Ґросес Вісбахгорн нім вимова ˈɡʀoːsəs ˈviːsbaχˌhɔʁn прослухати гора у федеральній землі Зальцбурґ Австрія на 3 564 м над

Ґросес Вісбахгорн (нім. вимова: ( прослухати)) — гора у федеральній землі Зальцбурґ, Австрія, на 3,564 м над рівнем моря (AA) (за іншими даними 3,570 м над рівнем моря (AA)), є третьою за висотою вершиною хребта Високий Тауерн.

Гросес Вісбахгорн
Ґросес Вісбахгорн видно з початку альпійської дороги Ґросґлокнер Ґросес Вісбахгорн видно з початку альпійської дороги Ґросґлокнер
47°09′25″ пн. ш. 12°45′18″ сх. д. / 47.15694444447177602° пн. ш. 12.75500000002777945° сх. д.Координати: 47°09′25″ пн. ш. 12°45′18″ сх. д. / 47.15694444447177602° пн. ш. 12.75500000002777945° сх. д.
Країна	Австрія
Регіон	Капрун Фуш-ан-дер-Гросглокнерштрасе
Тип	гора
Висота	3564 м
Висота відносна	450 м
Ізоляція	9,7 км
Гросес Вісбахгорн Гросес Вісбахгорн (Австрія)

Гросес Вісбахгорн у Вікісховищі

Його повністю вільна вершина, укрита фірном, утворює головну вершину ланцюга Фуш/Капрун і часто розглядається в альпійській літературі як суперник Ґроссґлокнера. Великий схил на його східному та південно-східному боці спадає приблизно на 2300 метрів до — один із найбільших перепадів висоти між вершиною гір і дном долини у Східних Альпах. Альпіністське значення мало перше сходження на північно-західну стіну (Нордвестванд) 15 липня 1924 року Францом Рігеле та . Вони були першими, хто використав льодові кігті (Eisnägel), щоб допомогти їм; пізніше вони були трансформовані в льодобури, які використовуються і насьогодні. Північно-західна стіна була однією з класичних крижаних стін Східних Альп; однак лід із тих пір розтанув.

Розташування та площа

Гросес Вісбахгорн майже повністю оточений льодовиками. На півночі розташований Вілінґеркеєс, на північному сході Сандбоденкеєс тече на схід і вниз, у Сандбоден і далі у . На південь лежить Тойфельсмюглькеєс та на заході Кайндлькеєс . Важлива сусідня гора на північ, відокремлена від 3211-метрового аеродинамічного просвіту Сандбоденшарте, є Кляйнес Вісбахгорн заввишки 3286 метрів. На південному заході, на іншому боці 3265-метрового Вілітґершарте, між льодовиками Каїндкеєс та Тойфельсмюглькеєс, лежить два піки (3,413 та 3,401 м заввишки). На заході місцевість відходить до , на сході — до Фушер-Таль. Найближчим важливим населеним пунктом є Фуш-ан-дер-Гросглокнерштрасе, що розташований приблизно за 10 кілометрів на північ по прямій лінії.

Підйоми

Маршрут, яким спочатку користувалися фермери Фуша наприкінці XVIII століття, сьогодні рідко використовується. Він проходить від Ферляйтена і займає 3,5 години, щоб дістатися до , а звідти ще 4 години повз вершини Братшенкепфе до вершини Горн. Звичайною сьогоднішньою відправною точкою для підйому є . Звідти стандартний маршрут проходить через Оберен Фохецкопф і вздовж хребта Каїндльґрат до вершини приблизно за 3 години. У середній частині маршруту є 35°, похилий фірновий край (Firnschneide), ділянки скель оцінюються як UIAA I. Класичні маршрути через 500-метрову північно-західну стену вимагали навичок льодолазіння, здатних впоратися з градієнтом до 60°.

Група Вісбагорн із півночі над
Вершина Ґросес Вісбахгорн розташована на висоті понад 2400 метрів над долиною Фюшер-Аче.

Див. також

Джерела та карти

Віллі Енд: Гід альпійського клубу Glocknergruppe, Bergverlag Rother, Мюнхен, 2003,
Едуард Ріхтер: Die Erschliessung der Ostalpen, Vol III, Verlag des Deutschen und Oestereichischen Alpenvereins, Берлін 1894
Карта Alpine Club 1:25.000, Лист 40, Glocknergruppe

Примітки

Eduard Richter: Die Erschliessung der Ostalpen, Vol III, Berlin 1894, p. 208 ff.
Willi End: Alpenvereinsführer Glocknergruppe, Munich, 2003, p. 434 ff., 1590 ff.

[1] Eduard Richter: Die Erschliessung der Ostalpen, Vol III, Berlin 1894, p. 208 ff.

[2] Willi End: Alpenvereinsführer Glocknergruppe, Munich, 2003, p. 434 ff., 1590 ff.