Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Пікір великий Пікір великий у Малому Качському Ранні Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Д

Пікір великий

Пікір великий
Пікір великий
image
Пікір великий у Малому Качському Ранні
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Родина: Жайворонкові (Alaudidae)
Рід: Пікір (Alaemon)
Вид: Пікір великий
Біноміальна назва
Alaemon alaudipes
(Desfontaines, 1789)
image
Ареал виду
Підвиди
  • A. a. alaudipes (Desfontaines, 1789)
  • A. a. desertorum (Stanley, 1814)
  • A. a. doriae (Salvadori, 1868)
  • A. a. boavistae Hartert, 1917
Синоніми
Upupa alaudipes
Certhilauda desertorum
Посилання
image Вікісховище: Alaemon alaudipes
image Віківиди: Alaemon alaudipes
image ITIS: 558491
image МСОП: 22717262
image NCBI: 215280

Пікір великий (Alaemon alaudipes) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Північній Африці та на Близькому Сході.

Опис

image
Малюнок, що супроводжував науковий опис виду

Пікір великий — це великий, стрункий і довгоногий жайворонок, з довгим і дещо вигнутим дзьобом. Птах досягає довжини 19-23 см, довжина дзьоба становить 3-3,5 см. Крила широкі і заокруглені, хвіст відносно довгий. довжина заднього пальця становить 6,2–8,6 мм; він доволі короткий і сильно зігнутий вниз. Самці і самки не різняться за забарвленням, однак самці дещо більші і важчі за самок: вага самців становить 39–51 г, самок 30-47 г.

Забарвлення дорослих птахів варіюється від піщаного до бежево-коричневого кольору. На лобі, тім'ї, шиї і по бокам голови пір'я має сірий відтінок. Над очима є «брови» кремового кольору, від дзьоба в бік шиї ідуть смуги темного кольору, що нагадують вуса. Дзьоб темно-сірий, райдужка темно-коричнева. Груди кремового кольору, поцятковані темними плямками, живіт кремово-білий. Лапи світло-сірі. Кінчик язика в птаха роздвоєний.

Поширення і екологія

image
Великий пікір

Західною межею поширення великого пікіра є архіпелаг Кабо-Верде, де він мешкає на островах Сал, Боа-Вішта і Маю. В Північній Африці його ареал досягає півдня Марокко і Мавританії, півночі і центру Малі, центрального Нігеру, центрального і східного Чаду, півночі Судану. На Близькому Сході ареал великого пікіра простягається від Сирії, Йорданії і півночі Саудівської Аравії вздовж узбережжя Червоного моря до північного заходу Сомалі і південного Ємену. На сході ареал великого пікіра досягає Пакистана і північно-захдної Індії.

2 травня 1997 року в дельті річки Гьоксу був помічений великий пікір: це був перший випадок появи птаха на території Туреччини. Також цей вид птахів був помічений на Мальті: до 1977 року було зареєстровано 13 таких випадків.

Великий пікір населяє пустелі і напівпустелі з солончаковими і піщаними ґрунтами. Живе як на рівнинах, так і гористій місцевості; в Пакистані зустрічається на висоті до 2000 м над рівнем моря. Найбільш масово великий пікір зустрічається в прибережних районах Північної Африки. Для цього вида птахів важливим є наявність відкритих піщаних ділянок.

Таксономія

Великий пікір був описаний Рене Луїшем Дефонтеном в 1789 році у праці «Histoire de l'Académie royale des sciences» за голотипом, що походив з Тунісу. Він дав новому виду птахів латинську назву Upupa alaudipes і відніс його до роду Одуд (Upupa).

image
Великий пікір

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:

Забарвлення підвидів може дещо відрізнятися: так, в представників підвиду A. a. boavistae верхня частина тіла темнішого, коричнюватого відтінку; їх дзьоби коротші, а в представників підвиду A. a. desertorum плями на грудях чіткіші і яскравіші.

Етимологія

Наукова назва роду Alaemon походить від дав.-гр. αλημων — мандрівник. Видовий епітет alaudipes походить від лат. alauda- жайворонок і лат. pes- стопа.

Поведінка

Великі пікіри живуть парами або поодинці. Вони харчуються комахами, насамперед жуками, яких шукають на землі. Були помічені випадки, коли переховуючись від спеки, великі пікіри ховались в норах єгипетських шипохвостів. Також птахи ховались в тіні акацій або сиділи на верхівках дерев, уникаючи розпеченої поверхні.

Розмноження

image
яйце Alaemon alaudipes alaudipes - Тулузький музей

В Кабо-Верде сезон розмноження триває з жовтня по березень, в Саудівській Аравії- з лютого по червень, в Індії і Пакистані- з березня по липень, іноді по вересень. Гніздо будується з гілочок, діаметр його становить 7,5 см, глибина 4 см. Розміщується гніздо на землі або в чагарнику. В кладці 2-4 яйця білого кольору, поцятковані коричневими плямками, розміром 23,8×17,5 мм. Інкубаційний період триває 12-13 днів, пташенята залишаються в гнізді ще 10-12 днів. Самка може відволікати увагу хижаків від гнізда, вдаючи поранення.

Збереження

МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. Це численний і поширений вид птахів. Він присутній в багатьох природоохоронних зонах, зокрема в Тібесті, пустелі Регістан, Тассілі-н'Адджері, в архіпелахі Дахлак

Примітки

  1. BirdLife International (2012). . Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. René Louiche Desfontaines. Quelques nouvelles espèces d’oiseaux do côtes de Barbarie. „Histoire de l’Académie royale des sciences”, ss. 502–503, 1789. 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  4. de Juana, E. & Suárez, F. (2004). Greater Hoopoe-lark (Alaemon alaudipes). del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. & de Juana, E. (eds.) (2014). Handbook of the Birds of the World Alive. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014.
  5. Greater Hoopoe-lark Alaemon alaudipes. BirdLife International. Процитовано 4 lipca 2016.
  6. Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 309.
  7. Oates, EW (1890). Fauna of British India. Birds. Volume 2. Taylor and Francis, London. с. 316—318.
  8. Ernst Hartert: Die Vögel der paläarktischen Fauna systematische Übersicht der in Europa, Nord-Asien und der Mittelmeerregion vorkommenden Vögel. T. 1. Berlin: 1903, ss. 250–251.  [] помилка: {{lang}}: немає тексту ()
  9. Robert George Wardlaw Ramsay: Guide to the birds of Europe and North Africa. 1923, s. 52. 
  10. G. M. Kirwan; M. Ozen ; B. Kurt; R. P. Martins. Turkey Bird Report 1997–2001. „Sandgrouse”. 25 (1), 2003. 
  11. F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Nicators, Bearded Reedling, larks (англ.). IOC World Bird List (v11.1). Процитовано 17 лютого 2021.
  12. Dickinson, E.C.; R.W.R.J. Dekker; S. Eck & S. Somadikarta (2001). . Zool. Verh. Leiden. 335: 85—126. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 22 червня 2021.
  13. Vaurie, C (1951). A study of Asiatic larks. Bull. Am. Mus. Nat. Hist. 97: 431—526.
  14. Mayr E; , ред. (1960). Check-list of birds of the World. Volume 9. Museum of Comparative Zoology, Cambridge, Massachusetts. с. 39.
  15. Ernst Hartert. Alaemon alaudipes boavistae subsp. n.. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 37, ss. 56–57, 1917. 
  16. Voyage en Abyssinie: entrepris par ordre du gouvernement Britannique, exécuté dans les années 1809 et 1810 et dédié a son altesse royale le Prince Régent d’Angleterre. 1816, ss. 369–370. 
  17. Tommaso Salvadori. Studio intorno ai lavori ornitologici del professor Filippo de Filippi. „Atti Reale Accademia delle Scienze di Torino”. 3, s. 292, 1868. 
  18. Herbert Friedmann. Birds collected by the Childs Frick expedition to Ethiopia and Kenya colony. Part II. Passeres. „Smithsonian Institution United States National Museum Bulletin”. 153, s. 28, 1937. doi:10.5479/si.03629236.153.2. 
  19. Cunningham P L (2000). The use of burrows by Hoopoe Lark (Alaemon alaudipes). Tribulus. 10: 21.
  20. Williams, J. B.; Tieleman, B. I.; Shobrak, M. (1999). (PDF). Condor. 101 (3): 714—717. doi:10.2307/1370208. JSTOR 1370208. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  21. Shobrak, Mohammed. Notes on the breeding and cooling behaviour of hoopoe lark Alaemon alaudipes in central Saudi Arabia. „Sandgrouse”. 20 (1), ss. 53–55, 1998. 
  22. Betham, RM (1920). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 27 (2): 400—401. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  23. Harrington Bulkley. No. XXVII. Nidification of the Desert Sand Lark Alaemon desertorum. „The Journal of the Bombay Natural History Society”. 14, ss. 179–180, 1902. 
  24. Ali S; SD Ripley (1986). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 5 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 16—19.

Посилання

  • Photographs and videos [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] — The Internet Bird Collection

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Pikir velikij Pikir velikij u Malomu Kachskomu Ranni Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Infratip Hrebetni Vertebrata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Pidryad Spivochi ptahi Passeri Rodina Zhajvoronkovi Alaudidae Rid Pikir Alaemon Vid Pikir velikij Binomialna nazva Alaemon alaudipes Desfontaines 1789 Areal vidu Pidvidi A a alaudipes Desfontaines 1789 A a desertorum Stanley 1814 A a doriae Salvadori 1868 A a boavistae Hartert 1917 Sinonimi Upupa alaudipes Certhilauda desertorum Posilannya Vikishovishe Alaemon alaudipes Vikividi Alaemon alaudipes ITIS 558491 MSOP 22717262 NCBI 215280 Pikir velikij Alaemon alaudipes vid gorobcepodibnih ptahiv rodini zhajvoronkovih Alaudidae Meshkaye v Pivnichnij Africi ta na Blizkomu Shodi OpisMalyunok sho suprovodzhuvav naukovij opis vidu Pikir velikij ce velikij strunkij i dovgonogij zhajvoronok z dovgim i desho vignutim dzobom Ptah dosyagaye dovzhini 19 23 sm dovzhina dzoba stanovit 3 3 5 sm Krila shiroki i zaokrugleni hvist vidnosno dovgij dovzhina zadnogo palcya stanovit 6 2 8 6 mm vin dovoli korotkij i silno zignutij vniz Samci i samki ne riznyatsya za zabarvlennyam odnak samci desho bilshi i vazhchi za samok vaga samciv stanovit 39 51 g samok 30 47 g Zabarvlennya doroslih ptahiv variyuyetsya vid pishanogo do bezhevo korichnevogo koloru Na lobi tim yi shiyi i po bokam golovi pir ya maye sirij vidtinok Nad ochima ye brovi kremovogo koloru vid dzoba v bik shiyi idut smugi temnogo koloru sho nagaduyut vusa Dzob temno sirij rajduzhka temno korichneva Grudi kremovogo koloru pocyatkovani temnimi plyamkami zhivit kremovo bilij Lapi svitlo siri Kinchik yazika v ptaha rozdvoyenij Poshirennya i ekologiyaVelikij pikir Zahidnoyu mezheyu poshirennya velikogo pikira ye arhipelag Kabo Verde de vin meshkaye na ostrovah Sal Boa Vishta i Mayu V Pivnichnij Africi jogo areal dosyagaye pivdnya Marokko i Mavritaniyi pivnochi i centru Mali centralnogo Nigeru centralnogo i shidnogo Chadu pivnochi Sudanu Na Blizkomu Shodi areal velikogo pikira prostyagayetsya vid Siriyi Jordaniyi i pivnochi Saudivskoyi Araviyi vzdovzh uzberezhzhya Chervonogo morya do pivnichnogo zahodu Somali i pivdennogo Yemenu Na shodi areal velikogo pikira dosyagaye Pakistana i pivnichno zahdnoyi Indiyi 2 travnya 1997 roku v delti richki Goksu buv pomichenij velikij pikir ce buv pershij vipadok poyavi ptaha na teritoriyi Turechchini Takozh cej vid ptahiv buv pomichenij na Malti do 1977 roku bulo zareyestrovano 13 takih vipadkiv Velikij pikir naselyaye pusteli i napivpusteli z solonchakovimi i pishanimi gruntami Zhive yak na rivninah tak i goristij miscevosti v Pakistani zustrichayetsya na visoti do 2000 m nad rivnem morya Najbilsh masovo velikij pikir zustrichayetsya v priberezhnih rajonah Pivnichnoyi Afriki Dlya cogo vida ptahiv vazhlivim ye nayavnist vidkritih pishanih dilyanok TaksonomiyaVelikij pikir buv opisanij Rene Luyishem Defontenom v 1789 roci u praci Histoire de l Academie royale des sciences za golotipom sho pohodiv z Tunisu Vin dav novomu vidu ptahiv latinsku nazvu Upupa alaudipes i vidnis jogo do rodu Odud Upupa Velikij pikir Pidvidi Vidilyayut chotiri pidvidi A a boavistae Hartert 1917 arhipelag Kabo Verde A a alaudipes Desfontaines 1789 pivnichna Afrika i Blizkij Shid A a desertorum Stanley 1814 uzberezhzhya Chervonogo morya A a doriae Salvadori 1868 vid Iraku do Pakistanu i Indiyi Zabarvlennya pidvidiv mozhe desho vidriznyatisya tak v predstavnikiv pidvidu A a boavistae verhnya chastina tila temnishogo korichnyuvatogo vidtinku yih dzobi korotshi a v predstavnikiv pidvidu A a desertorum plyami na grudyah chitkishi i yaskravishi Etimologiya Naukova nazva rodu Alaemon pohodit vid dav gr alhmwn mandrivnik Vidovij epitet alaudipes pohodit vid lat alauda zhajvoronok i lat pes stopa PovedinkaVeliki pikiri zhivut parami abo poodinci Voni harchuyutsya komahami nasampered zhukami yakih shukayut na zemli Buli pomicheni vipadki koli perehovuyuchis vid speki veliki pikiri hovalis v norah yegipetskih shipohvostiv Takozh ptahi hovalis v tini akacij abo sidili na verhivkah derev unikayuchi rozpechenoyi poverhni Rozmnozhennyayajce Alaemon alaudipes alaudipes Tuluzkij muzej V Kabo Verde sezon rozmnozhennya trivaye z zhovtnya po berezen v Saudivskij Araviyi z lyutogo po cherven v Indiyi i Pakistani z bereznya po lipen inodi po veresen Gnizdo buduyetsya z gilochok diametr jogo stanovit 7 5 sm glibina 4 sm Rozmishuyetsya gnizdo na zemli abo v chagarniku V kladci 2 4 yajcya bilogo koloru pocyatkovani korichnevimi plyamkami rozmirom 23 8 17 5 mm Inkubacijnij period trivaye 12 13 dniv ptashenyata zalishayutsya v gnizdi she 10 12 dniv Samka mozhe vidvolikati uvagu hizhakiv vid gnizda vdayuchi poranennya ZberezhennyaMSOP vvazhaye cej vid takim sho ne potrebuye osoblivih zahodiv zi zberezhennya Ce chislennij i poshirenij vid ptahiv Vin prisutnij v bagatoh prirodoohoronnih zonah zokrema v Tibesti pusteli Registan Tassili n Addzheri v arhipelahi DahlakPrimitkiBirdLife International 2012 Arhiv originalu za 1 lyutogo 2014 Procitovano 26 listopada 2013 Rene Louiche Desfontaines Quelques nouvelles especes d oiseaux do cotes de Barbarie Histoire de l Academie royale des sciences ss 502 503 1789 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 de Juana E amp Suarez F 2004 Greater Hoopoe lark Alaemon alaudipes del Hoyo J Elliott A Sargatal J Christie D A amp de Juana E eds 2014 Handbook of the Birds of the World Alive Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2014 Greater Hoopoe lark Alaemon alaudipes BirdLife International Procitovano 4 lipca 2016 Rasmussen PC JC Anderton 2005 Birds of South Asia The Ripley Guide Volume 2 Smithsonian Institution amp Lynx Edicions s 309 Oates EW 1890 Fauna of British India Birds Volume 2 Taylor and Francis London s 316 318 Ernst Hartert Die Vogel der palaarktischen Fauna systematische Ubersicht der in Europa Nord Asien und der Mittelmeerregion vorkommenden Vogel T 1 Berlin 1903 ss 250 251 pomilka lang nemaye tekstu dopomoga Robert George Wardlaw Ramsay Guide to the birds of Europe and North Africa 1923 s 52 G M Kirwan M Ozen B Kurt R P Martins Turkey Bird Report 1997 2001 Sandgrouse 25 1 2003 F Gill D Donsker amp P Rasmussen red Nicators Bearded Reedling larks angl IOC World Bird List v11 1 Procitovano 17 lyutogo 2021 Dickinson E C R W R J Dekker S Eck amp S Somadikarta 2001 Zool Verh Leiden 335 85 126 Arhiv originalu za 15 lipnya 2020 Procitovano 22 chervnya 2021 Vaurie C 1951 A study of Asiatic larks Bull Am Mus Nat Hist 97 431 526 Mayr E red 1960 Check list of birds of the World Volume 9 Museum of Comparative Zoology Cambridge Massachusetts s 39 Ernst Hartert Alaemon alaudipes boavistae subsp n Bulletin of the British Ornithologists Club 37 ss 56 57 1917 Voyage en Abyssinie entrepris par ordre du gouvernement Britannique execute dans les annees 1809 et 1810 et dedie a son altesse royale le Prince Regent d Angleterre 1816 ss 369 370 Tommaso Salvadori Studio intorno ai lavori ornitologici del professor Filippo de Filippi Atti Reale Accademia delle Scienze di Torino 3 s 292 1868 Herbert Friedmann Birds collected by the Childs Frick expedition to Ethiopia and Kenya colony Part II Passeres Smithsonian Institution United States National Museum Bulletin 153 s 28 1937 doi 10 5479 si 03629236 153 2 Cunningham P L 2000 The use of burrows by Hoopoe Lark Alaemon alaudipes Tribulus 10 21 Williams J B Tieleman B I Shobrak M 1999 PDF Condor 101 3 714 717 doi 10 2307 1370208 JSTOR 1370208 Arhiv originalu PDF za 24 chervnya 2021 Procitovano 22 chervnya 2021 Shobrak Mohammed Notes on the breeding and cooling behaviour of hoopoe lark Alaemon alaudipes in central Saudi Arabia Sandgrouse 20 1 ss 53 55 1998 Betham RM 1920 J Bombay Nat Hist Soc 27 2 400 401 Arhiv originalu za 24 chervnya 2021 Procitovano 22 chervnya 2021 Harrington Bulkley No XXVII Nidification of the Desert Sand Lark Alaemon desertorum The Journal of the Bombay Natural History Society 14 ss 179 180 1902 Ali S SD Ripley 1986 Handbook of the Birds of India and Pakistan Volume 5 vid 2nd Oxford University Press s 16 19 PosilannyaPhotographs and videos 14 kvitnya 2016 u Wayback Machine The Internet Bird Collection

Дата публікації:
Топ