Єврейська колонія рос дореф Еврейская колония колишня колонія при селі Великі Низгурці Семенівської та Пузирецької волос

Єврейська колонія (рос. дореф. Еврейская колония) — колишня колонія при селі Великі Низгурці Семенівської та Пузирецької волостей Бердичівського повіту Київської губернії.

Єврейська колонія
Країна	Російська імперія
Область	Київська губернія
Район/міськрада	Бердичівський повіт
Громада	Пузирецька волость


Основні дані
Населення	196 (1900)
Географічні дані
Географічні координати
Найближча залізнична станція	Бердичів

Населення

Наприкінці 19 століття кількість населення становила 196 осіб, з них чоловіків 94 та 102 жінки, дворів — 44.

Історія

В середині 19 століття у с. Великі Низгурці налічувалося 285 євреїв, які проживали на правах хліборобів-власників.

У другій половині 19 століття — слобода Семенівської волості Бердичівського повіту Київської губернії, при селі Великі Низгурці. У селі та слободі налічувалося 320 євреїв. Були синагога та шкіряний завод

Наприкінці 19 століття — колонія Пузирецької волості Бердичівського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Бердичів, де розміщувалися також найближчі поштово-телеграфна та поштова земська станції — 8 верст, до найближчої залізничної станції Бердичів — 8 верст. Основним заняттям мешканців була торгівля. На хуторі числилося 108 десятин землі, яка належала євреям-хліборобам. Господарство велося за трипільною сівозміною. В колонії були синагога та шкіряний завод з 10 працівниками, що належав євреєві Р. Бейгельману.

Примітки

(PDF). Інститут історії України НАН України (російська дореф.) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: типографія Іванової, 1900. с. 399. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 9 липня 2023.
Л. Похилевич. . Україніка (російська дореф.) . Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 287-288. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 9 липня 2023.
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 155. (рос. дореф.)

Посилання

Низгурцы (Великие Низгорцы). Мой штетл (російська) . 2022. Процитовано 9 липня 2023.

[Список-1] (PDF). Інститут історії України НАН України (російська дореф.) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: типографія Іванової, 1900. с. 399. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 9 липня 2023.

[Похилевич-2] Л. Похилевич. . Україніка (російська дореф.) . Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 287-288. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 9 липня 2023.

[ВВСЕР-3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 155. (рос. дореф.)