Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Еманюель Арман де Він єро дю Плессі Рішельє фр Emmanuel Armand de Vignerot du Plessis Richelieu 31 липня 1720 1 вересня

Еманюель-Арман де Він'єро дю Плессі-Рішельє

Еманюель-Арман де Він'єро дю Плессі-Рішельє

Еманюель-Арман де Він'єро дю Плессі-Рішельє (фр. Emmanuel-Armand de Vignerot du Plessis-Richelieu; 31 липня 1720 — 1 вересня 1788) — державний та військовий діяч Французького королівства, пер Франції.

Еманюель-Арман де Він'єро дю Плессі-Рішельє
фр. Emmanuel Armand de Vignerot du Plessis
image
Народився31 липня 1720(1720-07-31)[2][3]
Париж, Королівство Франція
Помер1 вересня 1788(1788-09-01)[2][3] (68 років)
Париж, Королівство Франція
Країнаimage Королівство Франція
Діяльністьполітик, дипломат, військовослужбовець
Знання мовфранцузька
Титулгерцог
Посадаd, міністр закордонних справ Франції і губернатор
БатькоАрман-Луї де Віньєро дю Плессі-Рішельє
Матиd
У шлюбі зd
ДітиАрман Дезіре де Він'єро дю Плессі-Рішельє і d
Нагороди
image image

Життєпис

Походив зі французького шляхетського роду, молодшої гілки дю Плессі-Рішельє. Був родичем двох кардиналів-перших міністрів — Арма́н-Жан дю Плессі́ де Рішельє (через його сестру Фрациску) і Джуліо Мазаріні (через небогу Гортензію Манчині).

Єдиний син Арман-Луї де Віньєро дю Плессі-Рішельє, герцога Егійон, та Анни-Шарлотти де Круссоль-Флорензак. Народився 1720 року в Парижі. Отримав титул графа Ажен. Здобув гарну освіту. Замолоду був при королівському дворі.

У 1737 році вступив до війська. 1739 року очолив 24-й піхотний полк Брі. Користувався підтримкою королівської фаворитки Марії-Анни, герцогиня де Шатору. 1740 року оженився на представниці роду Бреан.

Брав участь у Війні за австрійську спадщину, перебуваючи на півночі Італії. 1744 року в битві біля П'єрлонге зазнав тяжкого поранення. У 1746 року потрапив у полон. По завершенню війни отримав звання табірного маршала та призначено на посаду губернатора Ельзаса.

1750 року після смерті батька стає герцогом Егійон. 1753 року стає губернатором Бретані. Його прискіпливість і прагнення до повновладдя поставили проти нього Штати Бретані і Реннській парламент. З початком Семирічної війни не зміг оперативно організувати оборону узбережжя від англійських піратів. Втім 1758 року відбив напад британського десанту на чолі із Чарлзем Спенсером, герцогом Мальборо на Сен-Мало. Того ж року завдав поразки іншому британському десанту у битві біля Сенн-Касту. 1759 року отримав у розпорядження 20 тис. солдатів, з якими повинен був висадитися в Шотландії, атакувавши Едінбург (в рамках загальної атаки на Велику Британію) з отримання подальшої підтримки від якобитів. Проте поразка Тулонської та Бретонської ескадр завадила цьому.

У 1762 році домігся обмеження брав Штатів Бретані. У 1764 році за підтримки першого міністра Етьєна Франсуа де Шуазеля та Паризького парламенту, Штати Бретані і Реннський парламент намагалися домогтися відставки герцога Егійона, але марно. Після чого протистояння Штатів і герцога тривало. Втім 1768 року дю Плессі-Рішельє сам підав у відставку та перебрався до Парижу. Тут вступив у змову з канцлером Рене Ніколя де Мопу, аббатом Жозефом Марі Террі та королівською фавориткою дю Баррі з метою повалення Шуазеля. 1769 року призначено лейтенантом легкоконної королівської гвардії.

Втім в Паризькому парламенті почався процес проти Егійона. Король наказав парламенту вважати Еманюель-Армана вільним від будь-якого звинувачення. Парламент не підкорився, оголосивши останнього позбавленим прав і привілеїв пера, поки він не очиститься від підозр. В розпал цієї боротьби дю Плессі-Рішельє спільно з Мопу та дю Баррі 1770 року домоглися відставку Шуазеля, скориставшись суперечкою того стосовно Фолклендської кризи.

1771 року Еманюель-Арман де Віньєро дю Плессі-Рішельє, герцога Егійона, було призначено державним секретарем у закордонних справах. Приписував собі успіх державного перевороту, виробленого в 1772 році в Швеції Густавом III за сприяння Франції; але насправді інструкції французькому посланнику в Швеції докинути були дані ще до вступу герцога в міністерство. Не зміг вчасно протидіяти Першому поділу Речі Посполитої. Продовжував розпочаті в Римі переговори про знищенні ордена єзуїтів, хоча потай був його прихильником. Втім у 1773 році орден єзуїтів було ліквідовано. Натомість 1774 року підтвердив права Папського престолу на Авіньйон та Конта-Венессен.

Невдовзі вступив у конфлікт з Рене Ніколя де Мопу, який став першим міністром королівства. Проте зміг 27 січня 1774 року отримати від короля посаду державного секретаря у справах війни та військово-морського флоту. Після сходження на трон нового короля Людовика XVI 1774 року вступив у конфлікт з королевою Марією-Антуанетою, внаслідок чого втратив посади державного секретаря у закордонних справах та у справах війни та військово-морського флоту, але отримав посаду полковника легкоконної королівської гвардії та пенсіон у 500 тис. ліврів. Решту життя, незважаючи на спроби повернутися до двору, провів в своїх маєтках, де писав мемуари. Помер 1788 року.

Родина

Дружина — Луїза-Феліція, донька Людовика де Бреана, графа Плело, посланця Франції в Данії

Діти:

  • Іннокента-Аглая (д/н—після 1766), дружина маркізаЖозефа-Доміка де Шабрілана
  • Арман-Дезіре (1761—1800), герцог Егійон

Примітки

  1. Bischoff G., Foessel G., Baechler C. Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne / Fédération des sociétés d'histoire et d'archéologie d'Alsace — 1982. — Vol. 43. — P. 4437. — 4434 с.
    d:Track:Q29033102d:Track:Q3102304d:Track:Q103760883d:Track:Q15712417d:Track:Q101047697
  2. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  3. GeneaStar
    d:Track:Q98769076d:Track:Q3100478
  4. В. Б. Эгильон, Эммануэль Арман // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XL. — С. 150.
    d:Track:Q20441057d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q19908137d:Track:Q24045529d:Track:Q23892991

Джерела

  • Arnaud de Maurepas et Antoine Boulant, Les Ministres et les ministères du siècle des Lumières (1715—1789). Étude et dictionnaire, Paris, Christian et Jas, 1996, 452 p.
  • Alain Paraillous, Le duc d'Aiguillon (1720—1788)., Editions Sud Ouest, Bordeaux 2010,

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Emanyuel Arman de Vin yero dyu Plessi Rishelye fr Emmanuel Armand de Vignerot du Plessis Richelieu 31 lipnya 1720 1 veresnya 1788 derzhavnij ta vijskovij diyach Francuzkogo korolivstva per Franciyi Emanyuel Arman de Vin yero dyu Plessi Rishelyefr Emmanuel Armand de Vignerot du PlessisNarodivsya31 lipnya 1720 1720 07 31 2 3 Parizh Korolivstvo FranciyaPomer1 veresnya 1788 1788 09 01 2 3 68 rokiv Parizh Korolivstvo FranciyaKrayina Korolivstvo FranciyaDiyalnistpolitik diplomat vijskovosluzhbovecZnannya movfrancuzkaTitulgercogPosadad ministr zakordonnih sprav Franciyi i gubernatorBatkoArman Luyi de Vinyero dyu Plessi RishelyeMatidU shlyubi zdDitiArman Dezire de Vin yero dyu Plessi Rishelye i dNagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv zi francuzkogo shlyahetskogo rodu molodshoyi gilki dyu Plessi Rishelye Buv rodichem dvoh kardinaliv pershih ministriv Arma n Zhan dyu Plessi de Rishelye cherez jogo sestru Fracisku i Dzhulio Mazarini cherez nebogu Gortenziyu Manchini Yedinij sin Arman Luyi de Vinyero dyu Plessi Rishelye gercoga Egijon ta Anni Sharlotti de Krussol Florenzak Narodivsya 1720 roku v Parizhi Otrimav titul grafa Azhen Zdobuv garnu osvitu Zamolodu buv pri korolivskomu dvori U 1737 roci vstupiv do vijska 1739 roku ocholiv 24 j pihotnij polk Bri Koristuvavsya pidtrimkoyu korolivskoyi favoritki Mariyi Anni gercoginya de Shatoru 1740 roku ozhenivsya na predstavnici rodu Brean Brav uchast u Vijni za avstrijsku spadshinu perebuvayuchi na pivnochi Italiyi 1744 roku v bitvi bilya P yerlonge zaznav tyazhkogo poranennya U 1746 roku potrapiv u polon Po zavershennyu vijni otrimav zvannya tabirnogo marshala ta priznacheno na posadu gubernatora Elzasa 1750 roku pislya smerti batka staye gercogom Egijon 1753 roku staye gubernatorom Bretani Jogo priskiplivist i pragnennya do povnovladdya postavili proti nogo Shtati Bretani i Rennskij parlament Z pochatkom Semirichnoyi vijni ne zmig operativno organizuvati oboronu uzberezhzhya vid anglijskih pirativ Vtim 1758 roku vidbiv napad britanskogo desantu na choli iz Charlzem Spenserom gercogom Malboro na Sen Malo Togo zh roku zavdav porazki inshomu britanskomu desantu u bitvi bilya Senn Kastu 1759 roku otrimav u rozporyadzhennya 20 tis soldativ z yakimi povinen buv visaditisya v Shotlandiyi atakuvavshi Edinburg v ramkah zagalnoyi ataki na Veliku Britaniyu z otrimannya podalshoyi pidtrimki vid yakobitiv Prote porazka Tulonskoyi ta Bretonskoyi eskadr zavadila comu U 1762 roci domigsya obmezhennya brav Shtativ Bretani U 1764 roci za pidtrimki pershogo ministra Etyena Fransua de Shuazelya ta Parizkogo parlamentu Shtati Bretani i Rennskij parlament namagalisya domogtisya vidstavki gercoga Egijona ale marno Pislya chogo protistoyannya Shtativ i gercoga trivalo Vtim 1768 roku dyu Plessi Rishelye sam pidav u vidstavku ta perebravsya do Parizhu Tut vstupiv u zmovu z kanclerom Rene Nikolya de Mopu abbatom Zhozefom Mari Terri ta korolivskoyu favoritkoyu dyu Barri z metoyu povalennya Shuazelya 1769 roku priznacheno lejtenantom legkokonnoyi korolivskoyi gvardiyi Vtim v Parizkomu parlamenti pochavsya proces proti Egijona Korol nakazav parlamentu vvazhati Emanyuel Armana vilnim vid bud yakogo zvinuvachennya Parlament ne pidkorivsya ogolosivshi ostannogo pozbavlenim prav i privileyiv pera poki vin ne ochistitsya vid pidozr V rozpal ciyeyi borotbi dyu Plessi Rishelye spilno z Mopu ta dyu Barri 1770 roku domoglisya vidstavku Shuazelya skoristavshis superechkoyu togo stosovno Folklendskoyi krizi 1771 roku Emanyuel Arman de Vinyero dyu Plessi Rishelye gercoga Egijona bulo priznacheno derzhavnim sekretarem u zakordonnih spravah Pripisuvav sobi uspih derzhavnogo perevorotu viroblenogo v 1772 roci v Shveciyi Gustavom III za spriyannya Franciyi ale naspravdi instrukciyi francuzkomu poslanniku v Shveciyi dokinuti buli dani she do vstupu gercoga v ministerstvo Ne zmig vchasno protidiyati Pershomu podilu Rechi Pospolitoyi Prodovzhuvav rozpochati v Rimi peregovori pro znishenni ordena yezuyitiv hocha potaj buv jogo prihilnikom Vtim u 1773 roci orden yezuyitiv bulo likvidovano Natomist 1774 roku pidtverdiv prava Papskogo prestolu na Avinjon ta Konta Venessen Nevdovzi vstupiv u konflikt z Rene Nikolya de Mopu yakij stav pershim ministrom korolivstva Prote zmig 27 sichnya 1774 roku otrimati vid korolya posadu derzhavnogo sekretarya u spravah vijni ta vijskovo morskogo flotu Pislya shodzhennya na tron novogo korolya Lyudovika XVI 1774 roku vstupiv u konflikt z korolevoyu Mariyeyu Antuanetoyu vnaslidok chogo vtrativ posadi derzhavnogo sekretarya u zakordonnih spravah ta u spravah vijni ta vijskovo morskogo flotu ale otrimav posadu polkovnika legkokonnoyi korolivskoyi gvardiyi ta pension u 500 tis livriv Reshtu zhittya nezvazhayuchi na sprobi povernutisya do dvoru proviv v svoyih mayetkah de pisav memuari Pomer 1788 roku RodinaDruzhina Luyiza Feliciya donka Lyudovika de Breana grafa Plelo poslancya Franciyi v Daniyi Diti Innokenta Aglaya d n pislya 1766 druzhina markizaZhozefa Domika de Shabrilana Arman Dezire 1761 1800 gercog EgijonPrimitkiBischoff G Foessel G Baechler C Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne Federation des societes d histoire et d archeologie d Alsace 1982 Vol 43 P 4437 4434 s d Track Q29033102d Track Q3102304d Track Q103760883d Track Q15712417d Track Q101047697 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 GeneaStar d Track Q98769076d Track Q3100478 V B Egilon Emmanuel Arman Enciklopedicheskij slovar SPb Brokgauz Efron 1904 T XL S 150 d Track Q20441057d Track Q656d Track Q602358d Track Q19908137d Track Q24045529d Track Q23892991DzherelaArnaud de Maurepas et Antoine Boulant Les Ministres et les ministeres du siecle des Lumieres 1715 1789 Etude et dictionnaire Paris Christian et Jas 1996 452 p Alain Paraillous Le duc d Aiguillon 1720 1788 Editions Sud Ouest Bordeaux 2010 ISBN 978 2 8177 0005 2

Дата публікації:
Топ