Качичі (рід)

Качичі (хорв. Kačići, угор. Kacsics) — давній хорватський шляхетський рід. Був одним з найвпливовіших хорватських аристократичних родин, записаних у Pacta Conventa та Супетарському картулярії (Sumpetar cartulary). Історичні джерела згадують членів цієї родини як шляхтичів жупанії Лука в районі Задар-Біоград з XII ст., як князів Омишу у XII—XIII ст., і як володарів Макарської Рів'єри у XV—XVI ст. Пізніша відома гілка родини Качич, стала частиною шляхти Угорського королівства, з якої відгалужується багато сімей, у тому числі Сечені.

Качичі (рід)

Герб роду
Рід	Kačić
Титул	Князь
Період	ХІІ ст.
Місце походження	Хорватія
Держава	Хорватське королівство Угорське королівство
Володіння	Омиш, Задар

Члени роду Омишської гілки були відомими ватажками загонів в Адріатичному морі, що протистояли Венеції, та мешкали на землях колишньої Неретвії. До макарської гілки роду належав хорватський поет і монах-францисканець Андрій Качич-Міошич, чия праця «Razgovor ugodni naroda slovinskog» («Приємна розмова слов'янських людей», 1756) була одним з найпопулярніших хорватських літературних творів протягом століть. Знатними членами угорської гілки були бани Хорватії та Славонії.

Історія

Герб Качичів, XVI ст.

Рід має хорватське походження. В різних історичних джерелах зустрічається написання прізвища: Kačićs, Kacsics, Chacittorum, generatione Cacich, genus Chacittorum, nobiles de Cacich, Caçici, Cacicii, Cacicli, Caciki, Cazethi, Cazichi, Cazziki, Chacichi, Kazzeti.

Родина Качичів згадується в угоді Pacta Сonventa, 1102 року, де вона була записана як одне з дванадцяти визначних хорватських шляхетних племен (родів), які погодились визнати угорського короля Коломана І як короля Хорватії. Їх представляв коміт Юрай Качич (Committem Gurram de genere Chaçittorum). Відповідно до Супетарської картулярії, вони були одним із шести племен (родів), що обирали банів, які, у свою чергу, обирали нового короля у випадку, коли попередній король помер, не залишивши спадкоємця.

Наступна згадка про Качичів датується 1165 роком, коли візантійський хроніст Іоанн Кіннам каже, що 57 міст Хорватії та Далмації, а також «народ Качичів» потрапили під владу Візантії. Качичів також багато записували, як повірених, в рамках договорів купівлі-продажу та земельних спорів або як свідків.

У XIII столітті вони стали настільки могутніми, що атакували всі судна у навколишніх водах, які вони контролювали. З ними рахувались як Візантія і Рагузька республіка, так і Папа Римський. Качичі в останнє згадуються в Задарі 1527 року, Є ще одна гілка родини Качичів, яка виїхала до Королівства Угорщини. Та родина переїхала до міста Сечені біля річки Іпель на півночі сучасної Угорщини, отримала угорське дворянство, а її представники були хорватсько-словоно-далмацькими банами. Від цієї гілки пішли також роди Сечені, Сечені од Вінгарта, Фаркаш, Лібечеї та Голокої.

Джерела

• Novak, Grga, Prošlost Dalmacije, knjiga prva, Split, 2004.
• Marković, Mirko (2003b), Hrvatske pokrajine: prirodno-geografska i povijesno-kulturna obilježja [Croatian provinces: natural-geographical, historical and cultural features] (in Croatian), Zagreb: Jesenski i Turk, pp. 56, 58–59,