Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Митрополит Ніканор (в миру Микола Степанович Клементіївський; *26 листопада 1787, Сергієв Посад — †17 вересня 1856 Санкт-Петербург) — церковний діяч Російської імперії. Єпископ Російської православної церкви, єпископ Калузький і Боровський; Мінський і Гродненський у Білорусі.
| Ніканор | |
|---|---|
 Митрополит Ніканор (портрет з Портретного залу Санкт-Петербурзького єпархіального управління) | |
| Народився | 26 листопада 1787 Сергієв Посад, d, Московська губернія, Російська імперія |
| Помер | 17 вересня 1856 (68 років) Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Діяльність | священник |
| Суспільний стан | духовенство |
| Посада | митрополит і d |
| Конфесія | православ'я |
| Нагороди |  |
| |
Архієпископ Волинський і Житомирський; Варшавський і Новогеоргіївський. З 20 листопада 1848 Новгородський, Санкт-Петербурзький, Естляндський і Фінляндський, первенствуючий член Святійшого Правлячого Синоду.
В Україні — архієпископ Волинський і Житомирський.
Біографія
Народився в сім'ї священика Успенської, що в Клементьєві, церкви Сергієва Посада Московської єпархії, Стефана Алексєєва. У 1797 році вступив до Троїцької духовної семінарії, де йому було дане прізвище Клементіївський — по приходу його батька.
Після закінчення семінарії, 1809 митрополит Московський Платон (Левшин) призначив його в ту ж семінарію учителем грецької і єврейської мов; пізніше також викладав риторику.
9 квітня 1812 єпископом Євгенієм Казанцевим пострижений у чернецтво; висвячений у сан ієродиякона митрополитом Платоном, у сан ієромонаха архієпископом Августином (Виноградським). У липні 1813 — соборний ієромонах Московського ставропігійного Донського монастиря.
З 31 жовтня 1814 — архімандрит, настоятель Спасо-Віфанського монастиря.
У серпні 1818 призначено ректором і професором богослов'я Віфанської семінарії з призначенням у члени Московської консисторії і переміщенням в Коломенський Голутвин монастир. 19 квітня 1819 переміщений в Московський Високопетрівський монастир.
У 28 березня 1826 року хіротонізований на єпископа Ревельского, вікарія Петербурзької єпархії з дорученням управління Сергієвою пустинню; в Петербурзі зробився близьким помічником митрополита Серафима (Глаголевского).
З 9 вересня 1831 — єпископ Калузький і Боровський. У Калузі він пробув три роки, залишивши по собі гарні спогади.
З 5 вересня 1834 — єпископ Мінський і Гродненський.
21 квітня 1835 возведений у сан архієпископа.
Під час його служіння в Мінську було звернуто більше 16 тисяч чоловік, а в 1839 році він був присутній і на загальному торжестві возз'єднання уніатів.
З 28 січня 1840 — архієпископ Волинський і Житомирський, архімандрит Почаївської Лаври.
У перший рік його служіння волинська кафедра була переміщена з Почаївської Лаври в Житомир, так що архієпископу чимало довелося понести турбот по влаштуванню на новому місці. Багато слідів його дбайливості збереглося і в Почаївській Лаврі: він влаштував особливий боковий вівтар в головному лаврському храмі в ім'я Миколая Чудотворця, прикрасив дорогоцінною ризою чудотворну ікону Почаївської Божої Матері, поновив монастирські будівлі, упорядкував лаврський хор. У єпархії з його ініціативи були організовані катехитичні повчання для народу.
З Житомира в травні 1842 року був викликаний до Петербурга для участі в Святійшому Синоді.
У період перебування в Петербурзі, 17 січня 1843 призначений архієпископом Варшавським і Новогеоргіївським із залишенням на посаді архієпископа Волинського.
Найвищим рескриптом від 4 листопада 1848, зважаючи на «тяжку і довготривалу недугу» митрополита Новгородського і Санкт-Петербурзького Антонія (Рафальського), останній був звільнений з Новгородської єпархії, яка була довірена архієпископу Ніканору з дорученням керувати і Санкт-Петербурзької єпархією під час хвороби Антонія, з возведенням у сан митрополита. 20 листопада того ж року призначений на столичну кафедру.
26 серпня 1856 в Москві брав участь у коронації імператора Олександра II, співслужив митрополитові Московському Філарету (Дроздову).
17 вересня 1856 о третій годині п'ять хвилин пополудні помер. Похований у Духівській церкві Олександро-Невської Лаври, під Царськими вратами.
Праці
- Избранные слова и речи в 3-х томах. СПб, 1857.
- Изъяснение текста в XII главах послания ап. Павла к римлянам.
Посилання
- на сайте Русское Православие.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mitropolit Nikanor v miru Mikola Stepanovich Klementiyivskij 26 listopada 1787 Sergiyev Posad 17 veresnya 1856 Sankt Peterburg cerkovnij diyach Rosijskoyi imperiyi Yepiskop Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi yepiskop Kaluzkij i Borovskij Minskij i Grodnenskij u Bilorusi NikanorMitropolit Nikanor portret z Portretnogo zalu Sankt Peterburzkogo yeparhialnogo upravlinnya Narodivsya26 listopada 1787 1787 11 26 Sergiyev Posad d Moskovska guberniya Rosijska imperiyaPomer17 veresnya 1856 1856 09 17 68 rokiv Sankt Peterburg Rosijska imperiyaDiyalnistsvyashennikSuspilnij standuhovenstvoPosadamitropolit i dKonfesiyapravoslav yaNagorodi Mediafajli u Vikishovishi Arhiyepiskop Volinskij i Zhitomirskij Varshavskij i Novogeorgiyivskij Z 20 listopada 1848 Novgorodskij Sankt Peterburzkij Estlyandskij i Finlyandskij pervenstvuyuchij chlen Svyatijshogo Pravlyachogo Sinodu V Ukrayini arhiyepiskop Volinskij i Zhitomirskij BiografiyaNarodivsya v sim yi svyashenika Uspenskoyi sho v Klementyevi cerkvi Sergiyeva Posada Moskovskoyi yeparhiyi Stefana Aleksyeyeva U 1797 roci vstupiv do Troyickoyi duhovnoyi seminariyi de jomu bulo dane prizvishe Klementiyivskij po prihodu jogo batka Pislya zakinchennya seminariyi 1809 mitropolit Moskovskij Platon Levshin priznachiv jogo v tu zh seminariyu uchitelem greckoyi i yevrejskoyi mov piznishe takozh vikladav ritoriku 9 kvitnya 1812 yepiskopom Yevgeniyem Kazancevim postrizhenij u chernectvo visvyachenij u san iyerodiyakona mitropolitom Platonom u san iyeromonaha arhiyepiskopom Avgustinom Vinogradskim U lipni 1813 sobornij iyeromonah Moskovskogo stavropigijnogo Donskogo monastirya Z 31 zhovtnya 1814 arhimandrit nastoyatel Spaso Vifanskogo monastirya U serpni 1818 priznacheno rektorom i profesorom bogoslov ya Vifanskoyi seminariyi z priznachennyam u chleni Moskovskoyi konsistoriyi i peremishennyam v Kolomenskij Golutvin monastir 19 kvitnya 1819 peremishenij v Moskovskij Visokopetrivskij monastir U 28 bereznya 1826 roku hirotonizovanij na yepiskopa Revelskogo vikariya Peterburzkoyi yeparhiyi z doruchennyam upravlinnya Sergiyevoyu pustinnyu v Peterburzi zrobivsya blizkim pomichnikom mitropolita Serafima Glagolevskogo Z 9 veresnya 1831 yepiskop Kaluzkij i Borovskij U Kaluzi vin probuv tri roki zalishivshi po sobi garni spogadi Z 5 veresnya 1834 yepiskop Minskij i Grodnenskij 21 kvitnya 1835 vozvedenij u san arhiyepiskopa Pid chas jogo sluzhinnya v Minsku bulo zvernuto bilshe 16 tisyach cholovik a v 1839 roci vin buv prisutnij i na zagalnomu torzhestvi vozz yednannya uniativ Z 28 sichnya 1840 arhiyepiskop Volinskij i Zhitomirskij arhimandrit Pochayivskoyi Lavri U pershij rik jogo sluzhinnya volinska kafedra bula peremishena z Pochayivskoyi Lavri v Zhitomir tak sho arhiyepiskopu chimalo dovelosya ponesti turbot po vlashtuvannyu na novomu misci Bagato slidiv jogo dbajlivosti zbereglosya i v Pochayivskij Lavri vin vlashtuvav osoblivij bokovij vivtar v golovnomu lavrskomu hrami v im ya Mikolaya Chudotvorcya prikrasiv dorogocinnoyu rizoyu chudotvornu ikonu Pochayivskoyi Bozhoyi Materi ponoviv monastirski budivli uporyadkuvav lavrskij hor U yeparhiyi z jogo iniciativi buli organizovani katehitichni povchannya dlya narodu Z Zhitomira v travni 1842 roku buv viklikanij do Peterburga dlya uchasti v Svyatijshomu Sinodi U period perebuvannya v Peterburzi 17 sichnya 1843 priznachenij arhiyepiskopom Varshavskim i Novogeorgiyivskim iz zalishennyam na posadi arhiyepiskopa Volinskogo Najvishim reskriptom vid 4 listopada 1848 zvazhayuchi na tyazhku i dovgotrivalu nedugu mitropolita Novgorodskogo i Sankt Peterburzkogo Antoniya Rafalskogo ostannij buv zvilnenij z Novgorodskoyi yeparhiyi yaka bula dovirena arhiyepiskopu Nikanoru z doruchennyam keruvati i Sankt Peterburzkoyi yeparhiyeyu pid chas hvorobi Antoniya z vozvedennyam u san mitropolita 20 listopada togo zh roku priznachenij na stolichnu kafedru 26 serpnya 1856 v Moskvi brav uchast u koronaciyi imperatora Oleksandra II spivsluzhiv mitropolitovi Moskovskomu Filaretu Drozdovu 17 veresnya 1856 o tretij godini p yat hvilin popoludni pomer Pohovanij u Duhivskij cerkvi Oleksandro Nevskoyi Lavri pid Carskimi vratami PraciIzbrannye slova i rechi v 3 h tomah SPb 1857 Izyasnenie teksta v XII glavah poslaniya ap Pavla k rimlyanam Posilannyana sajte Russkoe Pravoslavie