Мірзо Турсун-заде

|Ukrcenter= |Примітки=

Мірзо Турсунзаде
Мирзо Турсунзода
Мірзо Турсун-заде
Народився	19 квітня (2 травня) 1911(1911-05-02) с. Каратаг, Бухарський емірат
Помер	24 вересня 1977(1977-09-24) (66 років) Душанбе, Таджицька РСР
Громадянство	СРСР
Діяльність	поет
Мова творів	таджицька і російська
Напрямок	соціалістичний реалізм
Жанр	вірші
Членство	СП СРСР
Партія	КПРС
Премії	Ленінська премія (1960) Сталінська премія 2-го ступеня (1948)
Мірзо Турсунзаде у Вікісховищі

Мірзо Турсунзаде (тадж. Мирзо Турсунзода; *19 квітня (2 травня) 1911(19110502), с. Каратаг, Бухарський емірат — 24 вересня 1977, м. Душанбе, Таджицька РСР) — таджицький радянський поет, класик сучасної таджицької літератури. Народний поет Таджикистану (1961). Лауреат Ленінської (1960) і Сталінської 2-го ступеня (1948) премій. Член ВКП(б) (від 1941 року). Писав російською і таджицькою мовами. Депутат Верховної Ради СРСР 2—9-го скликань.

Біографія

Мірзо Турсунзаде впродовж життя обіймав такі посади:

• Депутат ВР СРСР 2—9 скликань (від 1946 року);
• Член ЦК КП Таджикистану;
• Голова Радянського Комітету солідарності країн Азії та Африки;
• Член Радянського Комітету захисту миру;
• Член Всесоюзного Комітету з Ленінських і Державних премій СРСР у галузі літератури, мистецтва і архітектури при Раді Міністрів СРСР;
• Член Головної редколегії Таджицької радянської енциклопедії;
• академік АН Таджицької РСР (1951);
• Член Президії Всесвітньої Ради миру;
• Член СП СРСР (від 1934 року), секретар правління (від 1959 року);
• Голова правління Спілки письменників Таджицької РСР (від 1946 року).

Нагороди і звання:

• Герой Соціалістичної Праці (1967);
• чотири ордени Леніна;
• Орден Жовтневої Революції;
• три ордени Трудового Червоного Прапора;
• два ордени «Знак Пошани»;
• Орден Болгарської Народної Республіки «Кирила і Мефодія» 2-го ступеня;
• Народний поет Таджицької РСР (1961);
• Міжнародна премія Неру;
• Ленінська премія (1960) — за поеми «Хасан-арбакеш» (1954) і «Голос Азії» (1956);
• Сталінська премія 2-го ступеня (1948) — за вірші «Індійська балада», «Ганг», «Йшли з туманного заходу люди...», «Тара-чандрі», «Висячий сад у Бомбеї», «У людській пам'яті»;
• Премія Ленінського комсомолу Таджицької РСР (1971);
• Герой Таджикистану (2001 — посмертно).

У 1978 році на честь письменника було перейменоване місто Регар — Турсунзаде, тоді ж його ім'я отримав Таджицький Державний інститут мистецтв.

Від 1981 року в Душанбе функціонує меморіальний будинок-музей літератора.

Вибрані твори

• поема «Сонце країни» (1936);
• поема «Осінь і весна» (1937);
• збірка віршів «Вірші» (1939);
• поема «За Батьківщину!» (1941);
• поема «Син Батьківшини» (1942);
• поема «Наречена із Москви» (1945);
• цикл віршів «Індійська балада» (1947—48);
• цикл стихов «Я с Востока свободного» (1950);
• поема «Хасан-арабакеш» (1954);
• поема «Голос Азії» (1956);
• поема «Вічне світло» (1957);
• поема «Дорога́ моя» (1960);
• поема «Від Гангу до Кремля» (1970).

Українські видання

Турсун-заде М. Вірші про Індію. Переклад Я. Шпорти. К., 1950. 80 с.

Джерела

• Мірзо Турсун-заде в БСЭ (Великій Радянській Енциклопедії) (рос.)
• Мірзо Турсун-заде на www.hrono.ru (рос.)
• // "Писатели Таджикистана", Душанбе: «Ирфон», 1986 (рос.)

Посилання

• Турсунзаде Мірзо // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 335.