Абу л Самса рський Самса рський хребе т груз აბულ სამსარის ქედი вулканічний хребет у південній Грузії що знаходиться за

Абу́л-Самса́рський (Самса́рський) хребе́т (груз. აბულ-სამსარის ქედი) — вулканічний хребет у південній Грузії, що знаходиться за 120 км на південний захід від Тбілісі. Є частиною Малого Кавказу.

Абул-Самсарський хребет груз. აბულ-სამსარის ქედი
Вид на гору
Вид на гору
Країна	Грузія
Є частиною	Кавказькі гори, Малий Кавказ
Довжина	40 км
Найвища точка	Діді Абулі
- координати	41°26′17″ пн. ш. 43°38′45″ сх. д. / 41.43806° пн. ш. 43.64583° сх. д. / 41.43806; 43.64583
- висота	3301 м
Абул-Самсарський хребет у Вікісховищі

Основна інформація

Абул-Самсарський хребет довжиною 40 км розташований у південній частині Грузії та простягається з півночі на південь від річки Храмі до річки Парвані, які є правими притоками Кури. Хребет є частиною Малого Кавказу і височіє над та . Складається переважно з трахітових лав. Вулкани хребта мають пліоценове та четвертинне походження. Встановлено, що в міопліоцені, як і в пізньому пліоцені та четвертинному періоді, в зоні Абул-Самсарського хребета відбувалися викиди андезито-дацитів та дацитів вапняно-лужного ряду, аналогічно вулканітам . Крім того, у пізньому пліоцені мали місце потужні викиди долеритових базальтів, а згодом знову кисліших магм.

Найвищою точкою хребта є гора Діді Абулі висотою 3301 м над рівнем моря. Серед інших значимих вершин слід виокремити наступні гори: Тавкветілі (2583 м), (2929 м) та Самсарі (3285 м). Вулканічна гора Самсарі має доволі велику кальдеру, дно якої вкрите камінням часів останнього виверження.

Схили Абул-Самсарського хребта вкриті переважно альпійськими луками. Ліси є менш поширеними і зазвичай знаходяться на висотах нижчих за 1900 м. Навколо хребта розташовані численні дрібні та середні озера, що живляться переважно підземними водами та атмосферними осадами.

Примітки

Петрогеохимические особенности индикаторных позднекайнозойских вулканических формаций Кавказа (стр. 122) (PDF) (рос.) . Процитовано 29 квітня 2015.

Посилання

ქართული საბჭოთა ენციკლოპედია, ტ. 1, გვ. 46, თბ., 1975 წელი. (груз.)
(рос.) . «Краткая географическая энциклопедия. Том 3». Архів оригіналу за 3 липня 2014. Процитовано 29 квітня 2015.
(рос.) . «Geoman». Архів оригіналу за 22 липня 2014. Процитовано 27 квітня 2015.
(рос.) . «Скиталец». Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 29 квітня 2015.

[1] Петрогеохимические особенности индикаторных позднекайнозойских вулканических формаций Кавказа (стр. 122) (PDF) (рос.) . Процитовано 29 квітня 2015.