Джорджо Торрічеллі (італ. Giorgio Torricelli; Георгій Іванович; 1796, Луґано — 1843, Одеса) — італо-швейцарський архітектор, проектувальник і організатор містобудування в Північному Причорномор'ї 1-ї половини 19 ст.
Джорджо Торрічеллі | |
---|---|
Giorgio Torricelli | |
Народження | 1800 |
Смерть | 1843 |
Національність | італієць |
Країна (підданство) | Російська імперія |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Одеса, Керч, Ялта |
Архітектурний стиль | класицизм, неоготика і еклектика (архітектура) |
Найважливіші споруди | Будинок Навроцького, Одеська біржа, Сабанєїв міст, Храм Святого Іоана Златоуста, Церква святого Федора в Алушті і Тюремний замок (Кишинів) |
Джорджо Торрічеллі у Вікісховищі |
Біографія
Народився в м. Луґано (Швейцарія). За походженням італієць. Його батько — Джованні Торрічеллі — один із перших живописців-монументалістів Одеси: від 1819 займався художнім розписом інтер'єрів у новобудовах. Того ж року Джорджо Торрічеллі розпочав працювати в Одеському будівельному комітеті.
У 1827 обійняв посаду міського архітектора. Склав генеральний план Одеси, за яким відбувався комплексний розвиток міста як економічного і культурного центру Півдня України.
У 1830-х за проектами Торрічеллі розгорнулися масове спорудження жител і приміщень для торгівлі та складування товарів, розбудова морського порту, зведення промислових об'єктів (канатна фабрика, млини та ін.), закладів громадського призначення. Забудова площ і вулиць здійснювалася за принципом формування цілісних архітектурних ансамблів. Визначними творами архітектурного мистецтва Торрічеллі стали Музей Одеського товариства історії та старожитностей (1836), сходи до моря — найбільші в Європі (пізніша назва «Потьомкінські», проект Ф. Боффо), з анфіладою парадних залів (нині Музей морського флоту України; 1842), гостиний двір Пале-Рояль, (1836), Архангело-Михайлівський і Свято-Успенський монастирі.
У 1830-х за планами Торрічеллі в Керчі у співавторстві з архітектором О. Дігбі збудовано в античних традиціях величний ансамбль зі сходами на гору Мітрідат, археологічним музеєм та некрополем.
В Ялті зведено у формах неоготики церкву Святого Іоанна Златоуста.
У Кишиневі за його проєктом зведено тюремний замок.
У 1840 в с. Мошни (нині село Черкаського району Черкаської обл.) Торрічеллі збудував Спасо-Преображенську церкву — архітектура якої поєднує православні, католицькі та мусульманські риси.
Джерела та література
- Варварцев М. М. Торрічеллі Джорджо [ 17 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 129. — .
Посилання
- Торрічеллі Джорджо // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.256-257
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Torrichelli Dzhordzho Torrichelli ital Giorgio Torricelli Georgij Ivanovich 1796 Lugano 1843 Odesa italo shvejcarskij arhitektor proektuvalnik i organizator mistobuduvannya v Pivnichnomu Prichornomor yi 1 yi polovini 19 st Dzhordzho TorrichelliGiorgio TorricelliNarodzhennya1800 Lugano ShvejcariyaSmert1843 Odesa Hersonska guberniya Rosijska imperiyaNacionalnistitaliyecKrayina piddanstvo Rosijska imperiyaDiyalnistarhitektorPracya v mistahOdesa Kerch YaltaArhitekturnij stilklasicizm neogotika i eklektika arhitektura Najvazhlivishi sporudiBudinok Navrockogo Odeska birzha Sabanyeyiv mist Hram Svyatogo Ioana Zlatousta Cerkva svyatogo Fedora v Alushti i Tyuremnij zamok Kishiniv Dzhordzho Torrichelli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v m Lugano Shvejcariya Za pohodzhennyam italiyec Jogo batko Dzhovanni Torrichelli odin iz pershih zhivopisciv monumentalistiv Odesi vid 1819 zajmavsya hudozhnim rozpisom inter yeriv u novobudovah Togo zh roku Dzhordzho Torrichelli rozpochav pracyuvati v Odeskomu budivelnomu komiteti U 1827 obijnyav posadu miskogo arhitektora Sklav generalnij plan Odesi za yakim vidbuvavsya kompleksnij rozvitok mista yak ekonomichnogo i kulturnogo centru Pivdnya Ukrayini U 1830 h za proektami Torrichelli rozgornulisya masove sporudzhennya zhitel i primishen dlya torgivli ta skladuvannya tovariv rozbudova morskogo portu zvedennya promislovih ob yektiv kanatna fabrika mlini ta in zakladiv gromadskogo priznachennya Zabudova plosh i vulic zdijsnyuvalasya za principom formuvannya cilisnih arhitekturnih ansambliv Viznachnimi tvorami arhitekturnogo mistectva Torrichelli stali Muzej Odeskogo tovaristva istoriyi ta starozhitnostej 1836 shodi do morya najbilshi v Yevropi piznisha nazva Potomkinski proekt F Boffo z anfiladoyu paradnih zaliv nini Muzej morskogo flotu Ukrayini 1842 gostinij dvir Pale Royal 1836 Arhangelo Mihajlivskij i Svyato Uspenskij monastiri U 1830 h za planami Torrichelli v Kerchi u spivavtorstvi z arhitektorom O Digbi zbudovano v antichnih tradiciyah velichnij ansambl zi shodami na goru Mitridat arheologichnim muzeyem ta nekropolem V Yalti zvedeno u formah neogotiki cerkvu Svyatogo Ioanna Zlatousta U Kishinevi za jogo proyektom zvedeno tyuremnij zamok U 1840 v s Moshni nini selo Cherkaskogo rajonu Cherkaskoyi obl Torrichelli zbuduvav Spaso Preobrazhensku cerkvu arhitektura yakoyi poyednuye pravoslavni katolicki ta musulmanski risi Dzherela ta literaturaVarvarcev M M Torrichelli Dzhordzho 17 sichnya 2018 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 129 ISBN 978 966 00 1359 9 PosilannyaTorrichelli Dzhordzho Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 6 Biografichna chastina N Ya Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2016 s 256 257