Іл-4 (до 1941 року — ДБ-3Ф) — радянський двомоторний дальній бомбардувальник часів Другої світової війни. Був глибокою модернізацією ДБ-3 і основним дальнім бомбардувальником ВПС Радянського союзу протягом всієї війни.
Іл-4 | |
---|---|
![]() | |
Призначення: | дальній бомбардувальник |
Перший політ: | 21 травня 1939 |
Прийнятий на озброєння: | 1939 |
Знятий з озброєння: | 1947 |
Період використання: | 1939—1947 |
На озброєнні у: | СРСР |
Розробник: | Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство |
Виробник: | Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство |
Всього збудовано: | 5256 |
Модифікації: | Іл-4Т |
Конструктор: | Іллюшин |
Екіпаж: | 3-4 особи |
Максимальна швидкість (МШ): | 428 км/год |
Дальність польоту: | 3300 км |
Практична стеля: | 8900 м |
Довжина: | 14,76 м |
Висота: | 4,1 м |
Розмах крила: | 21,44 м |
Площа крила: | 66,7 м² |
Споряджений: | 8033 кг |
Двигуни: | 2 × М-88 |
Тяга (потужність): | 2 × 1100 к.с. |
Внутрішнє бомбове навантаження: | 1000 кг (максимальне 2500 кг) кг |
Кулеметне озброєння: | 3 × 7,62 мм кулемети ШКАС |
Торпедне озброєння: | 1 × 940 кг торпеда 45-36-АН або 45-36-АВ |
| |
![]() |
Виробництво
Використання ДБ-3 показали його велику складність в експлуатації, високу аварійність і цілий ряд інших недоліків. Тому почалась робота над глибокою модернізацією машини, яка отримала заводське позначення ЦКБ-30Ф. Було вирішено використати потужніші двигуни M-88 (1100 к.с.), також було подовжено носову частину фюзеляжу, з ширшим заскленням і покращеним оглядом. Також було здійснено багато інших змін, і враховано потребу в масовому виробництві.
Роботи почались в 1938 році, а вже 21 травня 1939 року літак було віддано на випробовування. Двигун М-88 ще не був повністю готовим, тому на прототипі і перших серійних літаках використовувався М-87.
Нова модифікація замінила попередні версії ДБ-3 на заводах № 39 і № 18 в 1939 році, в 1941 році ДБ-3Ф почали випускати і на заводі № 126 в Комсомольськ-на-Амурі, на перших двох випуск продовжувався до літа 1941 року, а № 126 випустив останні 4 Іл-4 в 1946 році. За роки виробництва було побудовано 5256 літаків, більшість з яких було втрачено в бойових вильотах або розбито в аваріях і катастрофах.
Основні модифікації
- ДБ-3Ф або Іл-4 — оснащувався двигунами М-88, а 1942 року на літак стали встановлювати мотори М-82. Захисне озброєння складалось з трьох 7,62-мм кулеметів ШКАС в носовій, верхній і нижній установках. З 1942 року кулемет в верхній установці замінили на 12,7-мм кулемет УБТ. Через відсутність штатних гвинтів АВ-5 встановлювали втулки від гвинтів ВІШ-22 з лопатями від ВПШ-21, що підвищило характеристики літака, але погіршило надійність планера і шасі. 1943 року збільшена стріловидність крила по передньому краю.
- Іл-4Т — торпедоносна модифікація для дій на морських ТВД. У деяких літаках в бомбовому відсіку розташовували додатковий паливний бак.
- Іл-4ТК — висотний варіант з двигунами М-88Б, турбокомпресорами ТК-3 і герметичною кабіною екіпажу. Побудований один варіант для випробувань.
- Іл-4 «Аерофото» — літак-фоторозвідник.
Тактико-технічні характеристики
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODFMelUxTDBsc2FuVnphVzVmU1d3dE5DNXpkbWN2TXpBd2NIZ3RTV3hxZFhOcGJsOUpiQzAwTG5OMlp5NXdibWM9LnBuZw==.png)
ДБ-3Ф випуск 1941 року | Іл-4 випуск 1943 року | Іл-4 випуск 1944 року | ||
---|---|---|---|---|
Довжина | 14,76 м | |||
Висота | 4,1 м | |||
Розмах крил | 21,44 м | |||
Площа крил | 66,7 м² | |||
Маса | пустого | 5701 кг | 5800 кг | |
спорядженого | 8033 кг | 9470 кг | 9290 кг | |
Двигуни | 2 × М-88 | |||
Потужність | 2 × 1100 к. с. | |||
Максимальна швидкість | 428 км/год | 463 км/год | 406 км/год | |
Дальність польоту | 3300 км | 3145 км | ||
Практична стеля | 8900 м | 8700 м | 8750 м | |
Час підйому на 4000 м | 13,0 хв | 17,5 хв | 16,1 хв |
Історія використання
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWlMMkptTDBsc2VYVnphR2x1WDBsc0xUUmZKVEk0TVRReU5qQXpNak0xTVRrbE1qa3VhbkJuTHpJd01IQjRMVWxzZVhWemFHbHVYMGxzTFRSZkpUSTRNVFF5TmpBek1qTTFNVGtsTWprdWFuQm4uanBn.jpg)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWlMMkkzTHlWRU1DVTVPQ1ZFTUNWQ1FpMDBYeVZFTVNVNE1WOGxSREVsT0RJbFJEQWxRa1VsUkRFbE9EQWxSREFsUWtZbFJEQWxRalVsUkRBbFFqUWxSREFsUWtRbFJERWxPRUlsUkRBbFFrTmZKVVF3SlVJeUpVUXdKVUpGSlVRd0pVSkZKVVF4SlRnd0pVUXhKVGd6SlVRd0pVSTJKVVF3SlVJMUpVUXdKVUpFSlVRd0pVSTRKVVF3SlVJMUpVUXdKVUpETG1wd1p5OHlNREJ3ZUMwbFJEQWxPVGdsUkRBbFFrSXRORjhsUkRFbE9ERmZKVVF4SlRneUpVUXdKVUpGSlVReEpUZ3dKVVF3SlVKR0pVUXdKVUkxSlVRd0pVSTBKVVF3SlVKRUpVUXhKVGhDSlVRd0pVSkRYeVZFTUNWQ01pVkVNQ1ZDUlNWRU1DVkNSU1ZFTVNVNE1DVkVNU1U0TXlWRU1DVkNOaVZFTUNWQ05TVkVNQ1ZDUkNWRU1DVkNPQ1ZFTUNWQ05TVkVNQ1ZDUXk1cWNHYz0uanBn.jpg)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHlMekprTDBsc2FuVnphR2x1WDBSQ0xUTkdYeVV5T0ZOQkxXdDFkbUZmTVRRNE56TXhKVEk1TG1wd1p5OHlNREJ3ZUMxSmJHcDFjMmhwYmw5RVFpMHpSbDhsTWpoVFFTMXJkWFpoWHpFME9EY3pNU1V5T1M1cWNHYz0uanBn.jpg)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWtMMlEzTDFKSlFVNWZZWEpqYUdsMlpWODRNelF4TkRoZlQyNWZZMjl0WW1GMFgyMXBjM05wYjI0dVgxQmhZMmxtYVdOZlJteGxaWFF1WDFkWFNVbGZKVEk0TVRrME1TMHhPVFExSlRJNUxtcHdaeTh5TURCd2VDMVNTVUZPWDJGeVkyaHBkbVZmT0RNME1UUTRYMDl1WDJOdmJXSmhkRjl0YVhOemFXOXVMbDlRWVdOcFptbGpYMFpzWldWMExsOVhWMGxKWHlVeU9ERTVOREV0TVRrME5TVXlPUzVxY0djPS5qcGc=.jpg)
Перші Іл-4 надійшли в авіаційні полки на початку 1940 року, а до літа вже складали половину авіації далекого радіусу дії на заході Радянського союзу. Також невелика кількість Іл-4 була передана мінно-торпедним частинам морської авіації.
На початку німецько-радянської війни Іл-4 використовувався спільно з ДБ-3: в перші два дні війни ці літаки залучались до ударів по містах в тилу противника, а потім почали використовуватись для ударів по німецьких військах. Відсутність нижньої вогневої точки на багатьох літаках давалась взнаки, німецькі винищувачі могли безкарно збивати Іл-4, тому їх терміново доопрацьовували, ввели четвертого члена екіпажу, що змістило центрування ще більш до хвоста і погіршило стійкість. Теоретично на літак можна було підвісити до 2500 кг бомб, але на практиці це було рідко. Неправильна організація бойових вильотів, спрямування на виконання невластивих завдань в початковий період війни призводили до важких втрат ДБ-3. Так, 22 червня 1941 року з 70 літаків Іл-4 96-го ДБАП, не повернулося 22 машини, з яких більше половини були збиті. 23 червня, при нанесенні бомбового удару по автоколоні противника дев'яткою Іл-4 212-го ДБАП було втрачено вісім літаків.
Найвідомішим бойовим досягненням цих літаків в перший рік війни стало літом 1941 року — серія авіанальотів на столицю нацистської Німеччини, здійснених з 7 серпня по 5 вересня радянською авіацією. Операція була здійснена на фоні відступу військ РСЧА на радянсько-німецькому фронті і в більшій мірі носила пропагандистський характер, не вплинувши на хід бойових дій.
Протягом 1940-41 років кількість Іл-4 постійно зменшувалась, бойові втрати були високі, а поповнення зменшилось, оскільки основний виробник двигунів М-88 — завод № 29 був евакуйований на Урал. Але починаючи з 1942 року кількість Іл-4 в військах почала зростати, і коли 1 березня 1942 року радянське командування вирішило створити авіацію далекої дії (АДД) в її склад ввійшли 8 дивізій, з них 5 оснащувались Іл-4 (319 літаків). Ще частина Іл-4 не була включена в АДД, наприклад 132-а і 113-а бомбардувальні дивізії.
Літом 1942 року АДД намагались перешкодити наступу німецьких військ біля Харкова, які атакували після невдалого наступу радянських військ. Атаки були здебільшого денні і з малих висот, тому втрати були суттєві, але виробництво їх покривало. З літа 1942 року АДД також почали здійснювати бомбардування об'єктів в тилу: 20 липня 1942 року бомбардували Кенігсберг, повторні бомбардування відбулись 24 і 26 липня, при цьому в останньому взяли участь 88 Іл-4. 26 серпня Іл-4 завдали удару по Берліну, а 14 вересня відбувся масований наліт на об'єкти в Румунії (Бухарест, нафтопереробні заводи в Плоєшті і по порту Галац.) В кінці 1942 року дальні бомбардування було тимчасово припинено через початок великих боїв в Сталінграді, загалом під Сталінградом діяло 480 Іл-4.
В 1942 році значна кількість Іл-4 надійшла і морській авіації, в першу чергу Чорноморському флоту. Від початку року вони закладали мінні загородження, а 21 травня була здійснена перша торпедна атака проти румунського транспортного судна в гирлі Дунаю, хоча останнє і не потонуло. В липні 1942 року Іл-4 також стає основним бомбардувальником в Балтійському і Північному флотах. Частина торпедоносців також отримала можливість використовувати некеровані ракети PC-82.
В 1943 році було 5 корпусів повністю оснащених Іл-4, які брали участь в усіх великих кампаніях того року. Під час битви на Курській дузі АДД зосередило там 740 літаків, більшість з яких складали Іл-4. Вони здійснювали нальоти на залізничні вузли поза фронтом. При цьому тактика застосування Іл-4 ставала складнішою, бомбардувальники виходили на ціль з різних сторін, виділялись окремі групи для придушення ППО противника, також з'явились спеціалізовані літаки які мали маркувати ціль. В червні-серпні 1943 року дивізії з Іл-4 допомагали знімати блокаду з Ленінграду.
АДД суттєво посилилась до 1944 року і в перші 5 місяців було скинуто вдвічі більше бомб ніж за весь 1942 рік. Основна кількість місій все ще була тактичного значення — проти військ на передовій, але також відбувались і стратегічні польоти. В лютому 1944 року почалось бомбардування Гельсінкі і інших фінських міст. В березні 1944 року масованими бомбардуваннями був підданий Таллінн. Під час боїв в Криму, весною 1944 року, Іл-4 перешкоджали роботі портів Констанца і Галац, а також бомбили німецькі укріплення під Севастополем. В липні 1944 року більшість частин АДД було перекинуто в Білорусь для підтримки наступу радянських військ. Основними цілями стали залізничні вузли, зокрема Брест. До кінця року Іл-4 завдавали ударів в ближньому тилу противника і укріплених районах, тільки епізодично здійснюючи нальоти в глибокий тил. В 1945 році, коли більшість частин було перекинуто в Польщу Іл-4 почали бомбардування німецьких міст, аеродромів і мостів. У наступі на Берлін було задіяно близько 500 Іл-4.
В радянсько-японській війні брали участь як і полки розташовані на Далекому Сході, так і перекинуті з Європи. Перші вильоти були здійснені в ніч з 8 на 9 серпня проти Харбіну. Інтенсивні бойові вильоти продовжувались аж до 19 серпня. Після війни Іл-4 залишався наймасовішим літаком в частинах розташованих на Далекому сході і використовувався там аж до 1947 року. Приблизно скільки ж Іл-4 прослужив і в морській авіації.
Декілька Іл-4 були захоплені німецькими військами при наступі, а восени 1942 року 4 такі літаки були продані в Фінляндію, але один розбився при перельоті. Інші три ввійшли в групу Lelv 48, в складі якої, щоправда пробули недовго і здійснили тільки три вильоти. В кінці 1943 року їх було переведено в групу Lelv 46, яка завдавала ударів по радянських аеродромах. Після початку радянського наступу фінські Іл-4 намагались знищити мости і дороги через Карельський перешийок. Після капітуляції Фінляндії два вцілілих Іл-4 здійснили декілька вильотів проти німецьких військ в Лапландії.
Оцінка проекту
На момент створення Іл-4 був сучасним літаком, який не поступався бомбардувальникам інших країн. Проте літак сильно застарів до кінця війни, оскільки суттєвої модернізації не проводилось, в першу чергу силової установки, яка не змінювалась за весь час виготовлення. Також Іл-4 не міг стати стратегічним бомбардувальником, оскільки не мав всього необхідного обладнання, зокрема автопілота, що при відсутності другого пілота було доволі критичним.
Література
- Драбкин А. В. Я дрался на бомбардировщике. — М. : «Яуза», 2007. — 505 с. — 4000 прим. — . (рос.)
- Новожилов Г. В. и др. Из истории советской авиации: Самолёты ОКБ имени С. В. Ильюшина. — М. : Машиностроение, 1990. — С. 34-62, 367—368. — . (рос.)
- Gordon, Yefim and Khazanov, Dmitri. Soviet Combat Aircraft of the Second World War. — Hinckley, England : Midland Publishing, 1999. — Vol. 2. Twin-Engined Fighters, Attack Aircraft and Bombers. — P. 172, 97-104. — . (англ.)
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — . (рос.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іл-4
Примітки
- Харук, 2012, с. 179-182.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет