Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ерман Суарес Фламеріх (ісп. Germán Suárez Flamerich, 10 квітня 1907 — 24 червня 1990) — венесуельський юрист, політик і дипломат, глава урядової хунти у 1950–1952 роках. Прийшов до влади після убивства глави урядової військової хунти генерала Карлоса Дельгадо Чальбо.
| Ерман Суарес Фламеріх Germán Suárez Flamerich | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 27 листопада 1950 — 2 грудня 1952 року | |||
| Попередник: | Карлос Дельгадо Чальбо | ||
| Наступник: | Маркос Перес Хіменес | ||
| |||
| 19 вересня 1949 — 16 лютого 1950 року | |||
| Президент: | Карлос Дельгадо Чальбо | ||
| Попередник: | |||
| Наступник: | |||
| Народження: | 10 квітня 1907 Каракас, Венесуела | ||
| Смерть: | 24 червня 1990 (83 роки) Каракас, Венесуела | ||
| Країна: | Венесуела | ||
| Релігія: | Католицизм | ||
| Освіта: | Центральний університет Венесуели | ||
| Автограф: |  | ||
| | |||
Біографія
Ерман Суарес Фламеріх народився 10 квітня 1907 року в Каракасі. Здобув середню освіту в ліцеї Каракаса, потім вивчав право в Центральному університеті Венесуели.
Юрист, політик, міністр
В лютому 1928 року студент Ерман Суарес брав участь у так званому студентському тижні (ісп. Semana del Estudiante), масових виступах проти режиму Хуана Вісенте Гомеса, був заарештований поліцією та до квітня того ж року перебував у в'язниці. Однак це тюремне ув'язнення не вплинуло на політичні погляди Суареса, який продовжував виступати проти диктатури — у жовтні 1929 року його знову було заарештовано. Цього разу він провів в ув'язненні близько трьох місяців. 1931 року, попри те, що Хуан Вісенте Гомес продовжував правити Венесуелою, Ерман Суарес завершив навчання, отримавши ступінь доктора політичних і суспільних наук та ліцензію адвоката. 1936 року, після падіння диктатури Гомеса, Ерман Суарес був призначений викладачем на кафедрі цивільного права в Alma Mater, де працював упродовж року, й 1941 року вже на підставі конкурсу повернувся на цю посаду. Одночасно, з 1940 до 1943 року він був головним радником парафії Святої Терези муніципалітету Федерального округу, почесним головою Комісії з контролю над цінами (1940–1941) та основним депутатом від Федерального округу в Національному конгресі Венесуели (1941—1944).
1945 року, після падіння режиму Ісайаса Медіни Ангаріти й приходу до влади революційної хунти Ромуло Бетанкура, Суарес Фламеріх рішенням нового уряду був призначений деканом факультету права, а 1947 був переобраний на цю посаду рішенням зборів факультету.
Після перевороту в листопаді 1948 року військова урядова хунта генерала Карлоса Дельгадо Чальбо залучила його до роботи як юридичного консультанта військового уряду. У вересні 1949 року Ерман Суарес був призначений на посаду міністра закордонних справ, однак пробув на цьому посту менше п'яти місяців та в лютому наступного року отримав призначення на пост посла в Перу.
Глава урядової хунти
Однак у листопаді 1950 року, після викрадення та убивства глави хунти генерала Дельгадо Чальбо, Ерман Суарес Фламеріх був призначений військовиками на чолі з полковником Маркосом Пересом Хіменесом главою нової урядової хунти. Це рішення відбулось 27 листопада, після тривалих суперечок у середовищі командування армією, за два тижні після загибелі лідера військового режиму.
Політика уряду, що контролювався військовиками, полягала з одного боку в посиленні репресій проти опозиції, а з іншого — у спробах створення лояльних структур представницької влади, які б забезпечили владі легітимність. Влада влаштувала полювання на підпільних політичних лідерів, знову було відкрито концентраційний табір Гуасіно на острові в дельті річки Оріноко. й кинула до в'язниць тисячі політичних бранців — студентів, викладачів, журналістів, робітників, як комуністів, так і лібералів.
При цьому 19 квітня 1951 року урядова хунта видала декрет, що затверджував новий виборчий статут, відповідно до якого мали бути обрані Установчі збори для розробки нової конституції. Статут передбачав прямі вибори муніципальної влади, влади штатів і федеральної влади, а також прямі вибори президента республіки. На 30 листопада 1952 року було призначено вибори, на які були допущені практично всі провідні політичні партії, окрім забороненої Комуністичної партії.
Хоча партія Демократична дія Ромуло Бетанкура оголосила вибори фарсом та відмовилась від участі в них, такі впливові сили, як Соціал-християнська партія КОПЕІ та Демократичний республіканський союз, взяли в них участь. Брали участь у виборах також і підпільні комуністи, і сама хунта, яка створила для цього партію Незалежний виборчий фронт (ісп. Frente Electoral Independiente). Однак, увечері стали відомими перші підсумки голосування та з'ясувалось, що перемогу виборов Демократичний республіканський союз Ховіто Вильяальби. Уряд відмовився визнати підсумки голосування, заарештував Вільяальбу та вислав останнього з країни.
Після відставки
2 грудня 1952 року полковник Маркос Перес Хіменес заявив, що урядова хунта подала у відставку та що він бере на себе функції тимчасового президента до тих пір, поки Національний конгрес не обере нового главу держави. Після усунення від влади Ерман Суарес виїхав до Європи. Повернувся на батьківщину 1954 року та зайнявся адвокатською практикою, не втручаючись до політичного життя.
Примітки
- (іспанською) . venezuelatuya.com. Архів оригіналу за 28 жовтня 2012. Процитовано 26 січня 2013.
- Germán Suárez Flamerich (іспанською) . Mipunto.com. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 26 січня 2013.
- Ruth Elizabeth Guanipa Morales. (іспанською) . Архів оригіналу за 27 грудня 2012. Процитовано 26 січня 2013.
- (іспанською) . El Rincón del Vago. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 26 січня 2013.
Література
- Oscar Suárez Flamerich. Germán Suárez Flamerich, presidente del quinto gobierno plural de Venezuela / Caracas, Colección Tribuna, 1992
- Fundación Polar (1997). Diccionario de Historia de Venezuela. Caracas. Venezuela.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Erman Suares Flamerih isp German Suarez Flamerich 10 kvitnya 1907 24 chervnya 1990 venesuelskij yurist politik i diplomat glava uryadovoyi hunti u 1950 1952 rokah Prijshov do vladi pislya ubivstva glavi uryadovoyi vijskovoyi hunti generala Karlosa Delgado Chalbo Erman Suares Flamerih German Suarez FlamerichErman Suares Flamerih Prapor 48 j Prezident Venesueli 27 listopada 1950 2 grudnya 1952 roku Poperednik Karlos Delgado Chalbo Nastupnik Markos Peres Himenes Prapor Ministr zakordonnih sprav Venesueli 19 veresnya 1949 16 lyutogo 1950 roku Prezident Karlos Delgado Chalbo Poperednik Nastupnik Narodzhennya 10 kvitnya 1907 1907 04 10 Karakas VenesuelaSmert 24 chervnya 1990 1990 06 24 83 roki Karakas VenesuelaKrayina VenesuelaReligiya KatolicizmOsvita Centralnij universitet Venesueli Avtograf Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaErman Suares Flamerih narodivsya 10 kvitnya 1907 roku v Karakasi Zdobuv serednyu osvitu v liceyi Karakasa potim vivchav pravo v Centralnomu universiteti Venesueli Yurist politik ministr V lyutomu 1928 roku student Erman Suares brav uchast u tak zvanomu studentskomu tizhni isp Semana del Estudiante masovih vistupah proti rezhimu Huana Visente Gomesa buv zaareshtovanij policiyeyu ta do kvitnya togo zh roku perebuvav u v yaznici Odnak ce tyuremne uv yaznennya ne vplinulo na politichni poglyadi Suaresa yakij prodovzhuvav vistupati proti diktaturi u zhovtni 1929 roku jogo znovu bulo zaareshtovano Cogo razu vin proviv v uv yaznenni blizko troh misyaciv 1931 roku popri te sho Huan Visente Gomes prodovzhuvav praviti Venesueloyu Erman Suares zavershiv navchannya otrimavshi stupin doktora politichnih i suspilnih nauk ta licenziyu advokata 1936 roku pislya padinnya diktaturi Gomesa Erman Suares buv priznachenij vikladachem na kafedri civilnogo prava v Alma Mater de pracyuvav uprodovzh roku j 1941 roku vzhe na pidstavi konkursu povernuvsya na cyu posadu Odnochasno z 1940 do 1943 roku vin buv golovnim radnikom parafiyi Svyatoyi Terezi municipalitetu Federalnogo okrugu pochesnim golovoyu Komisiyi z kontrolyu nad cinami 1940 1941 ta osnovnim deputatom vid Federalnogo okrugu v Nacionalnomu kongresi Venesueli 1941 1944 1945 roku pislya padinnya rezhimu Isajasa Medini Angariti j prihodu do vladi revolyucijnoyi hunti Romulo Betankura Suares Flamerih rishennyam novogo uryadu buv priznachenij dekanom fakultetu prava a 1947 buv pereobranij na cyu posadu rishennyam zboriv fakultetu Pislya perevorotu v listopadi 1948 roku vijskova uryadova hunta generala Karlosa Delgado Chalbo zaluchila jogo do roboti yak yuridichnogo konsultanta vijskovogo uryadu U veresni 1949 roku Erman Suares buv priznachenij na posadu ministra zakordonnih sprav odnak probuv na comu postu menshe p yati misyaciv ta v lyutomu nastupnogo roku otrimav priznachennya na post posla v Peru Glava uryadovoyi hunti Erman Suares pid chas vizitu do SShA 1951 roku Zustrich iz chlenami Torgovoyi palati Detrojta Odnak u listopadi 1950 roku pislya vikradennya ta ubivstva glavi hunti generala Delgado Chalbo Erman Suares Flamerih buv priznachenij vijskovikami na choli z polkovnikom Markosom Peresom Himenesom glavoyu novoyi uryadovoyi hunti Ce rishennya vidbulos 27 listopada pislya trivalih superechok u seredovishi komanduvannya armiyeyu za dva tizhni pislya zagibeli lidera vijskovogo rezhimu Politika uryadu sho kontrolyuvavsya vijskovikami polyagala z odnogo boku v posilenni represij proti opoziciyi a z inshogo u sprobah stvorennya loyalnih struktur predstavnickoyi vladi yaki b zabezpechili vladi legitimnist Vlada vlashtuvala polyuvannya na pidpilnih politichnih lideriv znovu bulo vidkrito koncentracijnij tabir Guasino na ostrovi v delti richki Orinoko j kinula do v yaznic tisyachi politichnih branciv studentiv vikladachiv zhurnalistiv robitnikiv yak komunistiv tak i liberaliv Pri comu 19 kvitnya 1951 roku uryadova hunta vidala dekret sho zatverdzhuvav novij viborchij statut vidpovidno do yakogo mali buti obrani Ustanovchi zbori dlya rozrobki novoyi konstituciyi Statut peredbachav pryami vibori municipalnoyi vladi vladi shtativ i federalnoyi vladi a takozh pryami vibori prezidenta respubliki Na 30 listopada 1952 roku bulo priznacheno vibori na yaki buli dopusheni praktichno vsi providni politichni partiyi okrim zaboronenoyi Komunistichnoyi partiyi Hocha partiya Demokratichna diya Romulo Betankura ogolosila vibori farsom ta vidmovilas vid uchasti v nih taki vplivovi sili yak Social hristiyanska partiya KOPEI ta Demokratichnij respublikanskij soyuz vzyali v nih uchast Brali uchast u viborah takozh i pidpilni komunisti i sama hunta yaka stvorila dlya cogo partiyu Nezalezhnij viborchij front isp Frente Electoral Independiente Odnak uvecheri stali vidomimi pershi pidsumki golosuvannya ta z yasuvalos sho peremogu viborov Demokratichnij respublikanskij soyuz Hovito Vilyaalbi Uryad vidmovivsya viznati pidsumki golosuvannya zaareshtuvav Vilyaalbu ta vislav ostannogo z krayini Pislya vidstavki 2 grudnya 1952 roku polkovnik Markos Peres Himenes zayaviv sho uryadova hunta podala u vidstavku ta sho vin bere na sebe funkciyi timchasovogo prezidenta do tih pir poki Nacionalnij kongres ne obere novogo glavu derzhavi Pislya usunennya vid vladi Erman Suares viyihav do Yevropi Povernuvsya na batkivshinu 1954 roku ta zajnyavsya advokatskoyu praktikoyu ne vtruchayuchis do politichnogo zhittya Erman Suares Flamerih pomer 24 chervnya 1990 roku v Karakasi Primitki ispanskoyu venezuelatuya com Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2012 Procitovano 26 sichnya 2013 German Suarez Flamerich ispanskoyu Mipunto com Arhiv originalu za 19 veresnya 2012 Procitovano 26 sichnya 2013 Ruth Elizabeth Guanipa Morales ispanskoyu Arhiv originalu za 27 grudnya 2012 Procitovano 26 sichnya 2013 ispanskoyu El Rincon del Vago Arhiv originalu za 29 veresnya 2012 Procitovano 26 sichnya 2013 LiteraturaOscar Suarez Flamerich German Suarez Flamerich presidente del quinto gobierno plural de Venezuela Caracas Coleccion Tribuna 1992 Fundacion Polar 1997 Diccionario de Historia de Venezuela Caracas Venezuela