Мартинов Андрій Семенович — український актор театру і кіно (*16 серпня 1898 — †8 грудня 1984). Народився у місті Біла Церква під Києвом у робітничій сім'ї. Його батько Семен Мартинов, був шкіряником та працював посадчиком на шкіряному комбінаті, помер у 1933 році. Мати займалась домашнім хазяйством.
Мартинов Андрій Семенович | ||||
---|---|---|---|---|
Андрій Мартинов, 1940 рік | ||||
Народився | 16 серпня 1898 Біла Церква, Київська губернія, Російська імперія | |||
Помер | 8 грудня 1984 (86 років) Кіровоград, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | d | |||
Громадянство | СРСР Російська імперія | |||
Діяльність | актор | |||
Брати / сестри | Мартинова Світлана Андріївна | |||
| ||||
Мартинов Андрій Семенович у Вікісховищі |
Ця стаття не містить . (січень 2013) |
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (листопад 2012) |
Дитячі та юнацькі роки
Андрій провчився у міському 4-класному училищі менше ніж 4 роки (1908—1912), але з причин важкого матеріального стану, був змушений його покинути, так не закінчивши навчання. Андрій змушений був поступити учнем до механічної майстерні Ф. Бернадського.
З 1914 по 1920 рік, Андрій працював слюсарем на машинобудівному заводі «Вл. Менцель». У ці роки, зацікавився театром, й водночас, починаючи з 1917 року, почав брати активну участь у роботі заводського драмгуртка.
Починаючи з 1920 року, Андрій займався у драматичній студії, що її створила місцева влада для робочої молоді. Восени того ж року, Андрія було прийнято актором-стажером до Київського Українського драматичного театру, який працював тоді в місті Біла Церква. Потім, разом з театром, Андрій переїхав до Умані, а згодом і до Харкова.
Восени 1921 року, повернувшись до Білої Церкви, почав працювати в 3-й студії-майстерні Всеукраїнського Театрального Об‘єднання, у добре всім відомому театрі «Березіль», створеного талановитим українським режисером Лесем Курбасом.
Театральна кар'єра
З 1924 р. до 1929 р. працював на Поволжі в Українському драматичному театрі, що пересувався по містах Астрахань, Сталінград (нині Волгоград), Саратов, Казань, Камишин, Вольськ, Сизрань та інших містах Росії.
Упродовж 1929—1933 р.р. працював актором Обласного Пересувного Українського театру в місті Вороніж. У 1933 році Андрій повернувся в Україну і почав працювати в Обласному Державному драмтеатрі ім Т. Г. Шевченка міста Чернігова під керівництвом Заслуженого артиста УРСР Г. В. Воловика. Працюючи у Чернігові, Андрій познайомився і здружився з Хомою Коцюбинським, братом відомого українського письменника Михайла Коцюбинського, а його донька Світлана Мартинова товаришувала з донькою Хоми, племінницею Михайла Коцюбинського Михайлиною Коцюбинською. І Андрій і мала тоді ще Світлана були частими гостями у домі Коцюбинських. Але в серпні 1941 р., майже одразу після початку війни, для Андрія Мартинова почалося інше театральне життя, і він почав працювати у художній бригаді з художнього обслуговування Південного-Західного фронту.
Андрій Мартинов особисто знав відомого командира партизанського з'єднання Олексія Федорова, відомого своїми українськими патріотичними настроями, за що його не дуже любили його комуністичні керівники. Коли почалася війна, Андрій Мартинов прийшов з іншими акторами записуватись у партизани. Федоров глянув них й промовив: «Це ж актори… ну, які з них вояки?… їх треба відправити у тил й зберегти, що вони потім, зі сцени, розповіли усім про те, як ми перемогли.» Це було влітку 1941 року…
У вересні 1941 року Андрій переїжджає в м. Камінь, Алтайського краю. У тому ж році починає працювати актором Камінського Міського драматичного театру, з якого, за рішенням крайової влади, переїжджає, у 1943 році, у м. Бійськ та бере активну участь у художньому обслуговуванні частин Червоної Армії, госпиталів та працівників збиральних кампаній. У 1947, після сформування Кіровоградського музично-драматичного театру на базі Чернігівського театру ім. Т. Г. Шевченка, Андрій, з дружиною Євгенією та донькою Світланою, переїжджає до міста Кіровограда де працює актром, а упродовж декількох років, директором Кіровоградського музично-драматичного театру ім. Марка Кропивницького, який вважається першим українським професійним театром.
За роки своєї творчої діяльності, працюючи поруч з відомими українськими акторами такими як Г. Семенов, К. Параконьєв, Л. Тімош, режисером М. Донцем, Андрій Семенович створив чимало яскравих образів у п'єсах суто українського репертуару, як «Дай серцю волю — заведе в неволю» М. Кропивницького, радянського репертуару, як «Чому посміхалися зорі» О, Корнійчука, й закордонного репертуару, як «Фуенте Овехуна» Лопе де Вега. Він грав на одній сцені з талановитими акторами, такими, як Народним артистом УРСР Костянтином Параконьєвим, Народним артистом УРСР Георгієм Семеновим, Народною артисткою УРСР Лідією Тімош та іншими видатними акторами.
Робота в кіно
Не обминув Андрія Мартинова й світ кіно. У 1939 році, він знявся в ролі Вартового табору М. Щорса у фільмі Олександра Довженка «Щорс», а також у ролі Шинкаря у фільмі режисера Миколи Екка «Сорочинський ярмарок» (1939 р.) за відомим твором М. Гоголя.
Андрій Мартинов помер 8 грудня 1984 року, похований на Делекосхідному цвинтарі в місті Кіровограді.
Джерела
- Театр Марка Кропивницького (минуле й сучасне) / Марко В. П., Шурапов В. П. Поліграфічно-видавничий центр «Мавік», 2004 рік.
- Мартинов А. С. (http://csam.archives.gov.ua/wp-content/uploads/2012/02/список_фондів-копия.pdf[недоступне посилання з червня 2019]) - Опис фондів Центрального Державного архіву-музею України.
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Martinov Martinov Andrij Semenovich ukrayinskij aktor teatru i kino 16 serpnya 1898 8 grudnya 1984 Narodivsya u misti Bila Cerkva pid Kiyevom u robitnichij sim yi Jogo batko Semen Martinov buv shkiryanikom ta pracyuvav posadchikom na shkiryanomu kombinati pomer u 1933 roci Mati zajmalas domashnim hazyajstvom Martinov Andrij SemenovichAndrij Martinov 1940 rikNarodivsya 16 serpnya 1898 1898 08 16 Bila Cerkva Kiyivska guberniya Rosijska imperiyaPomer 8 grudnya 1984 1984 12 08 86 rokiv Kirovograd Ukrayinska RSR SRSRPohovannya dGromadyanstvo SRSR Rosijska imperiyaDiyalnist aktorBrati sestri Martinova Svitlana Andriyivna Martinov Andrij Semenovich u Vikishovishi Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno sichen 2013 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti listopad 2012 Dityachi ta yunacki rokiAndrij provchivsya u miskomu 4 klasnomu uchilishi menshe nizh 4 roki 1908 1912 ale z prichin vazhkogo materialnogo stanu buv zmushenij jogo pokinuti tak ne zakinchivshi navchannya Andrij zmushenij buv postupiti uchnem do mehanichnoyi majsterni F Bernadskogo Z 1914 po 1920 rik Andrij pracyuvav slyusarem na mashinobudivnomu zavodi Vl Mencel U ci roki zacikavivsya teatrom j vodnochas pochinayuchi z 1917 roku pochav brati aktivnu uchast u roboti zavodskogo dramgurtka Pochinayuchi z 1920 roku Andrij zajmavsya u dramatichnij studiyi sho yiyi stvorila misceva vlada dlya robochoyi molodi Voseni togo zh roku Andriya bulo prijnyato aktorom stazherom do Kiyivskogo Ukrayinskogo dramatichnogo teatru yakij pracyuvav todi v misti Bila Cerkva Potim razom z teatrom Andrij pereyihav do Umani a zgodom i do Harkova Voseni 1921 roku povernuvshis do Biloyi Cerkvi pochav pracyuvati v 3 j studiyi majsterni Vseukrayinskogo Teatralnogo Ob yednannya u dobre vsim vidomomu teatri Berezil stvorenogo talanovitim ukrayinskim rezhiserom Lesem Kurbasom Andrij Martinov ta jogo druzhina Yevgeniya Martinova Yankovska 1927 r Teatralna kar yeraZ 1924 r do 1929 r pracyuvav na Povolzhi v Ukrayinskomu dramatichnomu teatri sho peresuvavsya po mistah Astrahan Stalingrad nini Volgograd Saratov Kazan Kamishin Volsk Sizran ta inshih mistah Rosiyi Andrij Martinov u roli Vartovogo taboru Shorsa u filmi Oleksandra Dovzhenka Shors Uprodovzh 1929 1933 r r pracyuvav aktorom Oblasnogo Peresuvnogo Ukrayinskogo teatru v misti Voronizh U 1933 roci Andrij povernuvsya v Ukrayinu i pochav pracyuvati v Oblasnomu Derzhavnomu dramteatri im T G Shevchenka mista Chernigova pid kerivnictvom Zasluzhenogo artista URSR G V Volovika Pracyuyuchi u Chernigovi Andrij poznajomivsya i zdruzhivsya z Homoyu Kocyubinskim bratom vidomogo ukrayinskogo pismennika Mihajla Kocyubinskogo a jogo donka Svitlana Martinova tovarishuvala z donkoyu Homi pleminniceyu Mihajla Kocyubinskogo Mihajlinoyu Kocyubinskoyu I Andrij i mala todi she Svitlana buli chastimi gostyami u domi Kocyubinskih Ale v serpni 1941 r majzhe odrazu pislya pochatku vijni dlya Andriya Martinova pochalosya inshe teatralne zhittya i vin pochav pracyuvati u hudozhnij brigadi z hudozhnogo obslugovuvannya Pivdennogo Zahidnogo frontu Andrij Martinov osobisto znav vidomogo komandira partizanskogo z yednannya Oleksiya Fedorova vidomogo svoyimi ukrayinskimi patriotichnimi nastroyami za sho jogo ne duzhe lyubili jogo komunistichni kerivniki Koli pochalasya vijna Andrij Martinov prijshov z inshimi aktorami zapisuvatis u partizani Fedorov glyanuv nih j promoviv Ce zh aktori nu yaki z nih voyaki yih treba vidpraviti u til j zberegti sho voni potim zi sceni rozpovili usim pro te yak mi peremogli Ce bulo vlitku 1941 roku Andrij Martinov u roli Shinkarya u filmi Mikoli Ekka Sorochinskij Yarmarok 1939 r A Martinov u grimi do vistavi Kalinovij gaj za p yesoyu O Kornijchuka 1962 r U veresni 1941 roku Andrij pereyizhdzhaye v m Kamin Altajskogo krayu U tomu zh roci pochinaye pracyuvati aktorom Kaminskogo Miskogo dramatichnogo teatru z yakogo za rishennyam krajovoyi vladi pereyizhdzhaye u 1943 roci u m Bijsk ta bere aktivnu uchast u hudozhnomu obslugovuvanni chastin Chervonoyi Armiyi gospitaliv ta pracivnikiv zbiralnih kampanij U 1947 pislya sformuvannya Kirovogradskogo muzichno dramatichnogo teatru na bazi Chernigivskogo teatru im T G Shevchenka Andrij z druzhinoyu Yevgeniyeyu ta donkoyu Svitlanoyu pereyizhdzhaye do mista Kirovograda de pracyuye aktrom a uprodovzh dekilkoh rokiv direktorom Kirovogradskogo muzichno dramatichnogo teatru im Marka Kropivnickogo yakij vvazhayetsya pershim ukrayinskim profesijnim teatrom Za roki svoyeyi tvorchoyi diyalnosti pracyuyuchi poruch z vidomimi ukrayinskimi aktorami takimi yak G Semenov K Parakonyev L Timosh rezhiserom M Doncem Andrij Semenovich stvoriv chimalo yaskravih obraziv u p yesah suto ukrayinskogo repertuaru yak Daj sercyu volyu zavede v nevolyu M Kropivnickogo radyanskogo repertuaru yak Chomu posmihalisya zori O Kornijchuka j zakordonnogo repertuaru yak Fuente Ovehuna Lope de Vega Vin grav na odnij sceni z talanovitimi aktorami takimi yak Narodnim artistom URSR Kostyantinom Parakonyevim Narodnim artistom URSR Georgiyem Semenovim Narodnoyu artistkoyu URSR Lidiyeyu Timosh ta inshimi vidatnimi aktorami Robota v kinoNe obminuv Andriya Martinova j svit kino U 1939 roci vin znyavsya v roli Vartovogo taboru M Shorsa u filmi Oleksandra Dovzhenka Shors a takozh u roli Shinkarya u filmi rezhisera Mikoli Ekka Sorochinskij yarmarok 1939 r za vidomim tvorom M Gogolya Mogila Andriya Martinova ta jogo druzhini Yevgeniyi na Dalekoshidnomu cvintari u Kirovogradi Andrij Martinov pomer 8 grudnya 1984 roku pohovanij na Delekoshidnomu cvintari v misti Kirovogradi DzherelaTeatr Marka Kropivnickogo minule j suchasne Marko V P Shurapov V P Poligrafichno vidavnichij centr Mavik 2004 rik ISBN 966 7718 09 3 Martinov A S http csam archives gov ua wp content uploads 2012 02 spisok fondiv kopiya pdf nedostupne posilannya z chervnya 2019 Opis fondiv Centralnogo Derzhavnogo arhivu muzeyu Ukrayini Ce nezavershena stattya pro osobu sho maye stosunok do Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi