Вищу школу історичних наук Сан Марино було засновано в 1988 році з ініціативи генерального директора ЮНЕСКО Федеріко Май

Вищу школу історичних наук Сан-Марино було засновано в 1988 році з ініціативи , , генерального директора ЮНЕСКО Федеріко Майора, а також Еудженіо Ґарена. Перша серія семінарів школи стала новаторством в освітній роботі, і не тільки в контексті реальності континентальної Європи. Рада директорів складалася з: Альдо Ск'явоне, Моріса Аймарда, Валеріо Кастроново, Габріеле Де Роза, Джузеппе Галассі, Френсіса Гаскелла, Вольфганга Моммзена, Коррадо Віванта і Ренато Дзангері. Школа відкривала нові напрями навчання, приймаючи соціологів і політологів, антропологів і економістів, археологів і юристів, письменників і лінгвістів, фізиків, геологів і генетиків, і в першу чергу істориків стародавнього світу.

Заходи

Школа регулярно проводить наукові заходи.

До вченї ради школи входять: Лучано Канфора (координатор), Моріс Емар, Франко Кардіні, Джузеппе Галассі, Джорджо Отранто, Коррадо Петрочеллі, Андре Воше, Стефано Дзаманьї, Павло Бутті та Лімо і Лаура Барлетта.

Трирічна PhD програма, заснована в школі з самого початку, була одним з найбільш новаторських експериментів у цій галузі в Європі. Вона характеризується міждисциплінарним характером професійної підготовки студентів. Присутність студентів і викладачів з усього світу і діяльність на трьох офіційних мовах (італійська, англійська і французька) забезпечує міжнародний характер школи. Заходи проводяться у штаб-квартирі школи і в стародавньому монастирі Сент-Клер, в штаб-квартирі «Університету Сан-Марино». Заходи відкриті для спостерігачів і експертів.

Видавнича діяльність

Школа історичних наук, у співпраці з видавництвом , опублікувала в період з 1993 по 1997 роки безліч наукових томів.

Викладацькі історичні дослідження:

PBE 596 Eugenio Garin, Machiavelli fra politica e storia, 1993, pp. 61
* PBE 597 Jean Pierre Vernant e Aldo Schiavone, Ai confini della storia, 1993, pp. 64.
PBE 598 Louis Bergeron, Parigi. Il mito di una capitale, 1993, pp. 86
PBE 599 Oswyn Murray, La città greca, 1993, pp. 163
PBE 607 Haim Burstin, Francia 1789: la politica e il quotidiano, 1994, pp. 108
PBE 608 Francesco Barbagallo, La modernità squilibrata del mezzogiorno d'Italia, 1994, pp. 120
PBE 611 Peter Mathias, L'economia britannica dal 1815 al 1914. Crescita industriale e problemi di transizione, 1994, pp. 139
PBE 620 Giuliano Toraldo di Francia, Tempo cambiamento invarianza, 1994, pp. 99
PBE 621 Alberto Oliverio, Ricordi individuali, memorie collettive, 1994, pp. 102
PBE 633 Autori vari, Problemi e metodi della storiografia tedesca contemporanea, 1996, pp. 315
PBE 634 Antonio Di Meo, Circulus aeterni motus. Tempo ciclico e tempo lineare nella filosofia chimica della natura., 1996, pp. 184

Деякі історичні дослідження учнів:

PBE 612 Sergio Luzzatto, L'autunno della rivoluzione. Lotta e cultura politica nella Francia del Termidoro, 1994, pp. 462
PBE 622 Andrea Carlino, La fabbrica del corpo. Libri e dissezione nel Rinascimento, 1994, pp. 269
PBE 635 Paulo F. Butti de Lima, L'inchiesta e la prova. Immagine storiografica, pratica giuridica e retorica nella Grecia

classica, 1996, pp. 210

PBE 640 Loris Marcucci, Il Commissario di Ferro di Stalin. Biografia politica di Lazar M. Kaganovic, 1997, pp. 238

Директори

1989—1994 — Альдо Ск'явоне
з 1999 року — Лучано Канфора

Ресурси Інтернету

Офіційний сайт^{[недоступне посилання з травня 2019]}