Портакар

«Пупкові камені» (вірм. պորտաքար) — ритуальні камені в Вірменії, пов'язані з культом богині (діцуї) землі, родючості і материнства (найімовірніше, Анаїт).

Портакар. XIX р.

Історія

Ймовірно, на формування уявлень про портакари вплинув відомий міф про народження (у вірменській міфології — ) з каменю і його відхід у скелю. У цьому зв'язку, портакари також вважалися воротами в потойбічний світ.

Згідно з , жінки, що бажали завагітніти, лягали, або притискалися до портакара животом, що, за віруваннями вірменів, сприяло вагітності. Частиною обряду було запалювання свічки і обкурювання портакара пахощами.

Якщо в результаті такого обряду народжувалася дитина, то на портакарі робився сакральнай знак-відмітина. Відповідно, чим більше подібних знаків на портакарі, тим потужнішим він вважався, і тим більшою популярністю користувався серед населення.

Ресурси Інтернету

• Якісне фото^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Примітки

1. А. Е. Тер-Саркисянц // Армяне: история и этнокультурные традиции. // С. 188 (394) Восточные литературы 1998 г. , 9785020180024 В Сюніці вельми шановані були так звані пупкові камені — портакари, на які жінка лягала животом і оберталася на них, сподіваючись завагітніти
2. В. Белый // Армения: Энциклопедия путешественника // Изд-во Армян. Сов. энциклопедии; 1990 , 9785897000029 У Вірменії і сьогодні відомі культові камені різної величини під назвою портакар (пупкової камінь), які нібито виліковували жінок, що страждали безпліддям, після того, як вони терлися по них животами.