У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Агар значення Агар грец Άγαρος скіфський династ відомий нам виключн

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Агар (значення).

Агар (грец. Άγαρος) — скіфський династ, відомий нам виключно з повідомлень Діодора Сицилійського, в яких описано перебіг подій династичної війни на Боспорі у 310–309 рр. до н. е.

Агар
грец. Άγαρος

Цар Скіфів

кінець IV ст. до н. е. — близько межі IV—III ст.ст. до н. е.

Попередник:

невідомо

Спадкоємець:

невідомо

Народження:

невідомо

Смерть:

невідомо

Рід:

Паралати

Батько:

невідомо

Мати:

невідомо

Діти:

невідомо

У цій війні Агар підтримував законного спадкоємця Сатіра, та, головне, скіфське військо Агара було основою армії Сатіра. Після трагічної загибелі свого спільника, Агар визнав його молодшого брата та супротивника Евмела боспорським царем, але дав притулок сину Сатіра Перісаду.

Написано декілька праць, присв'ячених битві на р. Фат між арміями Сатіра та Евмела.

В контексті боспоро-скіфських відносин повідомлення Діодора відповідає стратегемам Полієна, у яких описано війни царя Левкона.

Неодноразово було висловлено думку, що Агар був царем не всієї Скіфії, а якоїсь її частини. Але на сьогодні нема жодних підтверджень одночасного існування кількох скіфських об'єднань чи розвалу Скіфії на декілька царств до ІІІ ст. до н. е.

Існує припущення, що саме Агар міг бути неназваним скіфським династом у відповідному повідомленні Аріана (Олекс., IV, 15), й що похованням Агара могло бути чи курган Чортомлик-2, чи одне з поховань кургану Олександропіль, які датуються бл.300 р.до.н. е.

Можлива етимологія:
грец. Άγαρος < д.ір. aogar — укр. «силач».

Агар у Діодора Сицилійського (ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗΣ ΙΣΤΟΡΙΚΗΣ, XX, 24)

Вдалося врятуватися від нього лише Перісаду, сину Сатіра, дуже молодій людині: втікши з міста верхи, він знайшов притулок у скіфського царя Агара.

Примітки

Бібліотека (ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗΣ ΙΣΤΟΡΙΚΗΣ), XX, 22-24. (рос.) В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. ВДИ, 1947
Оглядово:(рос.) Е. В. Черненко. Битва при Фате и скифская тактика. // Вооружение скифов и сарматов: Сб.науч.тр. АН УССР. Ин-т археологии. — Киев: Наук.думка, 1984. стр. 59-75
(рос.)Полиэн. Стратегемы. — СПб.: Евразия, 2002. VI, 9,4
(рос.)В. И. Гуляев. К вопросу о единой Скифии в VII—IV вв. до н. э. Материалы X Международной научной конференции 29 мая — 3 июня 2001 г. «Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и средние века». — Издательство Ростовского педагогического университета
(рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003.
(рос.)Ж.Дюмезиль. Скифы и нарты. — Москва: Наука, 1990, с. 149
(гр.)ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗΣ ΙΣΤΟΡΙΚΗΣ, XX, 24 [ 27 вересня 2021 у Wayback Machine.]

[1] Бібліотека (ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗΣ ΙΣΤΟΡΙΚΗΣ), XX, 22-24. (рос.) В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. ВДИ, 1947

[2] Оглядово:(рос.) Е. В. Черненко. Битва при Фате и скифская тактика. // Вооружение скифов и сарматов: Сб.науч.тр. АН УССР. Ин-т археологии. — Киев: Наук.думка, 1984. стр. 59-75

[3] (рос.)Полиэн. Стратегемы. — СПб.: Евразия, 2002. VI, 9,4

[4] (рос.)В. И. Гуляев. К вопросу о единой Скифии в VII—IV вв. до н. э. Материалы X Международной научной конференции 29 мая — 3 июня 2001 г. «Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и средние века». — Издательство Ростовского педагогического университета

[5] (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003.

[6] (рос.)Ж.Дюмезиль. Скифы и нарты. — Москва: Наука, 1990, с. 149

[7] (гр.)ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗΣ ΙΣΤΟΡΙΚΗΣ, XX, 24 [ 27 вересня 2021 у Wayback Machine.]