Національні автошляхи Норвегії

Норвезькі національні автошляхи (норв.: Riksvei/Riksveg абр. Rv; дослівно: дорога багатства/ царства) — це дороги, класифіковані таким чином (Statens vegvesen), яка їх також підтримує. У 2007 році було 27 343 kilometers (16 990 mi) цього класу норвезьких доріг, що становило 29,4 % доріг загального користування в Норвегії.

Національна дорога та європейський маршрут E39 у місті Кнарвік, Гордаланн

Із 2010 року, після адміністративної реформи, більшість національних доріг були передані округам. Зараз їх називають поряд із вже існуючими фюльке дорогами. 17 200 kilometers (10 700 mi) національних доріг було передано разом із щорічною компенсацією 6,9 млрд норвезьких крон за обслуговування. Станом на 1 січня 2010 року було 10 10 451 kilometers (6 494 mi) від національних доріг залишилось.

Національні дороги обираються за критеріями важливості для далеких поїздок. Також включені деякі дороги, що сполучаються з основними аеропортами.

Державні дороги поділяються на дві категорії: європейські маршрути та інші національні дороги. Маршрутні знаки для європейських маршрутів мають знак «Е» перед номером національної дороги, а знак зеленого кольору з білим шрифтом. Інші національні дороги також позначені зеленими знаками.

Колишні національні дороги

Усі національні дороги до 2010 року мають асфальтобетонне покриття. Виняток становлять деякі дороги, яким надано особливий статус або захист. «Пакет гравійних доріг» був урядовим планом, який передбачав, що всі національні дороги, які не мають особливого значення в Національному плані охорони доріг, мостів та культурної спадщини, пов'язаних із дорогами (Nasjonal verneplan для veger, bruer og vegrelaterte kulturminner) отримували асфальтове покриття. між Берглі та Валенсом у місті , Сер-Тренделаг, була останньою регулярною ділянкою національної дороги з гравійним покриттям. Останні два кілометри, що залишились, були заасфальтовані 17 грудня 2003 року за участю, серед інших, міністра транспорту та зв'язку (Torild Skogsholm).

Колишні національні норвезькі дороги, які відповідно до плану охорони підтримуються як гравійні дороги, — це ( — ), (Гротлі-Оспелі-бру) та (Б'єрнштад — Якобсельв). Усі ці дороги після реформи були перетворені на фюльке.

Організація національних, фюльке та сільських доріг (пізніше муніципальних доріг) була введена в 1931 році. Починаючи з 1912 року, дороги були розділені на головні («hovedveier») та сільські («bygdeveier»). У 1931 році були введені номерні знаки національних доріг. Основні дороги були двоцифровими, що закінчувалися нулем, наприклад, дорога 50 Осло — Кіркенес. Основні дороги в Естфолі пронумеровані 1–9 на основі старої місцевої системи. У 1965 році була введена нова система, яка включала електромагістралі, і більшість із них використовується і сьогодні (2019).

Нумерація норвезьких національних доріг

Запис	Маршрут	Довжина	Кінцеві точки / Розташування
Найдовша національна дорога в Норвегії Найдовший європейський маршрут у Норвегії	E 6	2578 км	— Кіркенес
Найдовша національна дорога в Норвегії, що не є європейським маршрутом		427 км	— Ставангер
Найдовший європейський маршрут, який частково пролягає через Норвегію	E 75	4340 км	Варде — Сітія в Греції
Найкоротший європейський маршрут у Норвегії	Е 105	15 км	Кіркенес — кордон
Найкоротша інша національна дорога		32 м	Нестеторгет (Nøstetorget) у Бергені
Найвищий національний гірський перевал		1250 м AMSL	Гардангервідда
Найдовший національний дорожній тунель	E 16	24.510 км	Лердалський тунель (світовий рекорд)
Найдовший національний автомобільний міст	E 18	1892 м
Найнижча національна дорога	E 39	260 м нижче рівня моря	(найнижчий E-маршрут у всіх країнах)
Найдовший відрізок вітчизняного порому		192 км (8–9 годин)	Бодо —  —  — Москенес
Національна дорога з найбільшою кількістю поромів (усередині країни)	E 39	8	Тронгейм — Крістіансанд

Див. також

• Автомагістраль

Примітки

1. E39 has nine ferries in altogether, which may be a world record. There are nine ferry stretches on European routes in Norway, eight on E39, 1 on E6