Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Михайло Олександрович Лєцкін (27 липня 1932, м. Орша Вітебська область, нині — Білорусь) — український літератор, літературознавець, літературний критик, письменник, мемуарист, поет, перекладач. Лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2014)
| Михайло Олександрович Лєцкін | |
|---|---|
| Народився | 27 липня 1932 (91 рік) м. Орша Вітебська область, Білорусь |
| Країна |  СРСР→ Україна |
| Alma mater | Московський державний університет імені М. В. Ломоносова |
| Галузь | література, педагогіка |
| Заклад | Житомирський державний університет імені Івана Франка |
| Нагороди | Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка |
Життєпис
Михайло Олександрович Лєцкін народився 27 липня 1932 року у місті Орша Вітебської області (нині — Білорусь).
1950 року закінчив із золотою медаллю середню школу № 1 у м. Золотоноша на Черкащині, 1955 року — філологічний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. Протягом 1955—1972 років працював у м. Тюмень вчителем-словесником, кореспондентом обласної газети «Тюменский комсомолец», викладачем кафедри російської мови педінституту.
1968 року у Московському держуніверситеті захистив кандидатську дисертацію з проблем російської діалектології, а 1970 року став доцентом. У 1972—1996 та 1999—2014 роках працював у Житомирському державному педагогічному інституті імені Івана Франка (нині — Житомирський державний університет імені Івана Франка):
- 1972—1977 та 1989—1996 роки — доцент кафедри російської мови (пізніше перетвореної в кафедру слов'янських і германських мов);
- 1973—1977 роки — заступник декана філологічного факультету (за сумісництвом);
- 1977—1988 роки — завідувач кафедри російської мови;
- 1999—2014 роки — доцент кафедри німецької мови факультету іноземних мов (Навчально-наукового інституту іноземної філології), де викладав латинську мову та загальне мовознавство.
Впродовж 1997—1999 років працював у Житомирській організації Національної спілки письменників України, де й відбулася його переорієнтація з російського філолога-лінгвіста на українського філолога-літератора. Під керівництвом М. О. Лєцкіна багато випускників університету захистили дисертації, і згодом стали відомими науковцями, зокрема, доктори філологічних наук — В. У. Махпіров, Л. П. Іванова, Є. В. Волощук, Б. Я. Бегун, заслуженими діячами мистецтв, поетами, зокрема — В. Ф. Шинкарук, М. П. Пасічник.
Творчий доробок
Михайло Олександрович Лєцкін починав свою публічну діяльність як російськомовний літератор у Тюмені. Там ним опубліковані поетичні збірки «Мы дети Октября» (1957) та «Ритм сердца» (1959), дитячі книжечки «Мишкина шапка» (1960), «Посадила Валя лук» (1963), «Пойдем поймаем радугу!» (1965), «Карусель» (1968), перекладена з хантийської мови на російську казка Мікуля Шульгіна «Жадная мышка» (1969).
Після переїзду до Житомира, а особливо починаючи з років праці у структурі НСПУ Михайло Лєцкін проявив себе як українськомовний літературознавець, опублікувавши серію книжок (головним чином про творчість письменників Житомирщини та про діяльність Івана Огієнка):
- «Відблиск одвічного неспокою (з творчого доробку житомирських прозаїків)» (2003);
- «Я інших не сповідую знамен! (миттєвості поетичного життя Житомирщини)» (2004);
- «Торжество сонця Івана Огієнка» (2005);
- «Доля митця не буває легкою…» (2005; у співавторстві з дружиною Валентиною Лєцкіною);
- «З глибоких і чистих витоків: літературне життя Житомирщини» (2006);
- «На берегах вічності (літературно-мистецькі розвідки)» (2008);
- «Обереги української духовності (письменники Житомирщини у всеукраїнському контексті)» (2009);
- «Пройтися по лезу часу (Житомирщина в письменницькому вимірі)» (2010);
- «Щоб прихилити небо до подвигу звитяжців. (Січ Тараса Бульби в Олевську)» (2010);
- «Життя сконцентрована суть (письменницька палітра Житомирщини)» (2011);
- тритомник «Письменники на життєвому шляху Івана Огієнка (митрополита Іларіона): до 130-річчя від дня народження та 40-річчя світлої пам'яті Великого Українця» (2012—2013; Премія імені Івана Огієнка 2014);
- «Іван Огієнко (митрополит Іларіон) у гроні сучасників-шевченкознавців» (2014);
- «Коли народ бореться за свою державу, мусимо вживати такого авторитету, як арх. Іларіон… (ОУН-УПА та Іван Огієнко)» (2017);
- «Яскрава зірка гуманітарного світу (філологічний семінарій Володимира Перетца)» (2017);
- «Золотоніські спогади (спалахи пам'яті про далекі шкільні роки)» (2017);
- «Журнали Івана Огієнка (митрополита Іларіона) та український літературний процес 30-х—60-х років XX ст.» (2018);
- «Мови в житті та науково-релігійній діяльності Івана Огієнка (митрополита Іларіона)» (2018);
- довідковий путівник «Географічні обшири України в контексті письменницьких зв'язків Івана Огієнка (Митрополита Іларіона)» (2018).
Своєю розшифровкою та перекладом на українську мову двох рукописних латинськомовних документів М. О. Лєцкін допоміг професорові Миколі Тимошику зробити важливий висновок про зародження книгодрукування в Україні на століття раніше до діяльності Івана Федорова.
Михайло Олександрович Лєцкін є редактором або літературним редактором наступних видань:
- О. Опанасюк. Трійця з передпілля Києва. Оповідки літеральні (1999);
- О. Опанасюк. Чи затишно пані провінції в Житомирі? З буднів письменницького голови (2000);
- О. Опанасюк (молодший). Плуг і ярмо: дещо дотичне наших предтеч, великих українців Івана Огієнка та нашого сучасника В'ячеслава Чорновола (2003);
- О. Опанасюк. Не рань траву…: оповідки, есе, споминки (2003);
- Вісник Комітету у справах премії імені Івана Огієнка. — Вип. 2 (2007);
- «Косень». — № 1—7 (2007);
- О. Оланасюк. Січ Тараса Бульби в Олевську. Війна і фата: повісті (2008);
- М. Савенець. Дорогами долі (2020);
- Л. Добровольська. Йде Любов по світі (2021).
М. Лєцкіна-мемуариста репрезентує його книжка «Золотоніські спогади (спалахи пам'яті про далекі шкільні роки)» (2017), М. Лєцкіна-лінгвіста — «Словарь русских народных говоров Среднего Урала. — Т. 1» (1964; у співавторстві), «Русские говоры Зауралья» у трьох частинах (1971; у співавторстві), навчально-методичні посібники «Латинська мова» (2005 та 2007).
Джерела
- Прес-служба Житомирської обласної ради. Житомирські письменник, науковець і громадський діяч отримали огієнківську премію. zhitomir.info. Житомир.info. оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- Михайлові Лєцкіну – 75 - Статті, рецензії, листи. uchebniks.com. оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
Посилання
- Житомирські письменник, науковець і громадський діяч отримали огієнківську премію [ 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.];
- У Житомирі вручили огієнківську премію за 2014 рік [ 2 листопада 2021 у Wayback Machine.];
- Михайло Лєцкін. ПРОЙТИСЯ ПО ЛЕЗУ ЧАСУ (Житомирщина в письменницькому вимірі) [ 2 листопада 2021 у Wayback Machine.];
- Виважене слово літературознавця. Михайлові Лєцкіну — 75 [ 15 березня 2022 у Wayback Machine.].
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mihajlo Oleksandrovich Lyeckin 27 lipnya 1932 19320727 m Orsha Vitebska oblast nini Bilorus ukrayinskij literator literaturoznavec literaturnij kritik pismennik memuarist poet perekladach Laureat Vseukrayinskoyi premiyi imeni Ivana Ogiyenka 2014 Mihajlo Oleksandrovich LyeckinNarodivsya27 lipnya 1932 1932 07 27 91 rik m Orsha Vitebska oblast BilorusKrayina SRSR UkrayinaAlma materMoskovskij derzhavnij universitet imeni M V LomonosovaGaluzliteratura pedagogikaZakladZhitomirskij derzhavnij universitet imeni Ivana FrankaNagorodiVseukrayinska premiya imeni Ivana OgiyenkaZhittyepisMihajlo Oleksandrovich Lyeckin narodivsya 27 lipnya 1932 roku u misti Orsha Vitebskoyi oblasti nini Bilorus 1950 roku zakinchiv iz zolotoyu medallyu serednyu shkolu 1 u m Zolotonosha na Cherkashini 1955 roku filologichnij fakultet Moskovskogo derzhavnogo universitetu imeni M V Lomonosova Protyagom 1955 1972 rokiv pracyuvav u m Tyumen vchitelem slovesnikom korespondentom oblasnoyi gazeti Tyumenskij komsomolec vikladachem kafedri rosijskoyi movi pedinstitutu 1968 roku u Moskovskomu derzhuniversiteti zahistiv kandidatsku disertaciyu z problem rosijskoyi dialektologiyi a 1970 roku stav docentom U 1972 1996 ta 1999 2014 rokah pracyuvav u Zhitomirskomu derzhavnomu pedagogichnomu instituti imeni Ivana Franka nini Zhitomirskij derzhavnij universitet imeni Ivana Franka 1972 1977 ta 1989 1996 roki docent kafedri rosijskoyi movi piznishe peretvorenoyi v kafedru slov yanskih i germanskih mov 1973 1977 roki zastupnik dekana filologichnogo fakultetu za sumisnictvom 1977 1988 roki zaviduvach kafedri rosijskoyi movi 1999 2014 roki docent kafedri nimeckoyi movi fakultetu inozemnih mov Navchalno naukovogo institutu inozemnoyi filologiyi de vikladav latinsku movu ta zagalne movoznavstvo Vprodovzh 1997 1999 rokiv pracyuvav u Zhitomirskij organizaciyi Nacionalnoyi spilki pismennikiv Ukrayini de j vidbulasya jogo pereoriyentaciya z rosijskogo filologa lingvista na ukrayinskogo filologa literatora Pid kerivnictvom M O Lyeckina bagato vipusknikiv universitetu zahistili disertaciyi i zgodom stali vidomimi naukovcyami zokrema doktori filologichnih nauk V U Mahpirov L P Ivanova Ye V Voloshuk B Ya Begun zasluzhenimi diyachami mistectv poetami zokrema V F Shinkaruk M P Pasichnik Tvorchij dorobokMihajlo Oleksandrovich Lyeckin pochinav svoyu publichnu diyalnist yak rosijskomovnij literator u Tyumeni Tam nim opublikovani poetichni zbirki My deti Oktyabrya 1957 ta Ritm serdca 1959 dityachi knizhechki Mishkina shapka 1960 Posadila Valya luk 1963 Pojdem pojmaem radugu 1965 Karusel 1968 perekladena z hantijskoyi movi na rosijsku kazka Mikulya Shulgina Zhadnaya myshka 1969 Pislya pereyizdu do Zhitomira a osoblivo pochinayuchi z rokiv praci u strukturi NSPU Mihajlo Lyeckin proyaviv sebe yak ukrayinskomovnij literaturoznavec opublikuvavshi seriyu knizhok golovnim chinom pro tvorchist pismennikiv Zhitomirshini ta pro diyalnist Ivana Ogiyenka Vidblisk odvichnogo nespokoyu z tvorchogo dorobku zhitomirskih prozayikiv 2003 Ya inshih ne spoviduyu znamen mittyevosti poetichnogo zhittya Zhitomirshini 2004 Torzhestvo soncya Ivana Ogiyenka 2005 Dolya mitcya ne buvaye legkoyu 2005 u spivavtorstvi z druzhinoyu Valentinoyu Lyeckinoyu Z glibokih i chistih vitokiv literaturne zhittya Zhitomirshini 2006 Na beregah vichnosti literaturno mistecki rozvidki 2008 Oberegi ukrayinskoyi duhovnosti pismenniki Zhitomirshini u vseukrayinskomu konteksti 2009 Projtisya po lezu chasu Zhitomirshina v pismennickomu vimiri 2010 Shob prihiliti nebo do podvigu zvityazhciv Sich Tarasa Bulbi v Olevsku 2010 Zhittya skoncentrovana sut pismennicka palitra Zhitomirshini 2011 tritomnik Pismenniki na zhittyevomu shlyahu Ivana Ogiyenka mitropolita Ilariona do 130 richchya vid dnya narodzhennya ta 40 richchya svitloyi pam yati Velikogo Ukrayincya 2012 2013 Premiya imeni Ivana Ogiyenka 2014 Ivan Ogiyenko mitropolit Ilarion u groni suchasnikiv shevchenkoznavciv 2014 Koli narod boretsya za svoyu derzhavu musimo vzhivati takogo avtoritetu yak arh Ilarion OUN UPA ta Ivan Ogiyenko 2017 Yaskrava zirka gumanitarnogo svitu filologichnij seminarij Volodimira Peretca 2017 Zolotoniski spogadi spalahi pam yati pro daleki shkilni roki 2017 Zhurnali Ivana Ogiyenka mitropolita Ilariona ta ukrayinskij literaturnij proces 30 h 60 h rokiv XX st 2018 Movi v zhitti ta naukovo religijnij diyalnosti Ivana Ogiyenka mitropolita Ilariona 2018 dovidkovij putivnik Geografichni obshiri Ukrayini v konteksti pismennickih zv yazkiv Ivana Ogiyenka Mitropolita Ilariona 2018 Svoyeyu rozshifrovkoyu ta perekladom na ukrayinsku movu dvoh rukopisnih latinskomovnih dokumentiv M O Lyeckin dopomig profesorovi Mikoli Timoshiku zrobiti vazhlivij visnovok pro zarodzhennya knigodrukuvannya v Ukrayini na stolittya ranishe do diyalnosti Ivana Fedorova Mihajlo Oleksandrovich Lyeckin ye redaktorom abo literaturnim redaktorom nastupnih vidan O Opanasyuk Trijcya z peredpillya Kiyeva Opovidki literalni 1999 O Opanasyuk Chi zatishno pani provinciyi v Zhitomiri Z budniv pismennickogo golovi 2000 O Opanasyuk molodshij Plug i yarmo desho dotichne nashih predtech velikih ukrayinciv Ivana Ogiyenka ta nashogo suchasnika V yacheslava Chornovola 2003 O Opanasyuk Ne ran travu opovidki ese spominki 2003 Visnik Komitetu u spravah premiyi imeni Ivana Ogiyenka Vip 2 2007 Kosen 1 7 2007 O Olanasyuk Sich Tarasa Bulbi v Olevsku Vijna i fata povisti 2008 M Savenec Dorogami doli 2020 L Dobrovolska Jde Lyubov po sviti 2021 M Lyeckina memuarista reprezentuye jogo knizhka Zolotoniski spogadi spalahi pam yati pro daleki shkilni roki 2017 M Lyeckina lingvista Slovar russkih narodnyh govorov Srednego Urala T 1 1964 u spivavtorstvi Russkie govory Zauralya u troh chastinah 1971 u spivavtorstvi navchalno metodichni posibniki Latinska mova 2005 ta 2007 DzherelaPres sluzhba Zhitomirskoyi oblasnoyi radi Zhitomirski pismennik naukovec i gromadskij diyach otrimali ogiyenkivsku premiyu zhitomir info Zhitomir info originalu za 16 zhovtnya 2021 Procitovano 16 zhovtnya 2021 Mihajlovi Lyeckinu 75 Statti recenziyi listi uchebniks com originalu za 16 zhovtnya 2021 Procitovano 16 zhovtnya 2021 PosilannyaZhitomirski pismennik naukovec i gromadskij diyach otrimali ogiyenkivsku premiyu 16 zhovtnya 2021 u Wayback Machine U Zhitomiri vruchili ogiyenkivsku premiyu za 2014 rik 2 listopada 2021 u Wayback Machine Mihajlo Lyeckin PROJTISYa PO LEZU ChASU Zhitomirshina v pismennickomu vimiri 2 listopada 2021 u Wayback Machine Vivazhene slovo literaturoznavcya Mihajlovi Lyeckinu 75 15 bereznya 2022 u Wayback Machine