Базарна площа (Миколаїв)

Базарна площа — одна з найстаріших площ міста Миколаїв, що існувала протягом 1830–1980-х років. Площа слугувала головним центром торгівлі всього міста і в роки свого розквіту займала площу близько шести кварталів, обмежуючись вулицями Херсонською (нині — Центральний проспект), Привозною (), Соборною і Глазенапівською (Декабристів).

Базарна площа Миколаїв
Базарна площа на листівці початку XIX століття Базарна площа на листівці початку XIX століття
Місцевість	Історична частина
Район	Центральний
Колишні назви
Привозна
Транспорт
Покриття	бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми	Олександо-Невська каплиця
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

Назва

Базарна площа була єдиною площею Миколаєва, чия назва була зазначена на плані міста 1832 року. Однак спочатку площа називалася Привозною. Іноді називалася скорочено — Привоз. Назва дана за торговельним призначенням площі: тут розташовувався головний міський ринок, де торгували «з привозу», тобто з возів. У наступні роки площа, що займала велику територію, називалася Базарною від татарського слова, що укорінилося на півдні — базар, тобто ринок.

Після замаху на Олександра II на розі цієї площі було збудовано каплицю в ім'я імператора, а площу перейменували на Олександрівську, проте незабаром назва була скасована.

Історія

Вид на Базарну площу з Херсонської вулиці (нині – Центральний проспект)

Зліва на передньому плані Олександро-Невська каплиця

Сама площа існує приблизно з 1803 року. Свою першу назву в документах отримала ще у 1822 році, а остаточно була закріплена на плані міста 1832 року.

Базарна площа — одна з найстаріших у місті, але знаходилася вона в іншому місці. У перші роки існування Миколаєва базарної площі ще не було, а торгували в кам'яних крамницях на Магістратській площі (сучасна Соборна площа), у величезних Грецьких рядах на Адміральській вулиці, а потім і в Гостинних рядах, зведених на Соборній вулиці. Тільки за часів правління О. С. Грейга як військового губернатора, який сприяв розвитку торгівлі, у місті було відведено місце під міський ринок. Розуміючи, що з розвитком міста розвиватиметься і торгівля, Грейг розпорядився відвести під базар велику площу недалеко від центру, що займала кілька міських кварталів. На плані Миколаєва, підписаному інженер-полковником Крештмаром (близько 1832 року), уже є кілька пунктів, що стосуються ринкової торгівлі: «Крамниці для продажу м'яса, старі», «М'ясний ряд», «Привізна площа» і «Міська важня».

Остаточно Базарна площа сформувалася наприкінці XIX століття, коли Миколаїв став бурхливо розвиватися як торговельне місто і морський порт. У цей час базар займав понад шість міських кварталів, розташованих між вулицями Херсонською (нині — Центральний проспект), Привозною (), Соборною і Глазенапівською (Декабристів). Прямо посередині Херсонської вулиці були побудовані великі м'ясні крамниці з льодовиками в підвалах для зберігання м'яса, потім йшли рибні та інші крамниці, тріскодільний ряд тощо. Загалом понад 15 одноповерхових будівель (магазини, крамниці), а між вулицями Привозною і Рибною (нині вулиця Чкалова) знаходився великий «Привоз» — площа, де торгували з возів.

Базар славився великою кількістю товарів і продуктів: для розширення обороту було зайнято під павільйони і для торгівлі з місця навіть ділянку Херсонської вулиці від Чернігівської (вулиця Шнеєрсона) до Соборної. У 1883 році Базарну площу вимостили гранітною бруківкою, а на ній звели нові крамниці та магазини.

За свою історію Базарна площа і сам базар пережили кілька потрясінь: він неодноразово горів, особливо велика пожежа трапилася в ніч з 3 на 4 квітня 1895 року, коли згоріло 225 крамниць з товаром. Базар став свідком жорстоких сутичок повсталих робітників з австро-німецькими окупантами 22–25 березня 1918 року. Після придушення повстання в помсту базар був облитий бензином і спалений окупантами.

У 1883—1884 роках на перетині Херсонської та Соборної вулиць спорудили каплицю на згадку про вбитого царя Олександра II. У 1915 році ця ділянка базару отримала назву Олександрівської площі, а велика частина, що примикала до Глазенапівської вулиці — Глазенапівської, таким чином фактично розділив Базарну площу на декілька частин. Після Жовтневого перевороту каплиця була закинута. Там облаштувалися безпритульні і кримінальні елементи. У вересні 1929 року Олександро-Невську каплицю було зруйновано, а майно передано до Різдвяного собору.

Базар проіснував майже до кінця XX століття. У 1957 році було зведено новий Центральний ринок на Центральному проспекті і головний центр торгівлі міста змістився в інший район. Площа забудовувалася житловими будівлями, було споруджено Обласний палац культури, а в 1982 році на місці базару відкрився дитячий парк розваг — дитяче містечко «Казка».

Однією з головних локацій містечка став амфітеатр з ігровою залою. За словами головного архітектора парку розваг, Вадима Попова, амфітеатр виник здебільшого з практичних цілей: треба було щось робити з підвальними приміщеннями колишнього м'ясного павільйону. Їх хотіли знести, але архітекторка Ольги Попова запропонувала розмістити в них ігрові автомати, а навколо — чашу амфітеатру. Таким чином зник останній атрибут головного базару міста, а разом з ним і вся площа.

Примітки

1. Крючков, Ю. С. (1991). Старый Николаев и окрестности (рос.). Николаев: Дикий Сад.
2. Крючков, Ю. С. (1997). История улиц Николаева (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 77.
3. Дворцова, Елена (20 травня 2021). “Все дороги ведут на рынок”: Базарная площадь в Николаеве (рос.). 0512.com.ua – Сайт міста Миколаєва. Процитовано 12 жовтня 2023.
4. Шинкаренко, Андрей (9 березня 2006). Николаевский Базар (рос.). Николаевский базар. Процитовано 12 жовтня 2023.
5. Крищенко, Светлана (11 червня 2019). Александро-Невская часовня в Николаеве (рос.). Николаевский базар. Процитовано 12 жовтня 2023.
6. Гаврилов, И.; Христова, Н. (2023). Силуэты старого города (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 75. ISBN .
7. Яцына, Елена (6 вересня 2013). Как строился детский городок «Сказка»? Рассказывает его создатель (рос.). Николаевский базар. Процитовано 12 жовтня 2023.