Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Си́монів — село в Україні, у Гощанській селищній громаді Рівненського району Рівненської області. Населення становить 1776 осіб (2001).
| село Симонів | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Рівненська область |
| Район |  Рівненський район |
| Громада | Гощанська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 |
| Населення | 1776 |
| Площа | 3,803 км² |
| Густота населення | 467 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 35408 |
| Телефонний код | +380 3650 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°34′08″ пн. ш. 26°38′22″ сх. д. / 50.56889° пн. ш. 26.63944° сх. д.Координати: 50°34′08″ пн. ш. 26°38′22″ сх. д. / 50.56889° пн. ш. 26.63944° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 186 м |
| Водойми | річка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 35400, Рівненська обл., Рівненський р-н, селище Гоща, вул. Незалежності, буд. 72 |
| Карта | |
  Симонів | |
 Симонів | |
| Мапа | |
| | |
Географія
Селом протікає річка , Горинь
Історія
У селі виявлено археологічні пам'ятки доби міді та раннього заліза, на північному сході від урочища Агатівка виявлено ранньослов'янське та давньоруське поселення. Південніше від сучасного села на високому мисі при впаданні струмка в Горинь збереглися залишки кургану заввишки 1,5, діаметром 10-14 метрів.
За легендою довгожительки села Марії Симончук, записаної краєзнавцем Олесею Медведчук, на високому пагорбі неподалік Горині першим поселився бувалий козак на ім'я Симон. Він не тільки вмів наполегливо і розумно працювати, а й добре знався на природі. Тому до нього й тулилися люди при зустрічах. З їх допомогою той козак увесь схил аж до річки заліснив дубами, утворивши чудовий гай. А ще той Симон мав великий кусень родючої землі. На ній збудував хату, одружився. І довгий час успішно господарював. А коли повиростали його діти, він також тут усіх поженив, облаштувавши кожному садибу. Село швидко розросталося. Невдовзі мало аж три вулиці. Одна з них — Підгайок, тяглася вздовж Горині, друга лежала в бік Гощі, а третя — до торгового Соляного чи Чумацького шляху на Башине і називалася Причепою. Бо була крайньою.
Поселення того козака пізніше стали називати Симоновим. І, можливо, воно тут зародилося не випадково. Адже неподалік з північного боку від першої садиби лежало, заросле бур'янами, урочище Замчисько. Там і справді до появи у цих землях козака Симона, стояла міцна фортеця. Її люто за опір зруйнували татаро-монголи. Ймовірно, той козак колись також був серед оборонців і його там вороги непритомного полонили, забрали на каторгу. Звідки й втік та й оселився неподалік місця кривавої звитяги побратимів… Інша легенда, записана Євгеном Кащаком від оповідачки Надії Романюк, підтверджує сказане в першій щодо існування замку неподалік села. Доповнює деталями з нападу ворогів на нього… Коли татарське військо, розбивши таранами-колодами міцні мури замку, князь зібрав усе своє золото й срібло у ковану скриню і з високої стіни скинув її у глибінь Горині, заклинаючи, щоб скарби ніхто не зміг дістати. Після того, відправивши жінок і дітей підземним тунелем до монастиря, що стояв на Гощанській Заставі, сам пішов битися з степовиками. Там і загинув.
Довго Замчисько обминали люди, бо щоночі, навіть і за дня, там людський голос тужив за полеглими. Проте люди пам'ятали про скарб. За польсько-литовської окупації, чиновники підкупили сміливців, щоб ті знайшли у глибоких водах річки. ту скриню. Знайшли. Навіть обв'язали вірьовками і подали кінці на берег. До них підпрягли коней, але зрушити скрині з скарбом так і не вдалося Не подужали тієї ноші і 30 пар найкращих ваговозів, яких на причеплених вірьовках невидима сила затягла в Горинь. Більше ніхто не поривався шукати князівського срібла-золота.
Значно пізніше (в 1955 р.) дослідники під керівництвом Ігоря Русанова та Юрія Кухаренка у згаданому місці, де вже діяв піщаний кар'єр, виявили давнє городище. Його рештки свідчили, що там справді колись стояв мурований замок. А задовго до НЬОГО було праслов'янське поселення. У словнику староукраїнської мови XIV—XV століть, виданому в Києві у 1977—1978 роках, вміщено згадку про це село за 1436 рік Тоді, начеб воно називалося Симон. Інші джерела (пам'ятки, що видавала Тимчасова комісія для вивчення давніх актів у 1845—1859 рр.) засвідчують першу згадку про це село в 1545 році. Тобто це сталося у добу правління польсько-литовського короля (Сигізмунда першого, що довгий час воював з Московським князівством за землі колишньої Київської Русі, утримуючи під своєю рукою Волинь . А ще в архівах Рівненського гуманітарної о університету є така згадка: «Село розбудувалось, при дорозі на Гощу, де була корчма Сима (Симона)». І справді корчма тут колись стояла, але значно пізніше, найімовірніше, задовго після «Сима (Симона)», бо про неї серед людей побутує ще свіжа згадка.
Наприкінці XIX століття всі багатства тут викупив князь Четвертинський. Приблизно у ту пору, а саме 1873 році, в селі за кошти прихожан побудовано церкву на честь Великомученика Дмитра. Мабуть, це вже друга чи й третя, бо копія метричної книги зберігалася з 1799, а книга сповідальників — з 1800 року. Школа діяла з 1865 року. На той час у селі було 190 дворів, де проживало 1524 душі.
У 1906 році село Гощанської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 2. Дворів 333, мешканців 2430.
Шла війна, селяни щиро боролися за добробут села, але влада у селі так швидко мінялася, що селяни не могли зрозуміти котра з них народна, а яко ворожа. У 1920 році село опинилося при польській владі. Дехто з нею вживався, проте більшість симонівців не прийняли тих властей, що гнобили. Продовжували боротьбу за визволення, вступивши у різноманітні підпільні течії. Серед найактивніших були Микола Українець, Микола Винокур, Євдоким Римаришин, Василь Яремчик. Так тривало до 1939 року.
У 1940 році в Симонові було утворено сільську раду, головою якої став Варфоломій Пархомець Тоді ж почав організовуватися колгосп. Люди, одержавши у свої володіння панську і церковну землі, не проти були й самі її обробляти. Проте змушені йти у новостворений колгосп, куди ту землю прикріплювали. Головою його був Микола Винокур. Та наступного року почалася війна Німеччини з Радянським Союзом.
На початку липня 1941 року у Симонів увійшли гітлерівські війська. Вони ж зразу з колгоспу зробили держгосп, наставили своїх керівників і примусили селян працювати на себе. Хто лінувався чи пробував ухилитися від праці, того карали палицями та гайками. А кривавою розправою в урочищі Агатівка над євреями, зігнаними туди з Гощі та навколишніх сіл, нагадали, що німці сюди прийшли грабувати, вбивати, руйнувати.
Так і було впродовж всієї окупації: у селі гітлерівці вбили 12 чол., в перестрілках з повстанцями ще 10 чол., при загадкових обставинах 3 чол., військовополонених, котрі втекли з таборів, З чол. Спалили церкву 2 серпня 1943 р. При відступі німці знищили і приміщення держгоспу, забрали худобу. Симонів звільнили бійці Новоград-Волинської дивізії Червоної армії 18 січня 1944 року. А після цього ще десять днів німці з лівого берега Горині обстрілювали село з мінометів та гармат, від снарядів та мін поруйновано багато будинків, покалічено й людей
Не було спокійно тут і після відходу фронту на західні землі. Бо почалася війна каральних сталінських загонів з українськими партизанами. Під час тих акцій від рук міліціонерів та військ органів безпеки Радянського Союзу загинув 31 молодий житель. На ту пору припадає нова хвиля організації колгоспів. У 1948 році відновили попередній (довоєнний) і заснували ще два — «Комсомолець» та «Червона зірка». А в 1954 всі ці артілі об'єднали в одну, назвавши іменем Сталіна, а потім — імені Енгельса. До цього колгоспу в 1961 році прилучили й Гощанський, що називався імені Шевченки
Таке укрупнене господарство діяло під назвою спершу імені Енгельса, а з 1971 року — імені Леніна, куди в 1978 році увійшли і землі та люди з села Бочаниці. Це сільськогосподарське підприємство було не тільки найбільшим у районі, а й найзаможнішим. За його кошти збудовано десятки добротних приміщень виробничого го призначення, підземні сховища, склади, закуплено дуже багато різної техніки, за допомогою якої обробляли поля, доглядали рослини, збирали врожаї.
У період економічного зміцнення колгоспу зведено у селах нові школи, будинки культури, медпункти, дитячі садочки-ясла, побудовані майстерні, прокладено вулиці та дороги твердим покриттям.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Гощанської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гощанського району, село увійшло до складу новоутвореного Рівненського району.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1766 | 99.44% |
| російська | 7 | 0.39% |
| білоруська | 2 | 0.11% |
| інші/не вказали | 1 | 0.06% |
| Усього | 1776 | 100% |
Соціальні місця
У селі є дитячий:
- Санаторно-оздоровчий комплекс «Агатівка»
- Симонівський ліцей
- Публічно-шкільна бібліотека-філіал с. Симонів
- Фельшерсько акушерський пункт
- Володимир Прокопчук — професор, кандидат медичних наук.
- — посол України в Монголії та Казахстані.
- — посол України в Канаді.
- Віталій Божок — полковник запасу.
- Микола Устимець — художник-аматор.
- Іван Трохимчик, Євстахій Жовнір, Олена Ярощук — сільські кореспонденти районної та обласної газет.
- Скоцик Віталій Євстафійович — голова Аграрної партії України.
- Віталій Сагайдаківський — священослужитель, батько якого був дияконом у симонівський церкві, відомий у світі церковний діяч.
- Лук‘янець Микола Степанович — вчитель фізичної культури, спортсмен, заслужений тренер.
- Дмищук (Лукащук) Валентина Віталіївна-лікар невропатолог обласної клінічної лікарні, рефлексотерапевт
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- . https://www.kmu.gov.ua/. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Si moniv selo v Ukrayini u Goshanskij selishnij gromadi Rivnenskogo rajonu Rivnenskoyi oblasti Naselennya stanovit 1776 osib 2001 selo Simoniv Pivnichna okolicya SimonovaPivnichna okolicya Simonova Krayina Ukrayina Oblast Rivnenska oblast Rajon Rivnenskij rajon Gromada Goshanska selishna gromada Osnovni dani Zasnovane 1545 Naselennya 1776 Plosha 3 803 km Gustota naselennya 467 osib km Poshtovij indeks 35408 Telefonnij kod 380 3650 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 34 08 pn sh 26 38 22 sh d 50 56889 pn sh 26 63944 sh d 50 56889 26 63944 Koordinati 50 34 08 pn sh 26 38 22 sh d 50 56889 pn sh 26 63944 sh d 50 56889 26 63944 Serednya visota nad rivnem morya 186 m Vodojmi richka Misceva vlada Adresa radi 35400 Rivnenska obl Rivnenskij r n selishe Gosha vul Nezalezhnosti bud 72 Karta Simoniv Simoniv Mapa Simoniv u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Simoniv GeografiyaSelom protikaye richka GorinIstoriyaU seli viyavleno arheologichni pam yatki dobi midi ta rannogo zaliza na pivnichnomu shodi vid urochisha Agativka viyavleno rannoslov yanske ta davnoruske poselennya Pivdennishe vid suchasnogo sela na visokomu misi pri vpadanni strumka v Gorin zbereglisya zalishki kurganu zavvishki 1 5 diametrom 10 14 metriv Za legendoyu dovgozhitelki sela Mariyi Simonchuk zapisanoyi krayeznavcem Oleseyu Medvedchuk na visokomu pagorbi nepodalik Gorini pershim poselivsya buvalij kozak na im ya Simon Vin ne tilki vmiv napoleglivo i rozumno pracyuvati a j dobre znavsya na prirodi Tomu do nogo j tulilisya lyudi pri zustrichah Z yih dopomogoyu toj kozak uves shil azh do richki zalisniv dubami utvorivshi chudovij gaj A she toj Simon mav velikij kusen rodyuchoyi zemli Na nij zbuduvav hatu odruzhivsya I dovgij chas uspishno gospodaryuvav A koli povirostali jogo diti vin takozh tut usih pozheniv oblashtuvavshi kozhnomu sadibu Selo shvidko rozrostalosya Nevdovzi malo azh tri vulici Odna z nih Pidgajok tyaglasya vzdovzh Gorini druga lezhala v bik Goshi a tretya do torgovogo Solyanogo chi Chumackogo shlyahu na Bashine i nazivalasya Prichepoyu Bo bula krajnoyu Poselennya togo kozaka piznishe stali nazivati Simonovim I mozhlivo vono tut zarodilosya ne vipadkovo Adzhe nepodalik z pivnichnogo boku vid pershoyi sadibi lezhalo zarosle bur yanami urochishe Zamchisko Tam i spravdi do poyavi u cih zemlyah kozaka Simona stoyala micna fortecya Yiyi lyuto za opir zrujnuvali tataro mongoli Jmovirno toj kozak kolis takozh buv sered oboronciv i jogo tam vorogi nepritomnogo polonili zabrali na katorgu Zvidki j vtik ta j oselivsya nepodalik miscya krivavoyi zvityagi pobratimiv Insha legenda zapisana Yevgenom Kashakom vid opovidachki Nadiyi Romanyuk pidtverdzhuye skazane v pershij shodo isnuvannya zamku nepodalik sela Dopovnyuye detalyami z napadu vorogiv na nogo Koli tatarske vijsko rozbivshi taranami kolodami micni muri zamku knyaz zibrav use svoye zoloto j sriblo u kovanu skrinyu i z visokoyi stini skinuv yiyi u glibin Gorini zaklinayuchi shob skarbi nihto ne zmig distati Pislya togo vidpravivshi zhinok i ditej pidzemnim tunelem do monastirya sho stoyav na Goshanskij Zastavi sam pishov bitisya z stepovikami Tam i zaginuv Dovgo Zamchisko obminali lyudi bo shonochi navit i za dnya tam lyudskij golos tuzhiv za poleglimi Prote lyudi pam yatali pro skarb Za polsko litovskoyi okupaciyi chinovniki pidkupili smilivciv shob ti znajshli u glibokih vodah richki tu skrinyu Znajshli Navit obv yazali virovkami i podali kinci na bereg Do nih pidpryagli konej ale zrushiti skrini z skarbom tak i ne vdalosya Ne poduzhali tiyeyi noshi i 30 par najkrashih vagovoziv yakih na pricheplenih virovkah nevidima sila zatyagla v Gorin Bilshe nihto ne porivavsya shukati knyazivskogo sribla zolota Znachno piznishe v 1955 r doslidniki pid kerivnictvom Igorya Rusanova ta Yuriya Kuharenka u zgadanomu misci de vzhe diyav pishanij kar yer viyavili davnye gorodishe Jogo reshtki svidchili sho tam spravdi kolis stoyav murovanij zamok A zadovgo do NOGO bulo praslov yanske poselennya U slovniku staroukrayinskoyi movi XIV XV stolit vidanomu v Kiyevi u 1977 1978 rokah vmisheno zgadku pro ce selo za 1436 rik Todi nacheb vono nazivalosya Simon Inshi dzherela pam yatki sho vidavala Timchasova komisiya dlya vivchennya davnih aktiv u 1845 1859 rr zasvidchuyut pershu zgadku pro ce selo v 1545 roci Tobto ce stalosya u dobu pravlinnya polsko litovskogo korolya Sigizmunda pershogo sho dovgij chas voyuvav z Moskovskim knyazivstvom za zemli kolishnoyi Kiyivskoyi Rusi utrimuyuchi pid svoyeyu rukoyu Volin A she v arhivah Rivnenskogo gumanitarnoyi o universitetu ye taka zgadka Selo rozbuduvalos pri dorozi na Goshu de bula korchma Sima Simona I spravdi korchma tut kolis stoyala ale znachno piznishe najimovirnishe zadovgo pislya Sima Simona bo pro neyi sered lyudej pobutuye she svizha zgadka Naprikinci XIX stolittya vsi bagatstva tut vikupiv knyaz Chetvertinskij Priblizno u tu poru a same 1873 roci v seli za koshti prihozhan pobudovano cerkvu na chest Velikomuchenika Dmitra Mabut ce vzhe druga chi j tretya bo kopiya metrichnoyi knigi zberigalasya z 1799 a kniga spovidalnikiv z 1800 roku Shkola diyala z 1865 roku Na toj chas u seli bulo 190 dvoriv de prozhivalo 1524 dushi U 1906 roci selo Goshanskoyi volosti Ostrozkogo povitu Volinskoyi guberniyi Vidstan vid povitovogo mista 30 verst vid volosti 2 Dvoriv 333 meshkanciv 2430 Shla vijna selyani shiro borolisya za dobrobut sela ale vlada u seli tak shvidko minyalasya sho selyani ne mogli zrozumiti kotra z nih narodna a yako vorozha U 1920 roci selo opinilosya pri polskij vladi Dehto z neyu vzhivavsya prote bilshist simonivciv ne prijnyali tih vlastej sho gnobili Prodovzhuvali borotbu za vizvolennya vstupivshi u riznomanitni pidpilni techiyi Sered najaktivnishih buli Mikola Ukrayinec Mikola Vinokur Yevdokim Rimarishin Vasil Yaremchik Tak trivalo do 1939 roku U 1940 roci v Simonovi bulo utvoreno silsku radu golovoyu yakoyi stav Varfolomij Parhomec Todi zh pochav organizovuvatisya kolgosp Lyudi oderzhavshi u svoyi volodinnya pansku i cerkovnu zemli ne proti buli j sami yiyi obroblyati Prote zmusheni jti u novostvorenij kolgosp kudi tu zemlyu prikriplyuvali Golovoyu jogo buv Mikola Vinokur Ta nastupnogo roku pochalasya vijna Nimechchini z Radyanskim Soyuzom Na pochatku lipnya 1941 roku u Simoniv uvijshli gitlerivski vijska Voni zh zrazu z kolgospu zrobili derzhgosp nastavili svoyih kerivnikiv i primusili selyan pracyuvati na sebe Hto linuvavsya chi probuvav uhilitisya vid praci togo karali palicyami ta gajkami A krivavoyu rozpravoyu v urochishi Agativka nad yevreyami zignanimi tudi z Goshi ta navkolishnih sil nagadali sho nimci syudi prijshli grabuvati vbivati rujnuvati Tak i bulo vprodovzh vsiyeyi okupaciyi u seli gitlerivci vbili 12 chol v perestrilkah z povstancyami she 10 chol pri zagadkovih obstavinah 3 chol vijskovopolonenih kotri vtekli z taboriv Z chol Spalili cerkvu 2 serpnya 1943 r Pri vidstupi nimci znishili i primishennya derzhgospu zabrali hudobu Simoniv zvilnili bijci Novograd Volinskoyi diviziyi Chervonoyi armiyi 18 sichnya 1944 roku A pislya cogo she desyat dniv nimci z livogo berega Gorini obstrilyuvali selo z minometiv ta garmat vid snaryadiv ta min porujnovano bagato budinkiv pokalicheno j lyudej Ne bulo spokijno tut i pislya vidhodu frontu na zahidni zemli Bo pochalasya vijna karalnih stalinskih zagoniv z ukrayinskimi partizanami Pid chas tih akcij vid ruk milicioneriv ta vijsk organiv bezpeki Radyanskogo Soyuzu zaginuv 31 molodij zhitel Na tu poru pripadaye nova hvilya organizaciyi kolgospiv U 1948 roci vidnovili poperednij dovoyennij i zasnuvali she dva Komsomolec ta Chervona zirka A v 1954 vsi ci artili ob yednali v odnu nazvavshi imenem Stalina a potim imeni Engelsa Do cogo kolgospu v 1961 roci priluchili j Goshanskij sho nazivavsya imeni Shevchenki Take ukrupnene gospodarstvo diyalo pid nazvoyu spershu imeni Engelsa a z 1971 roku imeni Lenina kudi v 1978 roci uvijshli i zemli ta lyudi z sela Bochanici Ce silskogospodarske pidpriyemstvo bulo ne tilki najbilshim u rajoni a j najzamozhnishim Za jogo koshti zbudovano desyatki dobrotnih primishen virobnichogo go priznachennya pidzemni shovisha skladi zakupleno duzhe bagato riznoyi tehniki za dopomogoyu yakoyi obroblyali polya doglyadali roslini zbirali vrozhayi U period ekonomichnogo zmicnennya kolgospu zvedeno u selah novi shkoli budinki kulturi medpunkti dityachi sadochki yasla pobudovani majsterni prokladeno vulici ta dorogi tverdim pokrittyam 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 722 r vid Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Rivnenskoyi oblasti uvijshlo do skladu Goshanskoyi selishnoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Goshanskogo rajonu selo uvijshlo do skladu novoutvorenogo Rivnenskogo rajonu NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotok ukrayinska 1766 99 44 rosijska 7 0 39 biloruska 2 0 11 inshi ne vkazali 1 0 06 Usogo 1776 100 Socialni miscyaU seli ye dityachij Sanatorno ozdorovchij kompleks Agativka Simonivskij licej Publichno shkilna biblioteka filial s Simoniv Felshersko akusherskij punkt Volodimir Prokopchuk profesor kandidat medichnih nauk posol Ukrayini v Mongoliyi ta Kazahstani posol Ukrayini v Kanadi Vitalij Bozhok polkovnik zapasu Mikola Ustimec hudozhnik amator Ivan Trohimchik Yevstahij Zhovnir Olena Yaroshuk silski korespondenti rajonnoyi ta oblasnoyi gazet Skocik Vitalij Yevstafijovich golova Agrarnoyi partiyi Ukrayini Vitalij Sagajdakivskij svyashenosluzhitel batko yakogo buv diyakonom u simonivskij cerkvi vidomij u sviti cerkovnij diyach Luk yanec Mikola Stepanovich vchitel fizichnoyi kulturi sportsmen zasluzhenij trener Dmishuk Lukashuk Valentina Vitaliyivna likar nevropatolog oblasnoyi klinichnoyi likarni refleksoterapevt Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi https www kmu gov ua Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2021 Procitovano 3 grudnya 2020 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih