Второво рос Второво село у Камєшковському районі Владимирської області Російської Федерації село Второво Второво Країна

Второво (рос. Второво) — село у Камєшковському районі Владимирської області Російської Федерації.

село Второво
Второво



Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Владимирська область
Муніципальний район	Камєшковський район
Поселення
Код ЗКАТУ:	17225000020
Код ЗКТМО:	17625412101
Основні дані
Населення	▼ 990 (2010)
Поштовий індекс	601310
Телефонний код	+7 49248
Географічні координати:	56°16′07″ пн. ш. 40°47′40″ сх. д. / 56.26861111113877456° пн. ш. 40.79444444447177176° сх. д.Координати: 56°16′07″ пн. ш. 40°47′40″ сх. д. / 56.26861111113877456° пн. ш. 40.79444444447177176° сх. д.
Часовий пояс	, літом
Мапа
Второво

Второво у Вікісховищі

Входить до складу муніципального утворення . Населення становить 990 осіб (2010).

Історія

Село розташоване на землях фіно-угорського народу мещери.

Від 1940 року належить до Камєшковського району. Спочатку у складі Івановської області, а від 1944 року — Владимирської області.

Згідно із законом від 11 травня 2005 року входить до складу муніципального утворення Второвське сільське поселення.

Населення

Чисельність населення
1859	1897	1905	1926	2002	2010
708	↗894	↗922	↗1040	↗1123	↘990

250

500

750

1000

1250

1500

1859

2010

Примітки

Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов Владимирской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
Боровков Е. Мордва, мурома и мещера — древнее население Верхнего Поволжья [ 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Historicus.ru. (рос.)
Закон Владимирской области от 11.05.2005 № 51-ОЗ «О наделении Камешковского района и вновь образованных муниципальных образований, входящих в его состав, соответствующим статусом муниципальных образований и установлении их границ» [ 8 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
Списки населённых мест Российской империи. VI. Владимирская губерния. По сведениям 1859 года. (рос.)
Владимирская губерния, первая всеобщая перепись населения 1897. Архів оригіналу за 1 березня 2012. (рос.)
Список населённых мест Владимирской губернии. (рос.)
Предварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года. (рос.)
Данные Всероссийской переписи населения 2002 года: таблица 02c. М.: Федеральная служба государственной статистики, 2004. (рос.)
Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения по населённым пунктам Владимирской области. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 21 липня 2014. (рос.)

Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[rus-vla-census-1] Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов Владимирской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)

[2] Боровков Е. Мордва, мурома и мещера — древнее население Верхнего Поволжья [ 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Historicus.ru. (рос.)

[3] Закон Владимирской области от 11.05.2005 № 51-ОЗ «О наделении Камешковского района и вновь образованных муниципальных образований, входящих в его состав, соответствующим статусом муниципальных образований и установлении их границ» [ 8 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

[1859H-4] Списки населённых мест Российской империи. VI. Владимирская губерния. По сведениям 1859 года. (рос.)

[1897AK-5] Владимирская губерния, первая всеобщая перепись населения 1897. Архів оригіналу за 1 березня 2012. (рос.)

[1905A-6] Список населённых мест Владимирской губернии. (рос.)

[1926P-7] Предварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года. (рос.)

[2002P-8] Данные Всероссийской переписи населения 2002 года: таблица 02c. М.: Федеральная служба государственной статистики, 2004. (рос.)

[2010AS-9] Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения по населённым пунктам Владимирской области. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 21 липня 2014. (рос.)