Опіза

Опіза — середньовічний монастир в історичній області (нині територія Туреччини, вілайєт Артвін), перший з культурних центрів феодальної (Грузії), відновлених після арабських завоювань VII–VIII століть (тут, зокрема, працювали карбувальники Бека і Бешка Опізарі).

Опіза
41°13′24″ пн. ш. 42°02′07″ сх. д. / 41.22361111002777534° пн. ш. 42.035277780027776373° сх. д. / 41.22361111002777534; 42.035277780027776373Координати: 41°13′24″ пн. ш. 42°02′07″ сх. д. / 41.22361111002777534° пн. ш. 42.035277780027776373° сх. д. / 41.22361111002777534; 42.035277780027776373
Країна	Туреччина
Розташування	Артвін
Тип	церква
Опіза Опіза (Туреччина)
Медіафайли у Вікісховищі

Схема монастиря, за книгою Бакрадзе (1878)

Ашот I Куропалат, що тримає макет монастиря в руках

Монастир включає будівлі VIII–IX століть: головний храм — хрестово-купольний будинок з 2 короткими поперечними рукавами, подовженою західною частиною і нартексом (відновлений в X столітті купол на складних пандатах завершено зонтичним покриттям), трапезну з 3-нефним залом та інші будівлі.

З Опізи походить рельєф з портретом царя Ашота Куропалата (камінь, IX століття, Державний музей мистецтв Грузії, Тбілісі).

Література

• Беридзе В. В., Место памятников Тао-Кларджети в истории грузинской архитектуры, Тб., 1981;
• Марр Н. Я. Дневник поездки в Шавшию и Кларджию, СПб., 1911;
• Павлинов А. М., Экспедиция на Кавказ 1888 года, «Материалы по археологии Кавказа», 1893, в. 3;
• ბერიძე ვ., მენაბდე ლ.,ქსე, ტ. 7, გვ. 544, თბ., 1984.