўная грамата… С. 24.
  10. Груша А. І. Мяноўная грамата… С. 20.
  11. Ліцкевіч А. У. Комплекс звестак «Летапісца вялікіх княёў літоўскіх» пра нобіля Вайдылу: да праблемы верагоднасці і кантэксту // Studia Historica Europae Orientalis = Исследования по истории И87 Восточной Европы: науч. сб. Вып. 6. — Минск: РИВШ, 2013. — 314 с. — С. 155.
  12. Груша А. І. Мяноўная грамата… С. 25.

Література

  • Воронін В. Друк князів XIV століття // БГА. — Том 9, зошит 1-2 (16-17), грудень 2002 року.
  • Груша А. І. Грамота на право власності князя Василя Наримунтовича та становлення писемної культури в правовій сфері Великого князівства Литовського в останній третині XIV — першій третині XV ст. [ 17 грудня 2021 у Wayback Machine.] — Мінськ, 2010. — 96 с.
  • Кузьмін А. В. Досвід коментування актів Полоцької землі другої половини XIII початку XV ст. (кінець) // Давня Русь. Питання медієвістики. 4/2007 (40). — С. 50-68.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vasil Narimontovich 1390 knyaz pinskij 1348 1390 ZhittyepisSin pinskogo knyazya Narimonta Gediminovicha Vpershe zgaduyetsya pid 1355 rik ale v dokumenti 1586 r z vipisom ranishoyi fundacijnoyi gramoti cerkvi Rizdva Bogorodici v Kuranci vid pana Vasiliya Mihalovicha Narymunta knyazya pinskogo pana mstislavskogo pod litom narozhenya Syna Bozhogo tysecha trista petdesyat pyatogo indikta devyatogo Z oglyadu na ce Yuzef Volf nazvav Vasilya sinom kn Mihajla Narimontovicha ta onukom Narimonta Takoyi zh dumki dotrimuvavsya Pri comu knyaz Mihajlo Narimuntovich iz dzherel nevidomij Piznishe keruyuchis gipotezoyu pohodzhennya druckih knyaziv vid Gediminovichiv visloviv dumku pro totozhnist pinskogo knyazya Vasil Narimuntovicha z druckim knyazem i vidpovidno knyazya Mihajla Narimuntovicha z druckim knyazem zgadanim 1330 r Piznishe Yu Volfu zaperechuvav yakij nagolosiv na superechlivosti indiktu roku padinnya Mstislava pid vladu Litvi tilki v 1359 roci i anahronizm ponyat oskilki na jogo dumku knyazya Vasilya Narimuntovicha v 1355 r ne mozhna bulo nazvati ni panom ni mstislavskim Zagalom Ya Tengovskij vvazhav pidrobkoyu vipisku 1355 r zasnovnikom Kuraneckoyi cerkvi mstislavskogo knyazya a knyazya Vasilya Narimuntovicha sinom knyazya Narimunta ne onukom ale j ne totozhnim pinskomu knyazyu Vasilyu Odnak zaznachiv sho yaksho rahuvati indikt ne za sichnevoyu sistemoyu prijnyatoyu v katolickomu sviti a za veresnevoyu prijnyatoyu na pravoslavnih zemlyah to 9 indikt i spravdi pripadaye na 1 9 1355 31 8 1356 ale vin takozh vvazhaye vipisku pidozriloyu u tomu chisli cherez anahronichni ponyattya odnak namagayetsya poyasniti spotvorennya tekstu seredini XIV st bagatorazovim perepisuvannyam a takozh pokazati potraplyannya Mstislava pid vladu Gedimina do 1359 roku vvazhaye sho yaksho vipiska i ne pidrobka to vona yavno spotvorena i v nij mozhut buti zmishani kilka imen fundatoriv cherez yaki knyaz Vasil Narimuntovich otrimav dodatkove im ya po batkovi Mihajlovich a otzhe i knyaz Mihajlo Narimuntovich osoba stvorena mirkuvannyami Yu Volfa Z dumkoyu Ya Tengovskogo sho knyaz Vasil Narimuntovich ne onuk a sin knyazya Narimunta zgoden i Pro identichnist pinskogo knyazya Vasilya Narimuntovicha z druckim knyazem Vasilem Mihajlovichim V Voronin zaznachaye sho navit yaksho knyaz Vasil Narimuntovich buv Mihajlovichem i zhiv v toj samij chas a takozh buv prihilnikom kultu Bogorodici potim zajmav inshi posadi buv prihilnikom velikogo knyazya i korolya Yagajla koli druckij knyaz Vasil Mihajlovich buv prihilnikom polockogo knyazya Andriya Olgerdovicha Nastupnogo razu Vasil knyaz Pinskij Wassily dux Penen zgaduyetsya 27 zhovtnya 1386 roku koli vin prisyagnuv na virnist polskomu korolyu Vladislavu Yagajlu ta korolevi Yadvizi Za slovami M Strijkovskogo Narimunt Vasil Pinskij brav uchast u vesilnih gulyannyah u Krakovi 1386 roku Knyaz Vasilij iz Pinska Wassilio de Pinsko 11 serpnya 1387 r razom iz knyazem Vitovtom ta inshimi peredali galickomu voyevodi Benediktu gramotu dobrozichlivosti ta dopomogi Za Yu Volfom z pinskim knyazem Vasilem Narimuntovichem identifikuyut pevnogo knyazya Vasilya Mihajlovich drugogo sered poruchiteliv za Gridka Kostyantinovicha pered velikim knyazem Skirgajlom u gramoti 1390 1392 rr Teper cherez sumnivi v comu ototozhnenni buli zaproponovani inshi varianti ale Ya Tengovskij ne viklyuchav obirayuchi lishe sered Gediminiv sho ce mozhe buti sin knyazya Mihajla Yevnutovicha abo knyazya Mihajla Koriyata Piznishe A V Kuzmin zaproponuvav identifikuvati z druckim knyazem Isnuye takozh nedatovana pereminna gramota u yakij knyaz Vasil Narimuntovich ne nazvanij pinskim ale yavno pravlyachim knyazem dav Pavlu Katovichu na zemli v Pinskomu knyazivstvi Za svidchennyam A Grushi gramota bula vidana 1390 r naprikinci zhittya knyazya Vasilya Narimuntovicha po pershe tomu sho vona vidana vid imeni knyazya Vasilya a vzhe zatverdzhena jogo sinom knyazem Fedushkom po druge tomu sho zaplanovanij dvir na obminyanih zemlyah mabut tak i ne buv pobudovanij Svogo chasu Ya Tengovskij znav pro cyu gramotu ale lishe u vipisci z Reviziyi lisiv i pereprav zvirinih vid 1559 r u vidanni HIH st napevno vvazhav yiyi takoyu samoyu falsifikaciyeyu yak i vipisku 1586 r z fundaciyi kuraneckoyi cerkvi i za dzherelo ne vrahovuvalisya tomu gramota ne zgaduyetsya v jogo praci a knyaz Fedushka sered nashadkiv knyazya Narimunta ne podayetsya Prote gramota zbereglasya v originali yaka bula doslidzhena ta opublikovana u 2010 roci A Grusheyu Ce yedine dzherelo de pinskij knyaz Vasilij nazvanij na chest svogo batka Narimuntovicha i vin yiyi opublikuvav sam i cim pidtverdzhuye pravotu Ya Tengovskogo Za slovami Yu Volfa knyaz Vasil Narimuntovich pomer naprikinci XIV st Piznishe Yu Puzina utochniv datu 1390 r dijshovshi visnovku sho buv ubitij za nakazom knyazya Vitovta na dumku Ya Dlugasha i M Strijkovskogo knyaz Narimund totozhnij knyazyu Vasilyu Narimuntovichu Za slovami Ya Dlugosha knyaz Narimund keruvav oboronoyu vilenskih zamkiv vid knyazya Vitovta z nimcyami i potrapiv u polon potim Vitovt rozlyuchenij yakoyus pidstupnistyu knyazya Narimunda nakazav povisiti jogo za nogi na vizku i rozstrilyati z luka Za slovami Ya Dlugosha druzhinoyu knyazya Vasilya Narimunta bula knyazhna Ulyana sestra Anni druzhini knyazya Vitovt tobto takozh dochka smolenskogo knyazya Svyatoslav Ivanovich Imovirno shlyub z Ulyanoyu buv ne pershim vona sama ranishe bula druzhinoyu boyarina Butrima pom 1382 pleminnika velikogo knyazya Biruta a pislya jogo strati vijshla za knyazya Vasilya Narimuntovicha a pislya jogo strati utretye vijshla zamizh za vplivovogo boyarina Monivida Kajlikinovicha Mav prinajmni odnogo sina knyazya Fedushka jmovirno vid poperednogo shlyubu bo do 1390 roku sin buv povnolitnim i mav vlasnu pechatku PrimitkiVaronin V Druckiya knyazi XIV stagoddzya S 14 16 Bely A Narymontavichy Encyklapedyya gistoryi Belarusi T 5 Minsk 1999 S 297 298 Tegowski J Pierwsze pokolenia Giedyminowiczow Poznan Wroclaw 1999 S 26 Grusha A I Myanoynaya gramata S 6 7 S 7 zayv 1 Nikodem J Narymunt Giedyminowicz i jego uposazenie Scriptura custos memoriae Prace historyczne Poznan 2001 S 622 Grusha A I Myanoynaya gramata S 7 8 Grusha A I Myanoynaya gramata S 8 zayv 1 Kuzmin A V Opyt kommentariya okonchanie S 58 Grusha A I Myanoynaya gramata S 24 Grusha A I Myanoynaya gramata S 20 Lickevich A U Kompleks zvestak Letapisca vyalikih knyayoy litoyskih pra nobilya Vajdylu da prablemy veragodnasci i kantekstu Studia Historica Europae Orientalis Issledovaniya po istorii I87 Vostochnoj Evropy nauch sb Vyp 6 Minsk RIVSh 2013 314 s S 155 Grusha A I Myanoynaya gramata S 25 LiteraturaVoronin V Druk knyaziv XIV stolittya BGA Tom 9 zoshit 1 2 16 17 gruden 2002 roku Grusha A I Gramota na pravo vlasnosti knyazya Vasilya Narimuntovicha ta stanovlennya pisemnoyi kulturi v pravovij sferi Velikogo knyazivstva Litovskogo v ostannij tretini XIV pershij tretini XV st 17 grudnya 2021 u Wayback Machine Minsk 2010 96 s Kuzmin A V Dosvid komentuvannya aktiv Polockoyi zemli drugoyi polovini XIII pochatku XV st kinec Davnya Rus Pitannya mediyevistiki 4 2007 40 S 50 68

Дата публікації:
Топ