Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Акула блакитна | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Акула блакитна | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Prionace glauca Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||||||
 Поширення блакитної акули | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||
|
Акула блакитна (Prionace glauca) — єдиний вид акул монотипового роду Блакитна акула (Prionace), родини сірі акули (Carcharhinidae). Інші назви «синя акула», «мокой».
Опис
Загальна довжина цієї акули досягає 3,8 м, з вагою близько 200 кг. Голова подовжена. Морда вузька. Очі помірно великі, округлі, наділені мигальною перетинкою. Є 5 пар недовгих зябрових щілин. У ніздрів є невелика канавка і носові клапани — маленькі шкірні складки. Зуби верхньої щелепи майже трикутні, із звуженою верхівкою та пилковими краями. На нижній щелепі — зуби шилоподібні, трохи увігнуті всередину пащі. Тіло тонке, струнке. Грудні плавці довгі та вузькі, серпоподібної форми. Перший спинний плавець починається у каудального краю грудних плавців. Гребінь між спинними плавцями відсутній. Перший плавець більше другого. У основі хвоста є невеликі нарости. Хвостове стебло довге, стиснуте з боків, без кіля, з поперечною виїмкою перед хвостовим плавцем. Верхня лопать хвостового плавця набагато більше нижньої лопаті, з виїмкою на кінчику, що утворює «вимпел-прапорець».
Її спина має синій з відтінками сірого колір, який може варіювати від темного, майже чорного, до блакитного (звідси походить назва цієї акули). З боків тулуба забарвлення поступово переходить у світле, майже біле на череві.
Спосіб життя
Відноситься до океанічних, хоча і трапляється іноді біля берегів. Найчастіше мешкає при температурі 10-15 °C і згідно з цим в прогрітих водах тропіків тримається не у поверхні, а на деякій глибині — до 300 м. Ця порівняно малорухома акула абсолютно змінюється при вигляді їжі. Живиться рибою (тунець, скумбрія, оселедцеві) і головоногими молюсками, переважно кальмарами. Також будь-якою іншою здобиччю, яку може відшукати. Іноді акула протягом тривалого часу супроводжує судна, що повільно пливуть, поїдаючи корабельні відходи.
Це живородна риба. Статева зрілість настає у 4—6 років. Кількість ембріонів може сильно варіювати — від 4 до 135 особин. Вагітність триває від 9 до 12 місяців. Довжина акуленят при народженні становить близько 30 см. Райони розмноження цієї акули перебувають за межами тропічної зони (зокрема, на південний захід від Великої Британії). В Адріатичному морі між Пунта-дела-Маестра та Ріміні знаходиться одна з найбільших областей розмноження цих акул. Тут дуже часто можна зустріти велике число вагітних самиць і невеликих акуленят, які живляться молодими рибами.
Розповсюдження
Акула блакитна є океанічним та епіпелагічним видом, який зустрічається скрізь в помірних та тропічних водах від поверхні до глибини 350 метрів. У помірних морях сині акули наближаються до берега, де їх можуть спостерігати дайвери, в той час як в тропічних водах вони віддають перевагу великій глибині. Ареал синіх акул поширюється від Норвегії на півночі до Чилі на півдні. Сині акули трапляються біля берегів всіх континентів, крім Антарктиди. Найбільша концентрація цього виду в Тихому океані спостерігається між 20° і 50° північної широти, але чисельність схильна до сильних сезонних коливань. У тропіках ці акули рівномірно розподіляються між 20° пн. ш. та 20° пд. ш. Вони віддають перевагу температурному діапазону 7 — 16° C, але витримують температуру 21° C і вище. Є дані про регулярні міграції у водах Атлантики, що відбуваються за годинниковою стрілкою в межах течій.
Акула й людина
Вважається небезпечною, але достовірних випадків її нападу на людину майже немає. Під час оброблення китів, убитих в районі проживання цього виду, акули нерідко наближаються і жадібно пожирають їстівні шматки.
Блакитні акули мають невелике промислове значення і в деяких країнах, зокрема в Японії, вживаються в їжу. Багато гине у рибальських сітях. Водночас це найпоширеніший у світі вид акул, що добуваються рибалками-спортсменами. М'ясо цієї акули вважається одним з найцінніших в гастрономічному відношенні серед інших видів акул. Воно майже позбавлене аміачного запаху, ніжне і може використовуватися в їжу в свіжому, сушеному, копченому вигляді.
Примітки
- Prionace glauca. Florida Museum (амер.). 8 травня 2017. Процитовано 14 березня 2023.
- Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2006). Prionace glauca [ 24 квітня 2015 у Wayback Machine.] in FishBase. 9 2006 version.
- Compagno, Leonard J.V. 2. Carcharhiniformes // FAO species catalogue. — Rome : Food and Agricultural Organization of the United Nations, 1984. — Vol. 4. Sharks of the World: An Annotated and Illustrated Catalogue of Shark Species Known to Date. — P. 455–457. — .
Джерела
- Angela P., Angela A., Recchi A.L., Squali, Mondadori, 1995.
- Kuno Sch. Steuben, Gerhard Krefft: Die Haie der Sieben Meere — Arten, Fangweise und sportlicher Fang, Paul Parey Verlag Hamburg und Berlin, 1989 ()
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Akula blakitna Akula blakitna Ohoronnij status Blizkij do zagrozlivogo MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Pidcarstvo Spravzhni bagatoklitinni Eumetazoa Tip Hordovi Chordata Pidtip Cherepni Craniata Nadklas Shelepni Gnathostomata Klas Hryashovi ribi Chondrichthyes Pidklas Plastinozyabrovi Elasmobranchii Nadryad Akuli Selachimorpha Ryad Karharinopodibni Carcharhiniformes Rodina Siri akuli Carcharhinidae Rid Blakitna akula Prionace 1849 Vid Akula blakitna Binomialna nazva Prionace glauca Linnaeus 1758 Poshirennya blakitnoyi akuli Posilannya Vikishovishe Prionace glauca Vikividi Prionace glauca EOL 206724 ITIS 160424 MSOP 39381 NCBI 7815 Akula blakitna Prionace glauca yedinij vid akul monotipovogo rodu Blakitna akula Prionace rodini siri akuli Carcharhinidae Inshi nazvi sinya akula mokoj OpisZagalna dovzhina ciyeyi akuli dosyagaye 3 8 m z vagoyu blizko 200 kg Golova podovzhena Morda vuzka Ochi pomirno veliki okrugli nadileni migalnoyu peretinkoyu Ye 5 par nedovgih zyabrovih shilin U nizdriv ye nevelika kanavka i nosovi klapani malenki shkirni skladki Zubi verhnoyi shelepi majzhe trikutni iz zvuzhenoyu verhivkoyu ta pilkovimi krayami Na nizhnij shelepi zubi shilopodibni trohi uvignuti vseredinu pashi Tilo tonke strunke Grudni plavci dovgi ta vuzki serpopodibnoyi formi Pershij spinnij plavec pochinayetsya u kaudalnogo krayu grudnih plavciv Grebin mizh spinnimi plavcyami vidsutnij Pershij plavec bilshe drugogo U osnovi hvosta ye neveliki narosti Hvostove steblo dovge stisnute z bokiv bez kilya z poperechnoyu viyimkoyu pered hvostovim plavcem Verhnya lopat hvostovogo plavcya nabagato bilshe nizhnoyi lopati z viyimkoyu na kinchiku sho utvoryuye vimpel praporec Yiyi spina maye sinij z vidtinkami sirogo kolir yakij mozhe variyuvati vid temnogo majzhe chornogo do blakitnogo zvidsi pohodit nazva ciyeyi akuli Z bokiv tuluba zabarvlennya postupovo perehodit u svitle majzhe bile na cherevi Sposib zhittyaVidnositsya do okeanichnih hocha i traplyayetsya inodi bilya beregiv Najchastishe meshkaye pri temperaturi 10 15 C i zgidno z cim v progritih vodah tropikiv trimayetsya ne u poverhni a na deyakij glibini do 300 m Cya porivnyano maloruhoma akula absolyutno zminyuyetsya pri viglyadi yizhi Zhivitsya riboyu tunec skumbriya oseledcevi i golovonogimi molyuskami perevazhno kalmarami Takozh bud yakoyu inshoyu zdobichchyu yaku mozhe vidshukati Inodi akula protyagom trivalogo chasu suprovodzhuye sudna sho povilno plivut poyidayuchi korabelni vidhodi Ce zhivorodna riba Stateva zrilist nastaye u 4 6 rokiv Kilkist embrioniv mozhe silno variyuvati vid 4 do 135 osobin Vagitnist trivaye vid 9 do 12 misyaciv Dovzhina akulenyat pri narodzhenni stanovit blizko 30 sm Rajoni rozmnozhennya ciyeyi akuli perebuvayut za mezhami tropichnoyi zoni zokrema na pivdennij zahid vid Velikoyi Britaniyi V Adriatichnomu mori mizh Punta dela Maestra ta Rimini znahoditsya odna z najbilshih oblastej rozmnozhennya cih akul Tut duzhe chasto mozhna zustriti velike chislo vagitnih samic i nevelikih akulenyat yaki zhivlyatsya molodimi ribami RozpovsyudzhennyaAkula blakitna ye okeanichnim ta epipelagichnim vidom yakij zustrichayetsya skriz v pomirnih ta tropichnih vodah vid poverhni do glibini 350 metriv U pomirnih moryah sini akuli nablizhayutsya do berega de yih mozhut sposterigati dajveri v toj chas yak v tropichnih vodah voni viddayut perevagu velikij glibini Areal sinih akul poshiryuyetsya vid Norvegiyi na pivnochi do Chili na pivdni Sini akuli traplyayutsya bilya beregiv vsih kontinentiv krim Antarktidi Najbilsha koncentraciya cogo vidu v Tihomu okeani sposterigayetsya mizh 20 i 50 pivnichnoyi shiroti ale chiselnist shilna do silnih sezonnih kolivan U tropikah ci akuli rivnomirno rozpodilyayutsya mizh 20 pn sh ta 20 pd sh Voni viddayut perevagu temperaturnomu diapazonu 7 16 C ale vitrimuyut temperaturu 21 C i vishe Ye dani pro regulyarni migraciyi u vodah Atlantiki sho vidbuvayutsya za godinnikovoyu strilkoyu v mezhah techij Akula j lyudinaVvazhayetsya nebezpechnoyu ale dostovirnih vipadkiv yiyi napadu na lyudinu majzhe nemaye Pid chas obroblennya kitiv ubitih v rajoni prozhivannya cogo vidu akuli neridko nablizhayutsya i zhadibno pozhirayut yistivni shmatki Blakitni akuli mayut nevelike promislove znachennya i v deyakih krayinah zokrema v Yaponiyi vzhivayutsya v yizhu Bagato gine u ribalskih sityah Vodnochas ce najposhirenishij u sviti vid akul sho dobuvayutsya ribalkami sportsmenami M yaso ciyeyi akuli vvazhayetsya odnim z najcinnishih v gastronomichnomu vidnoshenni sered inshih vidiv akul Vono majzhe pozbavlene amiachnogo zapahu nizhne i mozhe vikoristovuvatisya v yizhu v svizhomu sushenomu kopchenomu viglyadi PrimitkiPrionace glauca Florida Museum amer 8 travnya 2017 Procitovano 14 bereznya 2023 Froese Rainer and Daniel Pauly eds 2006 Prionace glauca 24 kvitnya 2015 u Wayback Machine in FishBase 9 2006 version Compagno Leonard J V 2 Carcharhiniformes FAO species catalogue Rome Food and Agricultural Organization of the United Nations 1984 Vol 4 Sharks of the World An Annotated and Illustrated Catalogue of Shark Species Known to Date P 455 457 ISBN 92 5 101383 7 DzherelaAngela P Angela A Recchi A L Squali Mondadori 1995 ISBN 88 04 42907 0 Kuno Sch Steuben Gerhard Krefft Die Haie der Sieben Meere Arten Fangweise und sportlicher Fang Paul Parey Verlag Hamburg und Berlin 1989 ISBN 3 490 44314 4