Хмари Кордилевського два скупчення дрібного космічного пилу в точках Лагранжа L4 і L5 системи Земля Місяць Точки Лагранж

Хмари Кордилевського — два скупчення дрібного космічного пилу в точках Лагранжа L4 і L5 системи Земля—Місяць.

Точки Лагранжа системи Земля-Місяць. Хмари Кордилевського знаходяться в околицях L4 і L5

Історія спостереження

Вперше спостерігалися польським вченим Казімєжем Кордилевським в жовтні 1956 року як світлі області з кутовим розміром близько 2° і яскравістю, приблизно удвічі меншою, ніж яскравість протисяйва. У березні і квітні 1961 року Кордилевський зробив перші фотографії цих скупчень, які до того часу змінили свою форму і розміри. У 1967 році спостереження Кордилевського були підтверджені американським вченим Дж. Веслі Сімпсоном за допомогою . Серйозним підтвердженням існування цих хмар є також результати, отримані Дж. Рочем у 1969—1970 роках на космічному апараті OSO-6.

За даними Кордилевського, приблизна маса цих пилових хмар за космічними мірками досить незначна — маса кожної хмари становить всього близько 10 000 тонн, поперечний розмір оцінюється у 10 000 км (за іншими джерелами — до 40 000 км).

Через надзвичайно малу яскравість хмари досить складно спостерігати з Землі, тому їхнє існування оскаржувалось деякими вченими. Американські супутники , «Аполлон-14», «Аполлон-16» робили фотографії точок Лагранжа L₄ і L₅, але чіткого підтвердження існування хмар не отримало. У 1991 році через точки проходила орбіта японського супутника «Hiten», але істотного збільшення щільності космічного пилу зафіксовано не було (мабуть, орбіта супутника пройшла дещо в стороні від хмар Кордилевського, оскільки хмари обертаються навколо точок Лагранжа на відстані в кілька градусів).

До теперішнього часу встановлені такі факти про хмари Кордилевського:

кутовий розмір хмар при спостереженні з Землі становить близько 6°,
яскравість хмар становить 20 S₁₀, або близько 50% від яскравості протисяйво (за іншими джерелами — менше 3 S₁₀, тобто 7-10% яскравості протисяйва),
хмари рухаються навколо точок Лагранжа в еліптичній зоні з великою піввіссю в 6° уздовж екліптики і малою піввіссю в 2° перпендикулярно екліптиці,
відстань від хмар до Місяця зменшується у літні місяці і збільшується у зимові,
колір хмар зміщений в червону область спектра щодо кольору протисяйва — це може вказувати на іншу природу частинок, складових хмари.

Результати спостережень речовини в околицях лібраційних точок системи Земля—Місяць істотно розходяться, що може вказувати на складну природу цього явища, зокрема, через динамічну нестабільність точок L4 і L5 системи Земля—Місяць.

Підтвердження

У жовтні 2018 року команда угорських астрономів і фізиків підтвердила існування двох малопомітних хмар пилу, які перебувають в умовно стабільних точках на відстані всього 400 000 кілометрів від Землі. Була проведена зйомка передбачуваного місця розташування хмари в точці L5, в результаті чого зафіксована поляризація світла в місцях передбачуваного розташування хмар, величина якої добре узгоджується з величиною, яку пророкували моделі для розсіяння світла на хмарах пилу.

Примітки

Астрономи відкрили два нових природних "супутника" Землі
Pyłowe Księżyce Ziemi — co to takiego? [ 2007-09-27 у Wayback Machine.] (пол.)
Francisco Valdes «A Search for Objects near the Earth-Moon Lagrangian Points»(англ.)
S₁₀ — одиниця поверхневої яскравості, яка визначається як поверхнева яскравість області в один квадратний градус, по якій «розмазується» світло зорі 10-ї видимої зоряної величини.
Roach, J. R. . — Т. 23, № 1. — С. 173—181. — DOI:10.1016/0032-0633(75)90077-X.
Schlosser, W.; Maitzen, H. M.; Hablick, D. «Upper limits for brightness and dust concentration of the hypothetical libration cloud at L₄ in the system Earth–Moon based on photographic surface photometry», Astronomy and Astrophysics, vol. 45, no. 1, Dec. 1975(англ.),(нім.)
Астрономи підтвердили, що у Землі є пилові хмари-супутники - новини космосу, астрономії та космонавтики на ASTRONEWS.ru

Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Астрономи відкрили два нових природних "супутника" Землі

[2] Pyłowe Księżyce Ziemi — co to takiego? [ 2007-09-27 у Wayback Machine.] (пол.)

[3] Francisco Valdes «A Search for Objects near the Earth-Moon Lagrangian Points»(англ.)

[4] S₁₀ — одиниця поверхневої яскравості, яка визначається як поверхнева яскравість області в один квадратний градус, по якій «розмазується» світло зорі 10-ї видимої зоряної величини.

[Roach-5] Roach, J. R. . — Т. 23, № 1. — С. 173—181. — DOI:10.1016/0032-0633(75)90077-X.

[6] Schlosser, W.; Maitzen, H. M.; Hablick, D. «Upper limits for brightness and dust concentration of the hypothetical libration cloud at L₄ in the system Earth–Moon based on photographic surface photometry», Astronomy and Astrophysics, vol. 45, no. 1, Dec. 1975(англ.),(нім.)

[7] Астрономи підтвердили, що у Землі є пилові хмари-супутники - новини космосу, астрономії та космонавтики на ASTRONEWS.ru