Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Проміжні поля ри зорі типу DQ Геркулеса один з видів катаклізмічних змінних подвійних зоряних систем У більшості катаклі

Проміжний поляр

Проміжний поляр

Проміжні́ поля́ри (зорі типу DQ Геркулеса) — один з видів катаклізмічних змінних подвійних зоряних систем. У більшості катаклізмічних змінних, речовина від зорі-супутника, який лежить на головній послідовності, перетікає на білий карлик у вигляді акреційного диска. Іноді супутником може бути субгігант або червоний гігант. У проміжних полярів газ, що перетікає, утворює диск, коли речовина перебуває далеко від білого карлика, але в міру наближення до намагніченого білого карлика падаюча речовина буде рухатись уздовж силових ліній магнітного поля й акреційний диск руйнується. Речовина випадає на ділянки поблизу магнітних полюсів, утворюючи «полярні акреційні колони». У перехідній області між акреційним диском й акреційною колоною газ може падати у вигляді так званої «акреційної воронки».

image
Схема проміжного поляра. Потоки речовини (mass transfer stream) від зорі-супутника (secondary) створюють акреційний диск (accretion disk) навколо намагніченого білого карлика (magnetic white dwarf). Але оскільки речовина може випадати тільки поблизу полюсів білого карлика, то акреційний диск стає нерівномірним: утворюється щільний внутрішній диск (inner disk) і потовщення (bulge) у середній частині акреційного диска.

Назву «проміжний поляр» такі системи отримали через те, що ступінь поляризації електромагнітного випромінювання є проміжною між полярами та новоподібними зорями. На відміну від полярів, обертання білого карлика не синхронізоване з орбітальним рухом.

На 18 червня 2009 було відомо 119 проміжних полярів та кандидатів у проміжні поляри, з них підтвердженими було 34 системи та 82 — кандидатами з тим або іншим ступенем ймовірності. Це становило близько 2% від загальної кількості катаклізмічних змінних (1830), включених до Каталога катаклізмічних змінних Даунса та ін. (2006).

Фізичні властивості

Проміжні поляри є джерелами потужного рентгенівського випромінювання. Рентгенівські промені генеруються високошвидкісними частками акреційного диска та при формуванні ударної хвилі, коли речовина падає на поверхню білого карлика. Якщо частка гальмується ще до потрапляння на поверхню білого карлика, то гальмівне рентгенівське випромінювання поглинається газом, який оточує білий карлик.

Напруженість магнітного поля білих карликів у проміжних полярах зазвичай лежить у межах від 1 млн до 10 млн. Гаус (100—1000 Тесла). Це приблизно в мільйон разів сильніше, ніж магнітне поле Землі й сягає верхньої межі напруженості магнітних полів, які можуть бути згенеровані в лабораторіях на Землі. Однак це значно менше, ніж магнітні поля нейтронних зір. У місці зустрічі потоку з акреційного диска з поверхнею білого карлика утворюється так звана «гаряча пляма» (англ. hot spot). Оскільки білий карлик має дипольне магнітне поле, то він матиме дві гарячі плями — на кожному з магнітних полюсів, а оскільки білий карлик обертається, то гарячі плями також будуть обертатися.

До інших основних параметрів проміжних полярів можна віднести наявність сильної лінії випромінювання гелію II на хвилі 468,1 нм і кругової поляризації.

Крива блиску

Крива блиску проміжного поляра може показувати кілька типів стійких періодичних змін яскравості. Перша періодичність пов'язана з періодом обертання подвійної зоряної системи. Орбітальні періоди підтверджених проміжних полярів лежать у межах від 1,4 до 48 годин, з типовими значеннями від 3 до 6 годин.

Другий тип періодичності задається обертанням білого карлика навколо своєї осі. Спостереження показали, що у проміжних полярів ця періодичність набагато менша, ніж період обертання навколо своєї осі й перебуває в межах від 33 до 4022 секунд. Найбільш ймовірна причина цього полягає в тому, що основний внесок в цей тип змінності вносить світність гарячої плями та / або світність речовини, що падає на гарячу пляму.

Третій тип періодичності залежить від співвідношення між періодом обертання білого карлика навколо своєї осі та орбітальним періодом.

Усі три періодичні складові сигналу можуть бути виділені перетворенням Фур'є, застосованим до кривої блиску і вивченням розподілу енергії в спектрі. Проміжні поляри показують періодичність у рентгенівському, ультрафіолетовому та оптичному діапазонах. Хоча джерело періодичності у всіх трьох діапазонах довжин хвиль, зрештою, одне — обертається білий карлик, точні механізми для випромінювання високих енергій можуть відрізняться від таких же механізмів в оптичному діапазоні.

На додаток до стабільних коливань кривої блиску існують нестійкі, так звані «квазіперіодичні», коливання. Вони можуть з'являтися, а потім зникати після декількох циклів. Квазіперіодичні коливання, як правило, мають періоди від 30 до 300 секунд.

Див. також

Примітки

  1. Проміжні поляри // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 384. — .
  2. Joseph Patterson. The DQ Herculis Stars. 1994. PASP, 106, 209. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 25 лютого 2016.
  3. Koji Mukai (2009 июня 18). The Catalog of IPs and IP Candidates by Right Ascension. NASA. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 25 лютого 2016.
  4. Downes, Ronald A.; Webbink, Ronald F.; Shara, Michael M.; Ritter, Hans; Kolb, Ulrich; Duerbeck, Hilmar W. (2006). Catalog of Cataclysmic Variables (Downes+ 2001-2006). The Publications of the Astronomical Society of the Pacific. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 28 квітня 2019.
  5. Patterson, Joseph (март 1994). The DQ Herculis stars. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 25 лютого 2016.

Література

  • Coel Hellier (2001). Cataclysmic Variable Stars: How and Why They Vary. Springer Praxis. ISBN .(англ.)(англ.)
  • Brian Warner (2003). Cataclysmic Variable Stars. Cambridge University Press. ISBN .Cataclysmic Variable Stars. — Cambridge University Press, 2003. — .(англ.)(англ.)

Посилання

  • An Intermediate Polar Binary System. APOD. 2003 November 10. Процитовано 17 жовтня 2018. (англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Promizhni polya ri zori tipu DQ Gerkulesa odin z vidiv kataklizmichnih zminnih podvijnih zoryanih sistem U bilshosti kataklizmichnih zminnih rechovina vid zori suputnika yakij lezhit na golovnij poslidovnosti peretikaye na bilij karlik u viglyadi akrecijnogo diska Inodi suputnikom mozhe buti subgigant abo chervonij gigant U promizhnih polyariv gaz sho peretikaye utvoryuye disk koli rechovina perebuvaye daleko vid bilogo karlika ale v miru nablizhennya do namagnichenogo bilogo karlika padayucha rechovina bude ruhatis uzdovzh silovih linij magnitnogo polya j akrecijnij disk rujnuyetsya Rechovina vipadaye na dilyanki poblizu magnitnih polyusiv utvoryuyuchi polyarni akrecijni koloni U perehidnij oblasti mizh akrecijnim diskom j akrecijnoyu kolonoyu gaz mozhe padati u viglyadi tak zvanoyi akrecijnoyi voronki Shema promizhnogo polyara Potoki rechovini mass transfer stream vid zori suputnika secondary stvoryuyut akrecijnij disk accretion disk navkolo namagnichenogo bilogo karlika magnetic white dwarf Ale oskilki rechovina mozhe vipadati tilki poblizu polyusiv bilogo karlika to akrecijnij disk staye nerivnomirnim utvoryuyetsya shilnij vnutrishnij disk inner disk i potovshennya bulge u serednij chastini akrecijnogo diska Nazvu promizhnij polyar taki sistemi otrimali cherez te sho stupin polyarizaciyi elektromagnitnogo viprominyuvannya ye promizhnoyu mizh polyarami ta novopodibnimi zoryami Na vidminu vid polyariv obertannya bilogo karlika ne sinhronizovane z orbitalnim ruhom Na 18 chervnya 2009 bulo vidomo 119 promizhnih polyariv ta kandidativ u promizhni polyari z nih pidtverdzhenimi bulo 34 sistemi ta 82 kandidatami z tim abo inshim stupenem jmovirnosti Ce stanovilo blizko 2 vid zagalnoyi kilkosti kataklizmichnih zminnih 1830 vklyuchenih do Kataloga kataklizmichnih zminnih Daunsa ta in 2006 Fizichni vlastivostiPromizhni polyari ye dzherelami potuzhnogo rentgenivskogo viprominyuvannya Rentgenivski promeni generuyutsya visokoshvidkisnimi chastkami akrecijnogo diska ta pri formuvanni udarnoyi hvili koli rechovina padaye na poverhnyu bilogo karlika Yaksho chastka galmuyetsya she do potraplyannya na poverhnyu bilogo karlika to galmivne rentgenivske viprominyuvannya poglinayetsya gazom yakij otochuye bilij karlik Napruzhenist magnitnogo polya bilih karlikiv u promizhnih polyarah zazvichaj lezhit u mezhah vid 1 mln do 10 mln Gaus 100 1000 Tesla Ce priblizno v miljon raziv silnishe nizh magnitne pole Zemli j syagaye verhnoyi mezhi napruzhenosti magnitnih poliv yaki mozhut buti zgenerovani v laboratoriyah na Zemli Odnak ce znachno menshe nizh magnitni polya nejtronnih zir U misci zustrichi potoku z akrecijnogo diska z poverhneyu bilogo karlika utvoryuyetsya tak zvana garyacha plyama angl hot spot Oskilki bilij karlik maye dipolne magnitne pole to vin matime dvi garyachi plyami na kozhnomu z magnitnih polyusiv a oskilki bilij karlik obertayetsya to garyachi plyami takozh budut obertatisya Do inshih osnovnih parametriv promizhnih polyariv mozhna vidnesti nayavnist silnoyi liniyi viprominyuvannya geliyu II na hvili 468 1 nm i krugovoyi polyarizaciyi Kriva bliskuKriva blisku promizhnogo polyara mozhe pokazuvati kilka tipiv stijkih periodichnih zmin yaskravosti Persha periodichnist pov yazana z periodom obertannya podvijnoyi zoryanoyi sistemi Orbitalni periodi pidtverdzhenih promizhnih polyariv lezhat u mezhah vid 1 4 do 48 godin z tipovimi znachennyami vid 3 do 6 godin Drugij tip periodichnosti zadayetsya obertannyam bilogo karlika navkolo svoyeyi osi Sposterezhennya pokazali sho u promizhnih polyariv cya periodichnist nabagato mensha nizh period obertannya navkolo svoyeyi osi j perebuvaye v mezhah vid 33 do 4022 sekund Najbilsh jmovirna prichina cogo polyagaye v tomu sho osnovnij vnesok v cej tip zminnosti vnosit svitnist garyachoyi plyami ta abo svitnist rechovini sho padaye na garyachu plyamu Tretij tip periodichnosti zalezhit vid spivvidnoshennya mizh periodom obertannya bilogo karlika navkolo svoyeyi osi ta orbitalnim periodom Usi tri periodichni skladovi signalu mozhut buti vidileni peretvorennyam Fur ye zastosovanim do krivoyi blisku i vivchennyam rozpodilu energiyi v spektri Promizhni polyari pokazuyut periodichnist u rentgenivskomu ultrafioletovomu ta optichnomu diapazonah Hocha dzherelo periodichnosti u vsih troh diapazonah dovzhin hvil zreshtoyu odne obertayetsya bilij karlik tochni mehanizmi dlya viprominyuvannya visokih energij mozhut vidriznyatsya vid takih zhe mehanizmiv v optichnomu diapazoni Na dodatok do stabilnih kolivan krivoyi blisku isnuyut nestijki tak zvani kvaziperiodichni kolivannya Voni mozhut z yavlyatisya a potim znikati pislya dekilkoh cikliv Kvaziperiodichni kolivannya yak pravilo mayut periodi vid 30 do 300 sekund Div takozhKataklizmichna zminna zoryaPrimitkiPromizhni polyari Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 384 ISBN 966 613 263 X Joseph Patterson The DQ Herculis Stars 1994 PASP 106 209 Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 25 lyutogo 2016 Koji Mukai 2009 iyunya 18 The Catalog of IPs and IP Candidates by Right Ascension NASA Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 25 lyutogo 2016 Downes Ronald A Webbink Ronald F Shara Michael M Ritter Hans Kolb Ulrich Duerbeck Hilmar W 2006 Catalog of Cataclysmic Variables Downes 2001 2006 The Publications of the Astronomical Society of the Pacific Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 28 kvitnya 2019 Patterson Joseph mart 1994 The DQ Herculis stars Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 25 lyutogo 2016 LiteraturaCoel Hellier 2001 Cataclysmic Variable Stars How and Why They Vary Springer Praxis ISBN 1 85233 211 5 angl angl Brian Warner 2003 Cataclysmic Variable Stars Cambridge University Press ISBN 978 0 521 54209 8 Cataclysmic Variable Stars Cambridge University Press 2003 ISBN 978 0 521 54209 8 angl angl PosilannyaAn Intermediate Polar Binary System APOD 2003 November 10 Procitovano 17 zhovtnya 2018 angl

Дата публікації:
Топ