Протирадіолокаційна ракета ПКР різновид керованої ракетної зброї як правило типу повітря поверхня зрідка поверхня поверх

Протирадіолокаційна ракета (ПКР) — різновид керованої ракетної зброї, як правило типу «повітря — поверхня», зрідка «поверхня — поверхня» з пасивною радіолокаційною («пеленгаційною») системою наведення, призначеної для виявлення та ураження джерел радіовипромінювання. Зазвичай використовується проти радарів (РЛС) у складі зенітних ракетних комплексів, батарей зенітної артилерії, артилерійські РЛС, а також може наводиться на інші джерела радіовипромінювання (станції активних перешкод) та радіостанції зв'язку.

Протирадіолокаційна ракета під крилом літака «Торнадо»

Радянська протирадіолокаційна ракета Х-58 на експозиції Військово-історичного музею Повітряних сил Збройних сил України у Вінниці

Історія

1935 року фахівці Великої Британії запропонували перший проєкт зброї для ураження радіолокаційних станцій противника. Для чого пропонувалося створити безпілотний з поршневим двигуном, який наводився б на випромінювання РЛС. Втім, проєкт не був реалізований.

З часом, у міру розвитку радарів інтерес до цієї зброї почав зростати. Вперше протирадіолокаційні ракети були застосовані під час війни у В'єтнамі в 1965—1975 роки. Перше бойове хрещення американські ПРЛР AGM-45 «Шрайк» відбулося в 60-і роки. Їхніми носіями виступали багатоцільові винищувачі F-4C «Фантом-II». Перебуваючи на підвісці носія, AGM-45 «Шрайк» була заздалегідь запрограмована на тип випромінювання однієї РЛС, і не отримувала цілевказування від системи попередження про опромінення РЛС AN/ALR-17 і системи наведення на випромінювальне джерело ER-142. На той час розробники ще не вийшли на такий рівень прогресу, щоб ПРЛР могла працювати по цілях, які раптово запеленгували.

В ході повітряної атаки ракети застосовувалися в основному з висоти 2,5-3,5 км. При цьому дальність пуску становила близько 15 км. З десяти випущених ракет AGM-45 «Шрайк», як правило уражалися тільки 1-2 РЛС противника. Проте близькі влучання ракет «Шрайк», що випускали хмару білого кольору в районі падіння, позначали місцезнаходження РЛС, а потім винищувачі-бомбардувальники або бомбардувальники буквально засипали бомбами цей район. Крім цього, обслуга зенітних ракетних комплексів була змушена вимикати свої РЛС у випадку загрози їхнього ураження протирадіолокаційною ракетою, що призводило до значного зниження ефективності ЗРК.

Зразки

AGM-45 Shrike (1965—1992)
(1968—1988)
AGM-88 HARM (1985–по т.ч.)
(2002–по т.ч.)
(1962—1992)
Х-25 (1976–по т.ч.)
Х-31 (1989–по т.ч.)
Х-58 (1978–по т.ч.)
(1984–по т.ч.)
(1991–по т.ч.)
(1972–2010-ті ?)

Див. також

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Протирадіолокаційна ракета

High-Speed Anti-Radiation Missile [ 2 липня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
AGM-88E Advanced Anti-Radiation Guided Missile (AARGM) [ 14 березня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
Противорадиолокационная ракета HARM AGM-88 [ 14 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Гонка противорадиолокационных ракет [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
Противорадиолокационная ракета harm agm-88 [ 21 січня 2020 у Wayback Machine.]