Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Прокіп Логвинович Романенко 25 лютого 1897 18970225 хутір Романенки Роменського повіту Полтавської губернії тепер село Х

Романенко Прокіп Логвинович

Романенко Прокіп Логвинович

Прокіп Логвинович Романенко (25 лютого 1897(18970225), хутір Романенки Роменського повіту Полтавської губернії, тепер село Хустянка Конотопського району Сумської області — 10 березня 1949, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський військовий діяч, генерал-полковник (15.07.1944). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання (в 1946—1949 роках).

Романенко Прокіп Логвинович
image
Народився25 лютого 1897(1897-02-25)
хутір Романенки Роменського повіту Полтавської губернії, тепер село Хустянка Конотопського району Сумської області
Помер10 березня 1949(1949-03-10)[1] (52 роки)
Москва, СРСР[1]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країнаimage СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьофіцер
Alma materВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Знання мовукраїнська і російська
УчасникПерша світова війна, німецько-радянська війна, Громадянська війна в Росії, громадянська війна в Іспанії і радянсько-фінська війна
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званнягенерал-полковник
ПартіяВКП(б)
Нагороди
image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Романенко Прокіп.

Біографія

Народився в селянській родині.

У 1914 році добровільно вступив на військову службу до 14-го Оренбурзького козачого полку російської армії. Учасник Першої світової війни, воював на Південно-Західному фронті. 19 квітня 1915 року поранений кулею в шию. Лікувався у військовому госпіталі Політехнічного товариства, після лікування продовжив військову службу.

У 1917 році закінчив 5-у Київську школу прапорщиків, призначений молодшим офіцером (командиром півроти) у 155-й запасний піхотний полк в місті Царицині. Демобілізований з армії в січні 1918 року.

У січні 1918 року обраний членом Благодатненського волосного виконкому Ставропольської губернії, тоді ж вступила до місцевого загону Червоної гвардії. З березня 1918 року був Благодатненським волосним військовим комісаром, а у червні 1918 року сформував та очолив об'єднаний «летючий» червонопартизанський загін та боровся з ним проти військ Добровольчої армії. У серпні 1918 року загін був розгорнений в 4-й Ставропольський полк, який з вересні 1918 року входив до складу 2-ї Північно-Ставропольської дивізії як 12-й стрілецький полк.

З червня 1919 року — командир ескадрону та помічник командира 33-го кавалерійського полку РСЧА.

Член РКП(б) з січня 1920 року.

У червні 1920 року призначений командиром 33-го кавалерійського полку 6-ї кавалерійської дивізії 1-ї Кінної армії РСЧА. Воював із білокозаками та частинами Кавказької армії генерала Антона Денікіна в Ставропольській губернії. З травня до серпня 1920 року в складі дивізії воював на львівському напрямку Південно-Західного фронту, а восени 1920 року брав участь у боях з військами генерала Врангеля у Північній Таврії та Криму.

З травня 1921 року — командир 83-го кавалерійського полку 14-ї кавалерійської дивізії 1-ї Кінної армії Північно-Кавказького військового округу.

З вересня 1924 року — командир 59-го кавалерійського полку, з серпня 1925 року — військовий комісар 59-го кавалерійського полку 10-ї Майкопської кавалерійської дивізії.

У 1925 році закінчив кавалерійські курси удосконалення командного складу в Ленінграді.

З вересня до жовтня 1926 року — командир 1-го окремого запасного ескадрону.

З жовтня 1926 до грудня 1928 року — командир 59-го кавалерійського полку 10-ї Майкопської кавалерійської дивізії.

З грудня 1928 року — командир, з лютого 1930 року — військовий комісар 10-го Верхньоуральського кавалерійського полку Червоного козацтва в складі 2-ї Червонокозацької дивізії.

У 1930 році закінчив Курси удосконалення вищого начальницького складу при Військовій академії РСЧА імені Фрунзе та відразу був зарахований до самої академії.

У травня 1933 року закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.

У травні 1933 — січні 1935 року — помічник начальника 3-го відділу Управління механізації та моторизації РСЧА.

У січні 1935 — квітні 1937 року — начальник штабу 13-ї механізованої бригади в Московському військовому окрузі.

У квітні 1937 — лютому 1938 року — командир і військовий комісар 11-ї механізованої бригади Ленінградського військового округу.

Брав участь у Громадянській війні в Іспанії, як радянський радник в іспанській республіканській армії.

З лютого 1938 року — командир 7-го механізованого корпусу Ленінградського військового округу, в травні 1938 року перетвореного в 10-й танковий корпус. Брав участь у боях радянсько-фінської війни 1939—1940 років.

У травні — червні 1940 року — командир 34-го стрілецького корпусу Північно-Кавказького військового округу.

У червні 1940 — січні 1941 року — командир 1-го механізованого корпусу Північно-Кавказького військового округу.

У січні 1941 — травні 1942 року — командувач 17-ї армії Забайкальського військового округу (фронту).

Учасник німецько-радянської війни з травня 1942 року.

У травні — вересні 1942 року — командувач 3-ї танкової армії Західного фронту.

У вересні — листопаді 1942 року — заступник командувача військ Брянського фронту.

У листопаді — грудні 1942 року — командувач 5-ї танкової армії Південно-Західного фронту.

15 січня — 12 лютого 1943 року — командувач 2-ї танкової армії Брянського фронту.

З лютого 1943 до 15 грудня 1944 року — командувач 48-ї армії на Брянському, Центральному, Білоруському, 1-му Білоруському, 2-му Білоруському фронтах.

9 липня 1945 — 18 лютого 1947 року — командувач військ Східно-Сибірського військового округу.

З лютого 1947 року навчався на Вищих академічних курсах при Вищій військовій академії імені Ворошилова. Після їх закінчення в грудні 1947 року зарахований слухачем на 2-й основний курс академії, який закінчив у 1948 році.

Помер після тривалої важкої хвороби 10 березня 1949 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Звання

Нагороди

Джерела

  • Романенко Прокофий Логвинович (рос.)

Примітки

  1. Романенко Прокофий Логвинович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Prokip Logvinovich Romanenko 25 lyutogo 1897 18970225 hutir Romanenki Romenskogo povitu Poltavskoyi guberniyi teper selo Hustyanka Konotopskogo rajonu Sumskoyi oblasti 10 bereznya 1949 misto Moskva teper Rosijska Federaciya radyanskij vijskovij diyach general polkovnik 15 07 1944 Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 go sklikannya v 1946 1949 rokah Romanenko Prokip LogvinovichNarodivsya25 lyutogo 1897 1897 02 25 hutir Romanenki Romenskogo povitu Poltavskoyi guberniyi teper selo Hustyanka Konotopskogo rajonu Sumskoyi oblastiPomer10 bereznya 1949 1949 03 10 1 52 roki Moskva SRSR 1 PohovannyaNovodivichij cvintarKrayina SRSRNacionalnistukrayinecDiyalnistoficerAlma materVijskova akademiya imeni M V FrunzeZnannya movukrayinska i rosijskaUchasnikPersha svitova vijna nimecko radyanska vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi gromadyanska vijna v Ispaniyi i radyansko finska vijnaPosadadeputat Verhovnoyi radi SRSR d Vijskove zvannyageneral polkovnikPartiyaVKP b Nagorodi Mediafajli u Vikishovishi Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Romanenko Prokip BiografiyaNarodivsya v selyanskij rodini U 1914 roci dobrovilno vstupiv na vijskovu sluzhbu do 14 go Orenburzkogo kozachogo polku rosijskoyi armiyi Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni voyuvav na Pivdenno Zahidnomu fronti 19 kvitnya 1915 roku poranenij kuleyu v shiyu Likuvavsya u vijskovomu gospitali Politehnichnogo tovaristva pislya likuvannya prodovzhiv vijskovu sluzhbu U 1917 roci zakinchiv 5 u Kiyivsku shkolu praporshikiv priznachenij molodshim oficerom komandirom pivroti u 155 j zapasnij pihotnij polk v misti Caricini Demobilizovanij z armiyi v sichni 1918 roku U sichni 1918 roku obranij chlenom Blagodatnenskogo volosnogo vikonkomu Stavropolskoyi guberniyi todi zh vstupila do miscevogo zagonu Chervonoyi gvardiyi Z bereznya 1918 roku buv Blagodatnenskim volosnim vijskovim komisarom a u chervni 1918 roku sformuvav ta ocholiv ob yednanij letyuchij chervonopartizanskij zagin ta borovsya z nim proti vijsk Dobrovolchoyi armiyi U serpni 1918 roku zagin buv rozgornenij v 4 j Stavropolskij polk yakij z veresni 1918 roku vhodiv do skladu 2 yi Pivnichno Stavropolskoyi diviziyi yak 12 j strileckij polk Z chervnya 1919 roku komandir eskadronu ta pomichnik komandira 33 go kavalerijskogo polku RSChA Chlen RKP b z sichnya 1920 roku U chervni 1920 roku priznachenij komandirom 33 go kavalerijskogo polku 6 yi kavalerijskoyi diviziyi 1 yi Kinnoyi armiyi RSChA Voyuvav iz bilokozakami ta chastinami Kavkazkoyi armiyi generala Antona Denikina v Stavropolskij guberniyi Z travnya do serpnya 1920 roku v skladi diviziyi voyuvav na lvivskomu napryamku Pivdenno Zahidnogo frontu a voseni 1920 roku brav uchast u boyah z vijskami generala Vrangelya u Pivnichnij Tavriyi ta Krimu Z travnya 1921 roku komandir 83 go kavalerijskogo polku 14 yi kavalerijskoyi diviziyi 1 yi Kinnoyi armiyi Pivnichno Kavkazkogo vijskovogo okrugu Z veresnya 1924 roku komandir 59 go kavalerijskogo polku z serpnya 1925 roku vijskovij komisar 59 go kavalerijskogo polku 10 yi Majkopskoyi kavalerijskoyi diviziyi U 1925 roci zakinchiv kavalerijski kursi udoskonalennya komandnogo skladu v Leningradi Z veresnya do zhovtnya 1926 roku komandir 1 go okremogo zapasnogo eskadronu Z zhovtnya 1926 do grudnya 1928 roku komandir 59 go kavalerijskogo polku 10 yi Majkopskoyi kavalerijskoyi diviziyi Z grudnya 1928 roku komandir z lyutogo 1930 roku vijskovij komisar 10 go Verhnouralskogo kavalerijskogo polku Chervonogo kozactva v skladi 2 yi Chervonokozackoyi diviziyi U 1930 roci zakinchiv Kursi udoskonalennya vishogo nachalnickogo skladu pri Vijskovij akademiyi RSChA imeni Frunze ta vidrazu buv zarahovanij do samoyi akademiyi U travnya 1933 roku zakinchiv Vijskovu akademiyu RSChA imeni Frunze U travni 1933 sichni 1935 roku pomichnik nachalnika 3 go viddilu Upravlinnya mehanizaciyi ta motorizaciyi RSChA U sichni 1935 kvitni 1937 roku nachalnik shtabu 13 yi mehanizovanoyi brigadi v Moskovskomu vijskovomu okruzi U kvitni 1937 lyutomu 1938 roku komandir i vijskovij komisar 11 yi mehanizovanoyi brigadi Leningradskogo vijskovogo okrugu Brav uchast u Gromadyanskij vijni v Ispaniyi yak radyanskij radnik v ispanskij respublikanskij armiyi Z lyutogo 1938 roku komandir 7 go mehanizovanogo korpusu Leningradskogo vijskovogo okrugu v travni 1938 roku peretvorenogo v 10 j tankovij korpus Brav uchast u boyah radyansko finskoyi vijni 1939 1940 rokiv U travni chervni 1940 roku komandir 34 go strileckogo korpusu Pivnichno Kavkazkogo vijskovogo okrugu U chervni 1940 sichni 1941 roku komandir 1 go mehanizovanogo korpusu Pivnichno Kavkazkogo vijskovogo okrugu U sichni 1941 travni 1942 roku komanduvach 17 yi armiyi Zabajkalskogo vijskovogo okrugu frontu Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni z travnya 1942 roku U travni veresni 1942 roku komanduvach 3 yi tankovoyi armiyi Zahidnogo frontu U veresni listopadi 1942 roku zastupnik komanduvacha vijsk Bryanskogo frontu U listopadi grudni 1942 roku komanduvach 5 yi tankovoyi armiyi Pivdenno Zahidnogo frontu 15 sichnya 12 lyutogo 1943 roku komanduvach 2 yi tankovoyi armiyi Bryanskogo frontu Z lyutogo 1943 do 15 grudnya 1944 roku komanduvach 48 yi armiyi na Bryanskomu Centralnomu Biloruskomu 1 mu Biloruskomu 2 mu Biloruskomu frontah 9 lipnya 1945 18 lyutogo 1947 roku komanduvach vijsk Shidno Sibirskogo vijskovogo okrugu Z lyutogo 1947 roku navchavsya na Vishih akademichnih kursah pri Vishij vijskovij akademiyi imeni Voroshilova Pislya yih zakinchennya v grudni 1947 roku zarahovanij sluhachem na 2 j osnovnij kurs akademiyi yakij zakinchiv u 1948 roci Pomer pislya trivaloyi vazhkoyi hvorobi 10 bereznya 1949 roku v Moskvi Pohovanij na Novodivochomu cvintari Moskvi ZvannyaNakaznij Molodshij uryadnik 8 05 1915 Starshij uryadnik Praporshik 02 1917 Polkovnik 29 11 1935 Komdiv 19 02 1938 General lejtenant 4 06 1940 General polkovnik 15 07 1944 Nagorodidva ordeni Lenina 22 10 1937 21 02 1945 chotiri ordeni Chervonogo Prapora 12 1920 15 01 1940 3 11 1944 24 06 1948 dva ordeni Suvorova I st 16 09 1943 25 07 1944 dva ordeni Kutuzova I st 28 01 1943 27 08 1943 orden Chervonogo Prapora Mongolska Narodna Respublika 2 02 1942 medal XX rokiv Robitnicho Selyanskij Chervonij Armiyi medal Za oboronu Stalingrada medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr 1945 medali chotiri soldatski Georgiyivski hrestiDzherelaRomanenko Prokofij Logvinovich ros PrimitkiRomanenko Prokofij Logvinovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135

Дата публікації:
Топ