Ситник Олександр Васильович

Олекса́ндр Васи́льович Си́тник (* 24 січня 1920(19200124), Батурин — 2 листопада 1992, Київ, Україна) — радянський український скульптор. Член Спілки художників УРСР.

Ситник Олександр Васильович
Народився	24 січня 1920(1920-01-24) Батурин
Помер	2 листопада 1992(1992-11-02) (72 роки) або 20 жовтня 1991(1991-10-20) (71 рік) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Відомі учні	В'ялий Володимир Петрович, Духовенко Семен Ілліч, Петренко Володимир Васильович, Левчук Георгій Петрович і Рапопорт Борис Ізраїльович
Членство	Національна спілка художників України
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі^[1]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ситник.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ситник Олександр.

Життєпис

«Скорботна мати Україна», військовий меморіал (1991 рік; на території парку «Кочубеївський», Батурин. Скульптор О. Ситник)

Народився в Батурині в сім'ї кравців. У 1937 році вступив в Одеське художнє училище, і після закінчення 3-го курсу, в 1940 році вступив до Інституту ім. І. Репіна Академії мистецтв СРСР в Ленінграді.

З початком Німецько-радянської війни, вступає до лав 1-ї Василеостровської добровольчої армії народного ополчення. Але у вересні 1941 р. потрапляє у полон.

Після війни відновлюється в інституті і успішно закінчує його у 1950 році (спочатку майстерня О. Т. Матвєєва, після війни — ).

У 1950—1971 рр. — викладач скульптури, малюнку і композиції у Дніпропетровському художньому училищі.

Влітку 1971 року переїхав до Києва. З 1971 р. — викладач та начальник навчальної частини Київського художньо-промислового технікуму. Працював і в Художньому фонді України.

Помер у Києві 2 листопада 1992 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

Серед багатьох робіт скульптора (станкова і монументальна скульптура), зокрема:

Національний гірничий університет України (Дніпро). Пам'ятник Михайлу Ломоносову на бульварі проспекту Дмитра Яворницького (скульптор О. Ситник, архітектори Г. І. Панафутін, В. С. Положій)

• Станкова: «Смольний» (1950); «Захисники Брестської фортеці» (1958);
• Пам'ятники в м. Дніпро (колишній Дніпропетровськ):
  • «Скорботна» — пам'ятник загиблим студентам Дніпропетровського університету у роки ІІ світової війни (1967, з граніту; у співавт. з К. Чеканьовим і В. Щедровою);
  • Пам'ятник Михайлові Ломоносову (Дніпро) (1971, з граніту);
  • Пам'ятник генералу Пушкіну Юхиму Григоровичу: являє собою танк Т-34 часів Другої Світової війни.
• Погруддя «Нескорена полтавчанка — Ляля Убийвовк» (1981);
• Пам'ятник загиблим воїнам-односельцам (1982, кована мідь);
• Пам'ятники у Батурині:
  • Герою Радянського Союзу Миколі Кадуну (1975);
  • «Скорботна мати Україна», військовий меморіал (1991 рік; на території парку «Кочубеївський» (вулиця Гетьманська, 74).

Примітки

1. Вікісховище — 2004.
   d:Track:Q565d:Track:Q14827288
2. . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017.
3. Памятник М. В. Ломоносову в Днепре(рос.)
4. Пушкину Е. Г. генералу, памятник (Танк, 1967. Скульптор А. В. Ситник, архитектор И. Б. Мигай)(рос.)
5. . Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 30 січня 2017.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .

Джерела

• Вони народились на Батуринщині — Гетьманська столиця (автори виставки наукові співробітники Блажко Юлія, Шепель Ірина)