Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Вагабунда сіровола | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Вагабунда сіровола, підвид D. f. formosae (Тайвань) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Dendrocitta formosae R. Swinhoe, 1863 | ||||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Dendrocitta himalayensis | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
|
Вагабунда сіровола (Dendrocitta formosae) — вид горобцеподібних птахів родини воронових (Corvidae). Мешкає в Гімалаях, на півдні Китаю та в Південно-Східній Азії. Виділяють низку підвидів.
Опис
Довжина птаха становить 36-40 см (разом з хвостом), вага 89-121 г. Обличчя і горло чорні, тім'я сірувате. Верхня частина тіла в західних підвидів бура, в східних підвидів сірувата. Крила чорні з помітною білою плямою. Нижня частина тіла сіра, живіт білуватий. Гузка руда. У східних підвидів хвіст повністю чорний, у західних сірувато-білий. Дзьоб чорний, лапи темно-коричневі, очі червоні або коричнево-червоні. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають тьмяніше забарвлення з рудуватим відтінком, тім'я в них коричнювате.
Підвиди можуть дещо різнитися за забарвленням і за довжиною хвоста. Найдовший хвіст мають представники підвиду D. f. occidentalis. Представники підвиду D. f. sarkari мають менший і вужчий дзьоб.
Деякі дослідники вважають, що сіровола вагабунда утворює надвид з бронзовою і борнейською вагабундою.
Поширення й екологія
Ареал сіроволої вагабунди простягається від півночі пакистанського Пенджабу до Шанхаю через Кашмір, Гімачал-Прадеш, Уттаракханд, Непал, Сіккім, Бутан, Бангладеш, Ассам і центральний Китай. На півдні ареал птаха досягає північної та центральної М'янми, північного Таїланду, Лаосу і В'єтнаму. Також сіровола вагабунда мешкає на Тайвані та Хайнані, в центрально-східній Індії (в Східних Гатах).
Сіровола вагабунда живе в різноманітних лісових масивах; може жити поблизу людських поселень. В Гімалаях птах мешкає на висоті до 2400 м над рівнем моря, а в південно-східному Китаї на висоті 400-1200 м над рівнем моря
Це осілий вид птахів. Сіроволі вагабунди, що мешкають на високогір'ях можуть взимку мігрувати в долини.
Підвиди
Виділяють вісім підвидів:
- D. f. formosae R. Swinhoe, 1863 (Тайвань);
- D. f. occidentalis Ticehurst, 1925 (північно-західні Гімалаї, захід Непалу);
- D. f. himalayana Jerdon, 1864 (Непал, північно-східна Індія, південь Китаю, Індокитай);
- D. f. sarkari Kinnear & Whistler, 1930 (Східні Гати);
- D. f. assimilis Hume, 1877 (центральні і південні райони М'янми і Таїланду);
- D. f. sapiens (Deignan, 1955) (центральний Китай (провінція Сичуань));
- D. f. sinica Stresemann, 1913 (схід і південний схід Китаю, північ В'єтнаму);
- D. f. insulae Hartert, 1910 (острів Хайнань).
Поведінка
Сіроволі вагабунди — всеїдні птахи. Вони харчуються фруктами, нектаром. насінням, а також комахами й іншими безхребетними, невеликими рептиліями, птахами, яйцями та падлом. Вони шукають їжу в кронах дерев, нечасто спускаючись на землю. Сіроволі вагабунди ведуть денний спосіб життя, особливо активні вранці. Об'єднуються в невеликі зграйки, що іноді складаються з багатьох видів птахів. Вони активно спілкуються між собою за допомогою різноманітних звуків, які варіюються від різких тривожних криків до мелодійних посвистів і шиплячого каркання. що нагадує крик сойки.
Сіроволі вагабунди є моногамними. Сезон розмноження триває у квітні-липні, після сезону дощів. І самці, і самки беруть участь в побудові гнізда. Гніздо чашоподібної форми, зроблене з гілок і рослинних волокон і закріплене між гілками дерев. В кладці 3-5 яєць синього кольору з коричнювато-сірими плямами. Лише самка висиджує яйця, інкубаційний період триває 20 днів. Пташенята залишаються в гнізді впродовж трьох тижнів, на сороковий день вони стають самостійними.
Примітки
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Madge, Steve (2010). Crows and Jays. A&C Black. с. 113—114. ISBN .
- Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 595—596.
- Dickinson, E.C.; S. Eck; J. Martens (2004). . Zoologische Verhandelingen. Leiden. 350: 85—109. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 3 липня 2021.
- (1963). . Journal of the Bombay Natural History Society. 60 (3): 638—654. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- Ali, S; S D Ripley (1986). Handbook of the birds of India and Pakistan. Т. 5 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 225—228.
- MacKinnon, John; Phillipps, Karen (2000). A Field Guide to the Birds of China. Oxford: Oxford University Press. с. 266–267. ISBN .
- F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Crows, mudnesters, birds-of-paradise (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 10 січня 2021.
- Abdulali, Humayun (1980). . Journal of the Bombay Natural History Society. 77 (1): 142—143. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.
- Chen, Chao-Chieh; Hsieh, Fushing (2002). Composition and foraging behaviour of mixed-species flocks led by the Grey-cheeked Fulvetta in Fushan Experimental Forest, Taiwan. Ibis. 144 (2): 317. doi:10.1046/j.1474-919X.2002.00020.x.
- Hume, AO (1889). The nests and eggs of Indian birds. Volume 1. R H Porter. с. 23—25.
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vagabunda sirovola Vagabunda sirovola pidvid D f formosae Tajvan Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Infratip Hrebetni Vertebrata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Voronovi Corvidae Rid Vagabunda Dendrocitta Vid Vagabunda sirovola Binomialna nazva Dendrocitta formosae R Swinhoe 1863 Pidvidi D f formosae R Swinhoe 1863 D f occidentalis Ticehurst 1925 D f himalayana Jerdon 1864 D f sarkari Kinnear amp Whistler 1930 D f assimilis Hume 1877 D f sapiens Deignan 1955 D f sinica Stresemann 1913 D f insulae Hartert 1910 Sinonimi Dendrocitta himalayensis Posilannya Vikishovishe Dendrocitta formosae Vikividi Dendrocitta formosae EOL 916500 ITIS 559701 MSOP 22705839 NCBI 257853 Vagabunda sirovola Dendrocitta formosae vid gorobcepodibnih ptahiv rodini voronovih Corvidae Meshkaye v Gimalayah na pivdni Kitayu ta v Pivdenno Shidnij Aziyi Vidilyayut nizku pidvidiv OpisSirovola vagabunda Tajvan Dovzhina ptaha stanovit 36 40 sm razom z hvostom vaga 89 121 g Oblichchya i gorlo chorni tim ya siruvate Verhnya chastina tila v zahidnih pidvidiv bura v shidnih pidvidiv siruvata Krila chorni z pomitnoyu biloyu plyamoyu Nizhnya chastina tila sira zhivit biluvatij Guzka ruda U shidnih pidvidiv hvist povnistyu chornij u zahidnih siruvato bilij Dzob chornij lapi temno korichnevi ochi chervoni abo korichnevo chervoni Vidu ne pritamannij statevij dimorfizm Molodi ptahi mayut tmyanishe zabarvlennya z ruduvatim vidtinkom tim ya v nih korichnyuvate Pidvidi mozhut desho riznitisya za zabarvlennyam i za dovzhinoyu hvosta Najdovshij hvist mayut predstavniki pidvidu D f occidentalis Predstavniki pidvidu D f sarkari mayut menshij i vuzhchij dzob Deyaki doslidniki vvazhayut sho sirovola vagabunda utvoryuye nadvid z bronzovoyu i bornejskoyu vagabundoyu Sirovola vagabunda yist plodi fikusuPoshirennya j ekologiyaAreal sirovoloyi vagabundi prostyagayetsya vid pivnochi pakistanskogo Pendzhabu do Shanhayu cherez Kashmir Gimachal Pradesh Uttarakhand Nepal Sikkim Butan Bangladesh Assam i centralnij Kitaj Na pivdni areal ptaha dosyagaye pivnichnoyi ta centralnoyi M yanmi pivnichnogo Tayilandu Laosu i V yetnamu Takozh sirovola vagabunda meshkaye na Tajvani ta Hajnani v centralno shidnij Indiyi v Shidnih Gatah Sirovola vagabunda zhive v riznomanitnih lisovih masivah mozhe zhiti poblizu lyudskih poselen V Gimalayah ptah meshkaye na visoti do 2400 m nad rivnem morya a v pivdenno shidnomu Kitayi na visoti 400 1200 m nad rivnem morya Ce osilij vid ptahiv Sirovoli vagabundi sho meshkayut na visokogir yah mozhut vzimku migruvati v dolini Para sirovolih vagabund pidvid D f himalayana Pokhara NepalPidvidiVidilyayut visim pidvidiv D f formosae R Swinhoe 1863 Tajvan D f occidentalis Ticehurst 1925 pivnichno zahidni Gimalayi zahid Nepalu D f himalayana Jerdon 1864 Nepal pivnichno shidna Indiya pivden Kitayu Indokitaj D f sarkari Kinnear amp Whistler 1930 Shidni Gati D f assimilis Hume 1877 centralni i pivdenni rajoni M yanmi i Tayilandu D f sapiens Deignan 1955 centralnij Kitaj provinciya Sichuan D f sinica Stresemann 1913 shid i pivdennij shid Kitayu pivnich V yetnamu D f insulae Hartert 1910 ostriv Hajnan PovedinkaSirovoli vagabundi vseyidni ptahi Voni harchuyutsya fruktami nektarom nasinnyam a takozh komahami j inshimi bezhrebetnimi nevelikimi reptiliyami ptahami yajcyami ta padlom Voni shukayut yizhu v kronah derev nechasto spuskayuchis na zemlyu Sirovoli vagabundi vedut dennij sposib zhittya osoblivo aktivni vranci Ob yednuyutsya v neveliki zgrajki sho inodi skladayutsya z bagatoh vidiv ptahiv Voni aktivno spilkuyutsya mizh soboyu za dopomogoyu riznomanitnih zvukiv yaki variyuyutsya vid rizkih trivozhnih krikiv do melodijnih posvistiv i shiplyachogo karkannya sho nagaduye krik sojki Sirovoli vagabundi ye monogamnimi Sezon rozmnozhennya trivaye u kvitni lipni pislya sezonu doshiv I samci i samki berut uchast v pobudovi gnizda Gnizdo chashopodibnoyi formi zroblene z gilok i roslinnih volokon i zakriplene mizh gilkami derev V kladci 3 5 yayec sinogo koloru z korichnyuvato sirimi plyamami Lishe samka visidzhuye yajcya inkubacijnij period trivaye 20 dniv Ptashenyata zalishayutsya v gnizdi vprodovzh troh tizhniv na sorokovij den voni stayut samostijnimi PrimitkiBirdLife International 2016 Arhiv originalu za 9 lipnya 2021 Procitovano 3 lipnya 2021 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Madge Steve 2010 Crows and Jays A amp C Black s 113 114 ISBN 9781408131695 Rasmussen PC JC Anderton 2005 Birds of South Asia The Ripley Guide Volume 2 Smithsonian Institution amp Lynx Edicions s 595 596 Dickinson E C S Eck J Martens 2004 Zoologische Verhandelingen Leiden 350 85 109 Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 3 lipnya 2021 1963 Journal of the Bombay Natural History Society 60 3 638 654 Arhiv originalu za 9 lipnya 2021 Procitovano 3 lipnya 2021 Ali S S D Ripley 1986 Handbook of the birds of India and Pakistan T 5 vid 2nd Oxford University Press s 225 228 MacKinnon John Phillipps Karen 2000 A Field Guide to the Birds of China Oxford Oxford University Press s 266 267 ISBN 9780198549406 F Gill D Donsker amp P Rasmussen red Crows mudnesters birds of paradise angl IOC World Bird List v10 2 Procitovano 10 sichnya 2021 Abdulali Humayun 1980 Journal of the Bombay Natural History Society 77 1 142 143 Arhiv originalu za 9 lipnya 2021 Procitovano 3 lipnya 2021 Chen Chao Chieh Hsieh Fushing 2002 Composition and foraging behaviour of mixed species flocks led by the Grey cheeked Fulvetta in Fushan Experimental Forest Taiwan Ibis 144 2 317 doi 10 1046 j 1474 919X 2002 00020 x Hume AO 1889 The nests and eggs of Indian birds Volume 1 R H Porter s 23 25 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi