Либохора (Самбірський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Либохора.

Либохо́ра — село Самбірського району Львівської області, розташоване в міжгір'ї Українських Карпат.

село Либохора
Панорама Либохори Панорама Либохори
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Самбірський район
Громада	Боринська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA46080030190065552
Основні дані
Засноване	1553
Населення	2302
Площа	5,7 км²
Густота населення	403,86 осіб/км²
Поштовий індекс	82555
Телефонний код	+380 3269
Географічні дані
Географічні координати	48°55′26″ пн. ш. 22°56′25″ сх. д. / 48.92389° пн. ш. 22.94028° сх. д. / 48.92389; 22.94028Координати: 48°55′26″ пн. ш. 22°56′25″ сх. д. / 48.92389° пн. ш. 22.94028° сх. д. / 48.92389; 22.94028
Середня висота над рівнем моря	694 м
Водойми	р. Либохора
Відстань до районного центру	42 км
Найближча залізнична станція	Турка
Відстань до залізничної станції	42 км
Місцева влада
Адреса ради	82547, Львівська обл., Самбірський р-н, смт.Бориня
Карта
Либохора
Либохора
Мапа
Либохора у Вікісховищі

Географія

Західна околиця Либохори. Вигляд з гори Журовки (1226 м), що на Верховинському Вододільному хребті.

Відстань до залізничної станції Сянки 17 км, до колишнього райцентру Турка — 41 км. Неподалік від села розташовані перевал Руський Путь, гора Пікуй і Либохорівський заказник.

У селі річка Смочельська впадає у Либохору.

Історія

Засноване 918 року. Стара назва населеного пункту — Алексанка.

У Радянсько-німецькій війні брали участь 207 селян, з них 71 загинув. 1967 року в селі у пам'ять про жертв війни встановлено обеліск.

Примусова колективізація з боку СРСР призвела до створення в Либохорі філії бітлянського радгоспу «Дружба».

Населення

У селі проживає 2302 особи. У1921 році в селі мешкали 2082 особи.

Церкви

Найдавнішою з церков, які дійшли до нашого часу, у Либохорі є дерев'яний храм Собору Пресвятої Богородиці, що стоїть на цвинтарі біля сільської дороги. Зведена 1798 року, церква входить до пам'яток архітектури національного значення.

Тридільна будова в неоукраїнському стилі, зведена на підмурівку. Складається з квадратних нави та віваря і прямокутного бабинця. При вівтарі з півдня розташоване невелике прямокутне захристя. Всі три зруби завершені наметовими банями на високих світлових восьмериках та увінчані сліпими ліхтарями і маківками з хрестами. Оточує церкву піддашшя, оперте на профільовані виступи вінців зрубів. На початку 2000-х років стіни підопасання, надопасання та восьмериків були ошальовані вертикально пластмасовою вагонкою.

Поруч з церквою стоїть її дерев'яна дзвіниця, що датується кінцем XIX ст й також входить до переліку пам'яток архітектури національного значення. Дзвіниця триярусна, квадратна в плані. Перший ярус зрубний, а два інших — стовпової будови. Дзвіниця вкрита восьмибічним наметовим верхом.

Третім об'єктом, який входить до переліку пам'яток архітектури національного значення, є дзвіниця церкви святого Михаїла, зведена у XVIII ст. Вона квадратна у плані, вкрита восьмибічним наметовим дахом. Перший ярус зрубний, два інших — стовпової будови. Верхній ярус оперізує відкрита аркада.

Найновішим у селі є дерев'яний храм Успіння Пресвятої Богородиці, що постав 2002 року за проєктом турківських архітекторів Михайла Лофія та Івана Бесєдіна. Розташована церква при дорозі у центрі села. Споруда має багато відмінностей від церковної архітектури бойківського краю. Будівля має восьмибічну структуру, невеликий присінок зі сходу. Над великим восьмибічним, з приплюснутими банями, дахом здіймається п'ять четвериків (більший в центрі і менші по сторонах світу) завершених восьмериками (центральний — світловий), вкритими приплюснутими банями. Стіни восьмибічника ошальовані вертикально пластиковою вагонкою, а четвериків і восьмериків — дошками.

Господарство

У радянські часи в селі був столярний цех районного побутового комбінату, взуттєва майстерня.

Село займалося вирощуванням льону і картоплі, а також м'ясо-молочним тваринництвом.

Соціальна сфера

Одинадцятирічна школа, два народні доми (на 250 та 200 місць), два ФАПи, дві бібліотеки (загалом 15 000 книг), поштове відділення, 8 крамниць.

Відомі люди

• Мінкович Андрій - селянин, посол Галицького сейму 2-го скликання ;
• Гурко Євген Андрійович — громадський діяч, доктор права і політичних наук Віденського університету; чоловік Стефанії Гурко, батько Романа Гурка.

Посилання

• Інформація про храми Турківського району на сайті РДА [ 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
• Турківський район^{[недоступне посилання з вересня 2019]}.

Примітки

1. Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область/ — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — стор. 695
2. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму.— Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с. 159