Данило Петрович-Негош або Негуш (серб. Данило Петровић Његош, близько 1670, Негуші, Чорногорія (Османська імперія) — 4 січня 1735, монастир Подмаїне, Венеційська республіка) — видатний церковний і державний діяч, митрополит Чорногорії. Він є засновником знаменитої династії Петровичів-Негошів, прославився тим, що проводив політику зміцнення єдності Чорногорії й усунення міжплемінної ворожнечі. Запровадив загальночорногорський судовий орган — «Суд Владики Данила». В роки правління Данила Петровича-Негоша почалися зв'язки Чорногорії з Московщиною.
Данило Петрович-Негош | |
---|---|
Народився | 1670[2] або 1675[1] Негуші, Цетинє[d], Королівство Чорногорія |
Помер | 1735[1] Будва, Чорногорія |
Діяльність | священник |
Посада | архієпископ |
Конфесія | православ'я |
Рід | Петрович-Негош |
Батько | d[1] |
Мати | d[1] |
Діти | Сава Петрович-Негош |
|
Молоді роки
Майбутній чорногорський владика народився в с. Негуші в 1677 році (ця дата зазначена на його могилі), проте в багатьох джерелах фігурує 1670 рік. Справжнє, тобто мирське, ім'я Данила — Ніко. Його батьком був воєвода Стефан (Шчепац) Петрович. Тому владику Даниїла часто називали по-батькові — Шчепчевіч. Його дідом був Радул І — засновник династії Негошів.
У 1683 році, колі Данилу було 13 років, розпочався великий похід османів. Важкі часи, через які пройшов молодий Данило, залишили слід на його пам‘яті, що дозволяло майбутньому єпископу об‘єктивно сприймати і вивчати долю чорногорського народу.
Данило в 1689 році вперше в Цетинє зустрівся з Патріархом Арсенієм ІІІ коли Патріарх провів промови і підіймав бойовий дух чорногорського народу, заохочуючи самих чорногорців, в ім‘я Христа, щоб взяли зброю, й шли з його благословенням на війну проти Османської імперії.
У цей час Чорногорія переживала тяжкі часи. Борючись за своє повне звільнення від турків, чорногорці виступили проти Османської імперії на початку Морейської війни (1684—1699 рр.) Християнського союзу, до якого входили Австрія, Польща, Венеція і Ватикан. Але венеційська допомога, на яку сподівались чорногорці, виявилась недостатньою. Скадарський паша Сулейман Бушатлі двічі — в 1685 р. і 1692 р.- мав можливість захопити чорногорську столицю Цетинє, яку обороняли чорногорці з венеційцями. 28 вересня 1692 р. Цетинський монастир було зруйновано, а митрополичу резиденцію було перенесено в монастир Добрска Челія.
Митрополит
Переломним моментом в історії Чорногорії стало обрання в 1697 р., після смерті владики Саватія Очініча, митрополитом молодого ченця Данила. Владика Данило таким чином став першим чорногорським правителем з династії Петровичів-Негошів, яка правила Чорногорією до 1918 р. Митрополичий, а потім і княжий престол став спадковим у цій родині, переходячи від дядька до племінника. У 1700 р. Данило був висвячений сербським патріархом Арсенієм ІІІ (Черноєвічем) в угорському місті .
Під натиском Османської імперії посилився процес ісламізації населення. «Потурченцями» називали всіх, хто внаслідок своєї бідності або з інших причин переходили з християнської віри в іслам. Це явище являло велику небезпеку, тому що такого прикладу могли піти інші. Прийшовши до влади Данило поставив перед собою два важливих завдання: знищити кровну помсту і вигнати потурченців з країни. Переходячи від племені до племені, йому вдалося примирити багато сторін, використовуючи різні засоби, в тому числі і право відлучення від церкви.
Після чергового розорення турками старого Цетинського монастиря, в 1701 році Данило переніс його на нове місце, використавши при будівництві елементи старої споруди, що мало символізувати спадкоємність культурних і релігійних традицій.
Роздратований діями владики Шкодерський паша Демір, скористався приїздом Данила до Подгориці на освячення нового храму, схопив його та засудив до страти на палі. Але згодом погодився відпустити владику за викуп. Гроші надали заможні бокельські родини з Доброти — Дабіновичі, Івановичі та Тріпковичі. А поки викуп везли — Данила катували. Щодня турки змушували його носити знаряддя своєї кари — кілок з Подгориці в Спуж (10 км) і назад, а ночами підвішували зі зв'язаними руками під склепінням міських воріт.
Після свого звільнення Данило скликав збори чорногорських племен, на яких розповів про поневіряння. За переказами, обурені горяни вирішили на різдво 1702 року перебити у своїх землях усіх турків та «потурчених» співплемінників.
Боротьба з Османами
За вказівкою султана Ахмета III влітку 1712 в Чорногорію з двадцятитисячним каральним військом був відправлений боснійський намісник Ахмет-паша Шапшатлія. Вирішальна битва відбулася 17 липня 1712 на Царевому Лазі, де восьмитисячне військо чорногорців завдало ворогові нищівної поразки. Було захоплено 86 турецьких прапорів. У битві був поранений сам владика Данило. У Цетиньському музеї зберігався хрест, який мав на собі митрополит Данило і по якому вдарив шаблею турецький офіцер. Цей хрест і врятував життя митрополита. Але іншої частини турецького війська вдалося пробитися в Цетинє і зруйнувати монастир.
1714 року інший боснійський намісник Нуман-паша Чуприлич зробив спробу вирішити, нарешті, «чорногорську проблему». Знищуючи все на своєму шляху, турецькі війська дійшли до Цетинє і зруйнували щойно відновлений Цетиньський монастир. Однак під впливом голоду, холоду і постійним натиском чорногорців, змушені були відступити, не здійснивши наказа султана.
Уже 1716 року (за іншими даними — 1717 року), в день Благовіщення, відбулася нова битва чорногорців з турками біля села Тернини. У цій битві чорногорці здобули перемогу. 1718 року чорногорці взяли участь у війні венеційців з турками, напав на міста Бар і Ульцинь. 21 червня 1718 року був укладений Пожаревацький мир між Туреччиною з одного боку і Венецією і Австрією з іншого. По ньому венеційці отримали приморські землі Грбаль, Маїн, Браїчі та ін, які раніше належали Чорногорії. Владиці вдалося лише відстояти свою церковну юрисдикцію над цими землями, де знаходилися стародавні монастирі православні Подмаїна, Станевич, Ластва Грбальска. 1718 року митрополит Данило добився від венеційського сенату підтвердження прав православних в Которській затоці.
Відносини з Московщиною
Митрополиту Данилові також приписують заслуги встановлення дружніх відносин з Московщиною. У 1711 році московський цар Петро I адресував Данилові «грамоту» із закликом виступити проти османів. Його заклик був почутий чорногорцями і вони підняли антитурецьке повстання, яке, втім, не отримало подальшого розвитку. Московські війська того року зазнали великої поразки на річці Прут, через що Петро Великий уклав ганебний для нього Прутський мир. При укладанні цього миру Чорногорія не була прийнята до уваги, що поставило її у важке становище у світлі неминучої помсти з боку Османської імперії.
Відвідавши 1715 року Петербург, чорногорський митрополит отримав від московського царя Петра I гроші на відновлення монастирів і церков, церковні книги і богослужебні предмети. Повернувшись з Московщини у квітні 1716 року Данило зупинився в монастирі Подмаїна, поблизу міста Будви. Він знайшов Чорногорію в важкому стані. У своєму листі до московського канцлера Головкін Данило писав: «Все розорене, розігнано й пущено під меч, в рабство відведено; лише малий залишок біг в гори і врятувався».
Смерть
Митрополит Данило помер 4 січня 1735 року в монастирі Подмаїна в Будві, де і був похований коло малої Успенської церкви. 1747 року у цьому монастирі була побудована , прах владики перенесли в неї. Звідси 1856 року останки були перенесені в Цетинє, де і покоїться зараз у невеликій відкритій каплиці на горі Орлиний хрест.
Владика Данило розглядав себе не тільки спадкоємцем Зетських митрополитів, але і спадкоємців династії Зетських господарів Черноєвичів. Він був твердим захисником Православ'я. Про нього Которський єпископ Марин Драго писав: «Він агресивний, і якщо світські власті не перешкодять йому, то католицизм в далеких краях його єпархії потрапить в дуже велику небезпеку». Саме владика Данило заклав фундамент повної чорногорської незалежності, якої домігся Св. Петро Цетиньській і офіційно підтвердив чорногорський князь Микола I.
Віддаючи данину заслугам митрополита перед країною, нащадки увічнили пам'ять про нього у віршах і піснях. А в історичній столиці країни — Цетинє побудований меморіал владики Данила I Петровича-Негоша.
Примітки
- Lundy D. R. The Peerage
- Find a Grave — 1996.
- Мустафін О. Чорногорія. Подорож історією. К., 2022, с.86
Література
- Петро Негош «Гірський вінок» (переклад Ю. Кузнєцова), М, 1988 р.
- Ю. В. Бромлей, Л. Б. Валєв «Історія Югославії», М, 1963 р.
- Олег Кузеванов. Митрополит і господар Чорногорії Данило (Петрович-Негош)
- Андрияшевич, Растодер: История Черногории с древнейших времен до 2006 года
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Danilo Petrovich Negosh abo Negush serb Danilo Petroviћ Њegosh blizko 1670 Negushi Chornogoriya Osmanska imperiya 4 sichnya 1735 monastir Podmayine Venecijska respublika vidatnij cerkovnij i derzhavnij diyach mitropolit Chornogoriyi Vin ye zasnovnikom znamenitoyi dinastiyi Petrovichiv Negoshiv proslavivsya tim sho provodiv politiku zmicnennya yednosti Chornogoriyi j usunennya mizhpleminnoyi vorozhnechi Zaprovadiv zagalnochornogorskij sudovij organ Sud Vladiki Danila V roki pravlinnya Danila Petrovicha Negosha pochalisya zv yazki Chornogoriyi z Moskovshinoyu Danilo Petrovich NegoshNarodivsya1670 2 abo 1675 1 Negushi Cetinye d Korolivstvo ChornogoriyaPomer1735 1 Budva ChornogoriyaDiyalnistsvyashennikPosadaarhiyepiskopKonfesiyapravoslav yaRidPetrovich NegoshBatkod 1 Matid 1 DitiSava Petrovich Negosh Mediafajli u VikishovishiMolodi rokiArsenij III Majbutnij chornogorskij vladika narodivsya v s Negushi v 1677 roci cya data zaznachena na jogo mogili prote v bagatoh dzherelah figuruye 1670 rik Spravzhnye tobto mirske im ya Danila Niko Jogo batkom buv voyevoda Stefan Shchepac Petrovich Tomu vladiku Daniyila chasto nazivali po batkovi Shchepchevich Jogo didom buv Radul I zasnovnik dinastiyi Negoshiv U 1683 roci koli Danilu bulo 13 rokiv rozpochavsya velikij pohid osmaniv Vazhki chasi cherez yaki projshov molodij Danilo zalishili slid na jogo pam yati sho dozvolyalo majbutnomu yepiskopu ob yektivno sprijmati i vivchati dolyu chornogorskogo narodu Danilo v 1689 roci vpershe v Cetinye zustrivsya z Patriarhom Arseniyem III koli Patriarh proviv promovi i pidijmav bojovij duh chornogorskogo narodu zaohochuyuchi samih chornogorciv v im ya Hrista shob vzyali zbroyu j shli z jogo blagoslovennyam na vijnu proti Osmanskoyi imperiyi U cej chas Chornogoriya perezhivala tyazhki chasi Boryuchis za svoye povne zvilnennya vid turkiv chornogorci vistupili proti Osmanskoyi imperiyi na pochatku Morejskoyi vijni 1684 1699 rr Hristiyanskogo soyuzu do yakogo vhodili Avstriya Polsha Veneciya i Vatikan Ale venecijska dopomoga na yaku spodivalis chornogorci viyavilas nedostatnoyu Skadarskij pasha Sulejman Bushatli dvichi v 1685 r i 1692 r mav mozhlivist zahopiti chornogorsku stolicyu Cetinye yaku oboronyali chornogorci z venecijcyami 28 veresnya 1692 r Cetinskij monastir bulo zrujnovano a mitropolichu rezidenciyu bulo pereneseno v monastir Dobrska Cheliya MitropolitCetinskij monastir Perelomnim momentom v istoriyi Chornogoriyi stalo obrannya v 1697 r pislya smerti vladiki Savatiya Ochinicha mitropolitom molodogo chencya Danila Vladika Danilo takim chinom stav pershim chornogorskim pravitelem z dinastiyi Petrovichiv Negoshiv yaka pravila Chornogoriyeyu do 1918 r Mitropolichij a potim i knyazhij prestol stav spadkovim u cij rodini perehodyachi vid dyadka do pleminnika U 1700 r Danilo buv visvyachenij serbskim patriarhom Arseniyem III Chernoyevichem v ugorskomu misti Pid natiskom Osmanskoyi imperiyi posilivsya proces islamizaciyi naselennya Poturchencyami nazivali vsih hto vnaslidok svoyeyi bidnosti abo z inshih prichin perehodili z hristiyanskoyi viri v islam Ce yavishe yavlyalo veliku nebezpeku tomu sho takogo prikladu mogli piti inshi Prijshovshi do vladi Danilo postaviv pered soboyu dva vazhlivih zavdannya znishiti krovnu pomstu i vignati poturchenciv z krayini Perehodyachi vid plemeni do plemeni jomu vdalosya primiriti bagato storin vikoristovuyuchi rizni zasobi v tomu chisli i pravo vidluchennya vid cerkvi Pislya chergovogo rozorennya turkami starogo Cetinskogo monastirya v 1701 roci Danilo perenis jogo na nove misce vikoristavshi pri budivnictvi elementi staroyi sporudi sho malo simvolizuvati spadkoyemnist kulturnih i religijnih tradicij Rozdratovanij diyami vladiki Shkoderskij pasha Demir skoristavsya priyizdom Danila do Podgorici na osvyachennya novogo hramu shopiv jogo ta zasudiv do strati na pali Ale zgodom pogodivsya vidpustiti vladiku za vikup Groshi nadali zamozhni bokelski rodini z Dobroti Dabinovichi Ivanovichi ta Tripkovichi A poki vikup vezli Danila katuvali Shodnya turki zmushuvali jogo nositi znaryaddya svoyeyi kari kilok z Podgorici v Spuzh 10 km i nazad a nochami pidvishuvali zi zv yazanimi rukami pid sklepinnyam miskih vorit Pislya svogo zvilnennya Danilo sklikav zbori chornogorskih plemen na yakih rozpoviv pro poneviryannya Za perekazami obureni goryani virishili na rizdvo 1702 roku perebiti u svoyih zemlyah usih turkiv ta poturchenih spivpleminnikiv Borotba z OsmanamiAhmed III Za vkazivkoyu sultana Ahmeta III vlitku 1712 v Chornogoriyu z dvadcyatitisyachnim karalnim vijskom buv vidpravlenij bosnijskij namisnik Ahmet pasha Shapshatliya Virishalna bitva vidbulasya 17 lipnya 1712 na Carevomu Lazi de vosmitisyachne vijsko chornogorciv zavdalo vorogovi nishivnoyi porazki Bulo zahopleno 86 tureckih praporiv U bitvi buv poranenij sam vladika Danilo U Cetinskomu muzeyi zberigavsya hrest yakij mav na sobi mitropolit Danilo i po yakomu vdariv shableyu tureckij oficer Cej hrest i vryatuvav zhittya mitropolita Ale inshoyi chastini tureckogo vijska vdalosya probitisya v Cetinye i zrujnuvati monastir 1714 roku inshij bosnijskij namisnik Numan pasha Chuprilich zrobiv sprobu virishiti nareshti chornogorsku problemu Znishuyuchi vse na svoyemu shlyahu turecki vijska dijshli do Cetinye i zrujnuvali shojno vidnovlenij Cetinskij monastir Odnak pid vplivom golodu holodu i postijnim natiskom chornogorciv zmusheni buli vidstupiti ne zdijsnivshi nakaza sultana Uzhe 1716 roku za inshimi danimi 1717 roku v den Blagovishennya vidbulasya nova bitva chornogorciv z turkami bilya sela Ternini U cij bitvi chornogorci zdobuli peremogu 1718 roku chornogorci vzyali uchast u vijni venecijciv z turkami napav na mista Bar i Ulcin 21 chervnya 1718 roku buv ukladenij Pozharevackij mir mizh Turechchinoyu z odnogo boku i Veneciyeyu i Avstriyeyu z inshogo Po nomu venecijci otrimali primorski zemli Grbal Mayin Brayichi ta in yaki ranishe nalezhali Chornogoriyi Vladici vdalosya lishe vidstoyati svoyu cerkovnu yurisdikciyu nad cimi zemlyami de znahodilisya starodavni monastiri pravoslavni Podmayina Stanevich Lastva Grbalska 1718 roku mitropolit Danilo dobivsya vid venecijskogo senatu pidtverdzhennya prav pravoslavnih v Kotorskij zatoci Vidnosini z MoskovshinoyuPetro I Mitropolitu Danilovi takozh pripisuyut zaslugi vstanovlennya druzhnih vidnosin z Moskovshinoyu U 1711 roci moskovskij car Petro I adresuvav Danilovi gramotu iz zaklikom vistupiti proti osmaniv Jogo zaklik buv pochutij chornogorcyami i voni pidnyali antiturecke povstannya yake vtim ne otrimalo podalshogo rozvitku Moskovski vijska togo roku zaznali velikoyi porazki na richci Prut cherez sho Petro Velikij uklav ganebnij dlya nogo Prutskij mir Pri ukladanni cogo miru Chornogoriya ne bula prijnyata do uvagi sho postavilo yiyi u vazhke stanovishe u svitli neminuchoyi pomsti z boku Osmanskoyi imperiyi Vidvidavshi 1715 roku Peterburg chornogorskij mitropolit otrimav vid moskovskogo carya Petra I groshi na vidnovlennya monastiriv i cerkov cerkovni knigi i bogosluzhebni predmeti Povernuvshis z Moskovshini u kvitni 1716 roku Danilo zupinivsya v monastiri Podmayina poblizu mista Budvi Vin znajshov Chornogoriyu v vazhkomu stani U svoyemu listi do moskovskogo kanclera Golovkin Danilo pisav Vse rozorene rozignano j pusheno pid mech v rabstvo vidvedeno lishe malij zalishok big v gori i vryatuvavsya SmertMitropolit Danilo pomer 4 sichnya 1735 roku v monastiri Podmayina v Budvi de i buv pohovanij kolo maloyi Uspenskoyi cerkvi 1747 roku u comu monastiri bula pobudovana prah vladiki perenesli v neyi Zvidsi 1856 roku ostanki buli pereneseni v Cetinye de i pokoyitsya zaraz u nevelikij vidkritij kaplici na gori Orlinij hrest Vladika Danilo rozglyadav sebe ne tilki spadkoyemcem Zetskih mitropolitiv ale i spadkoyemciv dinastiyi Zetskih gospodariv Chernoyevichiv Vin buv tverdim zahisnikom Pravoslav ya Pro nogo Kotorskij yepiskop Marin Drago pisav Vin agresivnij i yaksho svitski vlasti ne pereshkodyat jomu to katolicizm v dalekih krayah jogo yeparhiyi potrapit v duzhe veliku nebezpeku Same vladika Danilo zaklav fundament povnoyi chornogorskoyi nezalezhnosti yakoyi domigsya Sv Petro Cetinskij i oficijno pidtverdiv chornogorskij knyaz Mikola I Viddayuchi daninu zaslugam mitropolita pered krayinoyu nashadki uvichnili pam yat pro nogo u virshah i pisnyah A v istorichnij stolici krayini Cetinye pobudovanij memorial vladiki Danila I Petrovicha Negosha PrimitkiLundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Find a Grave 1996 d Track Q63056 Mustafin O Chornogoriya Podorozh istoriyeyu K 2022 s 86LiteraturaPetro Negosh Girskij vinok pereklad Yu Kuznyecova M 1988 r Yu V Bromlej L B Valyev Istoriya Yugoslaviyi M 1963 r Oleg Kuzevanov Mitropolit i gospodar Chornogoriyi Danilo Petrovich Negosh Andriyashevich Rastoder Istoriya Chernogorii s drevnejshih vremen do 2006 goda ISBN 978 5 373 03440 1