Революційні осередки нім Die Revolutionären Zellen Die Revolutionären Zellen скорочено RZ німецька ліворадикальна органі

Революційні осередки ( нім. Die Revolutionären Zellen Die Revolutionären Zellen, скорочено RZ) - німецька ліворадикальна організація, яка застосовувала міську партизанську війну і діяла з 1973 по 1995. На початку 1980-х років міністерством внутрішніх справ ФРН визначалась як одне з найнебезпечніших лівих терористичних угруповань Західної Німеччини. За даними офісу федерального прокурора ФРН, «Революційні осередки» взяли на себе відповідальність за 186 терористичних атак.

Революційні осередки
нім. Revolutionäre Zellen
Сформоване:	1973
Розформоване:	1993
Ідеологія:	анархо-комунізм, антиімперіалізм, неомарксизм
Регіон діяльності:	Західна Німеччина (1973—1990) Німеччина (1990—1993)
Союзники:	Фракція Червоної Армії, Рух 2 червня, , Народний фронт визволення Палестини
Опоненти:	Ізраїль, Німеччина
Сайт:	freilassung.de

Революційні осередки (ФРН) у Вікісховищі

Історія організації

Осередки виросли з автономістського руху Німеччини і мали дві гілки: власне «Революційні осередки», які вели "антиімперіалістичну" збройну боротьбу, і «», феміністична група, що протистояла акціями прямої дії пригніченню жінок в сучасному капіталістичному суспільстві. Після розгрому «Руху 2 червня» «Революційні осередки» забрали до себе значну частину його членів.

Члени організації заперечували тезу RAF про корумпованість мас, посилаючись при цьому на масові акції протесту 70-х років. Основною метою боротьби організація бачила «підтримку боротьби народу шляхом нападу на його ворогів і створення нелегального апарату, що робить можливим нові форми боротьби». Свою діяльність позиціонувала як частину єдиного громадського руху

На рубежі 70-80-х років «Революційні осередки» значно активізуються: в кінці 1979 року здійснили пограбування банку, ряд замахів, вибухів, організували втечу терористові Штефану Вишневському. Крім збройної боротьби на території західної Німеччини «Революційні осередки» активно виступала як міжнародна терористична організація .

Однією з найбільш відомих акцій Революційних осередків стало захоплення літака французької авіакомпанії «Ейр Франс», проведене в червні 1976 року спільно з групою «^[en]» палестинської організації Народний фронт звільнення Палестини . З боку осередків в акції взяли участь Вільфред Безе І Бригітта Кульман. 4 липня, в ході операції проведеної Армією оборони Ізраїлю, більшість заручників (102 з 106) було звільнено, а викрадачі літака (включаючи членів осередків) вбиті.

У 1979 році «Революційні осередки» зробили спробу замаху на головнокомандувача збройних сил НАТО в Європі А. Хейга, в 1981 році здійснили замах на нового головнокомандувача (обидва обернулися невдачею). У тому ж році здійснено вибух автомобіля біля штаб-квартири ВПС США (поранено 20 осіб), убитий міністр економіки землі Гессен. У 1981-1982 роках організація зазнала значних втрат в результаті серії арештів, багато її членів емігрували. У 1984 році «Революційні осередки» разом з «RAF» здійснили ряд вибухів і замахів. Станом на 1985 рік чисельність Революційних осередків складала 50 осіб .

Припинення діяльності

Вважається, що група втратила значну частину своєї прихованої підтримки серед радикальних лівих внаслідок возз'єднання Німеччини та розпаду Радянського Союзу.

Антисемітизм, проявлений під час викрадення Ентеббе, став предметом тривалих внутрішніх суперечок, в результаті чого один із ключових членів «Революційних осередків», Ганс-Йоахім Кляйн в 1977 році направив до журналу «Der Spiegel» свій пістолет і листа, в якому оголосив про свій вихід.

Кляйн також повідомив, що «Революційні осередки» планують вбити президента Центральної ради євреїв у Німеччині Хайнца Галинського. В його зверненні до колишніх соратників зокрема йшлося:

замість того, щоб розмірковувати про роль Галинського у злочинах сіонізму, щодо жорстокості ізраїльської імперіалістичної армії, ви не думаєте про пропагандистську роботу ... Ви уникаєте політичної дискусії і захоплюєтесь підтримкою (антисемітизму?) фашизму революційних осередків та людей, що стоять за ними.

Кляйн сховався у Нормандії, Франція, де його відшукали в 1998 році. Одним зі свідків на суді був його давній друг, колишній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер. За деякими даними, розрив Фішера з ультралівими відбувся саме через справу Ентеббе.

У брошурі, опублікованій у грудні 1991 року, «Революційні осередки» зробили спробу критичного аналізу своєї антиімперіалістичної та антисіоністської кампанії протягом 1970-х та 80-х років, з особливим акцентом на провальне викрадення "Ер Франс" та проявлену сегрегацію єврейських та неєврейських пасажирів.

Посилання

DW staff (emw) (5 лютого 2007). Terrorist Suspects Surrender After 19 Years. Deutsche Welle.
Newspaper reports from the early 80s mentioning the views of the West German Interior Ministry:
- West German Terrorists Bomb 6 U.S. Facilities. Sarasota Herald-Tribune. 2 червня 1982.
- German Officials List 285 Terrorist Attacks. Palm Beach Post. 8 December 1982.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
- Associated Press staff (30 April 1985). German Authorities warn of Possible terrorist attacks during Regan's visit. Gadsden Times.
Keesing's Record of World Events. Longman. 2004.
The New York Times, "HOSTAGES FREED AS ISRAELIS RAID UGANDA AIRPORT; Commandos in 3 Planes Rescue 105", http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F60816FA38591B728DDDAD0894DF405B868BF1D3
Blumenau, Bernhard (2014). The United Nations and Terrorism. Germany, Multilateralism, and Antiterrorism Efforts in the 1970s. Basingstoke: Palgrave Macmillan. с. 59—64. ISBN .
Klein's letter to Der Spiegel (нім.). www.freilassung.de. May 1977.
. Архів оригіналу за 21 листопада 2004. Процитовано 18 березня 2019.
Freed Hostages Tell Their Story. Jewish Telegraphic Agency. 2 липня 1976. Процитовано 23 вересня 2014.
Simon Dunstan (15 січня 2011). Entebbe: The Most Daring Raid of Israel's Special Forces. The Rosen Publishing Group. с. 20—24. ISBN . Процитовано 4 липня 2012.
Mark Ensalaco (2008). Middle Eastern Terrorism: From Black September to September 11. University of Pennsylvania Press. с. 96–. ISBN . Процитовано 4 липня 2012.

Література

Anonyma / Anonymos: «Schafft viele verschwundene historische Männer»
ID-Archiv im IISG (Hrsg. ): Die Früchte des Zorns: Texte und Materialien zur Geschichte der Revolutionären Zellen und der Roten Zora - Berlin : ID-Archiv im IISG, 1993. -

Джерела

Revolutionären Zellen und Rote Zora (нім.)
Михайло Шувалов. Кожне чесне серце - це ще один революційний осередок

Див. також

Фракція Червоної Армії

[DW-2007-1] DW staff (emw) (5 лютого 2007). Terrorist Suspects Surrender After 19 Years. Deutsche Welle.

[WGIM-2] Newspaper reports from the early 80s mentioning the views of the West German Interior Ministry:
West German Terrorists Bomb 6 U.S. Facilities. Sarasota Herald-Tribune. 2 червня 1982.

German Officials List 285 Terrorist Attacks. Palm Beach Post. 8 December 1982.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Associated Press staff (30 April 1985). German Authorities warn of Possible terrorist attacks during Regan's visit. Gadsden Times.

[3] West German Terrorists Bomb 6 U.S. Facilities. Sarasota Herald-Tribune. 2 червня 1982.

[4] German Officials List 285 Terrorist Attacks. Palm Beach Post. 8 December 1982.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[5] Associated Press staff (30 April 1985). German Authorities warn of Possible terrorist attacks during Regan's visit. Gadsden Times.

[3] Keesing's Record of World Events. Longman. 2004.

[4] The New York Times, "HOSTAGES FREED AS ISRAELIS RAID UGANDA AIRPORT; Commandos in 3 Planes Rescue 105", http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F60816FA38591B728DDDAD0894DF405B868BF1D3

[5] Blumenau, Bernhard (2014). The United Nations and Terrorism. Germany, Multilateralism, and Antiterrorism Efforts in the 1970s. Basingstoke: Palgrave Macmillan. с. 59—64. ISBN .

[6] Klein's letter to Der Spiegel (нім.). www.freilassung.de. May 1977.

[rz-klein-7] . Архів оригіналу за 21 листопада 2004. Процитовано 18 березня 2019.

[Freed_Hostages_Tell_Their_Story-8] Freed Hostages Tell Their Story. Jewish Telegraphic Agency. 2 липня 1976. Процитовано 23 вересня 2014.

[Dunstan2011-9] Simon Dunstan (15 січня 2011). Entebbe: The Most Daring Raid of Israel's Special Forces. The Rosen Publishing Group. с. 20—24. ISBN . Процитовано 4 липня 2012.

[Ensalaco2008-10] Mark Ensalaco (2008). Middle Eastern Terrorism: From Black September to September 11. University of Pennsylvania Press. с. 96–. ISBN . Процитовано 4 липня 2012.