Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ропуха звичайна | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Bufo bufo (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 Ареал | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Ропуха звичайна, ропуха сіра (Bufo bufo) — вид земноводних родини ропухових (Bufonidae). Один із 3 видів роду у фауні України. Поширений в Європі, ряді регіонів Азії та Північної Африки. Мешканець зволожених лісових і відкритих ландшафтів. Занесений до Бернської конвенції та ряду інших природоохоронних документів.
Опис
Це найбільша ропуха, що зустрічається в Європі. Дорослі ропухи сягають 20 см. Самки більші за самців. Тіло широке і приземкувате. Очі помаранчевого кольору, зіниці горизонтальні. Шкіра грубозерниста. Забарвлення залежить від статі і віку, а також часу року, буває не тільки сірим, а й оливковим, темно-коричневим, теракотовим, піщаним.
Мінливість
Порівняння зовнішньоморфологічних ознак сірих ропух показало, що самиці карпатських популяцій можуть відрізнятися від сірих ропух з інших регіонів України більшими розмірами барабанної перетинки, п'яткового горбка та першого пальця задньої ноги; у самців, окрім двох останніх ознак, більше значення також має індекс L. pt./Lt. pt. (0,48 проти 0,45 і 0,46 у ропух з Київської та Чернівецької областей). Хромосомний набір (вибірка з околиць Києва) представлений 22 двоплечими хромосомами (2n = 22, NF = 44). Порівняння кількості ДНК сірих ропух з Балканського п-ва та ропух з території колишнього СРСР показало, що вони практично не відрізняються (середнє 13,2 пг).
Поширення
Ареал
Вид поширений по всій Європі, крім Ірландії та деяких островів Середземного моря. На сході ареал досягає Іркутська, а на півдні охоплює окремі ділянки Північної Африки (включаючи північні гори Марокко, Алжиру та Тунісу).
Поширення в Україні
В Україні ці тварини поширені на більшій частині території. На півдні межа проходить приблизно середньою та нижньою течією Дніпра — Дніпропетровською та північчю Запорізької областей, Кіровоградською, північчю Миколаївської та Одеської областей; крім цього, відомі знахідки в околицях Херсона та в пониззі Дністра та Дунаю. На сході ареал почасти включає Харківську, Донецьку та Луганську області. У Карпатах піднімається на висоту до 2000 м. Звичайно населяє лісові ландшафти; у південній лісостеповій та степовій зонах поширення сірих ропух пов'язано с острівними лісами та заплавними ділянками.
Місця проживання та чисельність
Ропуха звичайна є типовим гігрофільним наземним видом земноводних, який більшу частину життя проводить на суші, населяючи різноманітні лісові та відкриті більш-менш зволожені ландшафти і пов'язана з водоймами тільки під час періоду розмноження.
У Білорусії характерними біотопами ропухи є вологі ліси (вільшаники, діброви, ялинники), заплавні і низинні луки. Досить звичайною вона є серед культурних ландшафтів, населяючи парки, сади, городи і поливні поля. Щільність популяції в дібровах складає близько 16 ос./га, вільшаниках — 19 ос./га, на заболочених луках — 48—200 ос./га.
У Нерусо-Деснянському Поліссі (Росія) є досить чисельним видом і зустрічається в різноманітних типах сосняків, березняках, дібровах, вільшаниках, на заплавних і низинних луках, у городах. Поза періодом розмноження щільність популяції в змішаних більш-менш сухих лісах складає 3,3—6,7 ос./га, сосняках — 4—5 ос./га, дібровах — до 17 ос./га, вологих змішаних лісах — до 50 ос./га, вільшаниках і осикових лісах — місцями до 100 ос./га. У місцях розмноження щільність популяції може сягати 250 ос./га, а молоді під час розселення — близько 600 ос./га.
В Україні сірі ропухи живуть у регіонах з лісовими ландшафтами, де їх можна зустріти у доволі різноманітних біотопах, починаючи від різних типів лісів (хвойні, широколистяні, мішані) та закінчуючи антропогенними насадженнями: гаї, парки, садові ділянки, міські сквери, рідше — лісопосадки. Відкритих ділянок сіра ропуха уникає, хоча й відмічалася на орних землях та пасовиськах. З водоймами пов'язана тільки в сезон розмноження, решту періоду активності звичайно живе поблизу від них, віддає перевагу вологим біотопам. Така ж особливість відзначена й при вивченні цих тварин у дещо східніших ділянках ареалу.
Сірим ропухам на Закарпатті властива певна прив'язаність до місць нересту. Так, з помічених у 1972 р. тварин наступного року на цьому самому місці (урочище Дубки, околиці Ужгорода) виявлено 56% тварин, ще за рік — 35,2% (Щербак, Щербань, 1980). При імплантації датчиків та спостереженні з їхньою допомогою за міграціями цих тварин в долині Рейну (Німеччина) встановлено, що деякі з них, хоча й мігрували пізно восени та взимку, загалом протягом останнього сезону залишалися у нижній частині заплавної рівнини.
Вивчення сірих ропух в інших ділянках ареалу (Велика Британія) з допомогою ловчих циліндрів показало позитивну залежність між кількістю тварин, які щоденно прибувають на нерест, та мінімальною денною температурою повітря; крім того, була встановлена поява спершу великих особин, а згодом дрібніших. Хоча згідно з іншими даними, першими прибувають дрібніші самці (Чехія). Чисельність тварин під час та після розмноження суттєво розрізняється. Так, на місцях нересту на Закарпатті відзначалося до 70 особин на 100 м берегової лінії, а по закінченні сезону розмноження — приблизно 1-2 особини на 1 км маршруту.
Дослідження у Дніпропетровській області показало, що на місцях нересту в сезон розмноження щільність тварин становить 2-4 ос./га, у тих місцях, де живуть як до рослі, так і молодь — від 15 до 20 ос./га; у період виходу цьоголітків на сушу — до 5-8 особин на 1 км маршруту. Порівняння характеру розподілу сірих ропух у цьому ж регіоні залежно від наявності водойм показує, що така залежність, найвірогідніше, відсутня або виявлена слабо. У всякому разі чисельність тварин (в ос./10 цил.-діб) біля водойми становила 3,2, а при віддаленні від неї на 10, 50, 100 та 1000 м — 3,8, 3,9, 2,7 та 3,1 відповідно.
За результатами дослідження цього виду в інших ділянках ареалу (південний схід європейської Росії), чисельність сірих ропух становить, залежно від типу біотопу, в середньому від 0,2 до 4 особин на 1 км маршруту. При розрахунку показника життєздатності популяцій, як відношення ефективної чисельності дорослих особин, що розмножуються Nb, до загальної чисельності популяції N (Nb/N), було встановлено, що в сірої ропухи це відношення становить 0,01. Для порівняння, цей показник для Triturus cristatus (Східна Франція) на порядок вище й коливається від 0,10 до 0,19. Статистичний аналіз чинників, що можуть впливати на умови вибору місць нересту та ділянок перебування по завершенні сезону розмноження (величина покриття водною рослинністю, вік 117 ставка, умови наземного перебування біля ставка, ступінь антропогенного впливу, максимальна глибина, хімічні характеристики води, такі як рН, твердість тощо), показують, що щільність сірих ропух не пов'язана виразно з будь-яким з цих параметрів і цей вид, імовірно, колонізує підхожі ділянки у своїх типових біотопах майже випадково.
Особливості біології
Активність
Початок сезонної активності пов'язаний із встановленням весняних температур повітря 5-10°С й припадає на першу половину — середину березня (залежить від погодних умов щороку). Під час розмноження тварин можна зустріти у водоймах всякої години доби, але по його закінченні звичайно характерна присмерково-нічна активність. По закінченні нересту переважно тримаються в радіусі 500—1500 м від місць розмноження, але вже у серпні жовтні починають мігрувати до нерестових місць, де навесні наступного року буде відбуватися розмноження.
Денними сховищами сірих ропух служать порожнини під коренями та стовбурами повалених дерев, пеньки, каміння, купи хмизу, листова підстилка. На зимівлю йдуть у вересні-листопаді. Зимують поодинці або невеликими групами у непромерзаючих сховищах — норах гризунів, трухлявих деревах, порожнинах ґрунту, купах каміння, іноді в льохах. При дослідженні особливостей біології цього виду в Швеції зроблено припущення, що у зв'язку з тим, що в районі спостережень ґрунт протягом зимового періоду промерзає на глибину 1-2 м, сірі ропухи зимують тут, найвірогідніше, у воді (Ericsson et al., 1982). Ця особливість підтверджується спостереженнями у центральній Україні.
Розмноження. Розвиток
Парування й відкладення ікри починаються майже відразу після виходу з місць зимівлі й зазвичай пов'язані з встановленням температур води приблизно 5-8 °С і повітря близько 10 °C. Для нересту займають неглибокі слабопроточні або стоячі водойми, відкладаючи ікру, як правило, на глибині 50-100 см. Самці приходять на місця розмноження дещо раніше від самиць і перебувають тут протягом усього періоду нересту, який є досить коротким і триває 2-3 тижні. Вік самців, що вперше беруть участь у розмноженні при середніх розмірах 65,0 мм, становить 3-4 роки. В популяції протягом 4-5 років замінюється її доросла частина, а через 8-10 років відбувається повна заміна складу популяції. Самиці після відкладання ікри майже відразу ж покидають водойми, затримуючись тут не більше одного дня, хоча самці залишаються тут на тиждень та більше. Під час нересту самці сірих ропух дуже активні й можна спостерігати їхні спроби охоплювання пар, що вже перебувають в амплексусі. Це призводить до утворення «куль» з групи, часто до десятка особин.
У статевій структурі популяції сірих ропух Карпат чисельно переважають самці — 61%. У популяції цих тварин у Чехії є особини, що беруть участь у циклах розмноження не щорічно, що зазвичай властиво самицям.
Спостереження розмноження популяцій сірих ропух в Німеччині показали, що на трьох штучно сконструйованих нерестових водоймах чисельність самиць коливалася від 75 до 654 особин. Загальна кількість відкладених ними яєць досягала від 270 тис. до 2 млн. 616 тис., при цьому чисельність цьоголітків на одну самицю становила від 0,9 до понад 153 особин, а на одну ікринку від 0,0003 до понад 0,038.
В іншій ділянці ареалу (Велика Британія) в одному й тому ж самому ставку за рік розмноження були присутні 714 самців і 141 самиця. Приблизно таке ж співвідношення статей (самців — 69,9%) відзначено й у східній частині ареалу (Печоро-Ілицький заповідник), де середня плодючість самиць становила 3305±309 ікринок. Ікру у вигляді двох довгих чорних слизуватих шнурів відкладають найчастіше неподалік від берега, одна кладка містить 7-9 тис. ікринок, розташованих звичайно у два-чотири ряди.
Вилуплення личинок при температурі 10-20°С відбувається через 2-5 діб. Вилуплені пуголовки спершу прикріпляються до слизових залишків шнура, майже не рухаються, а їхні розміри перед початком активного живлення незначні, усього 3-5 мм. Через 10-14 днів після вилуплення вони починають пересуватися й часто на мілководді утворюють скупчення у декілька десятків тисяч особин. Личинковий період триває дещо понад два місяці, розміри тіла ропух відразу після метаморфозу становлять 20-30 мм. У гірських струмках Карпат пуголовки сірих ропух не встигають завершити метаморфоз протягом теплого періоду року й зимують на цій стадії у воді (Кузьмин, 1999).
Молоді особини, на відміну від дорослих, перший час можуть бути активні на суші не лише в присмерково-нічний період, але й у світлий час доби. За природних умов починають розмножуватися, найбільш імовірно, на третьому—четвертому році життя, по досягненні самцями й самицями довжини тіла 50 і 60 мм відповідно.
Живлення
Живляться ропухи комахами та малорухомими наземними формами безхребетних. Поїдають гусінь, жуків, павуків, багатоніжок, дощових червів, молюсків.
Однією з характерних рис процесу добування їжі дорослими є слабоактивне «патрулювання» ділянки перебування та тактика чатівного хижака. Склад живлення обмежений наземними безхребетними, у яких істотна частина (13,3-73,3%) представлена мурашками або перетинчастокрилими, жуками й жужелицями (48,0, 51,9 і 29,7% відповідно). У раціоні молодих особин суттєво переважають (37,7%) молюски.
Об'єктами живлення пуголовків є зелені та діатомові водорості. При аналізі особливостей будови личинок цього виду, у тому числі довжини тіла, висоти плавцевої складки, довжини кишечника тощо, зроблено висновок, що за своєю морфологією пуголовки, найвірогідніше, пристосовані до життя в товщі води.
Вороги
Личинок та цьоголітків сірих ропух виявляли у шлунках жовточеревої джерелянки та зелених жаб. Дорослі тварини можуть входити до раціону звичайного вужа та звичайної гадюки, багатьох видів птахів (сіра ворона, крук, сіра чапля, пугач, мохноногий канюк) та ссавців (сірий пацюк, борсук, ласка та ін.).
Для захисту від хижаків виділяє токсичну речовину — . Цього достатньо, щоб утримати багатьох хижаків на відстані, хоча деякі види змій і їжаки виробили проти цієї отрути імунітет.
Охорона
Вид занесений до Додатку ІІІ Бернської конвенції (охоронна категорія: вид підлягає охороні). На регіональному рівні в Україні занесений до Червоних списків тварин м.Київ, Дніпропетровської, Луганської, Миколаївської і Харківської областей.
До зменшення чисельності популяцій та скорочення ареалу сірих ропух призводять численні антропогенні фактори, такі як руйнування природних лісових ландшафтів та забруднення промисловими та побутовими відходами водойм, які вони займають для розмноження.
Примітки
- Aram Agasyan, Aziz Avisi, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya (2009). Bufo bufo: інформація на сайті МСОП (версія 2009) (англ.) 14 грудня 2008
- Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 37)
- Пикулик М. М. Земноводные Белоруссии. — Минск : Наука и техника, 1985. — 192 с. (с. 31—35)
- Петроченко В. И. Амфибии и рептилии Неруссо-Деснянского района // Редкие и уязвимые виды растений и животных Неруссо-Деснянского физико-географического района. — Брянск, 1997. — С. 130—132
- Коцержинская И. М. Амфибии и рептилии заповедника «Брянский лес» // Фауна позвоночных животных заповедника «Брянский лес» (миноги, рыбы, амфибии, рептилии). — Брянск, 2008. — 50 с. (с. 39—49)
Література
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 57—58)
- Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 96—100). —
- Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2012. — 370 с. (с. 129—134). —
- Куриленко В. Е., Вервес Ю. Г. Земноводные и пресмыкающиеся фауны Украины. Справочник-определитель. — К. : Генеза, 1998. — 208 с. (с. 84—86). —
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 47)
- Орлова В. Ф., Семенов Д. В. Природа России: Жизнь животных. Земноводные и пресмыкающиеся. — М. : Издательство АСТ, 1999. — 480 с. (с. 63—67). —
- Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР. — К. : Рад. школа, 1955. — 148 с. (с. 52—53)
- Пикулик М. М. Земноводные Белоруссии. — Минск : Наука и техника, 1985. — 192 с. (с. 31—35)
- Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — Київ : Вид-во Раєвського, 2007. — 197 с.
- Рыбы, земноводные, пресмыкающиеся. Животный мир Молдавии / Под ред. И. М. Гани — Кишинев : Штиица, 1981. — 224 с. (с. 160—161)
- Фауна України. Т. 7. Земноводні та плазуни / Таращук В. І. — К. : Наук. думка, 1959. — 246 с. (с. 77—80)
Посилання
- Amphibians of Europe (англ.)
- BBC nature on the common toad (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ropuha zvichajna Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Zemnovodni Amphibia Ryad Bezhvosti Anura Rodina Ropuhovi Bufonidae Rid Ropuha Bufo Vid Ropuha zvichajna Binomialna nazva Bufo bufo Linnaeus 1758 Areal Posilannya Vikishovishe Bufo bufo Vikividi Bufo bufo EOL 333310 ITIS 173480 MSOP 54596 NCBI 8384 Ropuha zvichajna ropuha sira Bufo bufo vid zemnovodnih rodini ropuhovih Bufonidae Odin iz 3 vidiv rodu u fauni Ukrayini Poshirenij v Yevropi ryadi regioniv Aziyi ta Pivnichnoyi Afriki Meshkanec zvolozhenih lisovih i vidkritih landshaftiv Zanesenij do Bernskoyi konvenciyi ta ryadu inshih prirodoohoronnih dokumentiv OpisCe najbilsha ropuha sho zustrichayetsya v Yevropi Dorosli ropuhi syagayut 20 sm Samki bilshi za samciv Tilo shiroke i prizemkuvate Ochi pomaranchevogo koloru zinici gorizontalni Shkira grubozernista Zabarvlennya zalezhit vid stati i viku a takozh chasu roku buvaye ne tilki sirim a j olivkovim temno korichnevim terakotovim pishanim Minlivist Porivnyannya zovnishnomorfologichnih oznak sirih ropuh pokazalo sho samici karpatskih populyacij mozhut vidriznyatisya vid sirih ropuh z inshih regioniv Ukrayini bilshimi rozmirami barabannoyi peretinki p yatkovogo gorbka ta pershogo palcya zadnoyi nogi u samciv okrim dvoh ostannih oznak bilshe znachennya takozh maye indeks L pt Lt pt 0 48 proti 0 45 i 0 46 u ropuh z Kiyivskoyi ta Cherniveckoyi oblastej Hromosomnij nabir vibirka z okolic Kiyeva predstavlenij 22 dvoplechimi hromosomami 2n 22 NF 44 Porivnyannya kilkosti DNK sirih ropuh z Balkanskogo p va ta ropuh z teritoriyi kolishnogo SRSR pokazalo sho voni praktichno ne vidriznyayutsya serednye 13 2 pg PoshirennyaAreal Poshirennya ropuhi zvichajnoyi v Ukrayini Vid poshirenij po vsij Yevropi krim Irlandiyi ta deyakih ostroviv Seredzemnogo morya Na shodi areal dosyagaye Irkutska a na pivdni ohoplyuye okremi dilyanki Pivnichnoyi Afriki vklyuchayuchi pivnichni gori Marokko Alzhiru ta Tunisu Poshirennya v Ukrayini V Ukrayini ci tvarini poshireni na bilshij chastini teritoriyi Na pivdni mezha prohodit priblizno serednoyu ta nizhnoyu techiyeyu Dnipra Dnipropetrovskoyu ta pivnichchyu Zaporizkoyi oblastej Kirovogradskoyu pivnichchyu Mikolayivskoyi ta Odeskoyi oblastej krim cogo vidomi znahidki v okolicyah Hersona ta v ponizzi Dnistra ta Dunayu Na shodi areal pochasti vklyuchaye Harkivsku Donecku ta Lugansku oblasti U Karpatah pidnimayetsya na visotu do 2000 m Zvichajno naselyaye lisovi landshafti u pivdennij lisostepovij ta stepovij zonah poshirennya sirih ropuh pov yazano s ostrivnimi lisami ta zaplavnimi dilyankami Miscya prozhivannya ta chiselnistRopuha zvichajna ye tipovim gigrofilnim nazemnim vidom zemnovodnih yakij bilshu chastinu zhittya provodit na sushi naselyayuchi riznomanitni lisovi ta vidkriti bilsh mensh zvolozheni landshafti i pov yazana z vodojmami tilki pid chas periodu rozmnozhennya U Bilorusiyi harakternimi biotopami ropuhi ye vologi lisi vilshaniki dibrovi yalinniki zaplavni i nizinni luki Dosit zvichajnoyu vona ye sered kulturnih landshaftiv naselyayuchi parki sadi gorodi i polivni polya Shilnist populyaciyi v dibrovah skladaye blizko 16 os ga vilshanikah 19 os ga na zabolochenih lukah 48 200 os ga U Neruso Desnyanskomu Polissi Rosiya ye dosit chiselnim vidom i zustrichayetsya v riznomanitnih tipah sosnyakiv bereznyakah dibrovah vilshanikah na zaplavnih i nizinnih lukah u gorodah Poza periodom rozmnozhennya shilnist populyaciyi v zmishanih bilsh mensh suhih lisah skladaye 3 3 6 7 os ga sosnyakah 4 5 os ga dibrovah do 17 os ga vologih zmishanih lisah do 50 os ga vilshanikah i osikovih lisah miscyami do 100 os ga U miscyah rozmnozhennya shilnist populyaciyi mozhe syagati 250 os ga a molodi pid chas rozselennya blizko 600 os ga V Ukrayini siri ropuhi zhivut u regionah z lisovimi landshaftami de yih mozhna zustriti u dovoli riznomanitnih biotopah pochinayuchi vid riznih tipiv lisiv hvojni shirokolistyani mishani ta zakinchuyuchi antropogennimi nasadzhennyami gayi parki sadovi dilyanki miski skveri ridshe lisoposadki Vidkritih dilyanok sira ropuha unikaye hocha j vidmichalasya na ornih zemlyah ta pasoviskah Z vodojmami pov yazana tilki v sezon rozmnozhennya reshtu periodu aktivnosti zvichajno zhive poblizu vid nih viddaye perevagu vologim biotopam Taka zh osoblivist vidznachena j pri vivchenni cih tvarin u desho shidnishih dilyankah arealu Sirim ropuham na Zakarpatti vlastiva pevna priv yazanist do misc nerestu Tak z pomichenih u 1972 r tvarin nastupnogo roku na comu samomu misci urochishe Dubki okolici Uzhgoroda viyavleno 56 tvarin she za rik 35 2 Sherbak Sherban 1980 Pri implantaciyi datchikiv ta sposterezhenni z yihnoyu dopomogoyu za migraciyami cih tvarin v dolini Rejnu Nimechchina vstanovleno sho deyaki z nih hocha j migruvali pizno voseni ta vzimku zagalom protyagom ostannogo sezonu zalishalisya u nizhnij chastini zaplavnoyi rivnini Vivchennya sirih ropuh v inshih dilyankah arealu Velika Britaniya z dopomogoyu lovchih cilindriv pokazalo pozitivnu zalezhnist mizh kilkistyu tvarin yaki shodenno pribuvayut na nerest ta minimalnoyu dennoyu temperaturoyu povitrya krim togo bula vstanovlena poyava spershu velikih osobin a zgodom dribnishih Hocha zgidno z inshimi danimi pershimi pribuvayut dribnishi samci Chehiya Chiselnist tvarin pid chas ta pislya rozmnozhennya suttyevo rozriznyayetsya Tak na miscyah nerestu na Zakarpatti vidznachalosya do 70 osobin na 100 m beregovoyi liniyi a po zakinchenni sezonu rozmnozhennya priblizno 1 2 osobini na 1 km marshrutu Doslidzhennya u Dnipropetrovskij oblasti pokazalo sho na miscyah nerestu v sezon rozmnozhennya shilnist tvarin stanovit 2 4 os ga u tih miscyah de zhivut yak do rosli tak i molod vid 15 do 20 os ga u period vihodu cogolitkiv na sushu do 5 8 osobin na 1 km marshrutu Porivnyannya harakteru rozpodilu sirih ropuh u comu zh regioni zalezhno vid nayavnosti vodojm pokazuye sho taka zalezhnist najvirogidnishe vidsutnya abo viyavlena slabo U vsyakomu razi chiselnist tvarin v os 10 cil dib bilya vodojmi stanovila 3 2 a pri viddalenni vid neyi na 10 50 100 ta 1000 m 3 8 3 9 2 7 ta 3 1 vidpovidno Za rezultatami doslidzhennya cogo vidu v inshih dilyankah arealu pivdennij shid yevropejskoyi Rosiyi chiselnist sirih ropuh stanovit zalezhno vid tipu biotopu v serednomu vid 0 2 do 4 osobin na 1 km marshrutu Pri rozrahunku pokaznika zhittyezdatnosti populyacij yak vidnoshennya efektivnoyi chiselnosti doroslih osobin sho rozmnozhuyutsya Nb do zagalnoyi chiselnosti populyaciyi N Nb N bulo vstanovleno sho v siroyi ropuhi ce vidnoshennya stanovit 0 01 Dlya porivnyannya cej pokaznik dlya Triturus cristatus Shidna Franciya na poryadok vishe j kolivayetsya vid 0 10 do 0 19 Statistichnij analiz chinnikiv sho mozhut vplivati na umovi viboru misc nerestu ta dilyanok perebuvannya po zavershenni sezonu rozmnozhennya velichina pokrittya vodnoyu roslinnistyu vik 117 stavka umovi nazemnogo perebuvannya bilya stavka stupin antropogennogo vplivu maksimalna glibina himichni harakteristiki vodi taki yak rN tverdist tosho pokazuyut sho shilnist sirih ropuh ne pov yazana virazno z bud yakim z cih parametriv i cej vid imovirno kolonizuye pidhozhi dilyanki u svoyih tipovih biotopah majzhe vipadkovo Osoblivosti biologiyiAktivnist Ropuha zvichajna sho zamaskuvalas sered listya Pochatok sezonnoyi aktivnosti pov yazanij iz vstanovlennyam vesnyanih temperatur povitrya 5 10 S j pripadaye na pershu polovinu seredinu bereznya zalezhit vid pogodnih umov shoroku Pid chas rozmnozhennya tvarin mozhna zustriti u vodojmah vsyakoyi godini dobi ale po jogo zakinchenni zvichajno harakterna prismerkovo nichna aktivnist Po zakinchenni nerestu perevazhno trimayutsya v radiusi 500 1500 m vid misc rozmnozhennya ale vzhe u serpni zhovtni pochinayut migruvati do nerestovih misc de navesni nastupnogo roku bude vidbuvatisya rozmnozhennya Dennimi shovishami sirih ropuh sluzhat porozhnini pid korenyami ta stovburami povalenih derev penki kaminnya kupi hmizu listova pidstilka Na zimivlyu jdut u veresni listopadi Zimuyut poodinci abo nevelikimi grupami u nepromerzayuchih shovishah norah grizuniv truhlyavih derevah porozhninah gruntu kupah kaminnya inodi v lohah Pri doslidzhenni osoblivostej biologiyi cogo vidu v Shveciyi zrobleno pripushennya sho u zv yazku z tim sho v rajoni sposterezhen grunt protyagom zimovogo periodu promerzaye na glibinu 1 2 m siri ropuhi zimuyut tut najvirogidnishe u vodi Ericsson et al 1982 Cya osoblivist pidtverdzhuyetsya sposterezhennyami u centralnij Ukrayini Rozmnozhennya Rozvitok Paruvannya j vidkladennya ikri pochinayutsya majzhe vidrazu pislya vihodu z misc zimivli j zazvichaj pov yazani z vstanovlennyam temperatur vodi priblizno 5 8 S i povitrya blizko 10 C Dlya nerestu zajmayut negliboki slaboprotochni abo stoyachi vodojmi vidkladayuchi ikru yak pravilo na glibini 50 100 sm Samci prihodyat na miscya rozmnozhennya desho ranishe vid samic i perebuvayut tut protyagom usogo periodu nerestu yakij ye dosit korotkim i trivaye 2 3 tizhni Vik samciv sho vpershe berut uchast u rozmnozhenni pri serednih rozmirah 65 0 mm stanovit 3 4 roki V populyaciyi protyagom 4 5 rokiv zaminyuyetsya yiyi dorosla chastina a cherez 8 10 rokiv vidbuvayetsya povna zamina skladu populyaciyi Samici pislya vidkladannya ikri majzhe vidrazu zh pokidayut vodojmi zatrimuyuchis tut ne bilshe odnogo dnya hocha samci zalishayutsya tut na tizhden ta bilshe Pid chas nerestu samci sirih ropuh duzhe aktivni j mozhna sposterigati yihni sprobi ohoplyuvannya par sho vzhe perebuvayut v ampleksusi Ce prizvodit do utvorennya kul z grupi chasto do desyatka osobin U statevij strukturi populyaciyi sirih ropuh Karpat chiselno perevazhayut samci 61 U populyaciyi cih tvarin u Chehiyi ye osobini sho berut uchast u ciklah rozmnozhennya ne shorichno sho zazvichaj vlastivo samicyam Sposterezhennya rozmnozhennya populyacij sirih ropuh v Nimechchini pokazali sho na troh shtuchno skonstrujovanih nerestovih vodojmah chiselnist samic kolivalasya vid 75 do 654 osobin Zagalna kilkist vidkladenih nimi yayec dosyagala vid 270 tis do 2 mln 616 tis pri comu chiselnist cogolitkiv na odnu samicyu stanovila vid 0 9 do ponad 153 osobin a na odnu ikrinku vid 0 0003 do ponad 0 038 V inshij dilyanci arealu Velika Britaniya v odnomu j tomu zh samomu stavku za rik rozmnozhennya buli prisutni 714 samciv i 141 samicya Priblizno take zh spivvidnoshennya statej samciv 69 9 vidznacheno j u shidnij chastini arealu Pechoro Ilickij zapovidnik de serednya plodyuchist samic stanovila 3305 309 ikrinok Ikru u viglyadi dvoh dovgih chornih slizuvatih shnuriv vidkladayut najchastishe nepodalik vid berega odna kladka mistit 7 9 tis ikrinok roztashovanih zvichajno u dva chotiri ryadi Viluplennya lichinok pri temperaturi 10 20 S vidbuvayetsya cherez 2 5 dib Vilupleni pugolovki spershu prikriplyayutsya do slizovih zalishkiv shnura majzhe ne ruhayutsya a yihni rozmiri pered pochatkom aktivnogo zhivlennya neznachni usogo 3 5 mm Cherez 10 14 dniv pislya viluplennya voni pochinayut peresuvatisya j chasto na milkovoddi utvoryuyut skupchennya u dekilka desyatkiv tisyach osobin Lichinkovij period trivaye desho ponad dva misyaci rozmiri tila ropuh vidrazu pislya metamorfozu stanovlyat 20 30 mm U girskih strumkah Karpat pugolovki sirih ropuh ne vstigayut zavershiti metamorfoz protyagom teplogo periodu roku j zimuyut na cij stadiyi u vodi Kuzmin 1999 Molodi osobini na vidminu vid doroslih pershij chas mozhut buti aktivni na sushi ne lishe v prismerkovo nichnij period ale j u svitlij chas dobi Za prirodnih umov pochinayut rozmnozhuvatisya najbilsh imovirno na tretomu chetvertomu roci zhittya po dosyagnenni samcyami j samicyami dovzhini tila 50 i 60 mm vidpovidno Zhivlennya Zhivlyatsya ropuhi komahami ta maloruhomimi nazemnimi formami bezhrebetnih Poyidayut gusin zhukiv pavukiv bagatonizhok doshovih cherviv molyuskiv Odniyeyu z harakternih ris procesu dobuvannya yizhi doroslimi ye slaboaktivne patrulyuvannya dilyanki perebuvannya ta taktika chativnogo hizhaka Sklad zhivlennya obmezhenij nazemnimi bezhrebetnimi u yakih istotna chastina 13 3 73 3 predstavlena murashkami abo peretinchastokrilimi zhukami j zhuzhelicyami 48 0 51 9 i 29 7 vidpovidno U racioni molodih osobin suttyevo perevazhayut 37 7 molyuski Ob yektami zhivlennya pugolovkiv ye zeleni ta diatomovi vodorosti Pri analizi osoblivostej budovi lichinok cogo vidu u tomu chisli dovzhini tila visoti plavcevoyi skladki dovzhini kishechnika tosho zrobleno visnovok sho za svoyeyu morfologiyeyu pugolovki najvirogidnishe pristosovani do zhittya v tovshi vodi VorogiSira ropuha samec na teritoriyi sadibi Karpatskogo biosfernogo zapovidnika v s Mala Ugolka Lichinok ta cogolitkiv sirih ropuh viyavlyali u shlunkah zhovtocherevoyi dzherelyanki ta zelenih zhab Dorosli tvarini mozhut vhoditi do racionu zvichajnogo vuzha ta zvichajnoyi gadyuki bagatoh vidiv ptahiv sira vorona kruk sira chaplya pugach mohnonogij kanyuk ta ssavciv sirij pacyuk borsuk laska ta in Dlya zahistu vid hizhakiv vidilyaye toksichnu rechovinu Cogo dostatno shob utrimati bagatoh hizhakiv na vidstani hocha deyaki vidi zmij i yizhaki virobili proti ciyeyi otruti imunitet OhoronaVid zanesenij do Dodatku III Bernskoyi konvenciyi ohoronna kategoriya vid pidlyagaye ohoroni Na regionalnomu rivni v Ukrayini zanesenij do Chervonih spiskiv tvarin m Kiyiv Dnipropetrovskoyi Luganskoyi Mikolayivskoyi i Harkivskoyi oblastej Do zmenshennya chiselnosti populyacij ta skorochennya arealu sirih ropuh prizvodyat chislenni antropogenni faktori taki yak rujnuvannya prirodnih lisovih landshaftiv ta zabrudnennya promislovimi ta pobutovimi vidhodami vodojm yaki voni zajmayut dlya rozmnozhennya PrimitkiAram Agasyan Aziz Avisi Boris Tuniyev Jelka Crnobrnja Isailovic Petros Lymberakis Claes Andren Dan Cogalniceanu John Wilkinson Natalia Ananjeva Nazan Uzum Nikolai Orlov Richard Podloucky Sako Tuniyev Ugur Kaya 2009 Bufo bufo informaciya na sajti MSOP versiya 2009 angl 14 grudnya 2008 Fauna Ukrayini Ohoronni kategoriyi dovidnik Za red O Godzevskoyi i G Fesenka Kiyiv 2010 80 s s 37 Pikulik M M Zemnovodnye Belorussii Minsk Nauka i tehnika 1985 192 s s 31 35 Petrochenko V I Amfibii i reptilii Nerusso Desnyanskogo rajona Redkie i uyazvimye vidy rastenij i zhivotnyh Nerusso Desnyanskogo fiziko geograficheskogo rajona Bryansk 1997 S 130 132 Kocerzhinskaya I M Amfibii i reptilii zapovednika Bryanskij les Fauna pozvonochnyh zhivotnyh zapovednika Bryanskij les minogi ryby amfibii reptilii Bryansk 2008 50 s s 39 49 LiteraturaBannikov A G Darevskij I S Rustamov A K Zemnovodnye i presmykayushiesya SSSR spravochnik opredelitel M Mysl 1971 596 s s 57 58 Zemnovodnye i presmykayushiesya Enciklopediya prirody Rossii Ananeva N B Borkin L Ya Darevskij I S i dr M ABF 1998 576 s s 96 100 ISBN 5 87484 066 4 Kuzmin S L Zemnovodnye byvshego SSSR M T vo nauch izdanij KMK 2012 370 s s 129 134 ISBN 978 5 87317 1 Kurilenko V E Verves Yu G Zemnovodnye i presmykayushiesya fauny Ukrainy Spravochnik opredelitel K Geneza 1998 208 s s 84 86 ISBN 966 504 231 9 Opredelitel zemnovodnyh i presmykayushihsya fauny SSSR A G Bannikov I S Darevskij V G Ishenko i dr M Prosveshenie 1977 415 s s 47 Orlova V F Semenov D V Priroda Rossii Zhizn zhivotnyh Zemnovodnye i presmykayushiesya M Izdatelstvo AST 1999 480 s s 63 67 ISBN 5 237 01809 2 Pashenko Yu J Viznachnik zemnovodnih ta plazuniv URSR K Rad shkola 1955 148 s s 52 53 Pikulik M M Zemnovodnye Belorussii Minsk Nauka i tehnika 1985 192 s s 31 35 Pisanec Ye Zemnovodni Ukrayini posibnik dlya viznachennya amfibij Ukrayini ta sumizhnih krayin Kiyiv Vid vo Rayevskogo 2007 197 s Ryby zemnovodnye presmykayushiesya Zhivotnyj mir Moldavii Pod red I M Gani Kishinev Shtiica 1981 224 s s 160 161 Fauna Ukrayini T 7 Zemnovodni ta plazuni Tarashuk V I K Nauk dumka 1959 246 s s 77 80 PosilannyaAmphibians of Europe angl BBC nature on the common toad angl