Мирович Василь Якович (нар. 1740 — пом. 15 вересня 1764) — підпоручник 25-го Смоленського піхотного полку, що спробував звільнити ув'язненого в Шлісельбурзькій фортеці колишнього імператора Івана Антоновича і посадити його на російський трон. Затія кінчилась невдачою. По велінню Катерини II Мировича прилюдно стратили.
Василь Якович Мирович | |
---|---|
Мирович перед тілом Івана VI. Картина Івана Творожникова (1884) | |
Народився | 1740 Сибір |
Помер | 15 вересня 1764 Санкт-Петербург |
Рід | Мировичі |
Підданство | Російська імперія |
Походження | українець |
Конфесія | православний |
Життєпис
Походження
Дід Василя, Федір Іванович, був генеральним бунчужним в гетьмана Івана Мазепи й залишився з ним до кінця, а відтак емігрував. Його діти Петро та Яків із матір'ю Ганною Полуботок жили до 1723 у сім'ї дядька, пізніш в Санкт-Петербурзі, а по його смерті — «на наемных разных квартерах». Півроку вчились в академії, але через нужду залишили навчання. Згодом Яків став секретарем графа Антонія Потоцького, литовського посла в Росії. Разом з ним він їздив 1731 р. до Польщі, де бачився з батьком. В 1375 Я. Мировича призначили воєводою в Кузнецьку Сибірської губернії.
«Шлиссельбургская нелепа»
У липні 1764 року Мирович, будучи офіцером караульної команди в Шліссельбурзькій фортеці, намагався здійснити палацовий переворот з метою скинення з престолу Катерини ІІ і проголошення імператором Івана VI Антоновича. Спроба перевороту, можливо, була спричинена прагненням Мировича, посадивши на престол Івана VI, який перебував в ув'язненні у фортеці, домогтися розширення політичної автономії України. Уночі проти 5 липня 1764 року група солдатів на чолі з Мировичем захопила фортецю. Однак на цей час офіцери внутрішньої варти, відповідно до інструкції Катерини II, вже вбили Івана VI.
Страта
Мировича заарештували і за вироком Сенату 15 вересня 1764 стратили у Петербурзі.
У літературі
- «Бунт» Мировича став темою роману російського письменника українського походження Григорія Данилевського «Мирович».
Джерела
- Довідник з історії України [ 17 січня 2008 у Wayback Machine.] (укр.)
Посилання
- Мирович Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 980. — 1000 екз.
- Василь Мирович: коротка біографія [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // UaModna, 16 вересня 2015
Примітки
- Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. — Київ : «КМ Академія», 2004. — С. 104-106. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Mirovich Mirovich Vasil Yakovich nar 1740 pom 15 veresnya 1764 pidporuchnik 25 go Smolenskogo pihotnogo polku sho sprobuvav zvilniti uv yaznenogo v Shliselburzkij forteci kolishnogo imperatora Ivana Antonovicha i posaditi jogo na rosijskij tron Zatiya kinchilas nevdachoyu Po velinnyu Katerini II Mirovicha prilyudno stratili Vasil Yakovich MirovichMirovich pered tilom Ivana VI Kartina Ivana Tvorozhnikova 1884 Narodivsya1740 1740 SibirPomer15 veresnya 1764 1764 09 15 Sankt PeterburgRidMirovichiPiddanstvoRosijska imperiyaPohodzhennyaukrayinecKonfesiyapravoslavnijZhittyepisPohodzhennya Did Vasilya Fedir Ivanovich buv generalnim bunchuzhnim v getmana Ivana Mazepi j zalishivsya z nim do kincya a vidtak emigruvav Jogo diti Petro ta Yakiv iz matir yu Gannoyu Polubotok zhili do 1723 u sim yi dyadka piznish v Sankt Peterburzi a po jogo smerti na naemnyh raznyh kvarterah Pivroku vchilis v akademiyi ale cherez nuzhdu zalishili navchannya Zgodom Yakiv stav sekretarem grafa Antoniya Potockogo litovskogo posla v Rosiyi Razom z nim vin yizdiv 1731 r do Polshi de bachivsya z batkom V 1375 Ya Mirovicha priznachili voyevodoyu v Kuznecku Sibirskoyi guberniyi Shlisselburgskaya nelepa U lipni 1764 roku Mirovich buduchi oficerom karaulnoyi komandi v Shlisselburzkij forteci namagavsya zdijsniti palacovij perevorot z metoyu skinennya z prestolu Katerini II i progoloshennya imperatorom Ivana VI Antonovicha Sproba perevorotu mozhlivo bula sprichinena pragnennyam Mirovicha posadivshi na prestol Ivana VI yakij perebuvav v uv yaznenni u forteci domogtisya rozshirennya politichnoyi avtonomiyi Ukrayini Unochi proti 5 lipnya 1764 roku grupa soldativ na choli z Mirovichem zahopila fortecyu Odnak na cej chas oficeri vnutrishnoyi varti vidpovidno do instrukciyi Katerini II vzhe vbili Ivana VI Strata Mirovicha zaareshtuvali i za virokom Senatu 15 veresnya 1764 stratili u Peterburzi U literaturi Bunt Mirovicha stav temoyu romanu rosijskogo pismennika ukrayinskogo pohodzhennya Grigoriya Danilevskogo Mirovich DzherelaDovidnik z istoriyi Ukrayini 17 sichnya 2008 u Wayback Machine ukr PosilannyaMirovich Vasil Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1961 T 4 kn VIII Literi Me Na S 980 1000 ekz Vasil Mirovich korotka biografiya 4 bereznya 2016 u Wayback Machine UaModna 16 veresnya 2015PrimitkiPavlenko S Otochennya getmana Mazepi soratniki ta pribichniki Kiyiv KM Akademiya 2004 S 104 106 ISBN 966 518 259 5