Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Чарльз Гілдон | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Charles Gildon | ||||
| Народився | 1665 , Дорсет, Англія | |||
| Помер | 24 січня 1724 Лондон, Англія | |||
| Громадянство |  Велика Британія | |||
| Національність | англієць | |||
| Діяльність | письменник, біограф | |||
| Мова творів | англійська | |||
| | ||||
 Чарльз Гілдон у Вікісховищі | ||||
Чарльз Гілдон (англ. Charles Gildon; прибл. 1665, [en] — 24 січня 1724, Лондон) — англійський письменник на замовлення, перекладач, біограф, есеїст, драматург, поет, автор епістолярніх романів, байкар, автор оповідань, критик. Послугував джерелом багатьох біографій часів Реставрації, хоча схоже, що він допустив в них, ненароком чи з умислом, багато помилок.
Найбільшу популярність Чарльзу Гілдону принесла [en] та [en] Александра Поупа, де Чарльз став об'єктом насмішок автора, а також ворожнеча із Джонатаном Свіфтом. Гілдонові біографії є цінними, а часто й єдиними біографічними джерелами про життя тих чи інших людей, але всі вони, майже без винятків, мають прикмети фальсифікацій. Через насмішки Поупа, а також через великий об'єм та темпи виконання замовлень, ім'я Гілдона стало синонімом писаки на замовлення та авантюриста від літератури.
Біографія
Гілдон народився в місті Гілінгам в англійському графстві Дорсет в сім'ї римо-католиків, що активно підтримували роялістів в період Англійської громадянської війни. Коли один з Чарльзових братів, Джозеф, став католицьким священиком, то їх сім'я втекла до Франції і Чарльз отримував освіту в Дуе. Він покинув коледж без посвяти в духовний сан й переїхав до Англії в 1684 році у віці 19-ти років. Два роки по тому він переїхав до Лондона, де миттєво розтратив, або загубив свою спадщину. Ще через два роки, в 1688 році, він одружився з бідною жінкою і майже відразу звернувся до письменництва, як до методу заробітку.
Наскільки відомо, першим його роботодавцем був [en], що найняв Гілдона для роботи в періодичному виданні «Афінський Меркурій» й написання «Історії Афінського суспільства» в 1692 році. В тому ж році Гілдон написав біографію Афри Бен на правах, як він сам стверджував, близького друга. Проте, хоч Гілдон і Бен обидва були з Дорсету й роялістами (хоч лише сім'я Гілдона була активною в період міжцарів'я, в той час, як Бен, мабуть, була шпигуном роялістів) й, можливо, Гілдон, навіть, знав та шукав зв'язку з Бен, але його знання саме її життєпису має декілька демонстративних помилок, включаючи занадто довірливе читання [en].
В цей же час Гілдон працював соціальним кореспондентом в Джона Драйдена та [en], так само як Бен, й вів аристократичний образ життя. Чарльз сповідував деїзм в 1693—1698 роках, а Даніель Дефо описував його, як аморального сластолюбця, що при голодуючій дружині утримує шістьох годованих повій.
Чарльз відредагував «Праці Чарльза Бланта» в 1693 році й додав власний деїстський трактат «Оракули Розуму» до видання. В 1695 р. він видав «Життя Бланта», де героїзував останнього. В той же час він пише захист драйденського модернізму проти [en] в 1694 році.
Між 1696 та 1704 рр. Гілдон пише чотири провальні трагедії білим віршом. В 1698 році він обернувся до англіканства і написав пізніше «Посібник по деїзму» (1705 р.), де виступає противником деїзму. Також між 1692 та 1720 роками пише серію повістей, включаючи «Листоноша в якого вкрали його пошту», «Золотий шпигун», «Все на краще», але не зупиняється на прозі.
В 1706 році Гілдон, вже завзятий віг (в контрасті зі своєю торістсько-якобістською сім'єю), видає листи до курфюрстини Софії з запрошенням відвідати Англію, маючи на увазі, що вона повинна бути поряд для того, щоб зайняти трон після смерті королеви Анни. Уряд судив його за [en]. Видатні віги вступилися за нього, а [en] був його апеляційним адвокатом. Коли Гілдона визнали винним й призначили викуп в 100 фунтів, [en] виплатив викуп за нього. Листи були достатньою підставою для тюремного строку або ж для ганебного стовпа, але зв'язки врятували Гілдона.
Артур Мейнваринг, ворог Джонатана Свіфта, знову допоміг Гілдону, а Стіл працевлаштував його в періодичне видання. Гілдонове «Життя Томаса Беттертона» було присвячене Стілу в знак подяки за це. Стіл написав передмову до Гілдонової «Граматики англійської мови» в тому ж році. В 1711 році, Джон Брайтланд найняв Гілдона з тим, щоб той очолив «Британського Меркурія». Протягом 6 місяців Гілдон здійснив серію нападів на Джонатана Свіфта та Александра Поупа. На Свіфта цілком за його ворожнечу з Мейнварингом, та й його чвара з Поупом, ймовірно, теж була політично мотивована. Після того, як «Британського Меркурія» було згорнуто, Гілдон продовжив свої напади на Свіфта в п'єсі «Нове випробування» (1714), а також на сторінках «Мемуарів з життя Вільяма Вішерлі» (одного з менторів Поупа) в 1718 році. Також в 1718 році Гілдон буквально змінює сторони в «Повній історії поезії», яку він присвятив герцогині Букінгемській. У ній він повторює судження Раймера про неокласицизм, які раніше в своїй кар'єрі він, спільно з Драйденом, спростовував. У 1719 році Гілдон страшенно зубожів й осліп. Александр Поуп в своїй переписці припустив, що сліпота виникла через сифіліс. Гілдон був на краю голодної смерті. В 1721 р. герцогиня Букінгемська трохи полегшила його становище. Того ж року [en] (патрон та друг Свіфта й Поупа раніше) дав Гілдону 100 фунтів щорічної плати як «Королівський дар». 12 грудня 1723 року заробіток від «Оруноко», театральної адаптації [en], можливо був призначений саме йому.
Чарльз Гілдон помер 1 січня 1724 року.
Джерела
- Sambrook, James. In, Matthew, H.C.G. and Brian Harrison, eds. The Oxford Dictionary of National Biography. vol. 22, 225-6. London: Oxford UP, 2004.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Primitki Charlz Gildonangl Charles GildonNarodivsya1665 1665 Dorset AngliyaPomer24 sichnya 1724 London AngliyaGromadyanstvo Velika BritaniyaNacionalnistangliyecDiyalnistpismennik biografMova tvorivanglijska Charlz Gildon u Vikishovishi Charlz Gildon angl Charles Gildon pribl 1665 en 24 sichnya 1724 London anglijskij pismennik na zamovlennya perekladach biograf eseyist dramaturg poet avtor epistolyarnih romaniv bajkar avtor opovidan kritik Posluguvav dzherelom bagatoh biografij chasiv Restavraciyi hocha shozhe sho vin dopustiv v nih nenarokom chi z umislom bagato pomilok Najbilshu populyarnist Charlzu Gildonu prinesla en ta en Aleksandra Poupa de Charlz stav ob yektom nasmishok avtora a takozh vorozhnecha iz Dzhonatanom Sviftom Gildonovi biografiyi ye cinnimi a chasto j yedinimi biografichnimi dzherelami pro zhittya tih chi inshih lyudej ale vsi voni majzhe bez vinyatkiv mayut prikmeti falsifikacij Cherez nasmishki Poupa a takozh cherez velikij ob yem ta tempi vikonannya zamovlen im ya Gildona stalo sinonimom pisaki na zamovlennya ta avantyurista vid literaturi BiografiyaGildon narodivsya v misti Gilingam v anglijskomu grafstvi Dorset v sim yi rimo katolikiv sho aktivno pidtrimuvali royalistiv v period Anglijskoyi gromadyanskoyi vijni Koli odin z Charlzovih brativ Dzhozef stav katolickim svyashenikom to yih sim ya vtekla do Franciyi i Charlz otrimuvav osvitu v Due Vin pokinuv koledzh bez posvyati v duhovnij san j pereyihav do Angliyi v 1684 roci u vici 19 ti rokiv Dva roki po tomu vin pereyihav do Londona de mittyevo roztrativ abo zagubiv svoyu spadshinu She cherez dva roki v 1688 roci vin odruzhivsya z bidnoyu zhinkoyu i majzhe vidrazu zvernuvsya do pismennictva yak do metodu zarobitku Naskilki vidomo pershim jogo robotodavcem buv en sho najnyav Gildona dlya roboti v periodichnomu vidanni Afinskij Merkurij j napisannya Istoriyi Afinskogo suspilstva v 1692 roci V tomu zh roci Gildon napisav biografiyu Afri Ben na pravah yak vin sam stverdzhuvav blizkogo druga Prote hoch Gildon i Ben obidva buli z Dorsetu j royalistami hoch lishe sim ya Gildona bula aktivnoyu v period mizhcariv ya v toj chas yak Ben mabut bula shpigunom royalistiv j mozhlivo Gildon navit znav ta shukav zv yazku z Ben ale jogo znannya same yiyi zhittyepisu maye dekilka demonstrativnih pomilok vklyuchayuchi zanadto dovirlive chitannya en V cej zhe chas Gildon pracyuvav socialnim korespondentom v Dzhona Drajdena ta en tak samo yak Ben j viv aristokratichnij obraz zhittya Charlz spoviduvav deyizm v 1693 1698 rokah a Daniel Defo opisuvav jogo yak amoralnogo slastolyubcya sho pri goloduyuchij druzhini utrimuye shistoh godovanih povij Charlz vidredaguvav Praci Charlza Blanta v 1693 roci j dodav vlasnij deyistskij traktat Orakuli Rozumu do vidannya V 1695 r vin vidav Zhittya Blanta de geroyizuvav ostannogo V toj zhe chas vin pishe zahist drajdenskogo modernizmu proti en v 1694 roci Mizh 1696 ta 1704 rr Gildon pishe chotiri provalni tragediyi bilim virshom V 1698 roci vin obernuvsya do anglikanstva i napisav piznishe Posibnik po deyizmu 1705 r de vistupaye protivnikom deyizmu Takozh mizh 1692 ta 1720 rokami pishe seriyu povistej vklyuchayuchi Listonosha v yakogo vkrali jogo poshtu Zolotij shpigun Vse na krashe ale ne zupinyayetsya na prozi V 1706 roci Gildon vzhe zavzyatij vig v kontrasti zi svoyeyu toristsko yakobistskoyu sim yeyu vidaye listi do kurfyurstini Sofiyi z zaproshennyam vidvidati Angliyu mayuchi na uvazi sho vona povinna buti poryad dlya togo shob zajnyati tron pislya smerti korolevi Anni Uryad sudiv jogo za en Vidatni vigi vstupilisya za nogo a en buv jogo apelyacijnim advokatom Koli Gildona viznali vinnim j priznachili vikup v 100 funtiv en viplativ vikup za nogo Listi buli dostatnoyu pidstavoyu dlya tyuremnogo stroku abo zh dlya ganebnogo stovpa ale zv yazki vryatuvali Gildona Artur Mejnvaring vorog Dzhonatana Svifta znovu dopomig Gildonu a Stil pracevlashtuvav jogo v periodichne vidannya Gildonove Zhittya Tomasa Bettertona bulo prisvyachene Stilu v znak podyaki za ce Stil napisav peredmovu do Gildonovoyi Gramatiki anglijskoyi movi v tomu zh roci V 1711 roci Dzhon Brajtland najnyav Gildona z tim shob toj ocholiv Britanskogo Merkuriya Protyagom 6 misyaciv Gildon zdijsniv seriyu napadiv na Dzhonatana Svifta ta Aleksandra Poupa Na Svifta cilkom za jogo vorozhnechu z Mejnvaringom ta j jogo chvara z Poupom jmovirno tezh bula politichno motivovana Pislya togo yak Britanskogo Merkuriya bulo zgornuto Gildon prodovzhiv svoyi napadi na Svifta v p yesi Nove viprobuvannya 1714 a takozh na storinkah Memuariv z zhittya Vilyama Visherli odnogo z mentoriv Poupa v 1718 roci Takozh v 1718 roci Gildon bukvalno zminyuye storoni v Povnij istoriyi poeziyi yaku vin prisvyativ gercogini Bukingemskij U nij vin povtoryuye sudzhennya Rajmera pro neoklasicizm yaki ranishe v svoyij kar yeri vin spilno z Drajdenom sprostovuvav U 1719 roci Gildon strashenno zubozhiv j oslip Aleksandr Poup v svoyij perepisci pripustiv sho slipota vinikla cherez sifilis Gildon buv na krayu golodnoyi smerti V 1721 r gercoginya Bukingemska trohi polegshila jogo stanovishe Togo zh roku en patron ta drug Svifta j Poupa ranishe dav Gildonu 100 funtiv shorichnoyi plati yak Korolivskij dar 12 grudnya 1723 roku zarobitok vid Orunoko teatralnoyi adaptaciyi en mozhlivo buv priznachenij same jomu Charlz Gildon pomer 1 sichnya 1724 roku DzherelaSambrook James In Matthew H C G and Brian Harrison eds The Oxford Dictionary of National Biography vol 22 225 6 London Oxford UP 2004